Ухвала

від 24.03.2025 по справі 344/4868/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/4868/25

Провадження № 1-кс/344/2352/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2025 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП України в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №42024092780000217від 10.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого покликався на те, що Відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться

досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42024092780000217від 10.07.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 переслідуючи корисливу мету, з метою незаконного придбання, носіння, зберігання та збуту вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, вступив у попередню злочинну змову зі своїми знайомими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , з якими вчиняв злочини згідно спільно розробленого плану, розподілу ролей та відведених обов`язків.

Так, на початку липня 2024 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , очолюючи організовану групу, з відома та згоди учасників групи ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , підшукав жителя Івано-Франківської області громадянина ОСОБА_10 , якому запропонував можливість систематичного незаконного збуту за грошові кошти, вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв.

Починаючи з липня 2024 року ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та

ОСОБА_9 , діючи у складів організованої групи, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, незаконно, без дозволу, передбаченого «Положенням про дозвільну систему», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, та «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також, боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, не маючи відповідної ліцензії МВС України на здійснення господарської діяльності з виробництва, ремонту вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, та їх продажу здійснювали носіння, зберігання та збуту за грошові кошти, вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше липня 2024 року, ОСОБА_8 , діючи у складів організованої групи за участі ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , придбав корпус ручної осколкової гранати типу Ф-1, запал ручної гранати УЗРГМ-2, два корпуси ручної осколкової гранати РГО, запал УДЗ до ручної осколкової гранати та ручну осколкову гранату RGD-5 із запалом ДВМ, що належать до категорії бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, які при невстановлених досудовим розслідуваннях обставинах переніс до комори, що поруч квартири

АДРЕСА_1 , де зберігав їх без передбаченого законом дозволу.

Надалі, ОСОБА_8 переслідуючи спільний із ОСОБА_5 та ОСОБА_9 корисливий мотив та мету збагачення, 29.07.2024, прибувши до заздалегідь обумовленого із громадянином ОСОБА_10 місця, а саме до комори, що поруч квартири АДРЕСА_1 , всупереч передбаченому законом дозволу та порядку, в період часу з 14 год

10 хв по 14 год 33 хв, збув останньому корпус ручної осколкової гранати типу Ф-1, яка відноситься до конструктивно-оформленого заряду вибухової речовини та уніфікований запал ручних гранат УЗРГМ-2, що відноситься до вибухових пристроїв та в сукупності що передбачено їх будовою становлять оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, споряджену уніфікованим запалом типу УЗРГМ-2, що відноситься до категорії бойових припасів промислового виготовлення придатну для здійснення вибуху, корпус ручної осколкової гранати РГО, який відносяться до конструктивно оформленого заряду вибухової речовини та запал УДЗ до ручної осколкової гранати, що відноситься до вибухових пристроїв та в сукупності в єдину конструкцію, що передбачено їх будовою становить ручну осколкову гранату РГО, що відноситься до категорії бойових припасів, корпус ручної осколкової гранати РГО, який є складовою частиною бойового припасу, ручну осколкову гранату RGD-5 із запалом ДВМ, що відноситься до категорії вибухових пристроїв та бойових припасів, отримавши за це від ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 10 000 гривень, частину із яких залишив собі, а іншу в подальшому розділив між учасниками організованої групи ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .

Окрім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час та при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, ОСОБА_8 , діючи у складів організованої групи за участі ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , повторно, всупереч передбаченому законом дозволу та порядку, з метою подальшого носіння, зберігання та збуту, придбав кулемет Калашникова №БТ310 калібру 7,62-мм, який належить до категорії вогнепальної зброї, 393 патрони калібру 7,62-мм та корпус ручної фугасної гранати «HGR SPRENG DM51A2» із запалом «DM82A3» до ручних універсальних гранат серії DM51, що належать до категорії бойових припасів, вибухових пристроїв, які при невстановлених досудовим розслідуваннях обставинах, ОСОБА_8 переніс до комори, що поруч квартири АДРЕСА_1 , де зберігав без передбаченого законом дозволу вказану вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухові пристрої.

Надалі, 01.08.2024 в період часу з 13 год 44 хв по 13 год 54 хв

ОСОБА_8 , діючи у складів організованої групи за участі ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , переслідуючи спільний корисливий мотив та мету збагачення, прибув до заздалегідь обумовленого із громадянином ОСОБА_10 місця, а саме до комори, що поруч квартири АДРЕСА_1 , де діючи умисно та повторно, всупереч передбаченому законом дозволу та порядку, збув останньому кулемет Калашникова №БТ310 калібру 7,62-мм, який належить до категорії вогнепальної зброї, 393 патрони калібру 7,62-мм та корпус ручної фугасної гранати «HGR SPRENG DM51A2» із запалом «DM82A3» до ручних універсальних гранат серії DM51, що належать до категорії бойових припасів, вибухових пристроїв, отримавши за це від

ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 142 000 гривень, частину із яких залишив собі, а іншу в подальшому розділив між учасниками групи ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .

Також, у невстановлений досудовим розслідуванням час та при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, ОСОБА_8 , очолюючи організовану ним злочинну групу, спільно із ОСОБА_9 , з відома та згоди учасника групи ОСОБА_5 , діючи повторно, всупереч передбаченому законом дозволу та порядку, з метою подальшого носіння, зберігання та збуту, придбали автомат АК-74 із серійним номером НОМЕР_3 , автомат АК-74 із серійним номером НОМЕР_4 , що належать до категорії вогнепальної зброї, 1080 боєприпасів 5,45-мм, 7 гранат М67 із запалами М213 та 5 корпусів ручних осколкових гранат типу Ф-1 із запалами ручних гранат УЗРГМ-2, що належать до категорії бойових припасів, вибухових пристроїв, які ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , перевезли на автомобілі марки «Audi А6», реєстраційний номер НОМЕР_5 до будинку по

АДРЕСА_2 та в подальшому перенесли до кладовки, що поруч квартири АДРЕСА_3 , де зберігали їх, без передбаченого законом дозволу.

Надалі, 16.09.2024 біля 18 год 10 хв ОСОБА_8 , діючи у складів організованої групи за участі ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , переслідуючи спільний корисливий мотив та мету збагачення, прибув до заздалегідь обумовленого із громадянином ОСОБА_10 місця, а саме до комори, що поруч квартири АДРЕСА_1 , де діючи умисно та повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, всупереч передбаченому законом порядку та дозволу, збув останньому автомат АК-74 із серійним номером НОМЕР_3 , автомат АК-74 із серійним номером НОМЕР_4 , що належать до категорії вогнепальної зброї, 1080 боєприпасів 5,45-мм, 7 гранат М67 із запалами М213 та 5 корпусів ручних осколкових гранат типу Ф-1 із запалами ручних гранат УЗРГМ-2, що належать до категорії бойових припасів, вибухових пристроїв, отримавши за це від ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 135 000 гривень, частину із яких залишив собі, а іншу в подальшому розділив між учасниками групи ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .

Крім цього, ОСОБА_8 , діючи у складів організованої групи, спільно із ОСОБА_5 , з відома та згоди учасника групи ОСОБА_9 , у вересні 2024 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, діючи повторно, всупереч передбаченому законом дозволу та порядку, з метою подальшого носіння, зберігання та збуту, придбали запал для ручної гранати типу УЗРГМ-2, 10 запалів для ручних гранат типу УЗРГМ, які належить до категорії вибухових пристроїв, 8 корпусів ручної гранати Ф-1, 15 предметів із маркувальним позначенням «ТРОТИЛОВАЯ ШАШКА 200г», 9 предметів із маркувальним позначенням «ТРОТИЛОВАЯ ШАШКА 400г», які належить до категорії вибухових речовин, 2 бухти (мотків) вогнепровідних шнурів, електродетонатор з провідною лінією, 2 RPG-75, 1 РПГ-26, 1 РШГ-2, 4 снаряди для легких протитанкових систем 40 мм OUI-7MA, 8 корпусів ручної гранати РГО, 2 корпуси ручної гранати GHO-1, 1 корпус ручної гранати РГ-42, 1 корпус ручної гранати М67, 1 корпус ручної гранати DM61, 4 запали для ручних гранат МД5М, 2 запали для ручних гранат МД2, 1 запал для ручної гранати М213,

1 запал для ручної гранати ДМ82, 2 запали для ручної гранати AF-11, 8 запалів для ручної гранати УДЗ, 3 корпуси ручної гранати РГД-5, 2 протипіхотні міни направленої дії М18А1 «Клеймор», 249 патронів калібру 7,62 мм, що належить до категорії бойових припасів та вибухових пристроїв, які за невстановлених досудовим розслідуваннях обставинах, ОСОБА_8 та

ОСОБА_5 перенесли у автомобіль марки «Mercedes-Benz ML», реєстраційний номер НОМЕР_6 , де зберігали з метою їх подальшого збуту.

Надалі, ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_5 , з відома та згоди учасника групи ОСОБА_9 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, 24.09.2024 прибули на автомобілі «Mercedes-Benz ML», реєстраційний номер НОМЕР_6 , до заздалегідь обумовленого із громадянином

ОСОБА_10 місця, а саме узбіччя дороги вул. Івана Сірка в м. Павлоград Дніпропетровської області, після чого, ОСОБА_5 , з метою спостереження та конспіруючи свою присутність, вийшов із вказаного автомобіля та направився у невідомому напрямку.

Того ж дня, біля 07 год 33 хв ОСОБА_8 діючи у складів організованої групи за участі ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , перебуваючи на узбіччі дороги по вул. Івана Сірка в м. Павлоград Дніпропетровської області, збув ОСОБА_10 запал для ручної гранати типу УЗРГМ-2, 10 запалів для ручних гранат типу УЗРГМ, які належить до категорії вибухових пристроїв, 8 корпусів ручної гранати Ф-1, 15 предметів із маркувальним позначенням «ТРОТИЛОВАЯ ШАШКА 200г», 9 предметів із маркувальним позначенням «ТРОТИЛОВАЯ ШАШКА 400г», які належить до категорії вибухових речовин, 2 бухти (мотків) вогнепровідних шнурів, електродетонатор з провідною лінією, 2 RPG-75, 1 РПГ-26, 1 РШГ-2, 4 снаряди для легких протитанкових систем 40 мм OUI-7MA, 8 корпусів ручної гранати РГО, 2 корпуси ручної гранати GHO-1, 1 корпус ручної гранати РГ-42, 1 корпус ручної гранати М67, 1 корпус ручної гранати DM61, 4 запали для ручних гранат МД5М, 2 запали для ручних гранат МД2, 1 запал для ручної гранати М213, 1 запал для ручної гранати ДМ82,

2 запали для ручної гранати AF-11, 8 запалів для ручної гранати УДЗ, 3 корпуси ручної гранати РГД-5, 2 протипіхотні міни направленої дії М18А1 «Клеймор», 249 патронів калібру 7,62 мм, що належить до категорії бойових припасів та вибухових пристроїв, отримавши за це від ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 211 000 гривень, частину із яких залишив собі, а іншу в подальшому розділив між учасниками групи ОСОБА_5 та ОСОБА_9 .

19.03.2025 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.

Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколом огляду та вручення грошових коштів, висновками за результатом проведення експертиз, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 у відповідності до

ст. 12 КК України відносяться до категоріїтяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті сім років позбавлення волі.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення таких злочинів. Окрім цього, ОСОБА_5 усвідомлює, що санкція

ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, положення статей 69 та 75 КК України застосуванню не підлягають, у зв`язку із чим у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєні ним кримінальні правопорушення;

- п. 2 - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки гласне досудове розслідування тільки розпочато, а тому на даний час ще не віднайдено і не вилучено інші речі, що мають значення для кримінального провадження;

- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може не з`являтися на виклик, посилаючись на різні ніби то форс мажорні чи поважні обставини, а також може симулювати хворобу;

- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити займатися незаконною діяльністю щодо придбання, носіння, зберігання та збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.

Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до семи років, то застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, викладених в ньому, просили клопотання задовольнити та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні просили обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 , згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено слідчим суддею, 19.03.2025 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.

Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколом огляду та вручення грошових коштів, висновками за результатом проведення експертиз, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до категоріїтяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті сім років позбавлення волі.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження та інших матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1, 2, 4, 5 ч.1 ст.177КПК України:

- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення таких злочинів. Окрім цього, ОСОБА_5 усвідомлює, що санкція

ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, положення статей 69 та 75 КК України застосуванню не підлягають, у зв`язку із чим у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєні ним кримінальні правопорушення;

- п. 2 - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки гласне досудове розслідування тільки розпочато, а тому на даний час ще не віднайдено і не вилучено інші речі, що мають значення для кримінального провадження;

- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може не з`являтися на виклик, посилаючись на різні ніби то форс мажорні чи поважні обставини, а також може симулювати хворобу;

- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити займатися незаконною діяльністю щодо придбання, носіння, зберігання та збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, який згідно ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, обрання більш м`якого запобіжного заходу не являється за можливе, оскільки цього буде недостатньо для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення таких злочинів. Окрім цього, ОСОБА_5 усвідомлює, що санкція ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, положення статей 69 та 75 КК України застосуванню не підлягають, у зв`язку із чим у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєні ним кримінальні правопорушення;

знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки гласне досудове розслідування тільки розпочато, а тому на даний час ще не віднайдено і не вилучено інші речі, що мають значення для кримінального провадження;

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може не з`являтися на виклик, посилаючись на різні ніби то форс мажорні чи поважні обставини, а також може симулювати хворобу;

- вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити займатися незаконною діяльністю щодо придбання, носіння, зберігання та збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним розпивали алкогольні напої в день події шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором доведено існування частини зазначених у клопотанні ризиків.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_5 участь у кримінальному правопорушенні, наслідки даного правопорушення, щодо підозрюваного неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

На думку слідчого судді, застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, особистого зобов`язання, як про це клопотали сторона захисту, не унеможливить прояву встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260,261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, вважаю за необхідне визначити заставу в межах 30 (тридцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 90 840,00 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах в межах 60 (шестидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 181 680 гривень 00 коп., з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 16 травня 2025 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Розмір застави визначити в межах 60 (шестидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 181 680 гривень 00 коп., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано - Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_12 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено і підписано 24.03.2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_13