Ухвала від 25.03.2025 по справі 914/3333/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.03.2025 Справа № 914/3333/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Плаксій В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави, м. Львів

до відповідача 1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Автосвіт, с. Рясне-Руське Яворівського району Львівської області

про: визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку

Представники сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. прокурор Львівської обласної прокуратури

від відповідача-1: Пилип`як Х.І. представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

від відповідача-2: Медвідь Ю.О. адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001418 від 19.08.2022; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1160511 від 29.11.2023

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави до відповідача 1: Львівської міської ради, до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Автосвіт про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2023, справу № 914/3333/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.11.2023, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначити на 13.12.2023.

30.11.2023 представником відповідача-2 подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 29408/23.

05.12.2023 від представника відповідача-1 на адресу суду в систему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 29826/23.

Крім того, 05.12.2023 прокурором подано на адресу суду в систему Електронний суд відповідь на відзив з додатками за вх. 29808/23.

Також, 05.12.2023 представником відповідача-2 подано на адресу суду клопотання про зупинення провадження у даній справі з додатками за вх. № 4885/23.

Протокольною ухвалою суду від 13.12.2023, продовжено строк підготовчого провадження у справі № № 914/3333/23 на тридцять днів, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України, за клопотанням прокурора.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.12.2023, підготовче засідання призначено на 17.01.2024 на 11:00 год.

Судове засідання, призначене на 17.01.2024 на 11:00 год. не відбулося, у зв`язку із оголошеною повітряною тривогою системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.01.2024 р., підготовче засідання призначено на 14.02.2024.

Судове засідання, призначене на 14.02.2024 року не відбулося, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Долінської О.З. з 09.02.2024 р. по 19.02.2024 р. включно.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.02.2024, підготовче судове засідання призначено на 13.03.2024.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.03.2024 постановлено задоволити клопотання представника відповідача-2 про зупинення провадження у справі № 914/3333/23 за вх. № 4885/23 від 05.12.2023. Зупинити провадження у справі № 914/3333/23 до закінчення перегляду Великою палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18.

07 серпня 2024 року прокурором подано на адресу суду клопотання про поновлення провадження у справі у зв`язку із прийняттям 11.06.2024 Великою Палатою Верховного суду постанови у справі № 925/1133/18.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.08.2024, провадження у справі № 914/3333/23 поновлено. Призначено підготовче засідання на 25.09.2024.

Судове засідання, призначене на 25.09.2024 не відбулося, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю та продовженням додаткової відпустки судді Долінській О.З. з 22.08.2024 по 14.12.2024 включно.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.12.2024, підготовче судове засідання призначено на 29.01.2025.

29.01.2025 представником відповідача-2 подано на адресу суду в систему Електронний суд додаткові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 2376/25.

29.01.2025 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 04.03.2025.

04.03.2025 від представника відповідача-2 надійшли на адресу суду в систему Електронний суд додаткові пояснення з додатками за вх. № 5511/25.

04.03.2025 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 25.03.2025.

21.03.2025 представником відповідача-2 подано на адресу суду в систему Електронний суд клопотання з додатками за вх. № 7298/25.

24.03.2025 прокурором подано на адресу суду в систему Електронний суд додаткові пояснення з додатками за вх. № 7549/25.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву за вх. №29408/23 від 30.11.2023, відповідач-2 просить суд залишити без руху позовну заяву у справі № 914/3333/23 за позовною заявою керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави до відповідача 1: Львівської міської ради, до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Автосвіт про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Крім того, відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву за вх. №29408/23 від 30.11.2023 заявлено клопотання про залишення без розгляду позову керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави до відповідача 1: Львівської міської ради, до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Автосвіт про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку у зв`язку з відсутністю повноважень прокурора на звернення до суду.

25.03.2025 прокурор в підготовче судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. 29808/23 від 05.12.2023 р., враховуючи долучену практику прокурором у подібних правовідносинах та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху у справі № 914/3333/23 та відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 914/3333/23, які заявлені відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву за вх. №29408/23 від 30.11.2023 з огляду на їх безпідставність.

25.03.2025 представник відповідача-1 в підготовче судове засідання з`явився, позов керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави просив суд задоволити повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 29826/23 від 05.12.2023 р. та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху у справі № 914/3333/23 та відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 914/3333/23, які заявлені відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву за вх. №29408/23 від 30.11.2023.

25.03.2025 представник відповідача-2 в підготовче судове засідання з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 29408/23 від 30.11.2023 р. з огляду на долучену практику відповідачем-2 у подібних правовідносинах та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Підтримав подані клопотання про залишення позовної заяви без руху у справі № 914/3333/23 та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 914/3333/23, які заявлені відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву за вх. №29408/23 від 30.11.2023 з підстав, які викладені у відзиві відповідача-2 на позовну заяву, просив суд їх задоволити.

У відзиві на позовну заяву за вх. №29408/23 від 30.11.2023 стосовно клопотання відповідача 2 про залишення позовної заяви без руху у справі № 914/3333/23, відповідач 2 посилається на те, що позовна заява подана прокурором із порушенням вимог, встановлених п.3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, а саме: судовий збір сплачено у розмірі, який не відповідає вимогам Закону України Про судовий збір, а отже порушує встановлений порядок та розмір сплати судового збору, висновки суду першої інстанції про можливість відкриття провадження у даній справі без сплати судового збору у повному обсязі, а саме за вимогу майнового характеру про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно є помилковим, а позов підлягає залишенню без руху на підставі ст.ст. 174, 176 ГПК України.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача 2 про залишення позовної заяви без руху у справі № 914/3333/23, що заявлене відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву за вх. №29408/23 від 30.11.2023, заслухавши пояснення учасників справи, суд зазначає наступне.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України Про судовий збір, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2), а позовної заяви немайнового характеру - 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору в установлених порядку й розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати збору відповідно до закону.

При цьому, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Згідно з п.3 ч.3 ст.162, пп.1, 2, 3 ч.1 ст.163 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: у позовах про стягнення коштів сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться в безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, загальною сумою всіх вимог.

Майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17).

Натомість, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом, слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці. Подібна правова позиція викладена в постанові ВП ВС від 25.08.2020р. у справі №910/13737/19.

Предметом позову у справі №914/145/23, є визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4386 від 19.10.2020 р. Про передачу у власність ОК Гаражно-будівельний кооператив Лемберг Кар Плюс земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:11:016:0002.

Суд зазначає, що згідно з положеннями ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми, державна реєстрація прав, не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є, передусім, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав, не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Аналогічну позицію містить Постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст.37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі, якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав, проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Суд зазначає, що вимога про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, як і вимога про визнання недійсним рішення сільської ради, відповідно до змін у законодавстві, є самостійною підставою для припинення відповідного речового права. У випадку задоволення вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, Відповідач 2 може позбавитись реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку. Суд додає, що такі ж наслідки настають і за результатами визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, що передбачено зазначеною вище нормою.

Велика Палата Верховного Суду у справі №359/3373/16-ц зробила наступні висновки: 1) володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння; 2) право володіння, користування та розпорядження майном належить власнику майна незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні; 3) власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку із державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності; натомість така (інша) особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно, стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем; 4) володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним.

Таким чином, на стадії підготовчого провадження, вирішуючи заяву про залишення позову без руху, суд ще не робить жодних висновків щодо суті правовідносин між сторонами, правового режиму спірної земельної ділянки та суті порушених прав і необхідності їх захисту.

З підстав наведеного, суд робить висновок про те, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, як і вимога про визнання недійсним рішення ради, в цій справі не мають ознак майнових вимог.

Основні положення щодо ціни позову, визначені ст.163 ГПК України, якою, серед іншого передбачено, що ціна позову визначається вартістю майна у позовах про визнання права власності на майно або його витребування. Натомість, у справі, що розглядається, такі вимоги не заявлені.

На підставі викладеного вище, суд вважає за необхідне, відмовити відповідачу-2 у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху у справі № 914/3333/23, що заявлене відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву за вх. №29408/23 від 30.11.2023.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 914/3333/23, яке заявлене відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву за вх. №29408/23 від 30.11.2023, заслухавши пояснення учасників справи, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком 29 застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З урахуванням того, що поняття "інтереси держави", відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15).

Окрім того, Верховний Cуд у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 зазначає, що "інтереси держави" полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і "державні органи".

Згідно із частиною 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Положеннями частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Так, згідно з частинами 1 та 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність зокрема у разі передачі їм земель державної власності.

Враховуючи наведене суд зазначає, що Львівська міська рада - орган місцевого самоврядування, що представляє Львівську міську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.

Відтак, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Львівська міська рада.

Втім, суд зазначає, що у цій справі позивач та відповідач збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем. Враховуючи предмет спору, Львівська міська рада в даному випадку може бути виключно відповідачем у справі.

При цьому, як зазначив прокурор, будь який інший орган, який має повноваження щодо захисту інтересів держави або територіальної громади з вказаного питання, відсутній.

Суд з вказаним твердженням прокурора погоджується, оскільки державний орган виконавчої влади, який здійснює контроль у сфері земельних відносин, - як Держгеокадастр так і Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування ЛМР, не наділені законом і положенням, на підставі якого вони діють, правом на звернення до суду з позовом про скасування рішень органу місцевого самоврядування, в нашому випадку - ЛМР, оскільки спірна земельна ділянка не є землею сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу.

У постанові від 07.11.2018 у справі №916/749/17 Верховний Суд вказав, що безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить.

Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна рада, проте, у разі, якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення прокурора та визначення ради відповідачем, поза як іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади не існує.

Варто також зауважити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.11.2019 у справі №804/4585/18 зробив висновок про те, що незгода суду з наведеним в адміністративному позові на виконання частини 4 статті 53 КАС України обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З огляду на викладене суд зазначає, що заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова, реалізуючи надані законом представницькі повноваження, з метою захисту інтересів держави звертається до суду з позовною заявою про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації, а відтак, реалізує покладені від імені держави повноваження по захисту інтересів держави.

При цьому суд звертає увагу на те, що законами України не віднесено до компетенції жодного органу повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування у земельній сфері, скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку та припинення речового права.

Так, за змістом статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Таким органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Інших видів позовів, з якими б державні інспектори могли звертатись до суду законом не передбачено.

Відповідно, орган, уповноважений державою здійснювати захист її інтересів в даній сфері з правом звернення з цим позовом до суду - відсутній. Таким чином, за цим позовом прокурор набуває статусу позивача. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.06.2020 у справі №241/1153/17-ц, від 25.11.2019 у справі №354/425/19-ц, від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц та від 01.06.2022 у справі №260/1815/21 із викладених вище мотивів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (ч. 2 ст. 188 ЗК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», охорона земель - це система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Як слідує з матеріалів, позов у даній справі подано прокурором не в межах заходів, які належать до державного контролю за використанням та охороною земель, передбачених в ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а в межах спору про право користування земельною ділянкою комунальної власності несільськогосподарського призначення.

Натомість, в силу вимог ч.1 ст.122 та п. а) ч.1 ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад для всіх потреб.

А тому, саме Львівська міська рада є уповноваженим органом для здійснення захисту держави, в межах спору про право користування земельною ділянкою комунальної власності несільськогосподарського призначення.

Однак, враховуючи те, що позов подано для усунення помилки, допущеної, на думку прокурора, самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в приватну власність, тобто при здійсненні її власних функцій у земельних відносинах, прокурор правильно вказав, що Львівська міська рада у даній справі має бути відповідачем. Водночас, інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній.

За таких умов, прокурор вправі подавати позов в інтересах держави та виступати самостійним позивачем у справі. Аналогічної позиції притримується ВПВС в постанові від 20.07.2022р. у справі №910/5201/19.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2018р. у справі №916/749/17 вказав, що безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить. Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення прокурора та визначення ради відповідачем, так як як іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади, не існує.

Зважаючи на вищенаведене, суб`єкт, наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави та територіальної громади у випадку прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення, яке є однією зі стадій процедури відведення земельної ділянки у користування, відсутній, що становить виключний випадок, коли прокурор має не тільки право, але і обов`язок, звернутися до суду для захисту інтересів держави.

Таким чином, органи прокуратури України, на даний час є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із протиправним розпорядженням земельними ділянками, належними територіальній громаді.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.

Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У даному випадку, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у власність держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

На підставі наведеного, суд вважає за необхідне відмовити відповідачу-2 у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 914/3333/23, яке заявлене відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву за вх. №29408/23 від 30.11.2023.

Відповідно до пунктів 6, 7, 10, 19 частини 2 статті 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України визначено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що судом надано учасникам провадження у справі можливість подання пояснень та заперечень щодо суті спору, можливість ознайомитись із матеріалами справи та надати письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, в т. ч. мирову угоду, з урахуванням змісту спірних правовідносин, враховуючи обставини справи та зібрані у справі докази, розумність строку розгляду спору, у зв`язку відсутністю підстав для відкладення підготовчого засідання, заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає за необхідне закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 177, 182, 183, 185, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити відповідачу-2 у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху у справі № 914/3333/23, що заявлене відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву за вх. №29408/23 від 30.11.2023.

2. Відмовити відповідачу-2 у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 914/3333/23, що заявлене відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву за вх. №29408/23 від 30.11.2023.

3. Закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/3333/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 23.04.2025 р. на 13:15 год.

4. Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань, ІІ поверх.

5. Явка учасників справи в судове засідання з розгляду спору по суті.

6. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 235 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 26.03.2025.

Суддя Долінська О.З.