Рішення

від 25.03.2025 по справі 904/351/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2025м. ДніпроСправа № 904/351/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСУНКА", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВИТ АЙС", Вірменія, м. Єреван

про стягнення заборгованості за контрактом № 110519-А від 11.05.2019 у розмірі 29 464,38 Євро (1 300 734,52 грн)

Представники:

від позивача: Махова Л.О., адвокат;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

До Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСУНКА" (далі позивач), у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВИТ АЙС" (далі - відповідач) заборгованість у розмірі 29 464,38 Євро, що згідно з офіційним курсом гривні Національного банку України становить 1 300 734,52 грн.

Відповідачем у справі є юридична особа-нерезидент із місцезнаходженням Вірменія, м. Єреван.

Згідно зі статтями 3, 366 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 1 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" та відповідно до частини першої статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" справа підсудна Господарському суду Дніпропетровської області.

У питанні матеріального та процесуального права, що має застосовуватися під час вирішення спору й судового провадження, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно з частинами першою четвертою статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.

Контракт № 110519-А від 11.05.2019, з якого у сторін виникли спірні правовідносини, укладений ними у місті Дніпрі, за змістом пункту 9.2 якого при недосягненні згоди між сторонами зазначені спори вирішуються в Господарському суді Дніпропетровської області, Україна (в рамках Конвенції про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 р.) із застосуванням законодавства України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2025 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом семи днів з дня вручення ухвали суду від 03.02.2025 усунути недоліки позовної заяви , а саме надати до суду належним чином засвідчену копію Контракту № 110519-А від 11.05.2019.

04.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСУНКА" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Таким чином позивачем вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2025 виконано.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 27.02.2025 о 10:00 год.

У призначене підготовче судове засідання 27.02.2025 представник відповідача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2025 підготовче судове засідання відкладено на 25.03.2025 о 10:30 год.

17.03.2025 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та визнання позовних вимог в повному обсязі.

Також відповідач у заяві повідомив про те, що отримало від Позивача повний пакет позовних матеріалів в т.ч. ознайомлено із змістом Ухвали від 10.02.2025р. Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі.

Відповідач не заперечує проти суми позову, в повномуобсязі визнає позовні вимоги в розмірі 29 464.38 Євро.

Відповідачу відомо про відкладення підготовчого засідання, повідомлено про наступну дату, час та місце розгляду справи, слухання якої відбудеться 25.03.2025р. о 10:30 у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судового засіданні (кабінеті) №3-401 за адресою: Україна, 49027, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1, але з урахуванням територіальної віддаленості та введеного на території України військового стану, фінансових скрутнощів підприємства, - ТОВ СВИТ АЙС повідомляє суд, що представник компанії не зможе з`явитися/з`являтися на засідання, тому просить розглянути спір по суті за відсутності Відповідача та винести відповідне Рішення з урахуванням інформації даної заяви.

Розглянувши заяву відповідача про визнання позову, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитись від позову, відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 3 та 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Згідно з нормами частини 1 статті 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина 4 статті 191 ГПК України).

Так, подана відповідачем заява про визнання позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому суд приймає її.

З огляду на визнання відповідачем позову суд вважає за можливе розглянути справу за результатами підготовчого провадження та ухвалити рішення відповідно до положень статті 185 ГПК України.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 25.03.2025 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі укладеного між сторонами Контракту № 110519-А від 11.05.2019 (далі Контракт) відвантажив відповідачу товар на загальну суму 29 464,38 Євро, а відповідач вказаний товар не оплатив, заборгованість відповідача перед позивачем (основний борг) становить 29 464,38 Євро, що еквівалентно 1 300 734,52 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позиція відповідача

Відповідач не заперечує проти суми позову, в повномуобсязі визнає позовні вимоги в розмірі 29 464.38 Євро.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

11 травня 2019 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЛАСУНКА (далі - ТОВ ЛАСУНКА, Продавець, Позивач) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СВИТ АЙС (далі - ООО СВИТ АЙС, Покупець, Відповідач) було укладено Контракт № 110519-А (надалі - Контракт).

Згідно з пунктом 1.1 Контракту продавець зобов`язується виготовляти, поставляти та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього контракту.

Предметом поставки є наступний товар: морозиво в асортименті відповідно до специфікації, що додається до кожної замовленої партії товару (п. 1.2 Контракту).

Згідно п. 9.2. Контракту, при не досягненні згоди, спори між сторонами вирішуються у Господарському суді Дніпропетровської області з застосуванням законодавства України (в межах Конвенції про визнання та приведенні до виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958р.)

Також умовами Контракту було узгоджено:

Відповідно до пункту 2.1 Контракту продавець передає покупцеві товар, загальна вартість якого орієнтовно становить 450 000,00 Євро, яка вважається загальною сумою контракту. На розсуд сторін загальна сума контракту може бути збільшена або зменшена, що обов`язково фіксується сторонами письмово в додатковій угоді до цього контракту.

Ціна, кількість, асортимент і характеристики товару вказуються в специфікаціях, які складаються на кожну партію товару, додаються до цього контракту та є його невід`ємною частиною (п. 2.2 Контракту).

Вартість Товару є незмінною з моменту підписання Специфікації на поставку конкретної партії товару (п. 2.3 Контракту).

Поставка здійснюється на умовах: ГСА, Дніпро, Україна, в редакції Інкотермс, 2010. При необхідності Сторони можуть змінити умови поставки, з обов`язковим відображенням зазначених змін в Специфікації на поставляєму партію товару (п. 3.1 Контракту).

Оплата за цим контрактом здійснюватися в грошовій одиниці Євро в наступному порядку: п.4.1.1. Покупець здійснює оплату товару протягом 90 календарних днів з моменту поставки партії Товару (п. 4.1 Контракту).

Оплата за цим Договором здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Датою платежу є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п. 4.2 Контракту).

Позивач зазначає, що протягом строку дії Контракту була поставлена певна кількість товару, в т.ч. і партія товару, що склала предмет спору: 05 серпня 2024 року сторонами була підписана Специфікація №17 від 05.08.24р. до Контракту №110519-А від 11.05.2019 року, відповідно до якої сторони погодили асортимент Товару, кількість, вартість та умови поставки. Загальна сума вартості товару в рамках даної Специфікації № 17, згідно виставленого Інвойсу № ЛА 000041788 від 05.08.24р. - склала 29 464, 38 Євро.

05.08.2024р. Позивач поставив на адресу Відповідача вказану партію товару в повному об`ємі, що підтверджується Митною декларацією ЕК 10 АА №241ІА110130017739112 (далі за текстом - МД). Документом, що підтверджує фактичну передачу товару перевізнику є міжнародна товарно-транспортна накладна (СМК), яка містить інформацію про перевізника та додається до міжнародної декларації на кожну партію товару: СМR № 719799 від 05.08.2024р.

Позивач, виконав взяті на себе за Контрактом зобов`язання в повному обсязі та в належні терміни.

Враховуючи положення ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, з метою досудового врегулювання спору та погашення заборгованості за Контрактом, Позивач скористався претензійним порядком врегулювання ситуації. З приводу чого 05.12.2024р. Відповідач надав Відповідь за вих.№7/1 на претензію (вимогу) ТОВ ЛАСУНКА, в якій визнав заборгованість в повному обсязі та заявив про неможливість виконати свої зобов`язання з оплати за причини відсутності коштів у компанії.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Предметом доказування є обставини, пов`язані з поставкою позивачем товару за контрактом №110519-А від 11.05.2019 та виконанням/невиконанням відповідачем обов`язку щодо його повної оплати.

Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією із підстав виникнення цивільних права та обов`язків є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Положення аналогічного змісту викладені в частині першій статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною першою, другою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Надані позивачем докази свідчать про те, що позивач належним чином виконав своє зобов`язання з поставки відповідачу товару за контрактом №110519-А від 11.05.2019 на суму 29 464, 38 Євро, що в гривневому еквіваленті дорівнює 1 300 734, 52 грн. (один мільйон триста тисяч сімсот тридцять чотири гривні 52 копійки) згідно курсу НБУ на дату подання позовної заяви грн. (29 464, 38 Євро х 44,1460 гривен), у зв`язку з чим у відповідача виникло зобов`язання з оплати цього товару, строк виконання якого настав.

Також заборгованість відповідача підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 13.01.2025р., який підписаний Позивачем та Відповідачем та скріплений печатками обох Товариств.

Судом встановлено, що Акт звірки сторонами підписано без зауважень.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на умови підпункту 4.1.1 Контракту, відповідач повинен був оплатити поставлений позивачем товар за специфікаціями № 17 від 05.08.24р. на суму 29 464, 38 Євро не пізніше 03.11.2024, в наслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 29 464, 38 Євро, що в гривневому еквіваленті дорівнює 1 300 734, 52 грн. (один мільйон триста тисяч сімсот тридцять чотири гривні 52 копійки) згідно курсу НБУ на дату подання позовної заяви грн. (29 464, 38 Євро х 44,1460 гривен)

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

Згідно вимог ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та умовах, встановлених законом.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 Цивільного кодексу України).

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно положень ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи. Колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

У відповідності до приписів ст.ст. 6, 31, 32, 43, 47 Закону України "Про міжнародне приватне право" застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини. Якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором. Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України. Право, що застосовується до договору згідно з положеннями розділу 6, охоплює виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору, тощо.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, що виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема договору купівлі-продажу, не суперечить чинному законодавству України.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому належним виконанням зобов`язання з боку покупця є сплата на користь продавця коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі №761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), у постанові від 16.01.2019 в справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-44цс18).

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач заявлені до нього позовні вимоги про стягнення заборгованості за контрактом №110519-А від 11.05.2019 на суму 29 464, 38 Євро визнає в повному обсязі.

Тож, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, у зв`язку з чим приймається судом та є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

На час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості за отриманий товар.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 01 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 481 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина перша статті 130 осподарського процесуального кодексу України передбачає, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, закон передбачає повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Також частиною третьою статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивач, звертаючись з позовними вимогами на суму 29 464,38 Євро, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на дату сплати судового збору 13.01.2025, еквівалентно 1 300 734,52 грн, сплатив судовий збір у сумі 19 511,02 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 371 від 28.01.2025 (а.с. 9).

Отже, оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги в повному обсязі, позивачу відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у сумі 9 755,51 грн (19 511,02 х 50% = 9 755,51).

Інші 50% судового збору в сумі 9 755,51 грн з урахуванням нормативних приписів частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 123, 129, 130, 191, 192, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВИТ АЙС" (Вірменія, 0052,м. Єреван, вул. Царав Ахпюрі, буд. 134/1; ідентифікаційний код 00921335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласунка" (49127, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 14; ідентифікаційний код 24440838) суму заборгованості в розмірі 29 464, 38 Євро (двадцять дев`ять тисяч чотириста шістдесят чотири євро, 38 євроцентів), а також витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 9 755,51 грн (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять грн 51 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ласунка" (49127, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 14; ідентифікаційний код 24440838) з Державного бюджету України 50% судового збору у сумі 9 755,51 грн (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять грн 51 коп.), сплачений у складі судового збору в сумі 19 511,02 грн згідно з платіжною інструкцією № 371 від 28.01.2025.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано - 25.03.2025.

Суддя В.Г. Бєлік