Рішення

від 21.03.2025 по справі 593/192/25

БЕРЕЖАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 593/192/25

Провадження №2-а/593/18/2025

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Бережанський районний суд Тернопільської області

"21" березня 2025 р.

у складі:

головуючого судді Німко Н.П.

за участю секретаря судового засідання Олексів О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережани Тернопільської області справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Бережанський районний суд Тернопільської області із позовом до відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №2308611 від 03.06.2024 року.

В обґрунтування позову зазначив, що 03 червня 2024 року близько 20 год. на блокпості біля населеного пункту Нові Стрілища на автодорозі Мукачево - Івано- Франківськ - Львів поліцейський Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 зупинив автомобіль марки "Ніссан Мікра", д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача, та повідомив, що автомобіль зупинено у зв`язку з тим, що в автомобілі не було увімкнено ближнє світло фар. Однак він (позивач) заперечив таку обставину і попросив надати докази (відеозапис) того, що було зафіксовано рух керованого ним автомобіля без увімкненого ближнього світла фар. На вимогу позивача поліцейський не відреагував, а почав вимагати документи (посвідчення водія, реєстраційні документи та страховий поліс). Не надавши відеозапис порушення, поліцейський ствердив, що позивач відмовився надати документи, не зважаючи на пояснення позивача, що він надасть документи після того, як йому пред`являть докази, які б підтверджували, що він керував автомобілем, не увімкнувши ближнє світло фар. Поліцейський сказав, що позивач відмовився від пред`явлення документів, що не відповідає дійсності. Після цього, поліцейський повідомив позивачу права, передбачені ст. 268 КУпАП, і хоча позивач просив надати йому можливість скористатися правовою допомогою, на таке прохання поліцейський не відреагував, а виніс оскаржувану постанову. Окрім цього, поліцейський під час вказаних подій поводив себе провокативно, намагався спровокувати позивача, щоб він відмовився отримувати прийняту постанову, не зважаючи на пояснення позивача, що він бажає отримати постанову, вимагав просити в нього видати постанову, забороняв виходити з автомобіля, вказуючи, що заборонено виходити з автомобіля, а також продовжувати рух. Лише після звернення позивача на лінію 102 видав постанову, при цьому не давав ручку, щоб позивач розписався про отримання постанови, посилаючись на те, що поліцейський придбав ручку за свої кошти, а держава поліцейських не забезпечує ручками. Із таких підстав позивач із оскаржуваною постановою не згідний, вважає, що вона прийнята з порушенням прав позивача, без всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, а відтак незаконною. Окрім цього, просив суд поновити йому строк на оскарження постанови, оскільки отримав оскаржувану постанову 29 січня 2025 року.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Подав заяву, у якій просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив їх задовольнити.

Представник відповідача ГУНП у Львівській області у судове засідання не з`явився, був належним чином сповіщеним про час та місце слухання справи. Відзив на позов не подав, як і заяв з приводу його участі у справі.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши позов, всебічно перевіривши матеріали справи, докази, надані по справі, переглянувши наданий позивачем відеозапис на оптичному диску, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню із таких підстав.

Згідно зст.55 Конституції Україникожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2ст.5 КАС Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобовязання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправною та зобовязання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Реалізуючи свої повноваження у сфері безпеки дорожнього руху, суб`єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи відповідно до ст. 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлені такі факти й відповідні їм правовідносини.

Постановою поліцейського офіцера громади Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області Оленича Т.В. серії ЕНА №2308611 від 03.06.2024 року, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень.

Як вбачається із згаданої постанови, позивач ОСОБА_1 03 червня 2024 року о 20:39 год. (дорога Н09 Мукачево-Івано-Франківськ-Львів 396-й км), керуючи транспортним засобом, не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ та поліс обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1 а ПДР України.

Спірні правовідносини регулюються таким нормативним законодавством.

Відповідно до п.1.3 та п.1.9ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини п`ятої статті 14Закону України«Про дорожнійрух» учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За змістом п.2.1«а»,«б» ПДР Україниводій механічноготранспортного засобуповинен матипри собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).

Згідно вимогп.2.4ПДР Українина вимогуполіцейського водійповинен зупинитисяз дотриманнямвимог цихПравил,а також пред`явити для перевірки документи, зазначені впункті 2.1.

Згідно п.1 ч.2ст.16 Закону України «Про дорожній рух»водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Статтею 251 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Відповідно дост.252 КУпАПпосадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як зазначено вище, позивача ОСОБА_1 оскаржуваною постановою фактично притягнуто до адміністративної відповідальності за не пред`явлення поліцейському у спосіб, який дає йому можливість прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційному документі та полісі обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів.

Як вбачається із самого позову, а також із відеозапису, наданого позивачем (який той додав до позову, як доказ в обґрунтування заявлених вимог), за обставин вказаних у оскаржуваній постанові, поліцейський висунув до позивача вимогу пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України. На що позивач відмовився надати поліцейському такі документи, мотивуючи свої дії тим, що надасть їх для перевірки лише після пред`явлення йому поліцейським доказів на підтвердження керування ним (позивачем) автомобілем без увімкнення ближнього світла фар.

У подальшому, вже після прийняття поліцейським оскаржуваного рішення та отримання позивачем копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, останній надав поліцейському згадані документи для перевірки.

Суд констатує, що чинним законодавством не передбачено такої умови виконання водієм вимог п.2.4 ПДР України, як попереднє надання поліцейським такому водію доказів порушення останнім Правил дорожнього руху України.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що доводи позивача є безпідставними та спрямованими на уникнення від адміністративної відповідальності.

У справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03) від 03 квітня 2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підстави для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 90 КАС України, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. В даному випадку, пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Однак суд не є засобом для сторін та не толерує зловживання правами.

Згідно з ч.1 ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності є можливим лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, що підтверджена належними й допустимими доказами.

Аналізуючи наведене, суд прийшов до висновку про наявність у діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст.77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Як на підставу позову, позивач вказує, що прийняттям оскаржуваної постанови порушено його право на захист, оскільки він просив надати йому можливість скористатися правовою допомогою, однак поліцейський на таке прохання не відреагував.

Наданими позивачем доказами не доведено факту порушення його права на захист при винесенні оскаржуваної постанови. Окрім такого посилання у позовній заяві, інші докази, надані самим позивачем не містять відомостей про те, що позивач просив поліцейського надати йому можливість скористатися правовою допомогою за обставин, вказаних у оскаржуваній постанові.

Дослідивши докази, суд вважає, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону.

Відповідно до ст.284КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, може бути винесено одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

Статтею 286 КАСУпередбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Частиною 1ст. 121 КАС Українивизначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановленийзаконом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначенийзакономстрок.

Позивач отримав копію оскаржуваної постанови 03 червня 2024 року. У межах встановленого законом строку, - 13 червня 2024 року позивач звернувся до вищестоящого органу із скаргою на постанову, винесену відносно нього. Листом від 09.10.2024 року Львіського РУП №2 ГУНП у Львівській області позивача повідомлено, що йому надіслані відповіді про прийняті рішення за його скаргою. Однак, як зазначає позивач, такі відповіді він не отримав, яке саме рішення прийнято по скарзі у листі не було вказано. І лише 29 січня 2025 року позивач дізнався, що подана ним скарга на постанову залишена без задоволення, оскільки він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження.

Наведені позивачем обставини суд вважає поважними, також враховує дію воєнного часу на території України, а тому є підстави для поновлення позивачу строку звернення з адміністративним позовом.

Згідно з ч.3 ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що поліцейським обґрунтовано, з дотриманням вимог чинного законодавства притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу зач.1 ст.126 КУпАП, а тому позовну заяву слід залишити без задоволення.

На підставі вищенаведеного та 9,251,252,288,289і293 КУпАП, ст.ст.2,3,6-13,72,139,229,241-246,250,255,286,293,295і297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Поновити позивачу ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №2308611 від 03.06.2024 року.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення, а постанову поліцейського офіцера громади Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області Оленича Т.В. серії ЕНА №2308611 від 03.06.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП без змін.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області Н.П.Німко