Рішення

від 26.03.2025 по справі 915/1627/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року Справа № 915/1627/24

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АСфера,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ФЛОР 2019,

про: стягнення 102657,89 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю АСфера через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ФЛОР 2019 грошові кошти у загальному розмірі 102657,89 грн, з яких: 80599,52 грн - проіндексована сума вартості переданого по договору купівлі-продажу №795 від 09.04.2024 товару; 22058,37 грн - проценти за користування товарним кредитом.

Ухвалою суду від 01.01.2025 позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України; запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Копія ухвали суду від 13.01.2025 була надіслана на адресу відповідача, проте доказів вручення такої ухвали відповідачу чи повернення поштовим відділенням за зворотною адресою станом на 11.03.2025 матеріали справи не містили, оскільки повернення поштовим відділенням за зворотною адресою вказаного відправлення з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою відбулось лише 12.03.2025, яке до суду надійшло лише 17.03.2025.

Таким чином, у суду не було підстав вважати, що відповідача належним чином поінформовано про розгляд даної справи.

З урахуванням наведеного, суд ухвалою від 11.03.2025 постановив повторно направити на адресу місцезнаходження відповідача копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 13.01.2025 про відкриття провадження у даній справі із проставлянням на ній відмітки Судова повістка.

Також суд ухвалив провести розгляд даної справи поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлена запровадженням в Україні воєнного стану.

Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 13.01.2025 була повторно направлена на адресу місцезнаходження відповідача у поштовому відправленні із проставлянням відмітки Судова повістка та 20.03.2025 була повернута поштовим відділенням за зворотною адресою з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою, яка до суду надійшла 24.03.2025.

Статтею 93 ЦК України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч.7 ст.120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Згідно зі ст.11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до приписів п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою Вручити особисто, рекомендовані листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п.п.11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (п.99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Отже, з урахуванням приписів ст.11, п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття 13.01.2025 провадження у даній справі та розгляд судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України, а також необхідністю належного повідомлення відповідача про розгляд справи задля дотримання засад змагальності сторін та прийняття законного рішення.

Відповідач не скористався наданим йому ст.ст.161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Судом встановлено, що 09.04.2024 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу №795 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов`язався передати, а покупець зобов`язався прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив, насіннєвого матеріалу, які разом по тексту цього договору іменуються як товар, відповідно до умов цього договору, додаткових угод та специфікацій до нього (п.1.1 Договору).

Згідно п.3.1 Договору, конкретна назва товару, його асортимент, кількість, ціна, строк поставки, умови оплати та умови продажу товару, погоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Між сторонами Договору було підписано та скріплено печатками специфікацію №4-К від 15.04.2024 на суму 75773,33 грн, еквівалент вартості товару (зобов`язання) 1919,77 доларів США по курсу 39,47 гривень за 1 долар США (далі Специфікація №4-К).

Відповідно до п.1 Специфікації №4-К, товар по даній специфікації до Договору продається на умовах продажу товару в кредит з відстроченням платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцю загальну вартість Товару, отриманого згідно даної специфікації до Договору, у строк до 25.10.2024.

Згідно п.5.1 Договору, право власності на Товар переходить до покупця в момент одержання ним товару, супровідних документів, та підписання видаткової накладної.

Відповідно до п.3.5 Договору, сторони цього договору домовилися про те, що якщо у відповідній специфікації до цього договору сторонами визначений грошовий еквівалент ціни товару та грошовий еквівалент вартості товару (зобов`язання) у іноземній валюті доларах США або Євро, то ціна товару та загальна вартість товару (зобов`язання) у відповідній видатковій накладній на передачу товару покупцю визначається за міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти - долара США або Євро (курсом продажу) згідно інформації, розміщеної на веб-сторінці http://minfin.com.ua/currency/mb на день (дату), який (яка) передує дню (даті) передачі товару покупцю і підписання сторонами відповідної видаткової накладної.

Між сторонами Договору було підписано та скріплено печатками видаткові накладні від 18.04.2024 №890 на суму 31662,84 грн та №891 на суму 44436,0 грн, якими підтверджується одержання покупцем товару за Специфікацією №4-К по Договору загальною вартістю 76098,84 грн.

За приписами ст.193 ГК України, ст.ст.526, 629 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Позивач стверджує, а відповідач не спростував, що покупець у строк до 25.10.2024 не сплатив продавцю вартість переданого за видатковими накладними від 18.04.2024 №890 та №891 товару.

За приписами ст.533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно п.3.6 Договору, сторони цього договору домовилися про те, що якщо у відповідній специфікації до цього договору сторонами визначений грошовий еквівалент ціни товару та грошовий еквівалент вартості товару (зобов`язання) у іноземній валюті доларах США або Євро та на день (дату) платежу (оплати), який (яку) покупець здійснив на розрахунковий рахунок продавця, відбулося збільшення міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти долара США або Євро (курсу продажу) або офіційного курсу гривні до іноземної валюти долара США або Євро у порівнянні із міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти долара США або Євро (курсом продажу) або офіційним курсом гривні до іноземної валюти долара США або Євро, визначеним сторонами на день (дату) передачі товару покупцю і підписання сторонами відповідної видаткової накладної, то сума платежу (оплати) покупця у гривнях визначається за міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти долара США або Євро (курсом продажу) згідно інформації, розміщеної на веб-сторінці http://minfin.com.ua/currency/mb на день (дату), який (яка) передує дню (даті) платежу (оплати) покупця. Якщо веб-сторінка http://minfin.com.ua/currency/mb не працює та сторони цього договору позбавлені можливості визначити міжбанківський валютний курс гривні до іноземної валюти долара США або Євро (курс продажу) на відповідний день (дату), то сума платежу (оплати) покупця у гривнях визначається за офіційним курсом гривні до іноземної валюти долара США або Євро, встановленим Національним банком України на день (дату) відповідного платежу покупця. Така зміна ціни на товар та зміна вартості товару (зобов`язання) не потребує додаткового погодження із покупцем. Покупець зобов`язаний самостійно розраховувати суми своїх платежів (оплати) у гривнях та сплачувати їх (її) згідно з умовами цього договору.

На підставі наведених приписів чинного законодавства та умов Договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача проіндексовану суму вартості переданого за видатковими накладними від 18.04.2024 №890 та №891 товару у розмірі 80599,52 грн, яка, за твердженням позивача, що не спростоване відповідачем, станом на 20.12.2024 (кінцева дата розрахунку ціни позову) не сплачена відповідачем на користь позивача.

Судом перевірено виконаний позивачем розрахунок проіндексованої суми вартості товару, та встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним та правильним, відповідачем не заперечений та не спростований.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п.4 ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору, а також приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість переданого по Договору товару, у зв`язку з чим за ними утворилась проіндексована сума заборгованості в загальному розмірі 80599,52 грн.

Доказів погашення вказаної суми заборгованості відповідачем до суду не надано, такі вимоги позивача не спростовано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 80599,52 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ч.3 ст.692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За приписами ч.ч.1, 5 ст.694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Судом встановлено, що відповідно до п.1 Специфікації №4-К, товар по даній специфікації до Договору продається на умовах продажу товару в кредит з відстроченням платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцю загальну вартість Товару, отриманого згідно даної специфікації до Договору, у строк до 25.10.2024.

Відповідно до п.7.2 Договору, якщо у відповідній специфікації до цього договору, сторонами передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу, та покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, то на прострочену суму нараховуються 35% річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений покупцем, та протягом наступних 30 календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена сторонами у пункті 7.3 цього договору.

Згідно п.7.3 Договору, якщо у відповідній специфікації до цього договору, сторонами передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу, та покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, то через 30 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений покупцем, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350% річних за користування товарним кредитом.

На підставі наведених приписів чинного законодавства та умов Договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 22058,37 грн нарахованих процентів за користування товарним кредитом у період з 26.10.2024 по 20.12.2024.

Судом перевірено виконаний позивачем розрахунок процентів за користування товарним кредитом, та встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним та правильним, відповідачем не заперечений та не спростований.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 22058,37 грн процентів за користування товарним кредитом, є обґрунтованими та також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Враховуючи, що позивачем позовну заяву подано до суду через систему "Електронний суд", то відповідно до приписів ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, судовий збір за розгляд вимоги майнового характеру в спірному випадку становить 2422,40 грн (3028,0 грн х 0,8), який слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

При цьому, позивачем у даній справі сплачено судовий збір у розмірі 3028,0 грн без застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, судовий збір в сумі 605,6 грн може бути повернуто судом з державного бюджету за клопотанням позивача, у зв`язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-ФЛОР 2019 (57263, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, Шевченківська ТГ, с.Шевченкове, вул.Радісна, буд.28; ідент.код 42749528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АСфера (49083, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, просп.Слобожанський, буд.31Д; ідент.код 44905140) 80599,52 грн основного боргу, 22058,37 грн процентів за користування товарним кредитом, 2422,40 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва