Рішення

від 18.03.2025 по справі 908/3491/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/9/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2025 Справа № 908/3491/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Литвинюк А.О.

За участю представників учасників справи:

від прокуратури Стешенко В.Є., службове посвідчення № 075793 від 01.03.2023

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/3491/24

за позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035) в інтересах держави в особі:

позивач: Департамент культури і туризму Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 68а, м. Запоріжжя, 69002)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БАЛКОНТС (вул. Каденюка, буд. 28-А, м. Харків, 61100)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 114 289,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви прокурора, позивача

31.12.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд надійшла позовна заява (вих. № 52-103-11988вих-24 від 31.12.2024) Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі: позивач - Департамент культури і туризму Запорізької міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БАЛКОНТС про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 11.05.2021, № 3 від 03.06.2021, № 4 від 30.08.2021, № 5 від 23.09.2021, № 6 від 12.10.2021, № 7 від 27.10.2021, № 8 від 27.10.2021, № 9 від 08.11.2021, № 10 від 08.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.03.2021 № 58-А, укладеного між Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ (актуальна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю БАЛКОНТС), та стягнення на користь позивача 114289,03 грн. безпідставно сплачених коштів.

Позов обґрунтовано укладенням оспорюваних додаткових угод з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, а саме: збільшення ціни за 1 кВт*год на 68,2% від первинної ціни.

Позивач письмового пояснення щодо позову не надав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 31.12.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3491/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.01.2025 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3491/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.01.2025.

Ухвалою суду від 23.01.2025, у зв`язку з відсутністю доказів вручення ухвали відповідачу та його неявкою в судове засідання, підготовче засідання відкладено на 18.02.2025.

Ухвалою суду від 18.02.2025, що занесена до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 18.03.2025. Учасники справи повідомлені про призначення розгляду справи по суті ухвалою.

У судове засідання 18.03.2025 з`явився представник прокуратури.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представники сторін не з`явилися, причини неявки суду невідомі.

Усі ухвали суду були доставлені до зареєстрованого електронного кабінету позивача, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів.

У відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет.

Ухвали, що надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданої на запит суду, були повернуті до суду без вручення в зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Ухвали були надіслані судом на відому електронну пошту відповідача та доставлені до його електронної скриньки, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Також судом, з метою повідомлення відповідача про судовий розгляд справи, 29.01.2025 та 24.02.2025 були розміщені відповідні оголошення на сайті Судової влади України в мережі Інтернет.

Телефонограма щодо судового розгляду справи відповідачу передана не була, оскільки телефон, що зазначений у позовній заяві в якості зв`язку з відповідачем, не працював.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За приписами ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи по суті, оскільки явка представників у судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд визнав можливим розглянути справу по суті за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 18.03.2025 справу розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

В електронній системі публічних закупівель Prozorro оприлюднено інформацію про закупівлю Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради за процедурою відкритих торгів електричної енергії.

01.03.2021, за результатами проведеної закупівлі, між Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради (споживач за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ (змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю БАЛКОНТС) (постачальник за договором, відповідач) було укладено Договір № 58-А про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п. 2.1 Договору, предмет Договору ДК 021:2015 (CPV) 09310000- 5 Електрична енергія (електрична енергія з розподілом).

За умовами п. 2.2, за цим Договором постачальник продає товар електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Обсяг 239714,374 кВт*год.

Відповідно до п. 5.1, загальна сума цього Договору становить 742994,70 грн. з ПДВ 20%, у тому числі: за кошти місцевого бюджету 664816,70 грн., за рахунок відшкодування орендарями 78178,00 грн.

Згідно п. 5.2, ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим Договором становить: 3,09949999 грн., у тому числі ПДВ 20% - 0,516583331 грн.

Ціна за одиницю може бути змінена відповідно до ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі та шляхом укладення додаткової угоди до Договору (п. 5.13 Договору).

Згідно п. 5.14, у разі зміни ціни сторони укладають додатковий договір до цього Договору, за умови надання відповідною стороною підтверджуючих документів про відповідне коливання ціни електричної енергії на ринку, а саме: документу, виданого ТПП України, та цінової довідки, виданої ДП «Держзовнішінформ», про рівень цін на товар на ринку на дві дати.

Відповідно до п. 13.1 Договору, цей Договір діє на період з 01.03.2021 та діє до 31.12.2021 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Початок виконання поточного ремонту з дати укладання Договору.

Згідно підписаної позивачем заяви-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до договору № 58-А від 01.03.2021), початок постачання з 01.03.2021.

Сторонами до підписано додаток № 2 «Специфікація», яким визначено ціну за одиницю товару (електричної енергії) 3,09949999 грн. з ПДВ.

Сторонами до цього Договору укладені додаткові угоди.

Додатковою угодою № 1 від 11.05.2021 сторони внесли зміни до Договору в частині зміни реквізитів постачальника, порядку розрахунків та прав і обов`язків постачальника.

Додатковою угодою № 2 від 11.05.2021 сторонами збільшено ціну товару з 3,09949999 до 3,272736978 грн/кВт*год з 01.04.2021, зменшено обсяг електроенергії до 228891 кВт*год, визначено загальну суму договору 742993,95 грн. з ПДВ. Додаткову угоду укладено на підставі експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати України від 05.04.2021 № ОИ-7472.

Додатковою угодою № 3 від 03.06.2021 сторонами збільшено ціну товару з 3,272736978 до 3,378212934 грн/кВт*год з 01.05.2021, зменшено обсяг електроенергії до 223973 кВт*год, визначено загальну суму договору 742992,15 грн. з ПДВ. Додаткову угоду укладено на підставі експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати України від 21.05.2021 № ОИ-7664.

Додатковою угодою № 4 від 30.08.2021 сторонами збільшено ціну товару з 3,378212934 до 3,579293344 грн/кВт*год з 01.08.2021, зменшено обсяг електроенергії до 218619 кВт*год, визначено загальну суму договору 742988,75 грн. з ПДВ. Додаткову угоду укладено на підставі експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати України від 19.08.2021 № ОИ-58.

Додатковою угодою № 5 від 23.09.2021 сторонами зменшено обсяг електроенергії до 211687 кВт*год, ціна на 1 кВт*год залишилась - 3,579293344 грн., загальна сума договору зменшилась до 718177,09 грн. з ПДВ. Додаткову угоду укладено на підставі експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати України від 19.08.2021 № ОИ-58.

Додатковою угодою № 6 від 12.10.2021 сторонами збільшено ціну товару з 3,579293344 до 4,043724748 грн/кВт*год з 01.09.2021, зменшено обсяг електроенергії до 203534 кВт*год, визначено загальну суму договору 718177,09 грн. з ПДВ. Додаткову угоду укладено на підставі експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати України від 21.09.2021 № ОИ-193/1.

Додатковою угодою № 7 від 27.10.2021 сторонами збільшено ціну товару з 4,043724748 до 4,284506502 грн/кВт*год з 01.10.2021, зменшено обсяг електроенергії до 200981 кВт*год, визначено загальну суму договору 718177,09 грн. з ПДВ. Додаткову угоду укладено на підставі експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати України від 21.09.2021 № ОИ-193/1.

Додатковою угодою № 8 від 27.10.2021 сторонами збільшено ціну товару з 4,284506502 до 4,576125641 грн/кВт*год з 04.10.2021, зменшено обсяг електроенергії до 198249 кВт*год, визначено загальну суму договору 718177,09 грн. з ПДВ. Додаткову угоду укладено на підставі експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати України від 21.09.2021 № ОИ-193/1.

Додатковою угодою № 9 від 08.11.2021 сторонами збільшено ціну товару з 4,576125641 до 4,8644770235 грн/кВт*год з 11.10.2021, зменшено обсяг електроенергії до 195867 кВт*год, визначено загальну суму договору 718177,09 грн. з ПДВ. Додаткову угоду укладено на підставі експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати України від 20.10.2021 № ОИ-369.

Додатковою угодою № 10 від 08.11.2021 сторонами збільшено ціну товару з 4,8644770235 до 5,214357721 грн/кВт*год з 11.10.2021, зменшено обсяг електроенергії до 193335 кВт*год, визначено загальну суму договору 718177,09 грн. з ПДВ. Додаткову угоду укладено на підставі експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати України від 06.10.2021 № ОИ-300.

Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод №№ 2-10 ціну договору за 1 кВт*год було збільшено з 3,09949999 грн. до 5,214357721 грн. за 1 кВт*год, тобто всього на 68,2% від первинної ціни та, відповідно, зменшилась кількість товару (обсяг) з 239714,374 кВт*год до 193335 кВт*год.

Згідно з підписаними між сторонами договору актами приймання-передачі електроенергії за період з 01.03.2021 по 30.11.2021, ТОВ «АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ» (ТОВ «БАЛКОНТС») за Договором передано Департаменту електроенергії в загальному обсязі 194001 кВт*год на загальну суму 715595,13 грн. з ПДВ, а саме: за актами за березень 2021 - 35247 кВт*год, за квітень 2021 - 36146 кВт*год, за травень - 30539 кВт*год, за червень 2021 - 14248 кВт*год, за липень 2021- 12507 кВт*год, за серпень 2021 - 12018 кВт*год, за

вересень 2021 - 17399 кВт*год, за жовтень 2021 - 25858 кВт*год, за листопад 2021 10039 кВт*год).

За тарифом, який становить 3,09949999 грн за 1 кВт*год, було поставлено 35247 кВт*год на загальну суму 109248,07 грн. (у березні 2021).

За умовами додаткової угоди № 2 від 11.05.2021 (тариф становить 3,272736978 грн. за 1 кВт*год) було поставлено 36146 кВт*год на загальну суму 118296,35 грн. (у квітні 2021).

За умовами додаткової угоди № 3 від 03.06.2021 (тариф становить 3,378212934 грн. за 1 кВт*год) було поставлено 57294 кВт*год на загальну суму 193551,32 грн. (у травні липні 2021).

За умовами додаткової угоди № 4 від 30.08.2021 та № 5 від 23.09.2021 (тариф становить 3,579293344 грн. за 1 кВт*год) було поставлено 12018 кВт*год на загальну суму 43015,94 грн. (у серпні 2021).

За умовами додаткової угоди № 6 від 12.10.2021 (тариф становить 4,043724748 грн. за 1 кВт*год) було поставлено 17399 кВт*год на загальну суму 70356,77 грн. (у вересні 2021).

За умовами додаткової угоди № 7 від 27.10.2021 (тариф становить 4,284506502 грн. за 1 кВт*год) було поставлено 2502 кВт*год на загальну суму 10719,84 грн. (у жовтні 2021).

За умовами додаткової угоди № 8 від 27.10.2021 (тариф становить 4,576125641 грн. за 1 кВт*год) було поставлено 5839 кВт*год на загальну суму 26719,99 грн. (у жовтні 2021).

За умовами додаткової угоди № 9 від 08.11.2021 (тариф становить 4,8644770235 грн. за 1 кВт*год), відповідно до актів прийому-передачі, електрична енергія не поставлялась.

За умовами додаткової угоди № 10 від 08.11.2021 (тариф становить 5,214357721 грн. за 1 кВт*год) було поставлено 27556 кВт*год на загальну суму 143686,85 грн. (у жовтні листопаді 2021).

Згідно Звіту про виконання договору про закупівлю UA-2021-01-22-001693-a, сформованого 10.01.2022, сума оплати за договором № 58-А від 01.03.2021 склала 715595,13 грн. з ПДВ; джерело фінансування закупівлі місцевий бюджет.

Відповідно до листа Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради від

21.11.2024 № 2046/01-12, загальний обсяг електричної енергії за договором № 58-А від 01.03.2021 склав 194001 кВт на суму 715595,13 грн., оплата електричної енергії здійснювалась за рахунок коштів бюджету Запорізької міської територіальної громади.

Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області було проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради за період з 01.01.2019 по 31.03.2023, за результатами якої було складено акт від 21.06.2023 № 040804-20/3. За результатами перевірки було встановлено, що дії замовника (Департаменту) в частині укладення оспорюваних додаткових угод до Договору № 58-А порушують основні принципи здійснення публічних закупівель, передбачених ст. 5 та вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, в частині максимального підвищення ціни за одиницю товару до 10% незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). Департаментом сплачено за електроенергію в кількості 65314 кВт*год за завищеною ціною, отримана ТОВ АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ оплата в сумі 71814,57 грн. за товар підлягає стягненню на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України. Внаслідок допущення зазначеного порушення Департамету завдано збитків на суму 71814,57 грн.

5. Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 ГПК України, у господарських справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999, під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформовано правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.

Як зазначив прокурор, у даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що під час виконання договору, укладеного за результатами проведення процедури закупівлі порушено вимоги чинного законодавства, принцип максимальної ефективності та економії, що зумовило протиправне витрачання коштів місцевого бюджету, нераціональне та неефективне їх використання. Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачалися, такому суспільному інтересу не відповідає. Звернення прокурора до суду в цій справі зумовлено необхідністю усунення порушення законодавства щодо публічних закупівель за бюджетні кошти, та дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час витрачання бюджетних коштів.

Згідно з п 1.1 Положення про Департамент культури і туризму Запорізької міської ради, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 76, Департамент є виконавчим органом Запорізької міської ради.

Пунктами 3.45, 3.46 Положення визначено, що Департамент відповідно до покладених на нього завдань: виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів відповідно до бюджетного законодавства; здійснює процедури закупівель товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 5.1 Положення передбачено, що Департамент має право діяти від імені Запорізької міської ради та виконавчого комітету Запорізької міської ради (самопредставництво органу місцевого самоврядування), зокрема, в господарських судах з використанням всіх прав, наданих Господарським процесуальним кодексом України стороні в процесі.

Таким чином, Департамент культури і туризму Запорізької міської ради є суб`єктом владних повноважень, уповноважений здійснювати відповідні функції у вказаних правовідносинах щодо виявлення та усунення порушень інтересів держави, за захистом яких до суду звернувся прокурор.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 дійшла висновку, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів.

Департамент уклав договір та оспорювані додаткові угоди до нього як замовник відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону «Про публічні закупівлі» - розпорядник бюджетних коштів. Зазначене дає підстави вважати, що: 1) укладаючи та здійснюючи оплату за спірним Договором, позивач фактично використовував кошти відповідного місцевого бюджету; 2) позивач реалізовував надані йому владні повноваження з розпорядження і використання бюджетними коштами.

Як встановлено судом, оплата електричної енергії за договором здійснювалась за рахунок коштів бюджету Запорізької міської територіальної громади.

Про наявність порушення інтересів держави Вознесенівська окружна прокуратура міста Запоріжжя повідомляла Департамент листом від 21.10.2024 № 52-103-9933вих-24, в тому числі з пропозицією вжити заходів реагування.

Департамент у своєму листі від 21.11.2024 № 2046/01-12 повідомив окружну прокуратуру, що ним не вживались заходи реагування, у тому числі в судовому порядку щодо визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення коштів. Департамент вбачає, що підстави для звернення до суду з відповідним позовом відсутні, оскільки договір від 01.03.2021 № 58-А був виконаний Постачальним в повному обсязі, без порушень чинного законодавства.

Суд також враховує, що Департаменту було достеменно відомо про наявність порушень, пов`язаних з внесенням змін до Договору № 58-А від 11.05.2021, як вбачається з акту від 21.06.2023 № 040804-20/3 Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради за період з 01.01.2019 по 31.03.2023.

Отже, у цьому випадку з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів (позивача), допущено нездійснення такого захисту - не вжито заходів, у тому числі цивільно-правового характеру, щодо визнання недійсними в судовому порядку додаткових угод, якими збільшено ціну товару, та стягнення з ТОВ БАЛКОНТС надмірно сплачених коштів.

Унаслідок нездійснення захисту згадані інтереси держави залишилися незахищеними.

У зв`язку з цим у прокурора виникло не тільки право, але й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Оскільки проведення процедури державних закупівель та укладення правочинів з порушенням законодавства порушує інтереси держави в сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання в цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, то захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

У матеріалах справи міститься повідомлення від 20.12.2024 вих. № 52-103-11763вих-24, адресоване позивачу, щодо пред`явлення відповідної позовної заяви в інтересах держави.

Отже, при зверненні з даним позовом до господарського суду прокурором дотримано норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначено уповноважений державою орган та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі, бездіяльності позивача.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, оспорюваним є правочин, який недійсний в силу визнання його таким судом на вимогу сторони чи заінтересованої особи. Оспорювані правочини викликають передбачені ними правові наслідки до тих пір, доки вони не оскаржені, однак якщо вони заперечуються (оскаржуються) стороною чи заінтересованою особою, то суд за наявності відповідних підстав визнає їх недійсними з моменту їх вчинення.

Отже, відповідно до статей 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постанові Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, тощо.

Відповідно ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII, цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Прокурор зазначає, що оспорювані додаткові угоди до договору, що укладений за результатами процедури відкритих торгів, суперечать пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, згідно якої не дозволяється збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Відповідно до частин 1-3 статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною 2 статті 189 ГК України, ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено в ч.ч. 1, 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі в редакції станом на час укладення Договору № 58-А від 01.03.2021), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим, п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

За приписами п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм Цивільного та Господарського кодексів України, Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 922/2321/22 викладений такий правовий висновок: «у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку».

Як встановлено судом, за результатами проведеної процедури закупівель, між замовником (Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради) та ТОВ АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ (змінено назву на ТОВ БАЛКОНТС) було укладено Договір № 58-А від 01.03.2021, згідно п. 5.2 якого встановлено, що ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим Договором становить: 3,09949999 грн., у тому числі ПДВ 20% - 0,516583331 грн.

Відповідач за умовами цього Договору постачав позивачу електричну енергію.

У подальшому, між сторонами були до цього Договору укладені додаткові угоди №№ 2-10 про зміну ціни за 1 кВт*год електричної енергії у бік її збільшення до 5,214357721 за 1 кВт*год, загальний обсяг електроенергії було зменшено до 193335 кВт*год (з 239714,374 кВт*год, що було визначено Договором при його укладенні).

Загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії склало з 3,09949999 грн. за 1 кВт*год з ПДВ до 5,214357721 грн. за 1 кВт*год з ПДВ, що становить 68,2% від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю.

Водночас, як зазначено вище, суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

На момент укладення Договору сторонам було достеменно відомо зазначене положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, оскільки відповідне застереження прямо передбачено в п. 13.8 (підпункт 2) Договору № 58-А від 01.03.2021.

Відтак, додаткові угоди №№ 2-10 до Договору № 58-А про постачання електричної енергії споживачу від 01 березня 2021 року суперечать наведеним вище нормам ЦК України та Закону № 922-VIII, тому підлягають визнанню недійсними.

Посилання в додаткових угодах №№ 2-10 на експертні висновки Запорізької торгово-промислової палати України не спростовують висновків суду, оскільки ці висновки не можуть змінювати приписи п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Крім того, в цих експертних висновках зазначено лише про середньозважені ціни купівлі-продажу електричної енергії на РДН (ринок «на добу наперед») по об`єднаній енергетичній системі України за відповідні періоди. Не зазначено середніх ринкових цін на території окремих регіонів України, у даному випадку Запорізької області; відсутній аналіз вартості ціни електроенергії станом на дату підписання кожної додаткової угоди.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у постановах від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Додаткову угоду № 2 було укладено 11.05.2021 року, з зазначенням про її застосування з 01.04.2021. Тобто, фактично було змінено ціну товару після його постачання та споживання. А в експертному висновку № ОИ-7472, на який міститься посилання в цій угоді, зроблено порівняння середньозваженої ціни за січень 2021 та лютий 2021.

Подібні порушення були допущені також і при укладенні наступних додаткових угод.

Таким чином, коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні оспорюваних додаткових угод №№ 2-10 сторонами Договору належним чином не обґрунтовано та об`єктивно не підтверджено. Постачальником (відповідачем) не доведено підвищення ціни на електричну енергію за допомогою належних доказів, не обґрунтовано для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у Договорі.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає з закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладений у п.п. 64, 65 постанови Верховного суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

У разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч.ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України).

Близька за змістом позиція викладена у постанові Об`єднаної палати КГС Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.

Відповідно до абз. 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 у справі № 1-12/2003, за своєю суттю в цілому правосуддя в Україні як таке, що відбулося та фактично було реальним, а не формальним, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки зазначені вище додаткові угоди № 2-10 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором № 58-А від 01.03.2021, мали регулюватись саме пунктом 5.2 цього Договору та додатком № 2 до нього «Специфікація», підписаним сторонами при укладенні зазначеного договору, згідно з яким ціна за одиницю електричної енергії складає 3,09949999 грн за 1 кВт*год з ПДВ.

Яке встановлено судом, за ціною 3,09949999 грн за 1 кВт*год позивачу було поставлено електроенергії в березні 2021 в обсязі 35247 кВт*год на суму 109248,07 грн.

У період з квітня по листопад 2021 електроенергія поставлялася за збільшеними цінами на підставі визнаних судом недійсними додаткових угод №№ 2-10.

Всього було поставлено електроенергії в загальному обсязі 194001 кВт*год, за який мало бути сплачено загальну суму 601306,10 грн. (із розрахунку 3,09949999 грн за 1 кВт*год), тоді як фактично було сплачено 715595,13 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 114289,03 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БАЛКОНТС на користь Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради 114289,03 грн. є обгрунтованою та доведеною.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом повністю.

7. Судові витрати

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у сумі 24224,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 11.05.2021, № 3 від 03.06.2021, № 4 від 30.08.2021, № 5 від 23.09.2021, № 6 від 12.10.2021, № 7 від 27.10.2021, № 8 від 27.10.2021, № 9 від 08.11.2021, № 10 від 08.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.03.2021 № 58-А, укладеного між Департаментом культури і туризму Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 37573471) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЗОВЕНЕРГОПРОЕКТ (актуальна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю БАЛКОНТС) (код ЄДРПОУ 41734772).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БАЛКОНТС (вул. Каденюка, буд. 28-А, м. Харків, 61100, код ЄДРПОУ 41734772) на користь Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 68а, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 37573471) 114289 (сто чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн. 03 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БАЛКОНТС (вул. Каденюка, буд. 28-А, м. Харків, 61100, код ЄДРПОУ 41734772) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035; отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973) 24224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 26 березня 2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко