Ухвала від 26.03.2025 по справі 569/22428/24

Справа № 569/22428/24

УХВАЛА

26 березня 2025 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Кучиної Н.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Рівненська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Рівненського міського суду Рівненської області 18 листопада 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Рівненська міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Рівненськогоміського суду Рівненської області від22листопада 2024 року у справі було відкритоспрощене позовне провадження .

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 березня 2025 року відповідача ОСОБА_4 було замінено на належного відповідача ОСОБА_2 .

25 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову,а саме: заборонити Рівненськійміській радівчиняти дії,які стосуютьсязатвердження технічноїдокументації ізземлеустрою щодовстановлення (відновлення)меж земельноїділянки внатурі (намісцевості)та передачубезоплатно увласність земельноїділянки на АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_2 щодо земельноїділянки зкадастровим номером5610100000:01:024:0417,площею 0,0460га,яка розташованана територіїРівненської міськоїради звизначеним цільовимпризначенням -для будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд(присадибнаділянка)(кодКВЦПЗД-02.01)чи іншоїсформованої ОСОБА_2 земельної ділянкидля обслуговуванняжитлового будинкуна АДРЕСА_2 ,до набраннязаконної силирішенням суду.Заборонити державнимкадастровим реєстраторамГоловного управлінняДержгеокадастру уРівненській області(утому числітим,що провадять,свою діяльністьна районномурівні)вносити доДержавного земельногокадастру будь-якіреєстраційні відомості(зміни),що стосуютьсяземельної ділянкикадастровий номер5610100000:01:024:0417площею0,0460га,розташованої натериторії Рівненської міської ради Рівненської області з визначенням цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код КВЦПЗД-02.01) до набрання законної сили рішенням суду.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що житловий будинок на АДРЕСА_1 з часу його будівництва знаходиться на земельній ділянці розміром1207, 37 кв.м. У подальшому за згодою співвласників будинку АДРЕСА_1 було поділено житловий будинок в натурі на 6 об?єктів нерухомого майна, однак поштові адреси цим об?єктам присвоєні не були. Новими власниками новосформованих житлових будинку із житлового будинку АДРЕСА_1 - були: ОСОБА_3 ( власник житлових будинків за номерами 330/1, 330/5, 330/6), та ОСОБА_4 (власник житлового будинку N? 330/3) і залишилась ОСОБА_1 (власник житлових будинків АДРЕСА_3 . У спільному користуванні співвласників житлових будинків, виділених із будинку на АДРЕСА_1 перебуває земельна ділянка комунальної власності площею 929 кв.м., так як частина земельної ділянки за згодою співвласників була приватизована. Однак, з метою позбавлення ОСОБА_1 , права на користування та приватизацію земельною ділянкою, на якій розміщений належний їй житловий будинок, пропорційно до розміру її частки, відповідачі - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 сформували собі на власний розсуд без погодження з нею частини спірної земельної ділянки із присвоєнням їм кадастрових номерів, і незважаючи на те, що їх будинкам поштові адреси присвоєні не були, вживають заходів по набуттю права власності на ці земельні ділянки, тому до закінчення розгляду справи неможливим буде виконання судового рішення у цій справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою та виникне необхідність звертатися із новими позовами. Так, ОСОБА_4 зареєстрував земельну ділянку площею 0,460 га кадастровий номер 5610100000:01:024:0417, яка включає частину земельної ділянки із її фактичного тривалого користування, у зв?язку із чим, вона 01 червня2024року подала позовну заяву до ОСОБА_4 , Державного підприємства «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Головного управління Держгеокадастру в Житомирській баласті, треті особи - Рівненська міська рада, ОСОБА_3 , у якій я прошу: скасувати у Державному земельному кадастрі України державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,460 га кадастровий номер 5610100000:01:024:0417, (що знаходиться по АДРЕСА_2 ) шляхом закриття Поземельної книги. Тому з метою подальшої легалізації сформованої ОСОБА_4 земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:024:0417та наявні судові спори, ОСОБА_4 здійснив відчуження належної йому частини будинку гр. ОСОБА_2 , вказавши, що будинок розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:024:0417аби новий власник могла приватизувати цю земельну ділянку. Також, із сайту Рівненської міської ради вбачається, що ОСОБА_3 передано у приватну власність сформовану нею земельну ділянку площею 356 кв.м. з кадастровим номером 5610100000:01:024:0416. Тому до закінчення розгляду справи судом Рівненська міська рада може повністю розпорядиться спірною земельною ділянкою на користь інших осіб, що зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі у разі його задоволення та призведене до нових судових позовів. Предметом розгляду у даній справі є встановлення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками виділених із нього окремих будинків, оскільки під час поділу будинку поділ земельної ділянки між співвласниками будинку не проводився, узгодження із співвласниками меж сформованих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельної ділянки із урахуванням встановленого фактично порядку користування - не проведений, тому земельна ділянка перебуває у спільному користуванні співвласників житлового будинку. Відповідно Рівненська міська рада не може передавати частини цієї земельної ділянки у власність одного із співвласників без згоди інших співвласників. Однак, Рівненською міською радою рішенням N?6146від 13.02.2025р. було затверджено технічну документації та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 356 кв.м. з кадастровим номером 5610100000:01:024:0416на АДРЕСА_1 з порушенням її прав як співвласника цього будинку та без її згоди. Тому невжиття судом заходів забезпечення позову призведене до подальшої незаконної передачі іншої частини земельної ділянки, яка тривалий час перебуває у її користуванні, у власність іншої особи - ОСОБА_2 та до вчинення відповідачами подальших дій щодо розпорядження земельною ділянкою та умисне

позбавлення її права на приватизацію земельної ділянки, на якій розміщені належний їй житловий будинок з поштовою адресою : АДРЕСА_1 , що був виділений із житлового будинку АДРЕСА_1 . Виходячи з наведеного, невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду в даній справі у разі задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до частин шостої-восьмої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

ОСОБА_1 повідомляє суд про намір відповідачів по справі позбавити її права на користування та приватизацію земельною ділянкою , шляхом формування на власний розсуд без погодження з нею частини спірної земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи,позивачзвернулася з позовом про встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою. Також заявник вказує, що спірна земельна ділянка площею 0,460 га кадастровий номер 5610100000:01:024:0417 вже зареєстрована за ОСОБА_4 і вона звернулася до суду 01 червня2024року з позовом до ОСОБА_4 , Державного підприємства «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», Головного управління Держгеокадастру в Житомирській баласті, треті особи - Рівненська міська рада, ОСОБА_3 , у якій просить скасувати у Державному земельному кадастрі України державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,460 га кадастровий номер 5610100000:01:024:0417, (що знаходиться по АДРЕСА_2 ) шляхом закриття Поземельної книги.

Чому заявник не звернулася з заявою про забезпечення позову у даній справі не повідомила суд.

Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість виникнення права інших осіб на земельну ділянку без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З заявлених вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою належною сторонам за цим позовом, не вбачається як та в якийконкретнийвстановлений законом(п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України, ст.152, глава 23 ЗК України) спосіб може бути захищено право, яке позивач вважає порушеним, невизнаним чи оспорюванимдля можливості висновку судупронеобхідністьзапропонованого позивачем способу забезпечення в виді заборон та «що між сторонамидійсно виник спірта існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а такожвідповідністьвиду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. (п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Види забезпечення позову мають бутиспівмірнимиіз заявленими позивачем вимогами.

Однак, заявлені засоби забезпеченняне євідповіднимитаспівмірнимиз фактичними вимогами ОСОБА_1 .

З урахуваннямрозумності, обґрунтованості і адекватностівимог заявника щодо забезпечення позовуне вбачаєтьсязабезпеченнязбалансованостіінтересів сторін, а такожтретьої особитанаявності зв`язкуміж конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги. (Постанова ВС від 08 липня 2021 року (справа № 400/5954/20).

Заялені вимоги щодо забезпечення заборони дій, щодо цієї земельної ділянки, єігноруванням та недотримання позивачем завдань цивільного процесуташтучнимстворенням обмеження правзаконного власника,унеможливлення виконати йому свої дискреційні повноваження, а відповідачавідповідно отримати цю земельну ділянку згідно до виготовленої та затвердженої землевпорядної документації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 р. у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позовує дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Такожважливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на метіне зловживаннясвоїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням технічної документації є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета приватизації земельної ділянки, а її затвердження засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі відповідного органу) із вибором земельної ділянки.

Якщо відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування встановитьневідповідністьтехнічної документації законодавству або містобудівній документації, то зобов`язаний відмовити у її затвердженні.

Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії відповідачів спрямовані на відчуження земельної ділянки, тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Виходячи з принципів співмірності, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Крім того, частиною 11 статті 150 ЦПК України визначено, щоне допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Згідно з ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 149-153, 157, 258-261, 353 , 354, ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Рівненського міського суду

Рівненської області Н.Г.Кучина