Рішення

від 26.03.2025 по справі 939/3017/24

БОРОДЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 939/3017/24

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2025 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді - Герасименко М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 30 червня 2021 року між ТОВ «СС Лоун» і ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір 1475230-А, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 20000 грн, строком кредитування з 30 червня 2021 року по 29 липня 2021 року включно, зі сплатлю процентів за акційною процентною ставкою у розмірі 0,4975% від суми кредиту за кожен день користування ним. ТОВ «СС Лоун» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 кредит, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника. В установлений термін, а саме 29 липня 2021 року, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, проте між ОСОБА_1 і ТОВ «СС Лоун» було укладено десять додаткових угод про продовження строку користування кредитними коштами. Загальний продовжений строк користування кредитними коштами з урахуванням днів протермінування складає 76 днів. При цьому позичальник сплачує стандартну процентну ставку 1,99% за кожен день користування кредитними коштами, а у випадку протермінування платежів 2,99% за кожен день такого протермінування. Крім того, за умовами додаткових угод до кредитного договору (автопролонгація) від 02 жовтня 2021 року кредитний договір було автопролонговано, в зв`язку з чим строк користування кредитом було продовжено на двадцять календарних днів до 02 листопада 2021 року включно. Пунктами 1.2-1.7 угоди до кредитного договору (автопролонгація), сторони узгодили, що в період автопролонгації з 14 жовтня 2021 року по 02 листопада 2021 року позичальник сплачує кредитору проценти за підвищеною процентною ставкою у розмірі 2,99% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, загальна вартість кредиту становить 52855,00 грн. У встановлений строк нової узгодженої дати повернення кредиту 02 листопада 2021 року відповідач не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у неї виникла прострочена заборгованість у розмірі 20000,00 грн тіло кредиту та 32855,00 грн нараховані проценти. 17 листопада 2021 року між ТОВ «СС Лоун» і ТОВ «Фінфорс» було укладено договір факторингу № 40071779-129 за умовами якого ТОВ «Фінфорс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором 1475230-А від 30 червня 2021 року на загальну суму 52855,00 грн. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «СС Лоун» повідомило позичальника шляхом направлення 17 листопада 2021 року на електронну адресу останнього електронного листа. Станом на день звернення до суду з вказаним позовом, відповідач не сплатила заборгованість за кредитним договором ні на рахунок ТОВ «Фінфорс», ні на рахунок попереднього кредитора. З огляду на вказані обставини, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 52855,00 гривень, яка складається із: 20000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 32855,00 грн нараховані проценти. Крім того, просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн і витрати на судовий збір.

27 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання; відповідач відзив на позов суду не направив.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 30 червня 2021 року між ТОВ «СС Лоун» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1475230-А, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором f86342, за умовами якого останній було надано кредит у розмірі 20000,00 грн, шляхом зарахування коштів на картку емітовану на ім`я ОСОБА_1 , строком кредитування з 30 червня 2021 року по 29 липня 2021 року включно, зі сплатою процентів за акційною процентною ставкою у розмірі 0,4975% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (а.с. 14-22, 23-32, 33-35, 36-45, 78, 79-82, 119, 120).

У подальшому між ТОВ «СС Лоун» і ОСОБА_1 було укладено ряд додаткових угод до кредитного договору № 1475230-А від 30 червня 2021 року, за умовами яких сторони погодили умови у випадку застосування автопролонгації; угодою від 02 жовтня 2021 року остаточно визначили строк автопролонгації з 14 жовтня 2021 року по 02 листопада 2021 року включно, розмір процентної ставки, що підлягає сплаті за користування кредитом у період автопролонгації, який становить 2,99% від суми кредиту за кожен день користування ним і загальну вартість кредиту в розмірі 52855 гривень (а.с. 45 зворотній бік 76).

Згідно з довідкою ТОВ «СС Лоун» вих. № 17/11-С заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1475230-А станом на 17 листопада 2021 року становить: 20000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 32855,00 грн заборгованість за процентами (а.с. 77).

17 листопада 2021 року між ТОВ «СС Лоун» і ТОВ «Фінфорс» було укладено договір факторингу № 40071779-129, за умовами якого ТОВ «Фінфорс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором 1475230-А від 30 червня 2021 року на загальну суму 52855,00 грн, з яких: 20000,00 грн сума основного зобов`язання, 28855,00 грн проценти, 4000,00 грн додаткові проценти (а.с. 83-91).

Відповідно до довідки ТОВ «Фінфорс» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1475230-А від 30 червня 2021 року станом на день звернення до суду з вказаним позовом становить 52855,00 грн і складається із: 20000,00 грн тіло кредиту, 32855,00 грн проценти (а.с. 92).

Підстав вважати, що даний розрахунок суми заборгованості невірний немає, оскільки він не спростований відповідачем.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першоюстатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першоюстатті 530 ЦК Українипередбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК Українивстановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина першастатті 612 ЦК України).

Частиною першоюстатті 626 ЦК Українивстановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до вимог абз. 2 ч. 2ст. 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною першоюстатті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»встановлено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з вимогами ч. 1 та 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За приписамистатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію»встановлено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннямистатті 12 цього Законувизначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідност. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 2ст. 1056-1 ЦК Українирозмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач ухиляється від сплати боргу в добровільному порядку та жодних заперечень щодо позову суду не надала, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, стягнути з неї на користь позивача заборгованість за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі 52855 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно зч.1,2ст.141ЦПК України, судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання професійної правничої допомоги від 11 березня 2024 року, додатку № 56 від 07 жовтня 2024 року до вказаного договору, акту приймання-передачі наданих послуг від 28 жовтня 2024 року та платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 4550 від 24 жовтня 2024 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 7 000,00 гривень (а.с. 93-97).

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінфорс» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028 гривень.

Керуючись ст. 207, 526, 530, 599, 610-612, 626, 628, 638, 639, 1046-1056-1 ЦК України, ст.10-13,141,259,263-265,268,279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (код ЄДРПОУ 41717584) заборгованість за кредитним договором № 1475230-А від 30 червня 2021 року в розмірі 52 855 (п`ятдесят дві тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень і витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині в позові відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 26 березня 2025 року.

СуддяМ.Герасименко