Рішення

від 26.03.2025 по справі 910/11407/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2025Справа № 910/11407/24

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Служби безпеки України (Україна, 01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33; ідентифікаційний код: 00034074)

до Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт" (Україна, 04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 7; ідентифікаційний код: 30019335)

про стягнення 1 243 350,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Служба безпеки України (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт" (далі - відповідач) про стягнення 1 243 350,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Державним контрактом № 21/139 від 02.09.2021, внаслідок чого позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 598 650,00 грн пені та 644 700,00 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

01.10.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), витребувано у Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторговельне підприємство "Спецтехноекспорт" належним чином засвідчену копію Державного контракту № 21/139 від 02.09.2021 та додаткових угод до нього, а також встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

18.10.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 18.10.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

25.10.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яку 28.10.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

01.11.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив, які 01.11.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.09.2021 між Службою безпеки України (далі - покупець) та Дочірнім підприємством державної компанії "Укрспецекспорт" - Державним госпрозрахунковим зовнішньоторговельним підприємством "Спецтехноекспорт" (далі - постачальник) було укладено Державний контракт №21/139 на виконання державного оборонного замовлення на 2021 рік (далі - Контракт) на загальну суму 15 350 000,00 грн.

09.12.2021 покупцем було перераховано попередню оплату за Контрактом у розмірі 15350000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1067.

Відповідно до Акту приймання-передачі продукції від 21.09.2022 постачальник передав, а покупець прийняв продукцію загальною вартістю 6 140 000,00 грн. Дата прийому - 21.09.2022.

Факт передачі продукції вартістю 6 140 000,00 грн також підтверджується видатковою накладною №408 від 21.09.2022.

Відповідно до Акту приймання-передачі продукції від 30.10.2022 постачальник передав, а покупець прийняв продукцію загальною вартістю 9 210 000,00 грн. Дата прийому - 30.10.2022.

Факт передачі продукції вартістю 9 210 000,00 грн також підтверджується видатковою накладною №448 від 30.10.2022.

Позивач зазначає, що 24.02.2022, у зв`язку з початком широкомасштабного вторгнення російської федерації на територію України, з метою недопущення витоку таємної та службової інформації в умовах правового режиму воєнного стану, ним було знищено примірник Контракту з додатковими угодами до нього, а також усю створену до 24.02.2022 документацію стосовно його виконання.

Позивач звертався до Державної служби експертного контролю України (листи від 13.09.2022 №ВС-3841 та від 21.09.2022 №ВС-4041) та до Державної казначейської служби України (лист від 21.09.2023 №28/ВС-4129) з метою отримання копії Контракту та документації щодо нього.

Листом №4973/34-22 від 23.11.2022 Державна служба експертного контролю України повідомила, що Контракт мав гриф "Таємно" та був знищений 24.02.2022 у встановленому порядку.

Листом №02-11-10 від 06.10.2023 Державна казначейська служба України надала, зокрема, завірену копію Протоколу про порушення бюджетного законодавства №1 від 10.10.2022.

Відповідач вказує, що наявний в нього примірник Контракту також було знищено на підставі рішення керівника відповідача.

З огляду на те, що відповідач порушив строки поставки за Контрактом, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 598650,00 грн пені та 644700,00 грн штрафу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений Контракт, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт перерахування позивачем на рахунок відповідача попередньої оплати товару в сумі 15 350 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1067 від 09.12.2021.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, позивач вказує, що сторонами було погоджено строк поставки товару за Контрактом - до 05.09.2022.

У зв`язку зі знищенням всіх примірників Контракту, позивач, на підтвердження досягнення згоди між сторонами щодо вказаного строку поставки товару, надав суду:

- Лист відповідача №31.44/1254/4440-22 від 25.08.2022, в якому відповідач зазначає наступне: "Між ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт та в/ч НОМЕР_1 СБУ укладено Державні контракти від 02.09.2021р. №21/139 та від 21.10.2021р. №21/156 на постачання Продукції зі строками поставки до 05.09.2022р.";

- Протокол про порушення бюджетного законодавства №1 від 10.10.2022, в якому зазначено наступне: "10.12.2021 установою здійснена попередня оплата в розмірі 100% терміном до 05.09.2022".

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що саме Контракт має підтверджувати факт досягнення згоди сторін щодо кінцевого терміну поставки товару за ним.

Однак суд враховує, що усі існуючі примірники Контракту були знищені у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації, а відтак положення Контракту не можуть бути досліджені та встановлені безпосередньо з його змісту.

Таким чином, суд вважає за можливе встановити деякі умови Контракту за допомогою засобів доказування, відмінних від самого договору.

Так, зі змісту листа відповідача №31.44/1254/4440-22 від 25.08.2022 вбачається, що останній визнає та констатує факт укладення Контракту на постачання товару, зі строком поставки до 05.09.2022. Окрім того, схожа за змістом інформація наявна й у Протоколі про порушення бюджетного законодавства №1 від 10.10.2022.

За сукупністю наведених доказів, суд вважає доведеним факт погодження сторонами строку поставки продукції за Контрактом до 05.09.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Натомість, відповідачем було поставлено частину продукції вартістю 6 140 000,00 грн 21.09.2022, що підтверджується Актом приймання-передачі продукції від 21.09.2022 та видатковою накладною №408 від 21.09.2022.

Інша частина продукції вартістю 9 210 000,00 грн була поставлена 30.10.2022, що підтверджується Актом приймання-передачі продукції від 30.10.2022 та видатковою накладною №448 від 30.10.2022.

Таким чином відповідач допустив прострочення виконання зобов`язань з поставки продукції за Контрактом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач зазначає, що умовами Контракту, а саме п.п. 4.1 та 7.2.1, передбачено, що за порушення строків поставки постачальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 ціни продукції, з якої допущено прострочення виконання зобов`язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Суд враховує факт знищення примірників контракту, однак позивачем не надано жодних інших доказів на підтвердження погодження сторонами саме таких штрафних санкцій за прострочення поставки продукції за Контрактом.

При цьому суд критично оцінює твердження позивача про відповідність штрафних санкцій, передбачених умовами Контракту, статті 231 Господарського кодексу України.

Так, частина 2 статті 231 Господарського кодексу України визначає розмір штрафних санкцій, які підлягають сплаті постачальником за порушення строків поставки, за умови якщо інше не передбачено законом чи договором.

У свою чергу, Контракт мав бути укладений з урахуванням положень Тимчасового порядку розміщення, коригування державного оборонного замовлення, а також здійснення контролю за його виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2021 № 614 (далі - Тимчасовий порядок).

Відповідно до абз. 2 п. 15 Тимчасового порядку умови державного контракту визначаються відповідно до положень Типового державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням, Типового державного контракту на виконання робіт (надання послуг) за державним оборонним замовленням або Типового державного контракту на виконання дослідно-конструкторської (науково-дослідної, технологічної) роботи за державним оборонним замовленням, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2021 р. № 614. Сторони можуть конкретизувати умови типових державних контрактів виходячи із специфіки діяльності державних замовників та особливостей закупівлі продукції, робіт і послуг оборонного призначення.

Зі змісту Типового державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2021 р. № 614, вбачається, що в пункті 27 сторони можуть погодити види порушень та санкції за них.

Відтак законодавство в частині регулювання штрафних санкцій за Контрактом є диспозитивним, оскільки дає сторонам такого договору погодити як види порушень, так і розмір санкцій, що можуть бути відмінними від розмірів, встановлених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, за відсутності належних доказів погодження сторонами у Контракті саме заявленого позивачем розміру штрафних санкцій за порушення строку поставки продукції, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування заявлених до стягнення пені та штрафу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 18 650,25 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 18 650,25 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.03.2025

Суддя О.В. Нечай