Рішення

від 03.03.2025 по справі 910/14904/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.03.2025Справа № 910/14904/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Літовки М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/14904/24

за позовом Тренінгового центру прокурорів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів у розмірі 53 499,79 грн

За участю представників:

від позивача Амбарцумян К.М.

від відповідача Шайко С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся Тренінговий центр прокурорів України (далі - позивач, Центр) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (далі - відповідач, Товариство) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів у розмірі 53 499,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв`язку з укладенням додаткових угод №№ 4-9 до договору від 30.12.2020 № 198/20 відповідачем всупереч Закону України "Про публічні закупівлі" збільшено загальну ціну поставленої електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 16.01.2025, встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій.

30.12.2024 від відповідача надійшов відзив на позов.

08.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.

15.01.2025 від відповідача надійшли заперечення.

16.01.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.01.2025.

27.01.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

У судовому засіданні 27.01.2025 було оголошено перерву до 03.02.2025.

У судовому засіданні 03.02.2025 було оголошено перерву до 17.02.2025.

04.02.2025 від позивача надійшли клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні 17.02.2025 було оголошено перерву до 03.03.2025.

04.03.2025 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

Суд протокольною ухвалою від 03.03.2025 відхилив клопотання відповідача про зупинення, оскільки станом на 03.03.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня інформація про прийняття Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24, а тому відсутні підстави в силу приписів статті 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для зупинення провадження у справі.

У судових засіданнях суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 03.03.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, додаткові пояснення, тощо, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.11.2020 Центр оприлюднив на веб-сайті Prozorro оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю 409 645 кВт/год електричної енергії зі строком постачання до 31.12.2021. У зв`язку з поданням для участі в торгах недостатньої кількості (менше двох) тендерних пропозицій, 07.12.2020 торги було відмінено (https://prozorro.gov.iia/tender/UA-2020-11-20-003460-c).

07.12.2020 позивач оприлюднив на веб-сайті Prozorro нове оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю 409 645 кВт/год електричної енергії зі строком постачання до 31.12.2021. У зв`язку з поданням для участі в торгах недостатньої кількості (менше двох) тендерних пропозицій, 23.12.2020 торги було знову відмінено (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-12-07-003809-a).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон) закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з процедур, передбачених цією статтею, а саме відкриті торги; торги з обмеженою участю; конкурентний діалог. Як виняток та відповідно до умов, визначених у частині другій статті 40 цього Закону, замовники можуть застосовувати переговорну процедуру закупівлі.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 40 Закону переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі якщо було двічі відмінено процедуру відкритих торгів, у тому числі частково (за лотом), через відсутність достатньої кількості тендерних пропозицій, визначеної цим Законом. При цьому предмет закупівлі, його технічні та якісні характеристики, а також вимоги до учасника процедури закупівлі не повинні відрізнятися від вимог, що були визначені замовником у тендерній документації.

23.12.2020 позивач оприлюднив на веб-сайті Prozorro протокол переговорів та повідомлення про намір укласти договір за результатами переговорної процедури з Товариством на закупівлю 409 645 кВт/год електричної енергії з терміном постачання до 31.12.2021.

У подальшому Центром (споживач) і Товариством (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 № 198/20 (далі- Договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Відповідно до пункту 2.2 Договору встановлено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 становить 409 645 кВт/год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу електричної енергії у оператора системи.

Згідно з пунктом 3.1 Договору встановлено, що строк (термін) поставки товару: до 31.12.2021.

Відповідно до пункту 5.1 Договору ціна на електричну енергію для споживача повинна бути економічно обґрунтованою, прозорою, недискримінаційною. Ціна за електричну енергію включає тариф на послуги з передачі електричної енергії, а також обов`язкові платежі, збори, прямі витрати, накладні витрати, витрати сторонніх організацій та прибуток, який постачальник планує одержати та не включає тариф на послуги з розподілу електричної енергії, які сплачуються споживачем напряму оператору системи. Очікувана вартість закупівлі становить 880,740 тис. грн. Загальний обсяг постачання електричної енергії становить 409 645 кВт/год.

Пунктом 5.4 Договору узгоджено, що ціна електричної енергії за Договором визначена відповідно до специфікації товару (Додаток 2 до Договору) з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 2.2 Договору, та становить: 733 947,29 грн, крім того ПДВ 146 789,46 грн, всього з ПДВ - 880 736,75 грн, у тому числі: Загальний фонд 880 736,75 грн, враховуючи ПДВ 146 789,46 грн. Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за Договором становить 02 гривень 15 копійок.

Згідно з пунктом 5.2 Договору істотними умовами Договору відповідно до статті 180 Господарського кодексу України вважаються: предмет, ціна і строк дії Договору. Вказані умови можуть бути змінені тільки відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону. Інші умови істотними не являються і можуть змінюватись відповідно до вимог Цивільного і Господарського кодексів України.

Сторонами було укладено низку додаткових угод, а саме:

- від 18.01.2021 № 1, відповідно до якої сторони домовилися зменшити обсяги закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника, пропорційно зменшити загальну ціну електричної енергії та внести зміни: пункт 5.4 Договору «Ціна електричної енергії за цим Договором становить 870 238,30 грн з ПДВ» (зменшено на 10498,45 грн); пункт 2.2. Договору «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 року становить 404 762 кВт/год»; ця додаткова угода набула чинності з дати її підписання сторонами;

- від 18.03.2021 № 2, відповідно до умов якої, враховуючи цінові довідки Харківської торгово-промислової палати України (далі - Харківської ТПП) від 12.02.2021 №364/21 та ДП «Зовнішінформ» від 19.02.2021 № 121/30, сторони вирішили внести зміни: пункт 2.2 Договору «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 року становить 382379,329 кВт/год» (зменшено на 22382,671); пункт 5.4 Договору «Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором з 01.02.2021 становить 2,285328 грн з ПДВ (1,90444 грн без ПДВ)»; таким чином, збільшено вартість за 1 кВт/год на 6,29% від початкової ціни (з ПДВ) за формулою: х = (нова ціна за 1 кВт/год з ПДВ* 100 (відсотків) / первісна ціна за договором за 1 кВт/год з ПДВ) - 100 (відсотків) = (2,285328 * 100% / 2,15) - 100% = 6,29%; ця додаткова угода набула чинності з дати її підписання сторонами та розповсюджувала свою дію на відносини сторін до Договору з 01.02.2021;

- від 16.08.2021 № 3, відповідно до умов якої, у зв`язку зі зміною банківських реквізитів сторони вирішили внести зміни до пункту 16 Договору «Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін»;

- від 17.09.2021 № 4, відповідно до умов якої, враховуючи цінову довідку Харківської ТПП від 17.08.2021 № 1914/21, сторони вирішили внести зміни: пункт 2.2 Договору «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 року становить 3664654,4 кВт/год» (зменшено на 15913,929); пункт 5.4 Договору «Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором з 01.08.2021 становить 2,452188 грн з ПДВ (2,04349 грн без ПДВ)»; таким чином, збільшено вартість за 1 кВт/год на 14.06% від початкової ціни (з ПДВ), за формулою: (2,452188 * 100 / 2,15) - 100 = 14.06%; ця додаткова угода набула чинності з дати її підписання сторонами та розповсюджувала свою дію на відносини сторін до Договору з 01.08.2021;

- від 12.10.2021 № 5, відповідно до умов якої, враховуючи цінову довідку Харківської ТПП від 15.09.2021 № 2198-2/21, сторони вирішили внести зміни: пункт 2.2 Договору «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 становить 352102,16 кВт/год» (зменшено на 14363,24); пункт 5.4 Договору «Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором з 01.09.2021 становить 2,640924 грн з ПДВ (2,20077 грн без ПДВ)»; таким чином, збільшено вартість за 1 кВт/год на 22,85% від початкової ціни (з ПДВ) за формулою: (2,640924 * 100 / 2,15) - 100 = 22,85%; ця додаткова угода набула чинності з дати її підписання сторонами та розповсюджувала свою дію на відносини сторін до Договору з 01.09.2021;

- від 01.11.2021 № 6, відповідно до умов якої, враховуючи цінову довідку Харківської ТПП від 22.10.2021 № 2644/21, сторони вирішили внести зміни: пункт 2.2 Договору «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 року становить 336131,105 кВт/год» (зменшено на 15 971,06); пункт 5.4 Договору «Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором з 01.11.2021 становить 2,846856 грн з ПДВ (2,37238 грн без ПДВ)»; таким чином, збільшено вартість за 1 кВт/год на 32.41% від початкової ціни (з ПДВ) за формулою: (2,846856 * 100 / 2,15) - 100 = 32,41%; ця додаткова угода набувала чинності з дати її підписання сторонами та розповсюджувала свою дію на відносини сторін до Договору з 01.11.2021;

- від 19.11.2021 № 7, відповідно до умов якої сторони домовилися зменшити обсяги закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника, пропорційно зменшити загальну ціну електричної енергії та внести зміни: пункт 5.4 Договору «Ціна електричної енергії за цим Договором становить 666 668,300 грн з ПДВ»; пункт 2.2 Договору «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 року становить 264624,154 кВт/год» (зменшено на 71506,951 кВт/год); ця додаткова угода набула чинності з дати її підписання сторонами;

- від 07.12.2021 № 8, відповідно до умов якої, враховуючи цінову довідку Харківської ТПП від 09.11.2021 № 2802/21, сторони вирішили внести зміни: пункт 2.2 Договору «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 року становить 260699,407 кВт/год» (зменшено на 3924,747); пункт 5.4 Договору «Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором становить 3,071328 грн з ПДВ (2,55944 грн без ПДВ)»; таким чином, збільшено вартість за 1 кВт/год на 42,85% від початкової піни (з ПДВ) за формулою: (3,071328 * 100 / 2,151) - 100 = 42,85%;

- від 16.12.2021 № 9, відповідно до умов якої, враховуючи цінову довідку Харківської ТПП від 19.11.2021 № 2948/21, сторони вирішили внести зміни: пункт 2.2 Договору «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 року становить 258871,38 кВт/год» (зменшено на 1828,027); пункт 5.4 Договору викладено в такій редакції: «ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором з 01.02.2021 по 31.07.2021 становить 1,90444 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,285328 грн (що в МВт*год становить 1904,44 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2285,328 грн за 1 МВт*год).

Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором з 01.08.2021 по 31.08.2021 становить 2,04349 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,452188 грн (що в МВт*год становить 2043,49 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2452,188 грн за 1 МВт*год).

Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором з 01.09.2021 по 30.09.2021 становить 2,20077 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,64084 грн (що в МВт*год становить 2200,77 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2640,924 грн за 1 МВт*год).

Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором з 01.10.2021 по 31.10.2021 становить 2,37238 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,846856 грн (що в МВт*год становить 2372,38 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2846,856 грн за 1 МВт*год).

Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором з 01.11.2021 по 31.11.2021 становить 2,55944 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 3,071328 грн (що в МВт*год становить 2372,38 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2846,856 грн за 1 МВт*год.)

Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором з 01.12.2021 по 31.12.2021 становить 2,76333 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 3.315996 грн (що в МВт*год становить 2763,33 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 3315,996 грн за 1 МВт*год»; таким чином, збільшено вартість за 1 кВт/год на 54,23% від початкової ціни (з ПДВ), за формулою: (3,315996* 100 / 2,15) - 100 = 54,23%.

Позивач вказує, що якщо порівняти первісну ціну за Договором (тариф без урахуванням змін - 2,15 грн/кВт/год.) та ціну, яка була підвищена внаслідок укладення додаткових угод (тариф з урахуванням змін 3,315996 грн/кВт/год.), відбулось збільшення ціни Договору на 54,23%, що значно перевищує максимально можливе підвищення ціни за одиницю електричної енергії всупереч вимогам частини п`ятої статті 41 Закону.

Отже, на переконання позивача, є підстави для визнання недійсними додаткових угод №№ 4-9 до Договору та повернення грошових коштів у розмірі 53 499,79 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зокрема, вказував на те, що підвищення ціни було обґрунтованим і не суперечило приписам статті 41 Закону, а тому відсутні підстави для визнання оспорюваних додаткових угод недійсними та для повернення грошових коштів.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з такого.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Крім того, частина друга статті 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною другою статті 632 ЦК України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі».

Так, відповідно до преамбули Закону його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Цей Закон також має на меті адаптувати законодавство України acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього встановлені статтею 41 Закону, зокрема - договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною п`ятою статті 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок, викладений у постановах від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі № 927/189/22).

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 справі №922/2321/22 зазначила висновок про застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону такого змісту:

« 88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі».

Судом встановлено та сторонами жодним чином не заперечується, що станом на момент підписання договору було погоджено всі істотні умови правочину, а саме: предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону.

У подальшому, шляхом підписання спірних додаткових угод, відбулась зміна істотних умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару.

Суд виходить з того, що Законом прямо передбачена імперативна вимога для зміни істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару), а саме: ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%, тобто обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в первинному договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Будь-яке інше тлумачення відповідної норми Закону по суті нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів та прямо суперечить взятим Україною міжнародним зобов`язанням щодо приведення національного законодавства у відповідність до стандартів Європейського Союзу, зокрема в частині протидії "ціновому демпінгу" в сфері публічних закупівель.

Як встановлено вище, шляхом укладення спірних додаткових угод відбулося збільшення ціни товару більше, ніж допущено Законом, а саме більше ніж 10%.

Отже, додаткові угоди №№ 4-9 укладені з порушенням вимог Закону, а саме частини п`ятої статті 41 Закону, частини другої статті 632 ЦК України, а тому в силу приписів частини першої статті 203, частин першої, третьої статті 215 ЦК України є підстави для визнання їх недійсними.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання недійсними оспорюваних додаткових угод є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Товариства 53 499,79 грн, то слід зазначити таке.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Суд виходить з того, що застосування у цій категорії справ саме приписів статей 216 і 1212 ЦК України відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2024 справі № 922/2321/22 (пункти 67-82).

Судом встановлено, що відповідач здійснив постачання товару в обсязі 244 362 кВт на суму 608 323,22 грн, замість ціни, яка було узгоджена до укладення спірних правочинів, - 554 823,43 грн.

Факт отримання товару позивачем та сплати за нього грошових коштів підтверджується актами та платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Таким чином, грошові кошти в сумі 53 499,79 грн (608 323,22 грн - 554 823,43 грн) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому Товариство зобов`язано їх повернути позивачу в силу приписів статей 216, 1212 ЦК України.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача сплачених грошових коштів у розмірі 53 499,79 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 № 198/20, укладеного між Тренінговим центром прокурорів України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс», а саме додаткові угоди від 17.09.2021 № 4, від 12.10.2021 № 5, від 01.11.2021 № 6, від 19.11.2021 № 7, від 07.12.2021 № 8, від 16.12.2021 № 9.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 25 Літ Б, офіс 5, код 41427817) на користь Тренінгового центру прокурорів України (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81-Б, код 43556710) грошові кошти у розмірі 53 499 (п`ятдесят три тисячі чотириста дев`яносто дев`ять) грн 79 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.03.2025.

Суддя О.Г. Удалова