Ухвала від 21.03.2025 по справі 947/8633/25

Справа № 947/8633/25

Провадження № 1-кп/947/855/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2025 року

Київський районний суд міста Одеси у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

провівши в м.Одесі підготовче судове засідання у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42023163010000034 від 11.07.2023 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеса, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕС ЮГ» (ЄДРПОУ 38058680), паспорт серії НОМЕР_1 виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42023163010000034 від 11.07.2023 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи своє клопотання тим, що на теперішній час існують ризики передбачені п.1, п.3 та п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, надавши письмові заперечення та зазначивши, що ризики недоведені та безпідставні, обвинувачений позитивно характеризується, має міцні соціальні зв`язки, його батько є інвалідом І групи, який потребує постійного належного догляду, тому просив суд обрати більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Вивчивши подані клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

При розгляді клопотань прокурора відносно обвинуваченого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Під час досудового розслідування до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено слідчим суддею.

Приймаючи до уваги те, що на теперішній час ОСОБА_3 обвинувачується, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, враховуючи, що санкція ч.5 ст.191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.

Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато, свідки безпосередньо судом не допитувались, суд приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на свідків або ж іншого обвинуваченого, матеріали відносно якого виділенні в окреме провадження, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також, суд вважає, що на теперішній час відсутній ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, так як прокурором не доведено, яким чином обвинувачений зможе перешкоджати кримінальному провадженню.

Разом з тим, враховуючи інкримінований обвинуваченому кримінальне правопорушення, суд приходить до переконання про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, суд зазначає наступне.

Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Piruzyanv. Armenia», п.п. 104-105-794, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції.

В частині визначеного розміру застави, суд, з огляду на майновий та сімейний стан обвинуваченого, встановлені в судовому засіданні ризики, обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, вважає, що раніше визначений розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку обвинуваченого, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, у випадку її внесення, а тому такий розмір застави зміні не підлягає.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого залишилися з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкості з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти суд, та може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків , що не зможе бути забезпечено застосуванням іншого, більш м`якого запобіжного заходу.

Також прокурор просить призначити справу до судового розгляду посилаючись на те, що обвинувальний акт складено із дотриманням вимог ст.291 КПК України, підсудність визначена вірно, підстав для закриття провадження не має.

Обвинувачений та його захисник погодилися з думкою прокурора.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник зазначили, що бажають, щоб розгляд справи проводився суддею одноособово.

Крім того, прокурором в інтересах територіальної громади міста Одеси в особі Управління капітального будівництва Одеської міської ради подано цивільний позов про відшкодування ОСОБА_3 матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням на суму 961194,16 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична або юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.

За правилами частин першої, третьої, четвертої статті 23Закону № 1697-VIIпредставництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.1 ст.62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, у зв`язку із поданням вказаного цивільного позову необхідно визнати територіальну громаду міста Одеси в особі Управління капітального будівництва Одеської міської ради цивільним позивачем. В свою чергу, вказаного в позовній заяві відповідача обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно визнати цивільним відповідачем.

Під час підготовчого судового засідання не встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК України, та судом проведено підготовку до судового розгляду.

Керуючись ст.ст.176-178, 181, 194, 314, 315, 370-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42023163010000034 від 11.07.2023 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,на 28 березня 2025 року о 10 годині 30 хвилин.

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з раніше визначеним розміром застави, в сумі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, до 19.05.2025 року, включно.

Цивільний позов прокурора в інтересах територіальної громади міста Одеси в особі Управління капітального будівництва Одеської міської ради прийняти до розгляду у кримінальному провадженні.

У зв`язку з поданням цивільного позову визнати територіальну громаду міста Одеси в особі Управління капітального будівництва Одеської міської ради, в інтересах якої діє прокурор, цивільним позивачем.

Залучити до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_3 .

Участь прокурора, обвинуваченого та його захисника у судовому розгляді є обов`язковою.

Судовий розгляд проводити у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та уповноваженій службовій особі місця ув`язнення обвинуваченого.

Ухвала підлягає оскарженню у встановленому порядку в частині продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в іншій частині оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1