Постанова

від 12.03.2025 по справі 925/611/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2025 р. Справа№ 925/611/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача-1: не з`явились

від позивача-2: не з`явились

від відповідача-1: Єсик В. О.

від відповідача-2: Кудим О. В.

від прокуратури: Стретович М. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі"

на рішення господарського суду Черкаської області від 18.09.2024 (повне рішення суду складене 04.10.2024)

у справі № 925/611/24 (суддя А. І. Гладун)

за позовом Керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації;

2) Черкаської обласної ради

до: 1) Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 653 377,39 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В травні 2024 року Керівник Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації (далі за тектом - Черкаська ОДА), Черкаської обласної ради звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" (далі за текстом - КНП "ЧОЛ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" (далі за текстом - ТОВ "Євро Трейд Енерджі"), у якій просив (з урахуванням заяви про зміну предмета позову, прийнятої та розглянутої судом):

визнати недійсними додаткові угоди №5 від 01.10.2021, №6 від 28.10.2021, №7 від 22.12.2021, №9 від 30.12.2021 до договору про закупівлю електричної енергії №11176 від 05.02.2021, укладеного між - КНП "ЧОЛ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ" та ТОВ "Євро Трейд Енерджі";

стягнути з ТОВ "Євро Трейд Енерджі" на користь Черкаського обласного бюджету 653 377,39 грн, з яких: 460 924,43 грн - безпідставно сплачені кошти; 160 592, 32 грн - інфляційні втрати; 31 860,64 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що додаткові угоди №5 від 01.10.2021, №6 від 28.10.2021, №7 від 22.12.2021, №9 від 30.12.2021 укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Крім того, з ТОВ "Євро Трейд Енерджі" підлягають стягненню на користь Черкаського обласного бюджету кошти у розмірі 653 377,39 грн, на підставі ст. 1212 Цивільного Кодексу України, що становить різницю між сумою бюджетних коштів, які фактично перераховано ТОВ "Євро Трейд Енерджі" та сумою, що підлягала сплаті за електроенергію за ціною, визначеною додатковою угодою № 4 до договору про закупівлю електричної енергії №11176 від 05.02.2021.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.09.2024 у справі №925/611/24 позов задоволено частково.

Визнано недійсними додаткові угоди № 5 від 01.10.2021, № 6 від 28.10.2021, №7 від 22.12.2021 до договору про закупівлю електричної енергії від 05.02.2021 №11176, укладені між КНП "ЧОЛ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ" та ТОВ "Євро Трейд Енерджі".

Стягнуто з ТОВ "Євро Трейд Енерджі" на користь Черкаського обласного бюджету 460 924,43 грн безпідставно сплачених коштів.

У решті позову відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "Євро Трейд Енерджі" на користь Черкаської обласної прокуратури 11 455,39 грн витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з КНП "ЧОЛ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ" на користь Черкаської обласної прокуратури 4 542,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Судове рішення мотивоване тим, що зміст додаткових угод № 5 від 01.10.2021, № 6 від 28.10.2021, №7 від 22.12.2021 суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки шляхом укладення цих додаткових угод відбулося збільшення ціни товару більше ніж дозволено Законом - більше 10 %.

Суд першої інстанції виходив з того, що Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за п. 2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Суд першої інстанції врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, відповідно до якої, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 Цивільного кодексу України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Вимогу прокурора про визнання недійсною додаткової угоди № 9 від 30.12.2021 до договору про закупівлю електричної енергії №11176 від 05.02.2021, суд першої інстанції визнав необґрунтованою, оскільки її зміст не суперечить вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що зумовлює відсутність підстав для визнання її недійсною. При цьому суд зазначив, що укладаючи додаткову угоду № 9, за день до закінчення строку дії договору, сторони з урахуванням фактичного обсягу закупівлі встановили загальний обсяг фактично спожитої за договором електричної енергії у розмірі 2404101,66 кВт/год та її вартість. Фактичний обсяг поставленої електричної енергії прокурор не оспорює. Ціну за одиницю товару додатковою угодою №9 сторони не змінювали.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між ТОВ "Євро Трейд Енерджі" та КНП "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" щодо ціни за одиницю товару мали регулюватись договором у редакції додаткової угоди № 4, то внаслідок виконання КНП "ЧОЛ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ" своїх зобов`язань фінансового характеру за додатковими угодами, ТОВ "Євро Трейд Енерджі" безпідставно отримало грошові кошти у розмірі 460 924,43 грн, а тому ТОВ "Євро Трейд Енерджі" зобов`язано їх повернути на користь бюджету Черкаського обласного бюджету.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги прокурора про стягнення з відповідача ТОВ "Євро Трейд Енерджі" на користь Черкаського обласного бюджету 31860,64 грн 3% річних та 160592,32 грн інфляційних втрат, оскільки, обов`язок постачальника з повернення коштів виникає з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсними додаткових угод, вимоги прокурора про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі норм частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України заявлені до виникнення такого обов`язку, відтак є безпідставними.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів. Позиції інший учасників справи.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Черкаської області від 18.09.2024 у справі № 925/611/24, ТОВ "Євро Трейд Енерджі" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

ТОВ "Євро Трейд Енерджі" вважає, що у розумінні норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, враховуючи, що у встановлених законом випадках, також положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" при здійсненні закупівлі в період правового режиму воєнного стану.

Як стверджує ТОВ "Євро Трейд Енерджі", спірні додаткові угоди № 5,6,7 укладені з дотриманням норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дозволеної пропорційності і без перевищення встановленого одноразового ліміту в 10 %.

В апеляційній скарзі ТОВ "Євро Трейд Енерджі" посилається на висновки Верховного Суду щодо недопустимості представництва прокурором інтересів держави в особі державного чи комунального підприємства/закладу, яке не є суб`єктом владних повноважень, але є самостійним суб`єктом права, та безпідставності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі таких підприємств (постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №917/562/21, від 07.12.2021 у справі №903/865/20).

У відзиві на апеляційну скаргу КНП "ЧОЛ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ" просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури просить відмовити в її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Від ТОВ "Євро Трейд Енерджі" до суду надійшли заперечення на відзив прокуратури на апеляційну скаргу, які залучені до матеріалів справи і враховані судом.

03.03.2025 від Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури надійшли додаткові письмові пояснення. Враховуючи, що Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури подав їх поза межами строку, встановленого судом, без клопотання про продовження такого строку, суд залишає ці пояснення без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Владимиренко С.В., Демидова А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Євро Трейд Енерджі" на рішення господарського суду Черкаської області від 18.09.2024 у справі № 925/611/24 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Владимиренко С.В., Демидова А.М.) розгляд справи відкладено на 29.01.2025 та продовжено строк її розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Владимиренко С.В., Демидова А.М.) розгляд справи відкладено на 12.03.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 (суддя Ходаківська І.П.) за клопотанням представника КНП "ЧОЛ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ" розгляд справи 12.03.2025 постановлено здійснювати у режимі відеоконференції

Присутній у судовому засіданні 12.03.2025 представник ТОВ "Євро Трейд Енерджі" підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 12.03.2025 у режимі відеоконференції взяв участь представник КНП "ЧОЛ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ", який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

Присутня у судовому засіданні 12.03.2025 представниця прокуратури заперечила проти задоволення апеляційної скарги і просила залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаська обласна рада явку своїх представників у судове засідання 12.03.2025 не забезпечили. Про дату, час і місце розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином.

Клопотання Черкаської обласної ради про розгляд справи 12.03.2025 без участі її представника, судом задоволено, враховуючи те, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника справи, яке використовується ним на власний розсуд.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

05.02.2021 КНП "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" (замовник, споживач) та ТОВ "Євро Трейд Енерджі" (учасник, постачальник) уклали договір про закупівлю електричної енергії №11176.

КНП "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" (замовник, споживач) та ТОВ "Євро Трейд Енерджі" (учасник, постачальник) уклали додаткові угоди: №1 від 05.02.2021, №2 від 18.08.2021, №3 від 27.08.2021, №4 від 17.09.2021, №5 від 01.10.2021, №6 від 28.10.2021, №7 від 22.12.2021, №8 від 23.12.2021, №9 від 30.12.2021 до договору про закупівлю електричної енергії №11176 від 05.02.2021.

Загальний обсяг електричної енергії, що повинен бути поставлений за договором складає 3200000 кВт/год. Загальна ціна договору становить 7 296 000,00 грн.

Додатковими угодами №4 від 17.09.2021, №5 від 01.10.2021, №6 від 28.10.2021, №7 від 22.12.2021, сторони зменшили загальний обсяг постачання електричної енергії та збільшили ціну за 1 кВт/год. електричної енергії.

Додатковою угодою №4 сторони збільшили ціну 1 кВт/год. електричної енергії на 9,99% від ціни погодженої сторонами в момент укладення договору.

Додатковою угодою №5 сторони збільшили ціну 1 кВт/год. електричної енергії на 20,8% від ціни погодженої сторонами в момент укладення договору.

Додатковою угодою №6 сторони збільшили ціну 1 кВт/год. електричної енергії на 32,5% від ціни погодженої сторонами в момент укладення договору;

Додатковою угодою №7 сторони збільшили ціну 1 кВт/год. електричної енергії на 45,7% від ціни погодженої сторонами в момент укладення договору;

Додатковою угодою №9 у зв`язку з виконанням своїх зобов`язань за договором сторони дійшли згоди зменшити обсяг закупівлі електричної енергії та зменшили ціну договору, встановили загальну суму розрахунків за договором у розмірі 6174243,53 грн з ПДВ за весь строк дії договору; джерела фінансування: кошти місцевого бюджету - 6152403,40 грн з ПДВ, власні кошти 21840,13; змінили загальний обсяг споживання електроенергії до 2404101,66 кВт/год.; дійшли згоди вважати свої зобов`язання постачання електричної енергії припиненими з 01.01.2022.

На виконання договору ТОВ "Євро Трейд Енерджі" поставило, а КНП "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради"спожило 2400471 кВт/год. електричної енергії;

З урахуванням ціни за 1 кВт/год. електричної енергії, збільшеної на підставі додаткових угод №5-7 до договору, за спожиту електричну енергію в обсязі 2400471 кВт/год. КНП "ЧОЛ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ" сплатило ТОВ "Євро Трейд Енерджі" 6 174 243, 53 грн.

Причиною виникнення спору у справі стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними додаткових угод №5 від 01.10.2021, №6 від 28.10.2021, №7 від 22.12.2021, №9 від 30.12.2021 до договору про закупівлю електричної енергії №11176 від 05.02.2021 та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 460 924,43 грн, а також нарахованих інфляційних втрат у розмірі 160 592, 32 грн та трьох процентів річних у розмірі 31 860,64 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Уклавши за результатом проведеної процедури закупівлі договір постачання електричної енергії споживачу, погодили всі його істотні умови, у тому числі предмет, ціну та строк виконання зобов`язань, що узгоджується з приписами ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та приписами Закону України "Про публічні закупівлі".

Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У частині другій статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

За приписами ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За приписами ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

З огляду на зазначене, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %.

У постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду: від 12.11.2024 у справі № 910/19784/23, від 10.09.2024 у справі № 918/703/23, від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23, від 14.05.2024 у справі № 917/1010/22).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Водночас метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду: від 10.12.2024 у справі № 924/413/24, від 15.10.2024 у справі № 918/18/24, від 08.10.2024 у справі № 918/728/23.

Таким чином, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Висновок Верховного суду щодо застосування положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є сталим і послідовним, зокрема він сформований і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, правовідносини в якій є подібними зі справою, що розглядається, за об`єктом та предметом правового регулювання, у тому числі і за фактичними обставинами й умовами застосування правових норм.

У справі, яка розглядається, спір виник з приводу укладення між відповідачами оспорюваних додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії від 05.02.2021 згідно з поданою замовником тендерною пропозицією, що призвело до підвищення ціни за одиницю товару від первісної ціни більше ніж 10 % та стягнення надмірно сплачених за ними коштів у зв`язку з підвищенням ціни на товар, що (підвищення ціни) суперечить нормам статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні цих додаткових угод.

Додатковою угодою №4 від 17.09.2021, що не є предметом спору у цій справі, сторони внесли зміни до договору і, зокрема, з 01.08.2021 збільшили ціну за 1 кВт/год. електроенергії на 9,99% до 2,507 грн з ПДВ та зменшили обсяг закупівлі електричної енергії до 3031775,705624252 кВт/год.

Між сторонами укладено зокрема додаткові угоди № 5 від 01.10.2021, № 6 від 28.10.2021, № 7 від 22.12.2021 до договору про закупівлю № 11176 від 05.02.2022, якими внесено зміни до обсягів електричної енергії, що постачається, та її ціни: додаткова угода № 5: обсяг - 2916700,298181818 кВт/год, ціна - 2,75 грн; додаткова угода № 6: обсяг - 2815506,33 кВт*год. по ціні - 3,02 грн з ПДВ; додаткова угода № 7: обсяг - 2741980,11 кВт*год., ціна - 3,32 грн з ПДВ.

Таким чином, додатковою угодою №5 сторони збільшили ціну 1 кВт/год. електричної енергії на 20,8%, додатковою угодою №6 - на 32,5%, додатковою угодою №7 - на 45,7% від ціни погодженої сторонами на момент укладення договору.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними зазначених угод, суд першої інстанції виходив з того що, укладаючи договір про закупівлю електричної енергії, сторони визначили ціну за продукцію (електричну енергію), тоді як після укладення договору відповідач ініціював підписання додаткових угод до договору, внаслідок чого відбулося збільшення вартості електричної енергії за одиницю кВт год більше ніж на 10 %. Тому, суд дійшов законного висновку, що укладені та оспорювані додаткові угоди суперечать вимогам ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі" та положенням статей 203, 215 ЦК України, відповідно підлягають визнанню недійсними. Оскільки спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, то підстава для оплати поставленої електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм ст. 216, 1212 ЦК України, у заявленому розмірі ТОВ "Євро Трейд Енерджі" має повернути.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 відступила від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладеного у постанові від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21, згідно з яким сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" по суті має універсальний характер та підлягає застосуванню до всіх правовідносин, які виникають при збільшенні ціни за одиницю товару за договором, укладеним відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".

При вирішенні спору у цій справі суд першої інстанції врахував цю позицію Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у п. 58 - 63 постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 виснувала про те, що: "історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю".

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанову Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022, оскільки зазначена постанова не впливає на можливість застосування судом у цій справі висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, до правовідносин, які виникли раніше прийняття постанови Кабінету Міністрів України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначеною постановою затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі, із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Тобто зазначена постанова регламентує порядок та умови здійснення нових публічних закупівель та укладення за їх результатами договорів, та не поширюється на договір між відповідачами, укладений в лютому 2021 року за результатами проведення торгів у січні 2021 року.

Щодо посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1043/21 та його твердження про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин норм частини 1 статті 216 ЦК України та частини 2 статті 208 ГК України, які визначають двосторонню реституцію, слід зазначити таке.

Предметом позову у справі №918/1043/21 були вимоги про визнання недійсним договору поставки мережевого обладнання та стягнення коштів, які сплачено на виконання вказаного договору, з підстав невідповідності укладеного договору положенням статей 203 та 228 ЦК України як такого, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності у відповідача відповідного умислу.

Таким чином, спір у справі №918/1043/21 стосувався припинення договірних відносин сторін правочину, за яким відповідач передав позивачу майно, а останній сплатив за нього певну грошову суму, яку позивач просив стягнути на його користь.

Розглядаючи вказаний спір, Велика Палата Верховного Суду у пункті 8.49 постанови від 18.09.2024 виснувала, що: "Оскільки суди встановили обставини виконання сторонами Договору (передачу майна у власність Позивача за видатковою накладною № РН-000013 від 24.12.2019 та сплату на користь Відповідача 199 850,40 грн його ціни за платіжним дорученням №1 від 26.12.2019) та не встановлювали обставини, які б унеможливлювали двосторонню реституцію, а сторони про них не стверджували, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним Договору та стягнення з Підприємства на користь Ліцею 199 850,40 грн, сплачених за платіжним дорученням № 1 від 26.12.2019, суди також мали повернути від Ліцею на користь Підприємства майно, передане за видатковою накладною №РН-000013 від 24.12.2019. Тобто застосувати двосторонню реституцію як необхідний наслідок визнання недійсним Договору та задоволення реституційної вимоги Ліцею".

Натомість у справі, яка переглядається (№ 925/611/24), за додатковими угодами №5 від 01.10.2021, №6 від 28.10.2021, №7 від 22.12.2021 до договору про закупівлю № 11176 від 05.02.2022 збільшено вартість за одиницю товару, тобто за оспорюваними правочинами відповідач отримав кошти у розмірі більшому, ніж було передбачено договором у редакції додаткової угоди № 4 за одиницю товару, при цьому КНП "ЧОЛ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ" не отримало додаткового обсягу електроенергії, не передбаченого умовами договору. Таким чином, предметом позову у справі №925/611/24 є визнання недійсним не договору про закупівлю електричної енергії №11176 від 05.02.2021, а лише додаткових угод до нього, якими збільшено ціну за одиницю товару, та стягнення коштів, які є різницею між вартістю поставленого товару за ціною додаткових угод та ціною, яка була визначена додатковою угодою № 4 до договору.

Тобто, у зв`язку з недійсністю додаткових угод, стягненню підлягають лише надмірно сплачені кошти, при цьому кількість спожитої електричної енергії є незмінною та передбаченою умовами договору (у редакції додаткової угоди № 4).

КНП "ЧОЛ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ" за спірними додатковими угодами не набуло додаткового майна порівняно з тим, що було передбачено договором у редакції додаткової угоди № 4, тому у ТОВ "Євро Трейд Енерджі" не виникає право на повернення будь-якого майна (двосторонньої реституції) або ж отримання відшкодування за нього, оскільки воно не передавало КНП "ЧОЛ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ" додаткового обсягу електричної енергії порівняно з умовами договору, а навпаки - загальний об`єм електроенергії було зменшено зі збільшенням вартості за одиницю товару.

У даній справі (№925/611/24) наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України, застосовуються до додаткових угод, якими збільшувалася ціна за одиницю товару, а у справі №918/1043/21 - до договору поставки мережевого обладнання, за яким продавець набув кошти, а покупець - товар. Тобто наслідки недійсності вказаних правочинів, передбачені статтею 216 ЦК України (двостороння реституція), будуть різними: у першому випадку (у справі №925/611/24) - продавець має повернути різницю між ціною за одиницю товару, передбаченою договором у редакції додаткової угоди №4 і додатковими угодами № 5, 6, 7, а у другому (у справі №918/1043/21) - покупець має повернути майно, а продавець - кошти, які сплачено за вказане майно.

Таким чином, висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладено в постанові від 18.09.2024 у справі №918/1043/21, не є релевантними для даної справи, оскільки правовідносини у цій справі та у справі, яка переглядається, не є подібними.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави.

В Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (стаття 23 Закону України "Про прокуратуру").

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 виснувала, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі №905/1907/21 зазначила, що для того, щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

29.02.2024 Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури надіслав Управлінню охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації та КНП "Черкаська обласна лікарня Черкаської області" лист №54-1192вих-24 (а.с.136-142 том 1), у якому повідомив, що за укладеними додатковими угодами №5-7 до договору від 05.02.2021 №11176 збільшено ціну за 1 кВт/год. з 2,28 грн до 3,32 грн, тобто на 45,7 %, що суперечить вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Просив Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації як розпорядника коштів КНП "Черкаська обласна лікарня Черкаської області" надати інформацію у строк до 25.03.2024 щодо вжитих заходів, спрямованих на визнання недійсними додаткових угод до договору поставки електричної енергії від 05.02.2021 №11176 та стягнення з ТОВ "ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ" безпідставно отриманих коштів.

20.03.2024 Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації надіслало Черкаській окружній прокуратурі лист №02/12-01-15/1295/02/12-01-15/7681 (а.с. 143-144 том 1) з інформацією щодо виділення коштів КНП "Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради" у 2021 році на проведення розрахунків за спожиту електроенергію, внесення змін у затверджені бюджетні призначення з урахуванням плану використання коштів, помісячне фінансування таких видатків та річні касові видатки за оплату електроенергії по закладу.

25.03.2024 КНП "Черкаська обласна лікарня Черкаської області" надіслало Заступнику керівника Черкаської окружної прокуратури лист №01-28/928 (а.с. 145 том 1) з належним чином завіреними копіями запитуваних прокурором документів.

11.04.2024 Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури надіслав Черкаській обласній раді лист №54-2140вих-24 (а.с. 146-151 том 1), у якому просив надати інформацію у строк до 29.04.2024 щодо вжитих заходів, спрямованих на визнання недійсними додаткових угод до договору поставки електричної енергії від 05.02.2021 №11176 та стягнення з ТОВ "ЄВРО ТРЕЙД ЕНЕРДЖІ" безпідставно отриманих коштів.

30.04.2024 Черкаська обласна рада надіслала Черкаській окружній прокуратурі лист №01-31/371 (а.с. 152-153 том 1), у якому повідомила, що Держаудитслужба, як орган державної влади, уповноважена здійснювати контроль за дотриманням процедури закупівлі електричної енергії. Обласна рада не може бути позивачем у даній категорії спірних правовідносин.

07.05.2024 Керівник Черкаської окружної прокуратури надіслав Черкаській обласній раді та Управлінню охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації листи №54-2752вих-24 та №54-2753вих-24, у яких повідомив про звернення до суду в інтересах держави з позовом про визнання недійсними додаткових угод №5-7 та стягнення 653377,39 грн, зокрема 460924,43 надмірно сплачених коштів, 160592,32 інфляційних втрат та 31860,64 грн 3% річних (а.с. 156-157 том 1).

Суд дійшов висновку, що не звернення Черкаської обласної ради та Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади сіл, селищ, міст Черкаської області свідчить про те, що Черкаська обласна рада Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації неналежно виконують свої повноваження щодо захисту інтересів держави щодо припинення порушень при здійсненні публічних закупівель електричної енергії та правомірності укладення додаткових угод, які укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з цим позовом.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, у постанові Верховного Суду у справі № 910/7916/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Бездіяльність Черкаської обласної ради та Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду з метою захисту інтересів держави, оскільки Черкаська обласна рада та Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації впродовж тривалого часу не вжили заходів щодо усунення виявлених порушень у сфері державних закупівель та витрат бюджетних коштів.

Щодо необхідності подання позову в інтересах держави в особі саме Держаудитслужби, на чому наполягає відповідач, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" регулювання та державний контроль у сфері закупівель здійснюють: Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері б закупівель (Міністерство економіки України); Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування (Державне казначейство); Банки (під час оплати за договорами про закупівлю); Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (Державна аудиторська служба України); Антимонопольний комітет України; Рахункова палата.

Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання. За результатами моніторингу закупівлі складається висновок, в якому має міститься опис порушення та зобов`язання щодо усунення порушення (стаття 7-1 Закону "Про публічні закупівлі").

Закупівлі також перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту. Перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав: 1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме: стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору.

У пункті 8 частини 1 статті 10 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до статей 13, 16 Закону "Про місцеві державні адміністрації" державні адміністрації (обласна, районна) вирішують питання бюджету, фінансів та обліку; управління майном, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональним використанням державного майна; станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.

Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Отже, місцеві державні адміністрації також можуть здійснювати контроль щодо законності закупівель за бюджетні кошти, в тому числі на потреби освіти, і звертатися до суду.

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Враховуючи, що позов прокурора містить вимогу про стягнення надмірно сплачених коштів на користь місцевого бюджету і не містить вимоги про стягнення отриманого за недійсним правочином в дохід держави, суд першої інстанції правильно зазначив, що визначення Черкаської обласної ради та Управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації, а не Держаудитслужби, як органів, в особі яких подано позов в інтересах держави, є виправданим.

Ураховуючи вказане, постанови Верховного Суду, на які зокрема посилається скаржник, а саме від 14.12.2021 у справі № 917/562/21, від 07.12.2021 у справі №903/865/20 не є релевантними до справи яка розглядається у контексті доводів апеляційної скарги, оскільки: 1) правовідносини в наведених справах не стосуються визнання недійсними додаткових угод / договорів, укладених з порушенням законодавства про публічні закупівлі, а встановлені фактичні обставини наведених справ суттєво відрізняються від обставин цієї справи, яка розглядається; 2) у наведених скаржником постановах відсутні висновки щодо виключних повноважень Держадитслужби на оскарження додаткових угод / договорів, укладених з порушенням законодавства про публічні закупівлі.

Враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прокурор у цій справі належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, скаржник не довів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення у цій справі. Тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Виходячи із змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції з огляду на вимоги ст. 269 ГПК України не переглядається.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 18.09.2024 у справі №925/611/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова складена - 24.03.2025.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова