Рішення

від 13.03.2025 по справі 924/1171/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2025 р. Справа № 924/1171/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., при секретарі судового засідання Жиромській А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника окружної прокуратури міста Хмельницького

в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної ради, м. Хмельницький

до 1) Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова, м. Хмельницький

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький

про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення безпідставно набутих коштів

за участю представників сторін:

від прокуратури: Юхимчук М.О. згідно посвідчення від 27.02.24,

від позивача: не з`явився,

від відповідача 1: Сумнєвич Н.О. згідно довіреності,

від відповідача 2: не з`явився,

встановив:

заступника керівника окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної ради звернувся до суду з позовом до 1) Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова, 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут"у якому просить визнати недійсною додаткову угоду №6 від 01.09.2023 до договору №22100441 від 04.01.2023, укладену між Хмельницьким університетом управління та права імені Л. Юзькова та товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» та стягнути грошові кошти у розмірі 55937,37 грн., перераховані за товар, який не отримано відповідно до умов договору.

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що додаткова угода №6 від 01.09.2023, якою внесено зміни до істотних умов основного договору №22100441 від 04.01.2023, укладена з порушенням п.5.5.1 договору та суперечить вимогам ст. 41 Закону України „Про публічні закупівлі.

Також прокурором наголошено на тому, що на підставі оспорюваної додаткової угоди до договору договору №22100441 від 04.01.2023р., що укладена сторонами з істотним порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, безпідставно збільшено ціну на одиницю товару з 3,50037 грн. до 3,97012 грн./1кВТ/год. (без врахування тарифів на ПДВ), підняли ціну на 20% у порівнянні з договором, чим знівельовано принцип публічних закупівель максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Прокурор зазначив, що внесення змін до істотних умов договору шляхом укладання оспорюваної додаткової угоди суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, а тому вона підлягає визнанню недійсною як така, що суперечить вимогам ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України.

Крім того, прокурором доводиться, що внаслідок недійсності додаткової угоди №6 до договору №22100441 від 04.01.2023., якою внесено зміни до істотних умов договору, споживачем надміру сплачено, а ТОВ Хмельницькенергозбут безпідставно збережено кошти на загальну суму 55 937,37 грн. Отже, у разі визнання судом недійсною додаткової угоди, грошові кошти в сумі 55 937,37 грн. є такими, підстава набуття яких постачальником (ТОВ Хмельницькенергозбут) відпала, а тому відповідач 2 зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Відповідач 1 - Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, у відзиві на позовну заяву, сформованому через систему „Електронний суд 22.01.2025, зазначає, що станом на момент підписання договору про постачання електричної енергії в Університету не було можливості внести зміни до умов договору, оскільки процедура здійснення закупівлі електроенергії проводилися до 01.01.2023, а юридичний факт підписання договору 04.01.2023 був лише фінальним етапом закупівлі, яка розпочалася ще 12.12.2022 із тими істотними умовами договору, які існували на момент проведення процедури закупівлі та з урахування розкриття тендерної пропозиції 21.12.2022. Таким чином, на дату підписання договору законних підстав його не підписувати, за результатами проведення відкритих торгів UA-2022-12-12- 012685-a - не було, положення Постанов НКРЕП №1788 та №1811 від 21 грудня 2022 року, якими внесено зміни в тарифи щодо передачі та розподілу електричної енергії з 01 січня 2023 року не могли бути враховані та не були враховані сторонами, оскільки набули чинності саме після проведення аукціону та оприлюднення повідомлення про намір укладення договору з переможцем торгів.

Відповідач звертає увагу на те, що особливості функціонування ринку електричної енергії створюють для споживача неоднозначну ситуацію, яка має ознаки щонайменше невигідності. Зокрема, у разі відмови від пропозиції постачальника щодо підвищення ціни та розірвання договору про постачання електричної енергії, споживач відповідно до статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" змушений укладати на час проведення процедури закупівлі договір із постачальником "останньої надії" (ПОН). Тому, приймаючи рішення про можливість підвищення ціни за одиницю товару, сторони договору враховували обмеження, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", виходячи зі специфіки ринку електричної енергії, оцінювали ризики розірвання договору разом із перспективою перебування споживача на умовах ПОН.

Крім того, звертає увагу, що можлива наявність формальних юридичних підстав не спростовує фактичної правової дійсності - збільшення ціни електричної енергії, яке існувало на дату підписання додаткових угод, відтак переплата за договором про постачання електричної енергії №22100441 від 04.01.2023 відсутня, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач 2 товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" заперечує щодо задоволення позову. У відзиві на позовну заяву, сформованому через систему „Електронний суд 21.01.2025, звертає увагу, що під час підписання додаткової угоди №6, сторони, керувались пп. 2, 7 п.19 Постанови КМУ №1178 від 12.10.22р. Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі та умовами договору, якими визначено, що відсоток, на який можливо підняти ціну за одиницю товару, не обмежений. Замовник може підняти ціну пропорційно тому, як вона змінилася на відповідному ринку. Єдина умова таке підвищення має бути пропорційним коливанню цін на ринку, тобто не можна збільшувати ціну на товар більше, ніж підвищилися ціни на ринку за певний період. Зміна ціни за одиницю товару може відбуватися відповідно до фактичних коливань на ринку, періодичність їх не обмежена. Коливання ціни визначаються порівняно з датою укладення договору (підготовки пропозиції) або ж з датою внесення попередніх змін щодо ціни за одиницю товару. Сторони обрали як джерело для отримання інформації про коливання ціни на ринку обґрунтоване документальне підтвердження коливання ціни такого товару, отримане від уповноваженого органу, а саме- інформаційну довідку Хмельницької торгово-промислової палати. Вважає, що внесення змін до договору відбулося у прозорий спосіб, згідно з домовленістю сторін, закріпленою у договорі.

Щодо вимоги про стягнення суми в розмірі 55 937,37 грн., відповідач зазначає, що вказана вимога безпосередньо залежить від вимоги про визнання недійсною додаткової угоди. Отже, оскільки відповідач вважає, що відсутні правові підстави для визнання додаткової угоди недійсною, вимога про стягнення зазначеної суми також не підлягає задоволенню.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав, наполягає на його задоволенні.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будь-яких клопотань до суду не надходило.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився. Ухвали суду надіслані відповідачу у порядку, встановленому ГПК України, відтак, відповідач є такими, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Враховуючи вищевикладене, належне повідомлення сторін, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі представників позивача та відповідача 2 за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статуту Хмельницького університету управління та права ім. Леоніда Юзькова, затвердженого розпорядженням голови Хмельницької обласної ради „07 травня 2019 року №70/2019-о, університет є бюджетною установою, що повністю утримується за рахунок коштів обласного бюджету, і є неприбутковою організацією.

12 грудня 2022 року Хмельницьким університетом управління та права імені Леоніда

Юзькова на веб-порталі Уповноваженого органу оголошення про проведення відкритих торгів за UA-2022-12-12-012685-a про закупівлі товару за кодом ДК021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія» (Електрична енергія).

Переможцем закупівлі визнано ТОВ «Хмельницькенергозбут», з ціновою пропозицією 1 368 800,00 грн.

04.01.2023 року між ТОВ «Хмельницькенергозбут» та Хмельницьким університетом управління та права імені Леоніда Юзькова було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 22100441.

Згідно з п. 2.1 договору за цим договором постачальник продає споживачу з 01.01.2023 до 31.12.2023 товар „Електрична енергія (код за ДК 021:2015:09310000-5) Електрична енергія для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 5.1. договору ціна цього договору становить 1368800,00 грн. (один мільйон триста вісімдесят тисяч вісімсот грн., 00 коп.) в т. ч. ПДВ- 228133,33 грн. (двісті двадцять вісім тисяч сто тридцять три грн., тридцять три коп.).

Ціна за одиницю товару визначається у додатку № 1 до договору «Комерційна пропозиція Постачальника» (п. 5.2. договору).

В п. 5.4. договору зазначено, що ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи щодо надання послуг з розподілу електричної енергії, які необхідні для виконання цього договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з розподілу електричної енергії визначено в Додатку № 1 до договору. Вказані послуги оплачуються Споживачем через Постачальника.

Споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії через постачальника. При цьому, постачальник зобов`язаний при виставленні рахунка за електричну енергію споживачу окремо вказувати оплату за послугу з розподілу електричної енергії та оплату вартості електричної енергії.

Згідно п. 5.5. на виконання пп.2 п.19 Особливостей сторони домовились, що зміна ціни за одиницю товару без врахування тарифів та встановлення щомісячної ціни поставки товару без врахування тарифів здійснюється виходячи з коливання ціни на ринку товару, а саме середньозваженої ціни на ринку на добу на перед (РДН).

Відповідно до п. 5.5.1. договору погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Внесення таких змін можливе за наявності пред`явленого учасником обґрунтованого документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, отриманого від уповноваженого органу. Документ, що надається Учасником повинен містити інформацію про ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на дату або місяць укладання договору (попередньої додаткової угоди) та ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на момент укладання додаткової угоди (документ, що підтверджує коливання ціни товару на ринку повинен бути виданим не більше 5 календарних днів відносно дати укладення додаткової угоди). Коливання ціни на ринку має бути обґрунтовано та підтверджено посиланням на дані ДП «Оператор ринку», зокрема офіційного сайту https://www.oree.com.ua/. Зміна ціни за одиницю непоставленого товару здійснюється шляхом множення ціни за одиницю товару станом на дату укладання договору (попередньої додаткової угоди) на індекс (коефіцієнт) зростання вартості товару.

У випадку, якщо коливання ціни на ринку товару в сторону зменшення становитиме понад 10% відносно базової ціни товар, сторони, керуючись пп.5 п.19 ст. Особливостей, дійшли згоди, що вартість товару за відповідний розрахунковий період може зменшуватись без обмежень максимального відсотку (п.5.6. договору).

Відповідно до п.5.7. договору на виконання пп.7 п. 19 Особливостей сторони домовились, що зміна умов цього договору допускається у випадку змінисередньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме, у випадку зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед, регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП, що включені у вартість товару з цим договором. Зміна середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед відбувається в порядку передбаченому п.п.5.5.1 цього Договору.

Зміна ціни за одиницю товару, згідно п.п.5.5-5.7 договору здійснюється в письмовій формі, шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору (п.5.8. договору).

Відповідно до п.13.1. договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2023 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків.

Істотні умови договору закріплені в п.13.5. договору.

Згідно з п. 13.6. договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених умовами цього Договору з урахуванням вимог ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме:

1)зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Внесення таких змін здійснюється згідно п.п.5.5.1 договору;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг). Внесення таких змін здійснюється згідно п.5.6 договору;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових коригувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку „на добу наперед, що застосовується в договору про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Внесення таких змін здійснюється згідно п.5.7. договору;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої ст 41 Закону. Внесення таких змін здійснюється згідно п.13.2 договору.

Відповідно до п.15.1. договору невід`ємною частиною цього договору є: Додаток №1 - Комерційна пропозиція Постачальника; Додаток №2 - Примірна форма Заявки на постачання електричної енергії споживачу; Додаток №3 - Примірна форма Акту приймання-передачі електричної енергії.

У додатку №1 до договору - Комерційна пропозиція Постачальника сторони погодили: загальний обсяг електричної енергії - 232000 кВт/год; загальна вартість договору 1368800,00 грн.; ціна товару без ПДВ та без тарифу на передачу за кВт/год 3,3066 грн., тариф на передачу, без ПДВ - 0,34564 грн., базова ціна товару, без ПДВ, з тарифом на передачу - 4,91666 грн.

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод, а саме: додаткові угоди №1 від 12.04.2023, №2 від 13.04.2023, №3 від 08.06.2023, №4 від 15.08.2023, №9 від 28.12.2023, №10 від 11.01.2023, №11 від 12.01.2024, №12 від 26.02.2024, які були пов`язані з зміною тарифів на розподіл та передачу електроенергії згідно постанов НКРЕКП; умовами продовження договору в обсязі, що не перевищує 20% на наступний рік; зменшенням обсягів фінансування замовника та відповідно, зменшенням обсягів закупівлі.

16.08.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №5, якою у зв`язку із збільшення середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед» (РДН), додаток № 1 (Комерційна пропозиція) до договору № 22100441 від 04.01.2023 викладено в новій редакції. Додаткову угоду №5 від 16.08.2023 укладено на підставі листа-повідомлення ТОВ "Хмельницькенергозбут" від 04.08.2023 № 992, в якому зазначено, що у відповідності до довідки, виданої Хмельницькою торгово-промисловою палатою № 22-05/761 від 01.08.2023 та даними з ДП «Оператор ринку», зокрема інформації з офіційного сайту https://www.oree.com.ua/, середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" (РДН) для Об`єднаної енергосистеми України (ОЕС) складала за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 3 466,83 грн/МВт*год та з 01.07.2023 по 31.07.2023 3 669,87 грн/МВт*год, середньозважена ціна закупівлі електричної енергії на ринку "на добу на перед" за період з 04 січня 2023 р. по 31.07.2023 збільшилась на 5,86%. Згідно Комерційної пропозиції ціна товару без ПДВ та без тарифу на передачу та без тарифу на розподіл становить 3,50037 грн.

01.09.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №6, якою у зв`язку із збільшенням середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед» (РДН), додаток № 1 (Комерційна пропозиція) до Договору № 22100441 від 04.01.2023 викладено в новій редакції. Додаткову угоду від 01.09.2023 №6 укладено на підставі листа-повідомлення ТОВ "Хмельницькенергозбут" від 01.09.2023 № 1105, в якому зазначено, що у відповідності до довідки, виданої Хмельницькою торгово-промисловою палатою № 22-05/895 від 30.08.2023 та даними з ДП «Оператор ринку», зокрема інформації з офіційного сайту https://www.oree.com.ua/. При укладені додаткової угоди сторони керувалися ст. 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, п.п. 2 п.19 Постанови КМУ №1178. Згідно Комерційної пропозиції ціна товару без ПДВ та без тарифу на передачу та без тарифу на розподіл становить 3,97012 грн.

Окружна прокуратура міста Хмельницького звернулась до Хмельницької обласної ради (лист №55-4174 вих-24 від 27.06.2024) з приводу наміру вжиття заходів, спрямованих на визнання недійсним правочину та стягнення надмірно сплачених коштів.

Листом від 04.07.2024 №870/01-11 Хмельницька обласна рада повідомили прокуратуру що із відповідною позовною заявою до суду звертатися не буде і не заперечує щодо представлення інтересів ради в суді.

Листом №55-1420-24 від 19.09.2024 Окружна прокуратура міста Хмельницького, на виконання вимог ч.4 ст.23 закону України «Про прокуратуру», повідомила Хмельницьку обласну раду про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення до суду із вказаним позовом в її інтересах.

Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч.ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Хмельницької обласної ради.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншим законами.

Згідно з ч. 3 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти.

Відповідні ради затверджують місцеві бюджети для їх подальшого розподілу між територіальними громадами для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм та контролюють їх виконання (стаття 61 Закону).

Частиною 1 статті 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет АРК, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 5 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Статтею 26 Бюджетного кодексу України встановлено, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обгрунтованих управлінських рішень.

Так, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень міської ради належить, зокрема розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; прийняття рішень щодо здійснення місцевих запозичень, щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.

В даному випадку стороною договору є Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова - бюджетна установа, що повністю утримується за рахунок коштів обласного бюджету і є неприбутковою організацією.

Університет підзвітний та підпорядкований Хмельницькій обласні раді, яка здійснює контроль за діяльністю вказаного підприємства, у тому числі за ефективним і правомірним використанням виділених на дану закупівлю коштів місцевого бюджету.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. ст. 3, 23 Бюджетного кодексу України, оскільки Хмельницька обласна рада є розпорядником бюджетних коштів, то безпідставно отримані ТОВ „Хмельницькенергозбут кошти в результаті укладення додаткової угоди, мають бути повернуті в бюджет Хмельницької обласної ради, а тому прокурор правомірно визначив її позивачем у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №55-4174 вих-24 від 27.06.2024 окружна прокуратура міста Хмельницького звернулась до Хмельницької обласної ради з приводу наміру вжиття заходів, спрямованих на визнання недійсним правочину та стягнення надмірно сплачених коштів.

Листом від 04.07.2024 №870/01-11 Хмельницька обласна рада повідомили прокуратуру що із відповідною позовною заявою до суду звертатися не буде і не заперечує щодо представлення інтересів ради в суді.

Таким чином, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з позовом, уповноважений орган Хмельницька обласна рада, свої повноваження належним чином не здійснює.

У порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради до ТОВ „Хмельницькенергозбут про визнання недійсною додаткової угоди №6 до договору та стягнення коштів (лист- повідомлення №55-1420-24 від 19.09.2024).

Отже, оскільки фінансування спірної процедури закупівлі здійснювалось за рахунок коштів обласного бюджету, а Хмельницька обласна рада зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, то суд дійшов висновку про те, що Хмельницька обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Про підставність звернення прокурора в інтересах держави в особі засновника та розпорядника бюджетних коштів по відношенню до комунального некомерційного підприємства, яке виступає стороною договору про закупівлю, також зазначено у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №904/5558/20.

Щодо суті позовних вимог.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

До способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання правочину недійсним (ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України).

З матеріалів справи стверджується, що за результатами проведення процедури публічної закупівлі №UA-2022-12-12-012685-а 04.01.2023 року між ТОВ «Хмельницькенергозбут» та Хмельницьким університетом управління та права імені Леоніда Юзькова було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 22100441.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

Як встановлено судом, у додатку №1 до договору - Комерційна пропозиція Постачальника сторони погодили: загальний обсяг електричної енергії - 232000 кВт/год; загальна вартість договору 1368800,00 грн.; ціна товару без ПДВ та без тарифу на передачу за кВт/год 3,3066 грн., тариф на передачу, без ПДВ - 0,34564 грн., базова ціна товару, без ПДВ, з тарифом на передачу - 4,91666 грн.

16.08.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №5, якою у зв`язку із збільшення середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед» (РДН), додаток № 1 (Комерційна пропозиція) до договору № 22100441 від 04.01.2023 викладено в новій редакції. Зокрема, згідно Комерційної пропозиції ціна товару без ПДВ та без тарифу на передачу та без тарифу на розподіл становить 3,50037 грн.

Після укладення додаткової угоди №6 від 01.09.2023 сторонами змінено умови договору про постачання електричної енергії споживачу № 22100441 в частині збільшення ціни електроенергії за 1 кВт/год. з 3,50037 грн. до 3,97012 грн. (без врахування тарифів та ПДВ).

За змістом спірної додаткової угоди № 6 від 01.09.2023 зміни в договір вносились з урахуванням ст. 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, п.п. 2 п.19 Постанови КМУ №1178 від 12.10.22Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України „Про публічні закупівлі. Крім того, в угоді зазначено, що вказане підняття зумовлене збільшенням середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед» у серпні 2023 року порівняно з липнем 2023 року на 13,42%, що підтверджується довідкою Хмельницької торгово-промислової палати від 30.08.2023 №22-05/895 та даними оператора ДП «Оператора ринку».

Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями частини першої статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з ч.4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема,

-збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (п. 2), аналогічне положення міститься і в п. 13.6 договору.

-погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку (п.5); аналогічне положення міститься і в п.13.6 договору.

-зміни, зокрема, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (п.7); аналогічне положення міститься і в п.13.6 договору.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Тобто, збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, мусить містити достатнє обгрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договору до дати першої зміни ціни додатковою угодою до договору, а в разі наступних змін - між черговими такими змінами на підставі додаткових угод.

Саме така позиція відображена в постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19 від 16.02.2021 у справі №910/6790/18.

Під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» , проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (постанови Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №903/383/22, від 11.10.2023 у справі 903/742/22, висновки щодо застосування норм права ВС від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22).

На підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Суд приймає до уваги, що за даними офіційного сайту ДП «Оператор ринку», у період з дати укладання останньої додаткової угоди №5 (16.08.2023) по дату укладання спірної додаткової угоди №6 (01.09.2023) ціна на електричну енергію не зростала, а навпаки, спадала (станом на 16.08.2023 ціна становила 4067,65 грн/мВт/год; станом на 01.09.2023 ціна становила 3753,44 мВт/год), що підтверджується витягом з посиланням на дані сайту https://www.oree.com.ua/, який доданий до позовної заяви).

Крім того, відсутність росту та навпаки, спадання ціни на електроенергію у зазначений період, також підтверджується отриманою на запит Окружної прокуратури міста довідкою Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/797 від 01.07.2024.

Суд відмічає, що вказане підвищення ціни суперечить вимогам п. 5.5.1. договору: відсутність росту середньозваженої ціни на електроенергію у період між датою укладання додаткової угоди та останньої її зміни; ринкову ціну, запропоновану постачальником на товар для укладання додаткової угоди №6, споживачем прийнято у термін більше 5 днів відносно дати її укладання (сторонами для підняття ціни прийнято дані щодо її коливання у період липня-серпня), що також суперечить вимогами статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» .

Судом враховується, що відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обгрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (п. 134 постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, п.5.46 Постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).

У постанові від 13.04.2023 у справі №908/653/22 з приводу подібних правовідносин Верховний Суд зазначив, що законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач як сторона договору розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади. Відтак, Верховний Суд погодився з прокурором, що таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України «Про публічні закупівлі».

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України «Про публічні закупівлі» підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що додаткова угода №6 від 01.09.2023 укладена сторонами, всупереч вимогам договору та Закону України „Про публічні закупівлі.

Отже, з урахуванням вищенаведеного у сукупності, беручи до уваги невідповідність оспореної додаткової угоди №6 від 01.09.2023 вимогам, зокрема ч. 5 ст. 41 ГПК, умов договору, остання відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсною.

Щодо стягнення 55937,37 грн. безпідставно перерахованих коштів.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Хмельницьким університетом управління та права імені Л. Юзькова за період, що обрахований з початку дії оскаржуваної додаткової угоди №6 по кінець строку дії договору закуплено 99 234 кВт/год електроенергії та сплачено ТОВ «Хмельницькенергозбут» 753 045, 82 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, у період вересень-грудень 2023 року відповідач 1 спожив 64 234 кВт/год. електричної енергії та розраховувався із постачальником по ціні 6, 218160 грн/у кВт/год. без ПДВ, а у січні 2024 року спожив 35 000 кВт/год. електричної енергії, із врахуванням змінених нових тарифів - по ціні 6,517740 грн/кВт/год без ПДВ.

Враховуючи недійсність додаткової угоди №6 від 01.09.2023 ціна за одиницю товару регулюватимуться умовами попередньої додаткової угоди №5 від 16.08.2023, якою було встановлено ціну за 1 кВт/год в розмірі 5,748410 грн/кВт/год без ПДВ.

Таким чином, за 64 234 кВт/год університет мав би заплатити 443 092,03 грн. з ПДВ (64 234 х 5,74841 = 369 243,36 грн без ПДВ, 369 243, 36 + (369 243,36 х 20%) = 443 092,03 грн. з ПДВ); за 35 000 кВт/год. університет мав би заплатити 254 016,42 грн. з ПДВ (35 000 х (5,74841 + 0,2996) = 211 680,35грн без ПДВ, 211 680, 35+ (211 680,35 х 20%) = 254 016,42 грн. з ПДВ). Разом 697 108,45 грн. з ПДВ (443 092,03 + 254 016,42).

Різниця між сумою коштів, які фактично перераховано ТОВ «Хмельницькенергозбут» за електроенергію по ціні, визначеної з урахуванням додаткової угоди, та сумою за електроенергію по ціні відповідно до договору № 22100441 про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2023 та додаткової угоди №5 від 16.08.2023 без урахування оспорюваної додаткової угоди №6 від 01.09.2023, становить 55937,37 грн. (753045,82 грн. 679108,45 грн.).

Враховуючи те, що замовниками закупівель товарів, робіт та послуг відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" є підприємства, установи, організації, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, надмірне витрачання коштів внаслідок укладення спірної додаткової угоди понесла саме Хмельницька обласна рада, оскільки остання є органом, уповноваженим державою на здійснення функцій по управлінню коштами Хмельницького університету управління та права імені Л. Юзькова.

Таким чином, грошові кошти в сумі 55937,37 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 2 (підстава їх набуття відпала), а тому відповідач 2 зобов`язаний їх повернути Хмельницькій обласній раді, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

Також судом при вирішенні спору взято до уваги, що у справі Трофимчук проти України Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Руїс Торіха проти Іспанії).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 01.09.2023 до договору №22100441 від 04.01.2023, укладену між Хмельницьким університетом управління та права імені Л. Юзькова (м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 8, код 14163438) та товариством з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» ( м. Хмельницький, вул. Свободи, 57/2, код 42035266).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» ( м. Хмельницький, вул. Свободи, 57/2, код 42035266) на користь Хмельницької обласної ради (м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 2, код 00022651) грошові кошти у розмірі 55937,37 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім гривень 37 копійок), перераховані за товар, який не отримано відповідно до умов договору №22100441 від 04.01.2023.

Стягнути з Хмельницького університету управління та права імені Л. Юзькова (м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 8, код 14163438) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» ( м. Хмельницький, вул. Свободи, 57/2, код 42035266) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) витрат по оплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

СуддяЮ.В. Гладюк

Повний текст рішення складено 26.03.2025 року.

Віддрук. 1 примірника: 1 - до справи,

Прокуратурі, позивачу, відповідачам рішення надіслати в кабінети ЕС.