Постанова

від 25.03.2025 по справі 916/4641/24

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/4641/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Приватного підприємства ТРАНС-ЕКСПО: Леонтьєва А.А.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ДІС: не з`явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія А- ФІНАНС: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ДІС

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2024 року, суддя в І інстанції Погребної К.Ф., повний текст якого складено 25.12.2024, в м. Одесі

у справі №916/4641/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ДІС

до відповідача: Приватного підприємства ТРАНС-ЕКСПО

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія А- ФІНАНС

про стягнення 2 426 457,92 грн

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ДІС» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «ТРАНС-ЕКСПО» про стягнення 2 426 457,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає наступне:

21.08.2023 року між ТОВ Фінансова компанія А-ФІНАНС (Лізингодавець третя особа) та ТОВ АГРО ДІС (Лізингоодержувач - позивач) було укладено Договір фінансового лізингу №525Л/210823, згідно умов якого Лізингодавець набуває у власність і передає Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу в платне володіння та користування з правом викупу Майно, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Об`єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов даного Договору.

На виконання умов Договору, позивачем в період з 24.08.2023 року по 13.03.2024 року було сплачено Лізингодавцю лізингові платежі у розмірі 3 323 501,67 грн, з яких 2 426 457,92 грн в якості відшкодування вартості об`єкта лізингу (спірна сума).

В подальшому, як зазначає позивач, 13.05.2024 між ТОВ Фінансова компанія А-ФІНАНС (Лізингодавець), ТОВ АГРО ДІС (Первісний лізингоодержувач) та ПП ТРАНС-ЕКСПО (Новий лізингоодержувач - відповідач) було укладено Договір про переведення прав та обов`язків №525ППО/130524, згідно умов якого, позивач переводить на відповідача свої зобов`язання (у тому числі щодо сплати лізингових та інших платежів) за договором фінансового лізингу №525Л/210823 від 21 серпня 2023 року.

При здійсненні передачі транспортного засобу від позивача до відповідача, сторонами було складено та підписано видаткову накладну №1 від 13.05.2024, зі змісту якої вбачається, що транспортний засіб було передано відповідачу балансовою вартістю 4 689 944,76 грн. з ПДВ.

На переконання позивача, за договором про переведення боргу до відповідача перейшло зобов`язання з відшкодування вартості об`єкту лізингу в сумі 2 263 486,84 грн, а відтак відповідач зобов`язаний повернути позивачу сплачені позивачем кошти в якості відшкодування вартості об`єкту лізингу в сумі 2 426 457,92 грн, право вимоги за яким перейшло до ТОВ АГРО ДІС на підставі додаткової угоди №1 від 13.05.2024 до договору про переведення прав та обов`язків №525ППО/130524.

З посиланням на ст.ст.1212,1213 ЦК України (в уточненій редакції позовної заяви) позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача 2 426 457,92 грн, які вже сплачені позивачем в якості відшкодування вартості об`єкта лізингу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.12.2024 у справі №916/4641/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд зазначив, що на виконання умов договору про переведення прав та обов`язків 13.05.2024 року між сторонами по справі, було укладено, підписано, скріплено підписами уповноважених осіб та печатками сторін Акт приймання-передачі майна. Пунктом 4 якого передбачено, що Первісний Лізингоодержувач не має претензій до Лізингодавця та умов Договору лізингу. До ПП ТРАНС-ЕКСПО, як Нового Лізингоодержувача, перейшли у повному обсязі усі права та обов`язки Первісного Лізингоодержувача (ТОВ АГРО-ДІС) перед Лізингодавцем (ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ А-ФІНАНС).

Суд зазначив, що ані Договором про переведення прав та обов`язків, ані самим Договором фінансового лізингу не передбачено жодних умов, щодо можливого права вимоги (компенсації) з боку Нового Лізингоодержувача на користь Первісного Лізингоодержувача.

Посилання позивача на Додаткову угоду №1 від 13.05.2024 до Договору про переведення прав та обов`язків №525ППО/130524 як на підставу заявлених вимог є безпідставними та необґрунтованими, оскільки жодних зобов`язань Нового Лізингоодержувача перед Первісним Лізингоодержувачем вона не передбачає, а за формою її підсисання взагалі не може вважатись частиною Договору про переведення прав та обов`язків №525ППО/130524.

Крім того, в уточненій редакції позову, позивач також посилається на положення ст. ст. 1212-1213 ЦК України. Водночас суд дійшов висновку, що сплачені позивачем кошти які він заявляє до стягнення, є витрати які були понесені ним під час виконання його зобов`язань за Договір фінансового лізингу №525Л/210823, та жодним чином не свідчить про їх безпідставне набуття відповідачем.

З урахування наведеного, позовна вимога позивача щодо стягнення суми в розмірі 2 426 457,92 грн, не може бути задоволена із посиланням на приписи глави 83 ЦК України, оскільки зазначені кошти не передавалися відповідачу, а були сплачені позивачем як його зобов`язання за Договором фінансового лізингу №525Л/210823. Ба більше жодного збагачення відповідачем за рахунок позивача за наслідками укладання відповідного договору №525ППО/130524 про переведення прав та обов`язків не відбулось, оскільки мало місце лише заміста сторони в зобов`язанні.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ДІС, в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2024 у справі №916/4641/24 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що лізингові платежі, сплачені позивачем як частина відшкодування вартості об`єкта лізингу, за своєю суттю є оплата предмета купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов?язувався передати лізингоодержувачу у власність.

У зв`язку з переведенням боргу та вилученням об`єкта лізингу на користь нового лізингодавця обов`язок щодо сплати лізингових платежів, включно з відшкодуванням вартості об`єкта лізингу, перейшов до відповідача 13 травня 2024 року - з дати укладення договору про переведення прав та обов`язків. Водночас станом на дату укладення договору про переведення боргу ТОВ «Агро діс» вже сплатило лізингові платежі на суму 3 323 501 гривню 67 копійок, з яких 2 426 457 гривень 92 копійки в якості відшкодування вартості об`єкта лізингу. Таким чином, відповідач зобов`язаний повернути ТОВ «Агро діс» грошові кошти в розмірі 2 426 457 гривень 92 копійки, сплачені позивачем в якості відшкодування вартості об?єкта лізингу, оскільки відповідач незаконно збагатився на що суму.

Вказує, що суд першої інстанції при розгляді справи не врахував, що станом на дату укладення договору про переведення боргу ТОВ «Агро діс» вже сплатило лізингові платежі на суму 3 323 501 гривню 67 копійок, з яких 2 426 457 гривень 92 копійки в якості відшкодування вартості об`єкта лізингу, відтак ПП «Транс-експо» зобов?язане повернути ТОВ «Агро діс» грошові кошти в розмірі 2 426 457 гривень 92 копійки на підставі ст1212 ЦК України, як безпідставно сплачені позивачем в якості відшкодування вартості об`єкта лізингу, оскільки відповідач незаконно збагатився на цю суму.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що до відповідача, як Нового Лізингоодержувача, перейшли у повному обсязі усі права та обов`язки Первісного Лізингоодержувача перед Лізингодавцем, а саме щодо подальших і остаточних виплат лізингових платежем. Жодних умов щодо того, що ПП «ТРАНС-ЕКСПО», як Новий Лізингоодержувач, повинен щось компенсувати, або повертати Первісному Лізингоодержувачу (позивачу) жодним документом, або жодним пунктом існуючих, дійсних документів не передбачено.

Відповідно до п.1 ст.806 Цивільного кодексу України, п.1.1. та ч.2 п.2.1.2 Договору фінансового лізингу №525Л/210823 від 21.08.2023 року, ч.5 п.1 ст.1 до Закону України «Про фінансовий лізинг», володіння та користування Об`єктом лізингу не може бути безоплатним та безстроковим і Лізингоотримувач за період свого володіння та користування повинен сплачувати лізингові платежі, до складу яких входить (компенсація) вартості об`єкту лізингу, комісія Лізингодавця (відсотки). Позивач, як вже вказувалося вище, був зобов`язаний за період свого володіння та користування Об`єктом лізингу (період з 21.08.2023 року по 30.04.2024 року) сплачувати суму лізингових платежів.

Рішення про переведення своїх прав та обов`язків за Договором фінансового лізингу №525Л/210823 від 21.08.2023 року, було прийнято позивачем з огляду на свою фінансову неспроможність подальшого виконання обов`язку сплати лізингових платежів, що в свою чергу призвело би до вилучення Об`єкту лізингу у позивача із застосуванням санкцій до нього, відповідно до умов цього Договору, та, звісно, без будь яких йому компенсацій сплаченої вартості Об`єкту лізингу.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі, на те, що: «Лізингові платежі, сплачені позивачем як частина відшкодування вартості об`єкта лізингу, за своєю суттю є оплата предмета купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов`язувався передати лізингоодержувачу у власність.», та висновок щодо «таким чином, ПП «ТРАНС-ЕКСПО» зобов`язане повернути ТОВ «Агро діс» грошові кошти в розмірі 2426457 гривень 92 копійки, сплачені позивачем в якості відшкодування вартості об`єкта лізингу, оскілки відповідач незаконно збагатився на цю суму.» - є безпідставними, бо насамперед: зазначені вище грошові кошти не передавалися відповідачу, а були сплачені позивачем як його зобов`язання за Договором фінансового лізингу №525Л/210823 на користь Лізингодавця (ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «А-ФІНАНС»), який на той час і був єдиним власником об`єкту лізингу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 у справі №916/4641/24 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено дану справу до розгляду на 18.03.2025 о 12:00.

В судовому засіданні 18.03.2025 брали участь представники Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ДІС та Приватного підприємства ТРАНС-ЕКСПО. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія А- ФІНАНС не з`явився, про день, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду заслухала пояснення представників сторін, та після стадії судових дебатів, перейшла до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши сторін, що ухвалення та проголошення судового рішення у справі №916/4641/24 відбудеться 25.03.2025 о 12:50.

В судовому засіданні 25.03.2025 за участю представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія А-ФІНАНС (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО ДІС (Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №525Л/210823, згідно умов п.1.1. якого, за даним Договором Лізингодавець набуває у власність і передає Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу в платне володіння та користування з правом викупу Майно (далі - Об`єкт лізингу), найменування, марка, модель, рік випуску, характеристики, загальна вартість, строк лізингу та інші істотні умови користування якого зазначаються в п.1.2. даного Договору, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Об`єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п.1.1.1. Договору, з метою виконання Лізингодавцем своїх зобов`язань за Договором фінансового лізингу, Лізингодавець має право отримувати від Лізингоодержувача авансовий платіж у розмірі 40%, що підлягає сплаті відповідно до умов Договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами Лізингодавця, а є складовою частиною лізингових платежів за Договором фінансового лізингу, що відшкодовують вартість об`єкта лізингу. Зобов`язання Лізингодавця з придбання Об`єкта лізингу виникають після оплати Лізингоодержувачем авансового платежу згідно з умовами Договору та його надходження на рахунок Лізингодавця.

У відповідності до п.1.2. Договору, об`єктом лізингу за даним Договором є наступне майно: Lexus LX-500D.

Пунктом 1.2.7. Договору визначено, що вартість Об`єкту лізингу, в т.ч. ПДВ, на дату укладення Договору складає 4 850 329,00 грн. (ПДВ 808 388,17 грн.).

Згідно п.2.1.1. Договору, загальна сума лізингових платежів на дату укладення Договору складає 7 823 081,57 грн.

Лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості Об`єкту лізингу, комісію Лізингодавця (проценти) за наданий в лізинг Об`єкт лізингу та інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням Договору фінансового лізингу та передбачені Договором, в тому числі оплата послуг та відшкодування (п. 2.1.2 договору).

Відповідно до п.7.1. Договору, протягом всього терміну дії Договору Об`єкт лізингу є власність Лізингодавця.

У відповідності до п.7.1.1. Договору, після закінчення строку лізингу згідно Договору право власності на Об`єкт лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача за умови дотримання вимог п.7.2. даного Договору.

Після укладення Договору фінансового лізингу №525Л/210823, Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія А-ФІНАНС на користь Позивача було передано транспортний засіб Lexus LX-500D, що підтверджується актом прийому-передачі предмету лізингу (видаткова накладна).

На виконання умов вищенаведеного Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО ДІС в період з 24.08.2023 року по 13.03.2024 року було сплачено Лізингодавцю лізингові платежі у розмірі 3 323 501,67 грн, що підтверджується відповідною банківською випискою.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю ЮГ-ТРАНСПОРТ ЛТД на підставі договору поруки від 21 серпня 2023 року було сплачено у період часу з квітня 2024 року по серпень 2024 року лізингові платежі на користь Лізингодавця у розмірі - 387 587,17 грн. Отже, було сплачено лізингових платежів на загальну суму - 3711088,84 грн. (3 323 501,67 грн + 387 587,17 грн.).

В подальшому, 13.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія А-ФІНАНС (Лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО ДІС (Первісний лізингоодержувач) та Приватним підприємством ТРАНС-ЕКСПО (Новий лізингоодержувач) було укладено Договір про переведення прав та обов`язків №525ППО/130524, згідно умов п.1. якого, Первісний Лізингоодержувач переводить на Нового Лізингоодержувача свої зобов`язання (у тому числі щодо сплати лізингових та інших платежів) за договором фінансового лізингу №525Л/210823 від 21 серпня 2023 року, укладеного між Лізингодавцем і Первісним Лізингоодержувачем, а Новий Лізингоодержувач приймає на себе зазначені зобов`язання Первісного Лізингоодержувача за Договором фінансового лізингу.

Відповідно до п. 2 договору, на дату підписання цього Договору до Нового Лізингоодержувача за Договором фінансового лізингу переходять грошові зобов`язання в розмірі 4 111 992,76 грн. (чотири мільйони сто одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві гривні 76 копійок), що може змінюватися відповідно до умов Договору фінансового лізингу, з яких зобов`язань щодо сплати простроченої заборгованості по лізинговим платежам, яка є непогашеною Первісним Лізингоодержувачем на дату укладення цього Договору в розмірі 0,00 грн. (нуль гривень 0 коп.), зобов`язання щодо сплати простроченої заборгованості по платежам з сервісного обслуговування 0,00 грн. (нуль гривень 00 копійок), зобов`язання щодо сплати штрафних санкцій - 0,00 гривень, зобов`язання щодо сплати інших нарахованих та несплачених Первісним Лізингоодержувачем платежів (в т.ч. компенсація будь-яких витрат) 0,00 гривень.

Умовами п.4 Договору визначено, що з моменту підписання сторонами цього Договору, до Нового Лізингоодержувача переходять у повному обсязі всі права та обов`язки Первісного Лізингоодержувача за Договором фінансового лізингу.

13.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія А- ФІНАНС (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО ДІС (Лізингоодержувач) було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про переведення прав та обов`язків №525ППО/130524, згідно умов п.1 якого, сторони дійшли згоди внести зміни до п.2 Договору та викласти його в наступній редакції: 2. На дату укладення (підписання) цього Договору до Нового Лізингоодержувача за Договором фінансового лізингу переходять грошові зобов`язання в розмір 4 111 992,76 грн., в т.ч. ПДВ, що складається з наступного: - Загальний розмір відшкодування вартості Об`єктів лізингу в сумі 2 263 486,87 грн., в т.ч. ПДВ 377 247,81 грн. - Загальний розмір комісії Лізингодавця в сумі 1 848 505,89 грн.

За актом приймання-передачі майна від 13.05.2024 року Первісний лізингоодержувач передав, а Новий лізингоодержувач прийняв у володіння та користування транспортний засіб Lexus LX-500D д.н. НОМЕР_1 , загальною вартістю предмету лізингу в розмірі 7 823 081,57 грн.

При здійсненні передачі транспортного засобу Lexus LX-500D д.н. НОМЕР_1 від Первісного лізингоодержувача до Нового лізингоодержувача, сторонами було складено та підписано видаткову накладну №1 від 13.05.2024 року.

Зі змісту вказаної накладної вбачається, що транспортний засіб Lexus LX-500D д.н. НОМЕР_1 було передано Новому лізингоодержувачу балансовою вартістю 4 689 944,76 грн. з ПДВ.

Отже, на переконання позивача, з урахуванням здійсненої передачі від Первісного лізингоодержувача до Нового лізингоодержувача, ПП ТРАНС-ЕКСПО має відшкодувати Позивачу 2 426 457,92 грн., з огляду на наступне: 1) балансова вартість автомобіля Lexus LX-500D д.н. НОМЕР_1 складала 4 187 450,70 грн. без ПДВ(4041940,83 первісна вартість об`єкту лізингу без ПДВ згідно до договору лізингу від 21 серпня 2023 року + 3% від вартості об`єкту лізингу(4 850 329 грн.) п.2.1.3. перший лізинговий платіж договору лізингу від 21 серпня 2023 року у розмірі 145 509,87) було включено на підставі розділу 2 п.2 Національного положення бухгалтерського обліку в державному секторі; 2) списана амортизація складала 279 163,40 грн.; 3) залишкова вартість авто на момент реалізації складала 3 908 287,30 грн. без ПДВ ; 4) залишкова вартість об`єкту лізингу на Нового лізингоодержувача 2 263 486,87 грн. з ПДВ; 5) передача ОЗ (основний засіб) Новому лізингоодержувачу з ПДВ в розмірі 4 689 944,76 грн. видаткова накладна №1 від 13 травня 2024 року(на підставі ст.ст. 185.1, 188 ПКУ) ; 6) нарахування ПЗ на договірну вартість 781 657,46 грн.; 7) реєстрація ПН в загальному порядку 781 657,46 грн.; 8) залік заборгованостей складає 2 263 486,84 грн..

Позивач наголошує, що борг Нового лізингоодержувача перед Первісним лізингоодержувачем складає 2 426 457,92 грн. який виник з відшкодування вартості об`єкта лізингу за договором фінансового лізингу №525Л/210823 від 21.08.2023, право вимоги за яким перейшло до ТОВ АГРО ДІС на підставі додаткової угоди №1 від 13.05.2024 до договору про переведення прав та обов`язків №525ППО/130524.

Після проведення передачі транспортного засобу Lexus LX-500D д.н. НОМЕР_1 від Первісного до Нового лізингоодержувача, як зазначає позивач він звернувся до ПП ТРАНС-ЕКСПО з метою підписання акту звірки, проте останній борг не визнав та акт не підписав.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю АГРО ДІС звернулось до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 2 426 457,92 грн, які останній позиціонує як безпідставно отримані кошти за ст.ст.1212,1213 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що під час підписання акту проймання-передачі майна позивач не мав претензій до нового лізінгодавця та умов договору; до відповідача як нового лізінгоодержувача перейшли у повному обсязі усі права та обов`язки позивача; ані Договором про переведення прав та обов`язків, ані самим Договором фінансового лізингу не передбачено жодних умов, щодо можливого права вимоги або компенсації з боку відповідача на користь позивача; сплачені позивачем кошти, які він заявляє до стягнення, є витрати, які були понесені ним під час виконання його зобов`язань за договором фінансового лізингу та жодним чином не свідчить про їх безпідставне набуття відповідачем; вимога позивача щодо стягнення суми в розмірі 2 426 457,92 грн, не може бути задоволена із посиланням на приписи глави 83 ЦК України, оскільки зазначені кошти не передавалися відповідачу, а були сплачені позивачем як його зобов`язання за Договором фінансового лізингу; жодного збагачення відповідачем за рахунок позивача за наслідками укладання відповідного договору про переведення прав та обов`язків не відбулось, оскільки мало місце лише заміста сторони в зобов`язанні.

Судова колегія погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Предметом апеляційного перегляду даної справи є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів в якості відшкодування вартості об`єкту лізингу у розмірі 2 426 457,92 грн.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин (в даному випадку спір виник через невиконання основного договору, що є господарським), регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, 21.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ А-ФІНАНС, Лізингодавцем, та ТОВ АГРО-ДІС, Лізингоодержувачем, було укладено Договір фінансового лізингу №525Л/210823.

Відповідно до умов зазначеного Договору, а саме п.п.1.1. Лізингодавець набуває у власність і передає Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу в платне володіння та користування з правом викупу Майно (надалі за текстом Об`єкт лізингу) найменування, марка модель, рік випуску, характеристики, загальна вартість, строк лізингу та інші істотні умови користування якого зазначаються п.п.1.2 зазначеного Договору, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Об`єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов зазначеного Договору.

Відповідно до п.п.1.2. Договору фінансового лізингу №525Л/210823, Об`єктом лізингу за цим договором є: загальний легковий універсал марки LEXUS, модель LX-500D (3346, дизельне паливо), 2023 року випуску, колір чорний, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 .

Відповідно до п.п.п. 1.2.7. вартість Об`єкту лізингу, в.т.ч. ПДВ на дату укладення Договору фінансового лізингу №525Л/210823 становила 4 850329 (чотири мільйони вісімсот п`ятдесят тисяч триста двадцять дев`ять) грн. 00 коп., в.т.ч. ПДВ 808 388 (вісімсот вісім тисяч триста вісімдесят вісім)грн. 17 коп.

Згідно зі ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст.292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За визначеннями, які наведені у ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір фінансового лізингу це договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу; фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, після укладення Договору фінансового лізингу №525Л/210823, Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія А-ФІНАНС на користь Позивача було передано транспортний засіб Lexus LX-500D, що підтверджується актом прийому-передачі предмету лізингу (видаткова накладна).

На виконання умов вищенаведеного Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО ДІС в період з 24.08.2023 року по 13.03.2024 року було сплачено Лізингодавцю лізингові платежі у розмірі 3 323 501,67 грн, що підтверджується відповідною банківською випискою.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю ЮГ-ТРАНСПОРТ ЛТД на підставі договору поруки від 21 серпня 2023 року було сплачено у період часу з квітня 2024 року по серпень 2024 року лізингові платежі на користь Лізингодавця у розмірі - 387 587,17 грн.

Отже, загалом позивачем було сплачено лізингових платежів на загальну суму - 3 711 088,84 грн (3 323 501,67 грн + 387 587,17 грн).

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, 13.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ А-ФІНАНС, Лізингодавцем, та ТОВ АГРО-ДІС, Первісним Лізингоодержувачем та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ТРАНС- ЕКСПО, Новим Лізингоодержувачем, було укладено Договір №525ППО/130524 про переведення прав та обов`язків.

Як встановлено судом вище, 13.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ А-ФІНАНС, Лізингодавцем, та ТОВ АГРО-ДІС, Первісним Лізингоодержувачем та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ТРАНС- ЕКСПО, Новим Лізингоодержувачем, було укладено Договір №525ППО/130524 про переведення прав та обов`язків.

Відповідно до умов Договору №525ППО/130524 про переведення прав та обов`язків, а саме п.1: Первісний Лізингоодержувач (ТОВ АГРО-ДІС), переводить на Нового Лізингоодержувача (ПП ТРАНС-ЕКСПО) свої зобов`язання (в тому числі, щодо сплати лізингових та інших платежів) за Договором фінансового лізингу №525Л/210823 від 21.08.2023 року, укладеного між Лізингодавцем (Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ А-ФІНАНС) та Первісним Лізингоодержувачем (ТОВ АГРО-ДІС), Новий Лізингоодержувач приймає на себе зазначені зобов`язання Первісного Лізингоодержувача за Договором фінансового лізингу №525Л/210823 від 21.08.2023 року.

Пунктом 2 договору передбачено, що на дату підписання цього Договору до Нового Лізингоодержувача за Договором фінансового лізингу переходять грошові зобов`язання в розмірі 4.111.992,76 (чотири мільйона сто одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 76 копійок, що може змінюватися відповідно до умов Договору фінансового лізингу, з яких зобов`язань щодо сплати простроченої заборгованості по лізинговим платежам, яка є непогашеною Первісним Лізингоодержувачем на дату укладання цього договору в розмірі 0,00 (нуль) гривень 00 копійок. Зобов`язання щодо сплати простроченої заборгованості по платежам з сервісного обслуговування - 0,00 (нуль) гривень 00 копійок. Зобов`язання щодо сплати штрафних санкцій - 0,00 (нуль) гривень 00 копійок. Зобов`язання щодо сплати інших нарахованих та не сплачених Первісним Лізингоодержувачем платежів (в.т.ч. компенсація будь-яких витрат) - 0,00 (нуль) гривень 00 копійок.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов договору №525ППО/130524 про переведення прав та обов`язків, 13.05.2024 року між сторонами по справі було укладено, підписано, скріплено підписами уповноважених осіб та печатками сторін Акт приймання-передачі майна.

Так, за доводами скаржника, у зв`язку з переведенням боргу та вилученням об`єкта лізингу на користь нового лізингодавця обов`язок щодо сплати лізингових платежів, включно з відшкодуванням вартості об`єкта лізингу, перейшов до відповідача 13.05.2024 року - з дати укладення договору про переведення прав та обов`язків. Водночас станом на дату укладення договору про переведення боргу ТОВ «Агро діс» вже сплатило лізингові платежі на суму 3 323 501 гривню 67 копійок, з яких 2 426 457 гривень 92 копійки в якості відшкодування вартості об`єкта лізингу.

Таким чином, на переконання скаржника, відповідач зобов`язаний повернути ТОВ «Агро діс» грошові кошти в розмірі 2 426 457 гривень 92 копійки, сплачені позивачем в якості відшкодування вартості об`єкта лізингу, оскільки відповідач незаконно збагатився на цю суму.

Судова колегія відхиляє наведені вище аргументи скаржника щодо обов`язку відповідача повернути позивачу грошові кошти, сплачені позивачем в якості відшкодування вартості об`єкта лізингу, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Стаття 520 Цивільного кодексу України визначає, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Нормами ст.627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Судова колегія зазначає, що визначених законом підстав недійсності (нікчемності) договору №525ППО/130524 про переведення прав та обов`язків під час розгляду справи не встановлено і на відповідні обставини не посилаються учасники справи.

В судовому порядку спірний договір недійсним також не визнавався, а тому цей договір є чинним та в силу ст.204 ЦК України його умови є обов`язковими для сторін такого правочину.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що умовами п.4 Договору №525ППО/130524 про переведення прав та обов`язків визначено, що з моменту підписання сторонами цього Договору, до Нового Лізингоодержувача переходять у повному обсязі всі права та обов`язки Первісного Лізингоодержувача за Договором фінансового лізингу.

Отже, з наведеного вбачається, що, до відповідача - ПП ТРАНС-ЕКСПО, як Нового Лізингоодержувача, перейшли у повному обсязі усі права та обов`язки позивача - Первісного Лізингоодержувача (ТОВ АГРО-ДІС) перед Лізингодавцем (Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ А-ФІНАНС).

Як зазначалося вище, 13.05.2024 року між сторонами по справі було укладено, підписано, скріплено підписами уповноважених осіб та печатками сторін акт приймання-передачі майна.

Пунктом 4 акту приймання-передачі майна від 13.05.2024 передбачено, що Первісний Лізингоодержувач не має претензій до Лізингодавця та умов Договору лізингу.

Судова колегія наголошує, що ані Договором №525ППО/130524 про переведення прав та обов`язків, ані самим Договором фінансового лізингу №525Л/210823 не передбачено жодних умов, щодо можливого права вимоги (компенсації) з боку Нового Лізингоодержувача на користь Первісного Лізингоодержувача, про що вірно було зауважено судом першої інстанції та не спростовано скаржником.

Зі змісту додаткової угоди №1 від 13.05.2024р. до договору про переведення прав та обов`язків №525ППО/130524 також вбачається, що вона лише фіксує склад заборгованості яка була відступлена, а саме те, що заборгованість складається із заборгованості зі сплати частини вартості Об`єкта лізингу та заборгованості зі сплати комісії Лізингодавця.

Жодних умов щодо компенсації та/або повернення будь яких грошових коштів відповідачем - новим Лізингоодержувачем на користь позивача - первісного Лізингоодержувача вона не містить.

Інших договорів або угод, в яких відповідач - ПП «ТРАНС-ЕКСПО» є зобов`язаною стороною перед позивачем - ТОВ «АГРО-ДІС» матеріали справи не містять, позивачем на надано.

Відповідно до п.2 ст.806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частина 2 пункту 2.1.2 Договору фінансового лізингу №525Л/210823 від 21.08.2023 року визначає, що лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості об`єкту лізингу, комісію Лізингодавця (проценти) за наданий об`єкт лізингу та інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені Договором, в тому числі оплата послуг та відшкодування.

Різновидом лізингу є фінансовий лізинг і ч.5 п.1 ст.1 до Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати Лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Отже, відповідно до п.1 ст.806 Цивільного кодексу України, п.1.1. та ч.2 п.2.1.2 Договору фінансового лізингу №525Л/210823 від 21.08.2023 року, ч.5 п.1 ст.1 до Закону України «Про фінансовий лізинг», володіння та користування Об`єктом лізингу не може бути безоплатним та безстроковим і Лізингоотримувач за період свого володіння та користування повинен сплачувати лізингові платежі, до складу яких входить (компенсація) вартості об`єкту лізингу, комісія Лізингодавця (відсотки).

Судова колегія зазначає, що позивач, як первісний лізингоодержувач, у відповідності до умов договору фінансового лізингу №525Л/210823 від 21.08.2023 користувався об`єктом лізингу та був зобов`язаний за період свого володіння та користування об`єктом лізингу (період з 21.08.2023 року по 30.04.2024 року) сплачувати суму лізингових платежів у розмірі 3 711 088 грн за договором фінансового лізингу №525Л/210823 від 21.08.2023.

В подальшому, на свій власний розсуд, позивачем було укладено договір про переведення своїх прав та обов`язків за Договором фінансового лізингу №525Л/210823 від 21.08.2023, у зв`язку з чим відбулась заміна сторони в зобов`язані, за яким сторони, в тому числі і позивач, домовились, що новим лізингоодержувачем стає відповідач, і у позивача немає жодних претензій чи права на компенсацію у відповідача тієї суми, яка була сплачена первісним лізингоодержувачем, адже правова природа договору про переведення боргу полягає в тому, що первісний боржник переводить свій борг (покладає обов`язки з погашення свого боргу) на третю особу - нового боржника. До останнього в повному обсязі й на тих самих умовах, що були на момент переведення боргу, переходять права й обов`язки первісного боржника.

Отже, з наведеного вбачається, що сплачені позивачем кошти, які він заявляє до стягнення, є витратами, які були понесені останнім під час його безпосереднього користування об`єктом лізингу та виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу №525Л/210823, оскільки об`єкт лізингу не може бути безоплатним та безстроковим і позивач як лізингоодержуач за період свого володіння та користування повинен був сплачувати відповідні лізингові платежі.

Позивач не був власником зазначеного об`єкту лізингу, тобто позивач не продавав відповідачу об`єкт лізингу, а лише передав свої права та обов`язки по Договору фінансового лізингу №525Л/210823 від 21.08.2023р., відповідно до Договору переведення прав та обов`язків №525ППО/130524 від 13.05.2024 разом із об`єктом лізингу за своїм власним бажанням.

Враховуючи викладене, судова колегія наголошує, що позивачем не доведено, на підставі якого пункту укладеного між сторонами договору фінансового лізингу та/або договору про переведення прав та обов`язків, відповідач зобов`язаний повернути останньому грошові кошти, які позивач сплатив на користь лізингодавця під час його фактичного користування об`єктом лізингу.

При цьому, в уточненій редакції позовної заяви позивач посилається на те, що відповідач зобов`язаний повернути ТОВ «Агро діс» грошові кошти на підставі ст..1212 ЦК України, як безпідставно сплачені позивачем в якості відшкодування вартості об`єкта лізингу, оскільки відповідач, на думку скаржника, незаконно збагатився на цю суму.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі ст.1212 ЦК, зважаючи на наступне.

Частиною 1 статті 1212 ЦК передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 ЦК).

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).

Основна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналіз ст.1212 ЦК дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Судова колегія зазначає, що сплачені позивачем кошти, які він заявляє до стягнення, є витрати, які були сплачені останнім на користь лізингодавця третьої особи під час виконання його зобов`язань за договором фінансового лізингу №525Л/210823.

Відповідач взагалі не отримував від позивача жодних грошових коштів, які можна кваліфікувати як безпідставно отримані останнім. Позивач не став власником об`єкту лізингу, за які здійснював платежі.

Жодного збагачення відповідача за рахунок позивача за наслідками укладання відповідного договору №525ППО/130524 про переведення прав та обов`язків не відбулось, оскільки мало місце лише заміна сторони в зобов`язанні.

З урахування наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога щодо стягнення 2 426 457,92 грн, не може бути задоволена із посиланням на приписи ст.1212 ЦК України, оскільки зазначені кошти взагалі не передавалися відповідачу, а були сплачені позивачем як його зобов`язання за Договором фінансового лізингу №525Л/210823.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2024 у справі №916/4641/24.

За таких обставин, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2024 у справі №916/4641/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ДІС на рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2024 у справі №916/4641/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2024 у справі №916/4641/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.03.2025.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська