Ухвала

від 24.03.2025 по справі 160/8168/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

24 березня 2025 року Справа 160/8168/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання чинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19.03.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 18.03.2025 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснити перерахунок та доплату належного ОСОБА_1 за період з 12.08.2020 року по 11.02.2023 року, а саме грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2021 та 2022 рік з урахування посадового окладу та окладу за військовим званням;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення: з 12.08.2020 року по 31.12.2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого 3аконом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року; з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого 3аконом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року; з 01.01.2023 року по 11.02.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення: з 12.08.2020 року по 31.12.2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01.01.2023 року по 11.02.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату належного ОСОБА_1 за період з 12.08.2020 року по 11.02.2023 року, а саме грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2021 та 2022 рік з урахування посадового окладу та окладу за військовим званням;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення з 12.08.2020 року по день фактичної виплати;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання військову частину НОМЕР_1 подати у двотижневий строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду (ст. 382 КАС України), а також справу розглянути у спрощеному позовному провадженні (ст.263 КАС України).

В мотивування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 10.07.2020 року № 195 позивач, майор ОСОБА_1 був призначений на помічника командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічної служби. З 12.08.2020 року по 11.02.2023 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , де і перебував на фінансовому забезпеченні. Відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 30.01.2023 року №38 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.02.2023 року виключений із списків частини та призначений на посаду помічника командира з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_3 . Контракт діє на строк до закінчення воєнного стану або до оголошення рішення про демобілізацію, відповідно до статті 23 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу. 23.01.2025 року позивач звернувся з заявою до відповідача, рекомендаційним листом засобами поштового зв`язку, який було отримано 30.01.2025 року, з проханням здійснити йому перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення: а саме з 12.08.2020 року по 11.02.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022, 2023 рік" та грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2021 та 2022 рік з урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, оскільки останнім було проаналізовано чинні нормативно правові акти, які регламентують розмір грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Силах України, та було встановлено, що командуванням військової частини НОМЕР_1 здійснюється нарахування та виплата грошового забезпечення протягом 2020-2023 років у заниженому розмірі. Проте, відповідач ігноруючи вимоги статей 15, 16 Закону України «Про звернення громадян» у встановлені терміни визначені статтею 20 цього Закону відповідь не надав, перерахунок не зробив, і відповідно доплату не здійснив. З 12.08.2020 року по теперішній час, позивачу встановлений посадовий оклад та оклад за військовим званням відповідно до пункту 4 постанови Кабінету міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в якому зазначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14». Разом з тим розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»» , що на 01 січня 2018 року становило 1762 гривень. Відтак, позивач вважає, що відповідач протиправно при визначенні розміру посадового окладу, окладу за військовим званням у період, з 12.08.2020 застосовував розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 20.03.2025 року передана судді Пруднику С.В.

Відповідно до пунктів 3 та 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Так, згідно із приписами ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, у поданій до суду позовній заяві позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснити перерахунок та доплату належного ОСОБА_1 за період з 12.08.2020 року по 11.02.2023 року, а саме грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2021 та 2022 рік з урахування посадового окладу та окладу за військовим званням;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення: з 12.08.2020 року по 31.12.2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого 3аконом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року; з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого 3аконом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року; з 01.01.2023 року по 11.02.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення: з 12.08.2020 року по 31.12.2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01.01.2023 року по 11.02.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату належного ОСОБА_1 за період з 12.08.2020 року по 11.02.2023 року, а саме грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2021 та 2022 рік з урахування посадового окладу та окладу за військовим званням;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення з 12.08.2020 року по день фактичної виплати;

При цьому, наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 10.07.2020 року № 195, контракт у військовій частині НОМЕР_1 (позивач з 12.08.2020 року по 11.02.2023 року проходив військову службу); наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 30.01.2023 року №38, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.02.2023 року та докази звернення від 23.01.2025 року до військової частини НОМЕР_1 позивач до суду не подав.

Відповідно до пунктів 3, 4 та 6 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (пункт 6).

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2,6 КАС України.

Тобто, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №820/3327/16.

Відтак, позивачу слід подати до суду докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 10.07.2020 року № 195, контракт у військовій частині НОМЕР_1 (позивач з 12.08.2020 року по 11.02.2023 року проходив військову службу); наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 30.01.2023 року №38, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.02.2023 року та докази звернення від 23.01.2025 року до військової частини НОМЕР_1 .

Також, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно зі ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як видно з матеріалів позовної заяви, позивач звертається до суду як особа, яка проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка в силу пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України є публічною службою. При цьому спір між сторонами виник через невиплату позивачу грошового забезпечення, за період проходження служби з 12.08.2020 року по 11.02.2023 року.

Вирішуючи питання застосування норм КАС України та КЗпП України, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі №280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 і від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.

Отже, до правовідносин які стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року у цій справі застосуванню підлягають норми частини 2 статті 233 КЗпП України, у редакції після 19 липня 2022 року, які, в свою чергу, передбачають тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. При цьому, перебіг такого строку слід розраховувати з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Судом встановлено, що позивач з 12.08.2020 року по 11.02.2023 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , де і перебував на фінансовому забезпеченні. Відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 30.01.2023 року №38 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.02.2023 року виключений із списків частини та призначений на посаду помічника командира з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_3 .

Таким чином, станом на час звільнення позивача зі служби стаття 233 КЗпП України діяла в редакції Закону від 01.07.2022 № 2352-ІХ, яка визначала трьохмісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення належних при звільненні сум.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі №380/653/23.

Позивач був звільнений 11.02.2023 року і саме цього дня з отриманих документів з питань грошового забезпечення позивач був обізнаний про факт невиплати усіх належних йому сум, зокрема спірної щомісячної додаткової винагороди, тому трьохмісячний строк звернення до суду з даним позовом спливав для позивача 10.05.2023 року.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а тому визначені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, відновили свою дію з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року внаслідок відміни постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Аналогічна правові позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22.

Отже враховуючи, що до 30 червня 2023 року на території України діяв карантин, початок тримісячного строку обраховується з наступного дня, після закінчення карантину.

Тобто у даному випадку даний позов мав бути поданий позивачем у тримісячний строк, починаючи з наступного дня після припинення карантину, тобто з 01.07.2023 року, а оскільки з даним позовом позивач звернувся 18.03.2025 року, то строк звернення до суду був пропущений в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 року по 18.03.2025 року.

При цьому, що стосується позовних вимог за період з 12.08.2020 року по 18.07.2022 року, то такий строк до суду не пропущено, оскільки до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі № 460/17052/21, від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 25.04.2023 року у справі № 380/15245/22.

Тобто, у даному випадку останній день подання до суду позовної заяви припадає на 02.10.2023 року (тримісячний строк, 30.09.2023 року та 01.10.2023 року припадають на вихідні дні субота та неділя) в частині позовних вимог з 19.07.2022 року по 01.05.2023 року (тримісячний строк обчислюється з наступного дня після припинення карантину (30.06.2023 року) 01.07.2023 року).

В даній позовній заяві позивач зазначає, що 23.01.2025 року звернувся з заявою до відповідача, рекомендаційним листом засобами поштового зв`язку, який було отримано 30.01.2025 року, з проханням здійснити йому перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення: а саме з 12.08.2020 року по 11.02.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022, 2023 рік" та грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2021 та 2022 рік з урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, оскільки останнім було проаналізовано чинні нормативно правові акти, які регламентують розмір грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Силах України, та було встановлено, що командуванням військової частини НОМЕР_1 здійснюється нарахування та виплата грошового забезпечення протягом 2020-2023 років у заниженому розмірі. Проте, відповідач ігноруючи вимоги статей 15, 16 Закону України «Про звернення громадян» у встановлені терміни визначені статтею 20 цього Закону відповідь не надав, перерахунок не зробив, і відповідно доплату не здійснив. З 12.08.2020 року по теперішній час, позивачу встановлений посадовий оклад та оклад за військовим званням відповідно до пункту 4 постанови Кабінету міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в якому зазначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14».

Неотримання позивачем (відповідей або листів) від військової частини НОМЕР_1 не змінює дату з якої позивач міг дізнатись про порушення своїх прав, оскільки грошове забезпечення є періодичним щомісячним платежем та позивач мав змогу дізнатись про його розмір та складові.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №607/7919/17.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу влади, а не після отримання пенсії за відповідний період, та дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії, зокрема, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Слід зазначити, що під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття ж «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.

Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

Наведене свідчить про відсутність в суду підстав вважати, що позивач без зайвих зволікань, в розумний строк, демонструючи свою зацікавленість з цього питання звернувся до відповідача із заявою (або адвокатським запитом) про надання відповідної інформації.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача, а не об`єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 у справі № 360/1870/19.

Варто зазначити, пропуск строку звернення до суду із позовною заявою за період з 19.07.2022 року по 18.03.2025 року в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 року по 11.02.2023 року позивач не обґрунтовує.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

Частиною 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску (за період з 19.07.2022 року по 18.03.2025 року в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 року по 11.02.2023 року).

Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання чинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:

- докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 10.07.2020 року № 195, контракт у військовій частині НОМЕР_1 (позивач з 12.08.2020 року по 11.02.2023 року проходив військову службу); наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 30.01.2023 року №38, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.02.2023 року та докази звернення від 23.01.2025 року до військової частини НОМЕР_1 ;

- вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску (за період з 19.07.2022 року по 18.03.2025 року в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 року по 11.02.2023 року).

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Прудник