Рішення

від 26.03.2025 по справі 160/4782/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 рокуСправа № 160/4782/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання неправомірними дій та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2025 року Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відповідач), в якому просило:

- визнати неправомірною дію головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) УС В.О. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 10.02.2025 року ВП № 75329334 у зведеному виконавчому провадженні № 74776374;

- скасувати постанову про арешт коштів боржника від 10.02.2025 року ВП № 75329334, винесену у зведеному виконавчому провадженні № 74776374 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ус Вітою Олегівною.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження № 74776374 щодо стягнення коштів з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». 10.02.2025 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 75329334, яке входить до зведеного виконавчого провадження № 74776374, було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/ електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 4 051 306грн. 26коп. Враховуючи положення п. 1-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», наявна заборона на накладення арешту на кошти та/або майно позивача, а тому відповідач допустив протиправність в своїх діях, що полягають у винесенні оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду за захистом прав позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 06.03.2025 року, відповідно до ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

З 01.08.2024 року на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 75329334 з примусового виконання виконавчого листа № 405/6388/16-ц, виданого 23.09.2021 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ДП «Східний Гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2016 року по 23.09.2021 року в розмірі 384233 грн. 85коп. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн.

Постановою головного державного виконавця Ус В.О. від 10.10.2024 року з посиланням на Закон України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07.02.2024 № 3577-ІX знято арешт з усіх рахунків ДП ««Східний Гірничо-збагачувальний комбінат».

Постановою від 10.02.2025 року головним державним виконавцем Ус В.О. було винесено постанову про арешт коштів боржника у зведеному виконавчому провадженні № 74776374 до складу якого входить також і виконавче провадження № 75329334 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/ електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Отже спір виник між сторонами з приводу неправомірного винесення державним виконавцем постанови про накладення арешту.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС Україниучасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» (Далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження здійснюється з дотриманням, в тому числі засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями та забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до положень ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення платоспроможності окремих державних підприємств у сфері енергетики, що перебувають у критичному стані» від 07.02.2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту: установити, що до 1 січня 2025 року: зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування);

підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення платоспроможності окремих державних підприємств у сфері енергетики, що перебувають у критичному стані» № 4217-IX від 14.01.2025 року, який набув чинності 01.02.2025 року п. 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» викладено в наступній редакції: Установити, що до 1 січня 2026 року:

зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) та моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування);

підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Так, в постанові про накладення арешту від 10.02.2025 року головний державний виконавець Ус Т.О. зазначила, що накладений арешт на кошти боржника в тому числі при примусовому виконанні виконавчого листа № 405/6388/16-ц від 23.09.2021 року, виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ДП «Схід ГЗК» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2016 року по 23.09.2021 року в розмірі 384 233 грн. 85 коп., який обраховано без утримання податків та інших обов`язкових платежів та стягнення моральної шкоди в розмірі 3 000 грн.

Так, зі змісту рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.09.2021 року у справі № 405/6388/16 вбачається, що був визнаний протиправним та скасований наказ Інгульської шахти Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» №264 о/с від 01.08.2016 року про звільнення ОСОБА_1 економіста (з кошторисної роботи) групи капітального будівництва та гірничокапітальних робіт, 01.08.2016 року у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників за п.1ст.40 КЗпП України, остання поновлена на посаді та рішенням суду стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 384233грн. 85коп. Також рішенням суду в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням стягнуто на користь ОСОБА_1 3000грн.

Зі змісту рішення суду вбачається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу був стягнутий на підставі ст. 235 КзпП України, а моральна шкода 237-1 КЗпП України.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 08.02.2022 року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21)зробила висновок, що середній заробіток за ч.2 ст.235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло в працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням роботодавцем законодавства про працю та про оплату праці.

Отже стягнутий рішенням суду середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року роз`яснено, що відповідно до ст.237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної ( немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним органом незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Верховний Суд у постанові від 17.01.2024 року у справі № 708/447/23 зазначив, що положення ст 237-1 КЗпП України містить перелік юридичних фактів, що становлять підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Так, підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 4, 5, 13 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 було пов`язане з порушенням її трудових прав, а саме з незаконним звільненням, суд приходить до висновку, що така моральна шкода може підпадати під визначення інших виплат, що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.

А тому, постанова про арешт коштів боржника від 10.02.2025 року ВП № 75329334, винесена у зведеному виконавчому провадженні № 74776374 є правомірною.

Окрім того, слід зазначити, що виконавче провадження № 75329334 було відкрито за одним виконавчим листом № 405/6388/16-ц, який одночасно містить відомості про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (законодавець відніс цю виплату до структури заробітної плати) та відшкодування моральної шкоди, що унеможливлює невжиття головним державним виконавцем заходу у вигляді арешту, оскільки на виплату заробітної плати заборона, встановлена п.1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не розповсюджується.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки під час розгляду справи не встановлено порушень в діях щодо винесення постанови від 10.02.2025 року про накладення арешту на кошти боржника.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи представника позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при відмові у задоволенні позову, судові витрати по сплаті позивачем судового збору, не підлягають компенсації за рахунок відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у період з 10.03.2025 по 25.03.2025 на лікарняному, рішення ухвалено першого робочого дня - 26.03.2025.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання неправомірними дій та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.

Суддя Н.Є. Сліпець