Ухвала

від 26.03.2025 по справі 466/2562/25

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 466/2562/25

Провадження № 2/466/1797/25

У Х В А Л А

26 березня 2025 року м.Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Баєва О.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівінтерсервіс»</a>, з участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вежа на Хмельницького», Приватного нотаріуса Бенецької Руслани Богданівни про визнання права власності в порядку спадкування,-

в с т а н о в и л а:

19.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшла позовна ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівінтерсервіс»</a>, з участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вежа на Хмельницького», Приватного нотаріуса Бенецької Руслани Богданівни про визнання права власності в порядку спадкування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025 вищезазначену справу передано до розгляду судді Баєвій О.І.

При вирішенні питання щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд, передусім, виходить з того, що позовна заява повинна бути подана з додержанням вимог, визначених ст. ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, вважаю, що таку слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому, позов за змістом і формою повинен відповідати вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В порушення зазначених вимог, позивачем не додано до позовної документ, що підтверджує сплату судового збору. У позовній заяві зазначено, що позов містить вимогу немайнового характеру.

Однак, із такими доводами позивача не можна погодитись, виходячи з наступного.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позивачем у даній справі заявлено перед судом вимогу про визнання права власності в порядку спадкування на майнові права.

Згідно з ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Таким чином, вимога про визнання майнових прав у розумінні даної статті є майновою вимогою, тобто судовий збір за подання позовної заяви про визнання майнових прав сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше ніж 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Разом з тим, позивачем в порушення ст. 175 ЦПК України не зазначено у позовній заяві ціну позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам - не нижче його балансової вартості.

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов`язок покладається на позивача. Вартість майна визначається на момент пред`явлення позову.

Тобто, ціна позову повинна бути визначена на момент пред`явлення позову з урахування грошової оцінки ринкової вартості майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 цього кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (ч. 2 ст. 185 ЦПК України).

Разом з тим, позивачем не зазначено ціну позову, при цьому, матеріали справи не містять доказів ринкової вартості майнових прав на апартаменти, що позбавляє суд можливості самостійно визначити ціну позову, а відповідно, і точний розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання даного позову

Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 175 і 177 цього кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин суд вважає, що позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу для усунення зазначених недоліків строк у десять днів, починаючи з дня вручення даної ухвали.

Керуючись ст. ст. 175, 185, 260, 261 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівінтерсервіс»</a>, з участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вежа на Хмельницького», Приватного нотаріуса Бенецької Руслани Богданівни про визнання права власності в порядку спадкування - залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя: О. І. Баєва