Рішення від 20.03.2025 по справі 193/1642/24

ЄУН 193/1642/24

Провадження 2/193/47/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 березня 2025 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О.В.,

за участі:секретаря судового засідання Губи О.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Мудраченка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_2 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним (укладеним) та визнання права власності на придбане нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст позовних вимог.

11.09.2024 представник позивача Мудраченко В .М. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з вищевказаним позовом до відповідача Софіївської селищної ради, в обґрунтування якого вказує, що позивач ОСОБА_1 придбав 26.02.1982 у ОСОБА_3 житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , який вони зареєстрували у виконавчому комітеті Кам`янської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області за р./№ 6.

На виконання правочину позивачем було сплачено продавцю ОСОБА_3 повну вартість будинку, після цього останній звільнив житловий будинок. Сторони домовилися, що договір купівлі-продажу вони посвідчать у нотаріуса пізніше. Однак продавець ОСОБА_3 відмовлявся виконати подальші дії з нотаріального посвідчення, а його фізична відсутність позбавила позивача в подальшому звернутись до нотаріуса за нотаріальною дією з посвідчення договору купівлі-продажу.

На даний час ОСОБА_3 помер, у зв`язку з чим позивач позбувся можливості нотаріально посвідчити цей договір, а відтак наразі він не може вільно розпоряджатись своїм майном, тому представник позивача просив суд визнати вищевказаний договір купівлі-продажу дійсним та визнати за позивачем право власності на придбаний житловий будинок.

Заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13.09.2024 позовну заяву залишено без руху, оскільки представником позивача не дотримано вимоги позовної заяви визначені ст. 175,177 ЦПК України.

На виконання вимог вищевказаної ухвали представником позивача 18.09.2024 надано заяву про усунення недоліків, а також долучено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 20.09.2024 провадження у справі відкрито та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 31.10.2024 витребувано у приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Л. І. належним чином завірену копію спадкової справи № 100/2018 після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 06.02.2025 витребувано у приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Л. І. належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 ..

Ухвалою суду від 20.03.2025 підготовче судове засідання закрито та призначено до судового розгляду справи по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 під час судового розгляду справи, посилаючись на обставини та доводи викладені у позовній заяві, заявлені ним вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача, Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, однак подав до суду заяву про можливість розгляду справи без участі представника селищної ради, заперечень проти задоволення позову не має.

Фактичні обставини справи.

Суд, вислухавши доводи представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що26 лютого 1982 року між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку належного продавцю ОСОБА_3 на підставі запису по господарській книзі сільської ради за № 287, розташованого в с. Вишневе Софіївського району Дніпропетровської області. Вказаний договір був зареєстрований 26.02.1982 виконавчим комітетом Кам`янської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області за р./№ 6. Між сторонами були погоджені всі істотні умови договору купівлі-продажу, зокрема щодо ціни, передачі будинку у власність позивачу, оформлення договору купівлі-продажу (а.с.6).

На виконання правочину позивачем було сплачено ОСОБА_3 повну вартість будинку в сумі 6 000 руб., а продавець на підтвердження правочину передав ключі від нього покупцю, і з того часу позивач заселився у придбаний будинок і став користуватися ним.

Так із відомостей, що містяться у витягах із по господарської книги особистого рахунку № НОМЕР_1 , визначено, що головою господарства розташованого в АДРЕСА_1 , був ОСОБА_3 , членом сім`ї вказана його дружина ОСОБА_4 (а.с. 41).

З витягів із погосподарської книги вищевказаного домоволодіння за період 1983 по 2025 рік вбачається, що у вищевказаному будинку за цей період проживав позивач ОСОБА_1 із своєю сім`єю, яка складалась із дружини ОСОБА_5 та двох їх спільних дітей: синів ОСОБА_6 , 1980 року народження та ОСОБА_7 , 1983 року народження. (а.с. 41-50).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до ч.1ст. 128 ЦК УРСР 1963 року, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, що дає підставу для визнання дійсним договору купівлі - продажу житлового будинку, оскільки усі його істотні обставини виконано та є підставою для визнання за позивачем права власності на нього.

Згідно п. 4Прикінцевих та перехідних положень ЦК України(2003 року)Цивільний кодекс Українизастосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинностіЦивільним кодексом України, положення цьогоКодексузастосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

При вирішенні даного позову підлягають норми матеріального права, що діяли на момент укладання договору купівлі-продажу, оскільки відповідно до ч.1ст.58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.

До 01.01.2004 року в Україні діявЦивільний кодексУкраїнської СРСР 1963 року, згідно якого повинні вирішуватись дані правовідносини.

Відповідно до інформації наданої Софіївським відділенням КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» ДОР від 23.02.2024 за № 151 вбачається, що право власності за ОСОБА_1 станом на 31.12.2012 не зареєстровано (а.с. 37).

Зі слів представника позивача, договір купівлі-продажу сторони домовилися посвідчити нотаріально дещо пізніше, але це не вдалося виконати, оскільки продавець постійно відмовляв з невідомих йому причин, після чого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер що підтверджено повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 24.09.2024 № 00047121463 (а.с.82-83).

Із матеріалів спадкової справи заведена після смерті ОСОБА_3 , вбачається, що спадкоємцем майна померлого була його дружина ОСОБА_4 (а.с. 101-130).

Однак, відповідно інформації, наданої Софіївським відділом ДРАЦС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. № 971/31.14-27 від 15.01.2025, дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла, про що був вчинений відповідний актовий запис за № 824 від 04.08.2020 (а.с. 141).

З огляду на вищевказане суд доходить висновку, що з часу смерті подружжя ОСОБА_8 і до цього часу, тобто за 4 роки, жодним із їх спадкоємців не порушувалося питання щодо успадкування цього будинку. Тобто, потенційним спадкоємцям померлих ОСОБА_8 , якщо вони і є, було відомо, що за життя ОСОБА_3 продав спірний житловий будинок, а відсутність інформації про реєстрацію права власності, тільки підтверджує той факт, що протягом 4 років після смерті останнього потенційного спадкоємця ОСОБА_4 , будинок не успадкований та не визнаний відумерлою спадщиною.

З показань допитаних свідків у судовому засіданні, зокрема свідка ОСОБА_9 , видно, що ОСОБА_1 на придбання спірного будинку позичав у неї певну суму коштів. Після придбання вказаного будинку у 1982 році ОСОБА_1 весь час проживав у придбаному йому будинку разом із дружиною та трьома дітьми. Окрім того, зі свідчень іншого свідка, ОСОБА_10 , сусіда позивача, встановлено, що про придбання ОСОБА_1 будинку АДРЕСА_1 у 1982 році йому стало відомо зі слів його тестя. Сам він особисто переїхав із м. Кривого Рогу на постійне місце проживання у будинок АДРЕСА_2 лише у 2003 році, де вже на той час проживав позивач у будинку АДРЕСА_1 , із того часу вони спілкуються по сусідськи. З часу придбання позивачем спірного житлового будинку будь-яких претензій майнового характеру на будинок ніхто не заявляв.

Судом встановлено, що позивач близько 42 років відкрито, безперешкодно володів даним будинком на правах власника, про що свідчить матеріали справи та надані пояснення свідків, покращив умови житла, однак позбавлений можливості належним чином зареєструвати своє право власності на даний житловий будинок позасудовим шляхом.

Таким чином на даний час відсутність нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу фактично позбавляє позивача права власності на придбане нерухоме майно.

Згідност. 224 ЦК УРСР 1963 року, чинного на період виникнення договірних правовідносин, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1ст.227ЦКУРСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

На підставі ч. 2ст.47 ЦК УРСР 1963 рокуякщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно положеньст. 41 Конституції Українивизначено, що кожен має право володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Положеннями ч.1ст. 203 ЦК Українипередбачено, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Статтею 328 ЦК Україниврегульовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Договір купівлі-продажу житлового будинку від 26.02.1982, про визнання якого дійсним заявлено позивачем ОСОБА_1 , не був нотаріально посвідчений, але відповідно до чинного законодавства на момент укладення угоди він підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню. Позивач знав, що вказаний договір належить нотаріально оформити, але через відмову продавця явки його до нотаріальної контори та подальшою його смертю у 2018 році унеможливило це зробити.

Укладений між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 договір купівлі-продажу житлового будинку не містить в собі протизаконних умов. Сторонами за договором було досягнуто згоди з істотних умов угоди, яка повністю була виконана, як покупцем (сплатив продавцю обумовлену між ними суму грошових коштів, вселився в будинок і користувався ним щонайменше з 1982 року по теперішній час), так і продавцем (отримав обумовлену суму грошових коштів, передав покупцю будинок в користування).

Згідно вимог ч.4. ст. 206 ЦК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суд вважає, що визнання відповідачем пред`явленого до нього позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а надані позивачем в обгрунтування заявлених вимог документи та його доводи, свідчать про те, що ОСОБА_3 , який уклав з позивачем договір купівлі-продажу 26.02.1982, ухилявся від нотаріального оформлення цього договору, що є підставою згідно до вимог ч.2 ст.47 ЦК України, в редакції Закону 1963 року, для задоволення позову ОСОБА_1 .

Вимогу щодо відшкодування позивачу судових витрати останній не заявляв, а тому суд не вирішує питання про їх розподіл між сторонами.

Керуючись ст. 259, 263-265,268, 354,355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_2 , який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Софіївської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку дійсним (укладеним) та визнання права власності на придбане нерухоме майно, - задовольнити повністю.

Визнати дійсним (укладеним) договір купівлі-продажу житлового будинку, з господарськими будівлями та будівельними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , що укладений 26 лютого 1982 року між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 і зареєстрований виконавчим комітетом Кам`янської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області 26.02.1982 за р./№ 6.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 , загальною площею 59,2 м.2, житловою площею 41,0 м.2, із господарськими будівлями та будівельними спорудами, а саме: гаражем, позначеному у технічному паспорті літерою "Б", площею 17,7 м2; сараєм - "В", площею 6,3 м.2; сараєм - "Г", площею 3,3 м.2; сараєм - "Д", площею 12,0 м2; сараєм - "Е", площею 26,8 м.2; вбиральнею - "Ж", площею 1,5 м.2; погребом - "З", площею 0,9 м.2; криницею - "к"; водоколонкою - "к1"; огорожею - "№1"; воротами - "№2", загальною вартістю 140 100 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: Софіївська селищна рада, ЄДРПОУ: 41053148, місцезнаходження: бульвар Шевченка, буд. 19, сел. Софіївка Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області, 53100.

Повний текст рішення суду складено 26 березня 2025 року.

Суддя О. В. Томинець