Рішення

від 24.03.2025 по справі 191/5682/24

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/5682/24

Провадження № 2/191/2106/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Форощука О.В.

за участю секретаря - Рибак М.П.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 до Раївської сільської ради про виділ в натурі (на місцевості) земельної частки (пай) та надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою,-

ВСТАНОВИВ:

До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 з позовом до Раївської сільської ради про виділ в натурі (на місцевості) земельної частки (пай) та надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.12.2018 року у справі №191/3169/18 визнано за ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) із земель колективного сільськогосподарського підприємства ім. Калініна, розміром 6,78 умовних кадастрових гектарів. Вказане рішення суду набрало законної сили 03.01.2019 року.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Згідно ч.1 ст.3 цього Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно ч.2 ст.19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до частини п`ятої, десятої та одинадцятої статті 25 Земельного кодексу України, особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Згідно частиною першою статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Як роз`яснено в пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Як вбачається із листа виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 05.06.2024 року №01-17-1277/0/2-24, Головним управлінням Держгеокадастру в Дніпропетровській області згідно наказу від 12.02.2021 року №71-ОТГ передано до комунальної власності Раївської сільської об`єднаної територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають у запасі (цільове призначення 16.00), зокрема, і земельну ділянку з кадастровим номером 1224885000:01:002:0080 площею 6,7499 га.

14 серпня 2024 року позивач направив до Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області клопотання в якому просив виділити в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) площею 6.78 умовних кадастрових гектарах, відповідно до рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.12.2018 року у справі №191/3169/18; надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1224885000:01:002:0080 (цільове призначення 16.00, землі запасу), яка розташована на території Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Вказане клопотання отримано Раївською сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області 17.08.2024 року. Проте, до дня звернення до суду з цією позовною заявою відповідачем не прийнято відповідне рішення про надання дозволу позивачу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1224885000:01:002:0080 (цільове призначення 16.00, землі запасу), яка розташована на території Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Враховуючи вищевикладені обставин просить суд, зобов`язати Раївську сільську раду Синельниківського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339474) виділити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) площею 6,78 умовних кадастрових гектарів відповідно до рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.12.2018 року у справі №191/3169/18.

Зобов`язати Раївську сільську раду Синельниківського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339474) надати дозвіл ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1224885000:01:002:0080 (цільове призначення 16.00, землі запасу), яка розташована на території Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

До початку проведення судового засідання представник позивача Шахов Д.А. надав суду заяву про підтримання заявлених вимог та розгляд справи без їх присутності.

Відповідач в особі представника Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Мартиненко Ю.І. до початку проведення судового засідання надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, щодо позовних вимог позивача заперечують. Матеріали справи містять відзив на позовну заяву відповідно до якого вважають, що позовні вимоги до Раївської сільської ради є не обґрунтованими та безпідставним, оскільки заяву ОСОБА_1 розглянуто, надано обґрунтовану відповідь, а відтак відповідач діяв в межах і спосіб передбачений законом. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.12.2018 року у справі №191/3169/18 за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) із земель колективного сільськогосподарського підприємства ім. Калініна, розміром 6,78 умовних кадастрових гектарів. Вказане рішення суду набрало законної сили 03.01.2019 року ( а.с.12).

Судом досліджено копію Наказу від 12.02.2021 року №71-ОТГ Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, копію Акту прийому передач земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність з додатком до акту від 12.02.2021 року, лист виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 05.06.2024 року №01-17-1277/0/2-24 та встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру в Дніпропетровській області згідно наказу від 12.02.2021 року №71-ОТГ передано до комунальної власності Раївської сільської об`єднаної територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають у запасі (цільове призначення 16.00), зокрема, і земельну ділянку з кадастровим номером 1224885000:01:002:0080 площею 6,7499 га. ( а.с. 14, з.с.а. 14, з.с.а.18, 29).

Матеріали справи містять клопотання звернення ОСОБА_1 від 14 серпня 2024 року до Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області з проханням виділити йому в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) площею 6.78 умовних кадастрових гектарах, відповідно до рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.12.2018 року у справі №191/3169/18 та надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1224885000:01:002:0080 (цільове призначення 16.00, землі запасу), яка розташована на території Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Згідно інформаційного листа виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 23.09.2024 року за Вих №01-23-2106/0/2-24, ОСОБА_1 надано відповідь на його заяву від 10.08.2024 року про виділення земельної частки (паю), в якій зазначено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Раївської сільської ради від 21 лютого 2024 року № 45 Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг що надаються через Центр надання адміністративних послуг відмовлено в наданні адміністративної послуги з надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паю) у власність, у зв`язку з наданням неповного пакету документів, а саме: відсутня належним чином завірена копія картки платника податків (ідентифікаційний код). Крім цього, зазначено, що надана копія рішення суду та паспорт громадянина України не завірені належним чином ( а.с.43).

Згідно з частиною 1статті ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2статті 2 ЦПК Українивизначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно достатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Кожна особа має право в порядку, встановленомуЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК).

Частинами 1 та 3статті 13 ЦПКвстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2ст. 12 ЦПК).

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК).

Відповідно до частини першої статті15та16 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначаєЗакон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»(далі Закон), який є спеціальним закономщодо порядку проведення та процедури виділення власникам земельних паїв у натурі із земель, що належали сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією (частина 1статті 2 цього Закону).

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

-свідоцтво про право на спадщину;

-посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі- продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

-рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до частин 1, 2 цього ЗаконуПідставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Застаттею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частиною одинадцятоюстатті 118 ЗК України, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Повноваження реалізації права позивача на виділ землі в натурі, в силу вимогстатті 122 ЗК України, покладені на сільські, селищні, міські ради.

ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Згідно з п. 34ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(виключна компетенція сільських, селищних, міських рад), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 1ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України (ст. 19 Конституції України).

Як встановлено судом, що за зверненням ОСОБА_1 до Раївської сільської радищодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі, питання на вирішення сесії ради не виносилося, йому було відмовлено листом виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 23.09.2024 року за Вих №01-23-2106/0/2-24 у зв`язку з наданням неповного пакету документів.

З цього висновок, що орган місцевого самоврядування при розгляді звернення позивача щодо виділу в натурі (на місцевості) земельної частки (пай) та надання дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, діяв у спосіб визначений законом, а його звернення позивача до суду є передчасним та необґрунтованим, оскільки, фактично рішення ради по порушеному ним питанню не приймалося.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку що вказані обставини не позбавляють права позивача на право повторного звернення для реалізації свого права.

Як визначено уст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасник справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з відсутністю обставин, які б підтверджували наявність порушення права позивача, за захистом якого він звернувся,-

На підставі викладеного, керуючись статтями3,4,5,7,10-13,76-82,89,206,259,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 до Раївської сільської ради про виділ в натурі (на місцевості) земельної частки (пай) та надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя О. В. Форощук