Рішення

від 08.08.2024 по справі 160/12849/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 рокуСправа №160/12849/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» (далі ТОВ «КДВ ПЛЮС», позивач) через свого представника звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів: ??№UA110130/2024/000093/1 від 28.02.2024p., ??№UA110130/2024/000094/1 від 29.02.2024p., ??№UA110130/2024/000098/1 від 05.03.2024p., ???№UA110130/2024/000071/1 від 15.02.2024p., ??№UA110130/2024/000107/1 від 11.03.2024 р.

- визнати протиправним та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA110130/2024/000082; №UA110130/2024/000113; №UA110130/2024/000152; №UA110130/2024/000166; №UA110130/2024/000223, винесені Дніпровською митницею.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що ним подано митні декларації разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач не погоджується із вказаним рішеннями та картками відмов вважає їх протиправними та таким, що не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та після усунення недоліків прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і проведення судового засідання, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначає, що наданими з митними деклараціями документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Позивачем подано відповідь на відзив.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 11.01.2024 року між ТОВ "КДВ ПЛЮС", як покупцем, та компанією ERBER TARIM ІNSААТ EMLAK TASIMACILIK TІCARET LІMITED. SІRKETІ (Туреччина), як продавцем, укладено контракт №02/24-U, відповідно до якого продавець зобов`язується продати, а покупець - купити товари, в асортименті, за цінам, вказаними в інвойсах, прийнятих до оплати, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно із пунктом 2.2 контракту загальна вартість цього Контракту складає суму всіх інвойсів, які плачені Покупцем за весь строк дії даного контракту.

Відповідно до пункту 3.1 контракту Товар поставляється на умовах СРТ або FCA згідно з Інкотермс-2010. Остаточні умови поставки обумовлено в інвойсах, прийнятих до оплати та є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно із пунктом 4.1 умови оплати - 100% попередня оплата, якщо інше не вказується в інвойсах, сума оплати також вказується в інвойсах, я невід`ємною частиною контракту.

Так, на виконання умов даного Контракту позивачу поставлено 5 партій товару з метою митного оформлення якого останнім подано відповідачу 5 митних декларацій:

1) на виконання контракту та на підставі рахунку-фактури (інвойсу) №1 від 19.01.2024 та рахунку e-FATURA № ERB 2024000000021 від 19.01.2024 р. позивач придбав та ввіз на митну територію України огірки в кількості 20 000 кг, вартістю 12 000 USD, ціна за один кілограм 0,6 USD. Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується платіжною інструкцією №1 від 19.01.2024.

За цією партією товару, ТОВ "КДВ ПЛЮС" подало 24.01.2024 до Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110130001605U1 від 24.01.2024. Митна вартість, визначена декларантом за основним методом за ціною договору (контракту) та рахунку-фактури (інвойсу) у розмірі 0,6 USD, умови постачання зазначено СРТ - м. Дніпро/Україна.

До цієї митної декларації декларантом додано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №02/24-U від 11.01.2024р.; рахунок-фактура (інвойс) №1 від 19.01.2024; рахунок e-FATURA № ERB 2024000000021 від 19.01.2024 р.; платіжна інструкція №1 від 19.01.2024 року; вантажна митна декларація №24 TR 07010000012034 від 19.01.2024; митна декларація країни відправника №24070100ЕХ00001717 від 19.01.2024; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 19.01.2024; сертифікат якості №А1638924 від 19.01.2024; фітосанітарний сертифікат №ЕС/TR А 5587094 від 19.01.2024.

2) на виконання контракту та на підставі рахунку-фактури (інвойсу) №3 від 25.01.2024 та рахунку e-FATURA № ERB 2024000000027 від 26.01.2024 р. позивач придбав та ввіз на митну територію України огірки в кількості 20 000 кг, вартістю 13 000 USD, ціна за один кілограм 0,65 USD. Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується платіжною інструкцією №6 від 25.01.2024.

За цією партією товару, ТОВ "КДВ ПЛЮС" подало 02.02.2024 до Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110130002308U8 від 02.02.2024. Митна вартість, визначена декларантом за основним методом за ціною договору (контракту) та рахунку-фактури (інвойсу) у розмірі 0,65 USD, умови постачання зазначено СРТ - м. Дніпро/Україна.

До цієї митної декларації декларантом додано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №02/24-U від 11.01.2024р.; рахунок-фактура (інвойс) №3 від 25.01.2024; рахунок e-FATURA № ERB 2024000000027 від 26.01.2024 р.; платіжна інструкція №6 від 25.01.2024 року; вантажна митна декларація №24 TR 07010000016851 від 26.01.2024; митна декларація країни відправника №24070100ЕХ00002394 від 26.01.2024; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 26.01.2024; сертифікат якості №А1638942 від 26.01.2024; фітосанітарний сертифікат №ЕС/TR А 5588914 від 26.01.2024.

3) на виконання контракту та на підставі рахунку-фактури (інвойсу) №6 від 05.02.2024 та рахунку e-FATURA № ERB 2024000000039 від 05.02.2024 р. позивач придбав та ввіз на митну територію України огірки в кількості 20 000 кг, вартістю 16 000 USD, ціна за один кілограм 0,80 USD. Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується платіжною інструкцією №11 від 05.02.2024.

За цією партією товару, ТОВ "КДВ ПЛЮС" подало 14.02.2024 до Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110130003227U7 від 14.02.2024. Митна вартість, визначена декларантом за основним методом за ціною договору (контракту) та рахунку-фактури (інвойсу) у розмірі 0,80 USА, умови постачання зазначено СРТ - м. Дніпро/Україна.

До цієї митної декларації декларантом додано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №02/24-U від 11.01.2024р.; рахунок-фактура (інвойс) №6 від 05.02.2024; рахунок e-FATURA № ERB 2024000000039 від 05.02.2024 р.; платіжна інструкція №11 від 05.02.2024 року; вантажна митна декларація №24 TR 07010000023713 від 05.02.2024; митна декларація країни відправника №24070100ЕХ00003335 від 05.02.2024; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 05.02.2024; сертифікат якості №А1640028 від 05.02.2024; фітосанітарний сертифікат №ЕС/TR А 5590173 від 05.02.2024.

4) на виконання контракту та на підставі рахунку-фактури (інвойсу) №5 від 02.02.2024 та рахунку e-FATURA № ERB 2024000000044 від 09.02.2024 р. позивач придбав та ввіз на митну територію України огірки в кількості 20 000 кг, вартістю 16 000 USD, ціна за один кілограм 0,8 USD. Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується платіжною інструкцією №10 від 02.02.2024.

За цією партією товару, ТОВ "КДВ ПЛЮС" подало 15.02.2024 до Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110130003469U8 від 15.02.2024. Митна вартість, визначена декларантом за основним методом за ціною договору (контракту) та рахунку-фактури (інвойсу) у розмірі 0,8 USD, умови постачання зазначено СРТ - м. Дніпро/Україна.

До цієї митної декларації декларантом додано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №02/24-U від 11.01.2024р.; рахунок-фактура (інвойс) №5 від 02.02.2024; рахунок e-FATURA № ERB 2024000000044 від 09.02.2024 р.; платіжна інструкція №10 від 02.02.2024 року; вантажна митна декларація №24 TR 07010000027125 від 09.02.2024; митна декларація країни відправника №24070100ЕХ00003813 від 09.02.2024; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 09.02.2024; сертифікат якості №А1640042 від 09.02.2024; фітосанітарний сертифікат №ЕС/TR А 5591683 від 09.02.2024.

5) на виконання контракту та на підставі рахунку-фактури (інвойсу) №11 від 22.02.2024 та рахунку e-FATURA № ERB 2024000000056 від 23.02.2024 р. позивач придбав та ввіз на митну територію України огірки в кількості 20 000 кг, вартістю 15 000 USD, ціна за один кілограм 0,75 USD. Оплата товару здійснювалась шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується платіжною інструкцією №24 від 22.02.2024.

За цією партією товару, ТОВ "КДВ ПЛЮС" подало 11.03.2024 до Дніпровської митниці митну декларацію №24UA110130004810U6 від 02.03.2024. Митна вартість, визначена декларантом за основним методом за ціною договору (контракту) та рахунку-фактури (інвойсу) у розмірі 0,75 USD, умови постачання зазначено СРТ - м. Дніпро/Україна.

До цієї митної декларації декларантом додано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №02/24-U від 11.01.2024р.; рахунок-фактура (інвойс) №11 від 22.02.2024; рахунок e-FATURA № ERB 2024000000056 від 23.02.2024 р.; платіжна інструкція №24 від 22.02.2024 року; вантажна митна декларація №24 TR 07010000036425 від 24.02.2024; митна декларація країни відправника №24070100ЕХ00005161 від 24.02.2024; ЦМР - міжнародна автомобільна накладна від 24.02.2024; сертифікат якості №А1641735 від 23.02.2024; фітосанітарний сертифікат №ЕС/TR А 5591394 від 24.02.2024.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідачем підприємству направлено електронні повідомлення про необхідність подання додаткових документів.

Позивачем відповідачу направлено повідомлення про надання додаткових пояснень, у яких вказано, що надані до митного оформлення документи містять всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості зазначеної в митних деклараціях. Також повідомив, що надав усі документи на підтвердження заявленої митної вартості, інших документів немає.

Разом з тим, Дніпровська митниця здійснила коригування митної вартості декларованого товару, прийнявши рішення про коригування митної вартості товарів: ??№UA110130/2024/000037/1 від 24.01.2024p., ??№UA110130/2024/000050/1 від 02.02.2024p., ??№UA110130/2024/000067/1 від 14.02.2024p., ??№UA110130/2024/000071/1 від 15.02.2024p., ?№UA110130/2024/000096/1 від 02.03.2024р., відповідно до яких вартість товару визначено за резервним методом.

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив картками відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA110130/2024/000082; №UA110130/2024/000113; №UA110130/2024/000152; №UA110130/2024/000166; №UA110130/2024/000223.

З метою отримання товару, що швидко псується, у вільний обіг, декларант подав нові митні декларації: №24UA110130001640U4 від 24.01.2024р., №24UA110130002353U8 від 02.02.2024р., №24UA110130003308U4 від 14.02.2024р., №24UA110130003482U3 від 15.02.2024р., №24UA110130004811U5 від 02.03.2024р., в яких вказав вартість товару відповідно до рішення про корегування митної вартості товару, а також розрахував митні платежі 10% та 20 % ПДВ з урахуванням збільшеної вартості товару.

Позивач не погоджується із вищевказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмов та вважає їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, тому звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За приписами ч.1 ст.49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до вимог ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом УІІ цього Кодексу та цією главою.

Частина 2 ст.53 Митного кодексу України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до вимог ч.5 ст.53 наведеного Митного Кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Згідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до вимог ч.3, ч.4 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості ч.1 ст.54 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ч.3 ст.54 Митного кодексу України.

Згідно до п.2, п.3 ч.4 ст.54 наведеного Кодексу, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, а саме:

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

При цьому, у відповідності до вимог ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У відповідності до положень ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, тлумачення вищенаведених норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями п.2 ч.4 ст.54, ст. 256 Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що повідомлення про надання додаткових документів, які надсилаються на адресу декларанта, а в подальшому і рішення про коригування митної вартості повинні містити причини (сумніви) неможливості визначення заявленої митної вартості, а надання зазначених у них документів повинно усувати такі причини, при цьому, відмова у митному оформленні повинна бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими причинами, у зв`язку з якими органом доходів і зборів були витребувані додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вищенаведений правовий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 09.04.2019р. у справі №826/10733/15, від 24.04.2019р. у справі №810/2878/16, від 05.03.2021р. у справі №823/1461/17, від 18.03.2021р. у справі №820/3736/16, від 19.03.2021р. у справі №820/5525/16, яка є обов`язковою до застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, зі змісту оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови вбачається, що вони не містять будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезених товарів, не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованих товарів.

В той же час, зі змісту проаналізованих судом доданих до митних декларацій документів, які були подані для підтвердження визначення декларантом митної вартості ввезеного товару, вбачається, що вони не містили жодних розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, що підтверджується їх змістом.

Оскільки під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту повідомлень від митниці та оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, а тому слід дійти висновку, що наведені документи не містили розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів.

Отже, у зв`язку з тим, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товару за поданими декларантом документами, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

За викладених обставин та з урахуванням аналізу змісту наведених документів та норм митного законодавства, можна дійти висновку, що оспорювані картки відмови та рішення про коригування митної вартості ввезеного товару є протиправними, так як наведені оспорювані рішення суб`єкта владних повноважень не містять обґрунтованих сумнівів того, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх (повних) відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; оспорювані рішення не містять причин неможливості визначення заявленої митної вартості за ціною договору, у них також не наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, що передбачено положеннями ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України.

Суд враховує, що викладені у рішеннях підстави відмови у розрахунку митної вартості за ціною договору (за основним методом) за своєю суттю є аналогічними та ґрунтуються на одних і тих самих правовідносинах, що охоплюються одним Контрактом.

Позивачем надано митному органу всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів, вичерпний перелік яких визначено у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, при цьому, митним органом не вказано яким саме чином вищезазначені виявлені розбіжності впливають на визначення числових значень складової митної вартості товару, з урахуванням надання для митного оформлення товару всіх встановлених законодавством необхідних документів.

Зазначення ж відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товару про те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності не можна вважати належним обґрунтуванням правомірності коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України.

З цього приводу Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011р. у справі Рисовський проти України у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини у відповідності до вимог ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 Про захист особи відносно актів адміністративних органів урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Втім, обставини відповідної справи свідчать про відсутність практичної реалізації вказаних принципів в діяльності відповідача.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка висловлена у його постанові від 12.04.2018р. у справі №820/2014/17 (адміністративне провадження №К/9901/448/17).

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст.77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо правомірності не зазначення в оспорюваних рішеннях обґрунтованих сумнівів, які б перешкоджали митниці визначити митну вартість товарів за заявленою позивачем ціною ціною договору з урахуванням аналізу наданих документів та наведених норм митного законодавства.

Є безпідставними та відхиляються судом аргументи відповідача про те, що надані платіжні документи не ідентифікуються із спірними партіями товарів за призначенням платежу, оскільки, по-перше, наведене не впливає на розрахунок митної вартості задекларованого товару, так як позивачем до митного оформлення були надані інвойси e-FATURA, в яких вказано вид товару, кількість, ціну за одиницю та вартість товару, зазначено умови поставки, та наведений документ не містить розбіжностей у числових значеннях; по-друге, пунктом 4.1 контракту від 11.01.2024р. визначено умови оплати, а саме: 100% попередня оплата; по-третє, графа 70 платіжних доручень містить посилання на товар, інвойс та контракт, за який було сплачено грошові кошти, до того ж грошовий переказ здійснюється через банк, з наданням контракту, інвойсу, супровідних листів, а платіж перевіряється службою безпеки банку і відділом фінансового моніторингу, при цьому, відділ валютного контролю банку перевіряє призначення коштів, розмитнення товару, за який сплачено кошти і має доступ до реєстру митних декларацій.

Судом критично надається оцінка доводам відповідача в оспорюваних рішеннях на наявність витрат на транспортування та на те, що імпортером не підтверджено числові значення витрат на доставку товару, а також те, що оплату транспортних витрат покладено на імпортера, так як за умовами контракту поставка товару можлива на умовах СРТ або FCA згідно правил Інкотермс-2010 та при митному оформленні МД №24UA110130001605U4 від 24.01.2024р., №24 UA110130002308U0 від 02.02.2024р., №24UA110130003227U7 від 14.02.2024р., №24UA110130003469U8 від 15.02.2024р., №24UA110130004810U6 від 02.03.2024р., поставки товарів заявлені до митного оформлення на комерційних умовах поставки CPT м. Дніпро/Україна. Відповідно до міжнародних правил тлумачення комерційних термінів (Інкотермс) за терміном СРТ продавець зобов`язаний укласти договір перевезення та понести витрати по доставці товару до узгодженого місця призначення. За вказаними поставкою, згідно відомостей MRN та CMR перевезення партій товарів здійснювалось українським перевізником, разом з тим, не зважаючи на те, що перевезення здійснювалось українським перевізником, згідно правил Інкотермс, продавець несе витрати по перевезенню товару, тому у нього знаходяться документи, що підтверджують вартість перевезення, з огляду на це, позивач повідомив відповідача про відсутність у нього таких документів.

Також, судом відхиляються посилання відповідача в оспорюваних рішеннях на те, що якісні характеристики товару не підтверджено документально, оскільки інформація про якісні характеристики товару не є джерелом інформації саме про митну вартість товару.

Окрім того, судом враховується і те, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, які є обов`язковими для врахування адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіривши з дотриманням вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень вищенаведених оспорюваних рішень та карток відмови, суд приходить до висновку, що оскаржувані картки відмови та рішення про коригування митної вартості товару відповідачем прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд бере до уваги, що з тексту позовної заяви, а також матеріалів справи вбачається, що позивач допустив описку у номерах та даті рішеннях Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів в другому пункті прохальної частини позовної заяви, яку суд вважає за необхідне виправити.

З огляду на встановлені судом обставини, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, суд враховує, що картки відмови у митному оформленні товарів є похідними та прийняті на підставі рішень про коригування митної вартості товарів, а тому є також протиправними та підлягають скасуванню.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

На підставі ч.1 ст.139 КАС України, з урахуванням задоволення позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у розмірі 25 797грн. 69коп., сплата яких підтверджується платіжними інструкціями №170 від 16.05.2024 та №193 від 27.05.2024.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів: №UA 110130/2024/000037/1 від 24.01.2024р.; №UA 110130/2024/000050/1 від 02.02.2024р.; №UA110130/2024/000067/1 від 14.02.2024р.; №UA110130/2024/000071/1 від 15.02.2024р.; №UA110130/2024/000096/1 від 02.03.2024р.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000082; №UA110130/2024/000113; №UA110130/2024/000152; №UA110130/2024/000166; №UA110130/2024/000223, винесені Дніпровською митницею.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КДВ ПЛЮС» (49107, м.Дніпро, пр.Гагаріна, буд.74, офіс 316, код ЄДРПОУ 44008454) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43971371) судові витрати у розмірі 25 797грн. 69коп. (двадцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто сім гривень 69 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова