Постанова

від 25.03.2025 по справі 380/23717/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/23717/24 пров. № А/857/6539/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засіданняГладкої С.Я.,

представника відповідача Мельника Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції Ланкевич А.З.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2024 року Приватне акціонерне товариство «ІРОКС» (далі ПрАТ «ІРОКС») звернулось в суд з адміністративним позовом до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправною та скасувати постанову від 15 листопада 2024 року ВП № 75715621 про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження № 75715621 з примусового виконання наказу № 914/1152/23 від 22 січня 2024 року, виданого Господарським судом Львівської області, про зобов`язання ПрАТ «Ірокс» протягом 5 календарних днів з моменту набрання чинності рішенням суду передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка, 418» оригінали технічної документації на буд. 418 по вул. Шевченка, 418 у місті Львові. Вказує, що 15 листопада 2024 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою на ПрАТ «Ірокс» накладено штраф у розмірі 10 200,00 грн з підстав невиконання вищевказаного судового наказу № 914/1152/23 від 22 січня 2024 року. Не погоджується зі спірною постановою, оскільки така, на його думку, прийнята з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підставою для прийняття спірної постанови про накладення штрафу у подвійному розмірі (10 200,00 грн) є встановлення державним виконавцем станом на 15 листопада 2024 року факту повторного невиконання боржником виконавчого документа (наказу № 914/1152/23, виданого 22 січня 2024 року Господарським судом Львівської області) без поважних причин. Доказів протилежного позивачем не надано, також, відсутні і докази звернення боржника до державного виконавця з листами про наявність будь-яких поважних причин невиконання виконавчого документу у встановлений виконавцем строк. Разом з тим, у матеріалах справи міститься заява стягувача у виконавчому провадженні № 75715621, в якій повідомлено, що станом на 16 грудня 2024 року боржником ПрАТ «Ірокс» не передано жодного документу, зазначеного в наказі Господарського суду № 914/1152/23 від 22 січня 2024 року. Вказане додатково підтверджує невиконання позивачем виконавчого документу без поважних причин. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельник Л.В. діяв на підставі та в межах своїх повноважень, тому вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови від 15 листопада 2024 року у виконавчому провадженні № 7571621 про накладення штрафу є безпідставними.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПрАТ «Ірокс» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що ПрАТ «ІРОКС» зверталось до суду щодо роз`яснення рішення Господарського суду Львівської області від 06 грудня 2023 року у справі № 914/1152/23. Вказує, що Господарський суд Львівської області своєю ухвалою від 16 вересня 2024 року у справі № 914/1152/23 роз`яснив ПрАТ «ІРОКС» зміст і порядок виконання судового рішення, однак з цієї ухвали йому як стороні по справі, не зрозуміло яким чином виконувати дане рішення суду.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог. Вказує, що позивач не звертався до Сихівського відділу ДВС у м. Львові щодо неможливості виконання виконавчого документа або ж до суду з клопотанням про зупинення виконавчого провадження.

У судовому засіданні представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, подав клопотання про відкладення розгляду справи, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Протокольною ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ПрАТ «ІРОКС» про відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на примусовому виконанні у Сихівському відділі державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 75715621 з примусового виконання наказу № 914/1152/23, виданого 22 січня 2024 року Господарським судом Львівської області, про зобов`язання ПрАТ «Ірокс» протягом 5 календарних днів з моменту набрання чинності рішенням суду передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка, 418» оригінали технічної документації на буд. 418 по вул.Шевченка, 418 у місті Львові.

Постановою державного виконавця від 09 серпня 2024 року відкрито виконавче провадження № 75715621 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документу. Пунктом 2 цієї постанови повідомлено боржника про необхідність виконання рішення суду протягом десяти робочих днів.

Вказана постанова отримана ПрАТ «Ірокс» 15 серпня 2024 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією фіскального чеку та трекінгу поштового відправлення (№ 7901201755770).

02 жовтня 2024 року та 02 листопада 2024 року державним виконавцем складено акти, відповідно до яких керівник ПрАТ «Ірокс» на виклики державного виконавця, які були вручені належним чином 23 вересня 2024 року та 01 листопада 2024 року, не з`явився. Причин неявки не надано, інформацію щодо виконання рішення не повідомлено.

15 листопада 2024 року державним виконавцем, відповідно до ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про накладення штрафу, згідно з якою за повторне невиконання без поважних причин рішення суду на боржника (ПрАТ «Ірокс») накладено штраф на користь держави у розмірі 10 200,00 грн. Зазначене рішення надійшло на адресу позивача 18 листопада 2024 року.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: судових наказв.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі Закон № 1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Частиною другою статті 4 Закону № 1403-VIII передбачено, що державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Відповідно до ч.1, п. 1 ч. 2 ст.18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

Пунктами 3, 14 ч. 3 ст.18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Згідно ч. 4 ст. 18 Закону №1404-VIII, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Між тим, порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, урегульований ст.63 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч.ч.1-3 цієї статті, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, урегульований ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч. 1-3 цієї статті, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Своєю чергою, стаття 75 Закону № 1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (ч.1 ст.75 Закону №1404-VIII).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст.75 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Проаналізувавши вищенаведені норми права, колегія суддів зазначає, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас, для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин.

В залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Аналогічні праві висновки викладені, у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.

З матеріалів справи слідує, що на примусовому виконанні у Сихівському відділі державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 75715621 з примусового виконання наказу № 914/1152/23, виданого 22 січня 2024 року Господарським судом Львівської області, про зобов`язання ПрАТ «Ірокс» протягом 5 календарних днів з моменту набрання чинності рішенням суду передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка, 418» оригінали технічної документації на буд. 418 по вул.Шевченка, 418 у місті Львові.

Постановою державного виконавця від 09 серпня 2024 року відкрито виконавче провадження № 75715621 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документу. Пунктом 2 цієї постанови повідомлено боржника про необхідність виконання рішення суду протягом десяти робочих днів.

Вказана постанова отримана ПрАТ «Ірокс» 15 серпня 2024 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією фіскального чеку та трекінгу поштового відправлення (№ 7901201755770).

02 жовтня 2024 року та 02 листопада 2024 року державним виконавцем складено акти, відповідно до яких керівник ПрАТ «Ірокс» на виклики державного виконавця, які були вручені належним чином 23 вересня 2024 року та 01 листопада 2024 року, не з`явився. Причин неявки не надано, інформацію щодо виконання рішення не повідомлено.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою для прийняття спірної постанови про накладення штрафу у подвійному розмірі (10 200,00 грн) є встановлення державним виконавцем станом на 15 листопада 2024 року факту повторного невиконання боржником виконавчого документа (наказу № 914/1152/23, виданого 22 січня 2024 року Господарським судом Львівської області) без поважних причин.

Доказів протилежного позивачем не надано. Також, відсутні і докази звернення боржника до державного виконавця з листами про наявність будь-яких поважних причин невиконання виконавчого документу у встановлений виконавцем строк.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься заява стягувача у виконавчому провадженні № 75715621 (Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка, 418»), в якій повідомлено, що станом на 16 вересня 2024 року боржником ПрАТ «Ірокс» не передано жодного документу, зазначеного в наказі Господарського суду № 914/1152/23 від 22 січня 2024 року. Вказане додатково підтверджує невиконання позивачем виконавчого документу без поважних причин.

Необгрунтованими є посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що ПрАТ «Ірокс» зверталось до суду щодо роз`яснення рішення Господарського суду Львівської області від 06 грудня 2023 року у справі № 914/1152/23, оскільки вищевказані обставини не є поважною підставою для невиконання судового рішення, жодним чином не підтверджують здійснення заходів, спрямованих на виконання судового рішення.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що Господарський суд Львівської області ухвалою від 16 вересня 2024 року у справі № 914/1152/23, яка набрала законної сили, заяву Приватного акціонерного товариства Ірокс про роз`яснення рішення суду у справі №914/1152/23 задовольнив. Роз`яснив, що згідно з резолютивною частиною рішення Господарського суду Львівської області від 06.12.2023 у справі № 914/1594/19, що ПрАТ «Ірокс» зобов`язано передати ОСББ «Шевченка 418» оригінали технічної документації на будинок по вул. Шевченка, 418 у місті Львові, а саме:

- паспорт об`єкта, складений за результатами обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва по вул. Шевченка, 418 у місті Львові,

- енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем багатоквартирного будинку по вул. Шевченка, 418 у місті Львові,

- технічну документація на ліфти багатоквартирного будинку по вул. Шевченка, 418 у місті Львові,

- акти приймання-передавання технічної документації на багатоквартирний будинок по вул. Шевченка, 418 у місті Львові.

Суд апеляційної інстанції враховує, що виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону № 1404-VІІІ, а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Таким чином, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Враховуючи досліджені фактичні обставини справи в контексті вищенаведених норм, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельник Л.В., приймаючи постанову від 15 листопада 2024 року ВП № 75715621 про накладення на ПрАТ «ІРОКС» штрафу у розмірі 10 200,00 грн, діяв на підставі та в межах своїх повноважень, визначених законом, тому вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови від 15 листопада 2024 року у виконавчому провадженні № 7571621 про накладення штрафу є безпідставними.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 287, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ІРОКС» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі № 380/23717/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін