Рішення

від 25.03.2025 по справі 320/18941/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2025 року м.Київ № 320/18941/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Солом`янського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Міністерства юстиції України, у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Браташової Вікторії Іштванівни у виконавчому провадженні НОМЕР_4 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 233 187,72 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Цапенко Світлани Миколаївни про відкриття виконавчого провадження стягнення виконавчого збору у розмірі 233 684,17 грн від 09.04.2024 ВП НОМЕР_3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2016 року провадженні відповідача перебувало виконавче провадження НОМЕР_4 про стягнення з позивача заборгованості за кредитом. У межах вказаного виконавчого провадження у вересня 2021 року відповідачем було прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, та у квітні 2024 року прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з заявою стягувача. Одночасно відповідачем відкрито нове виконавче провадження НОМЕР_3 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 233 684,17 грн. Позивач, вважаючи постанови відповідача про стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача виконавчого збору протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання.

Протокольною ухвалою відповідно до частини третьої статті 194 та частини дев`ятої статті 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд встановив таке.

11 серпня 2014 року Солом`янським районним судом м. Києва було ухвалено рішення по цивільній справі № 760/1349/14-ц за позовом ПАТ «КБ «НАДРА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до даного рішення було вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ Комерційний Банк «Надра» заборгованість за договором № 66/П/З5/2007-840 від 26.02.2007 року в загальному розмірі 291 903,88 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на 10.01.2014 року становить 2 333 187,72 грн., витрати на оплату судового збору в сумі 3 654,00 грн., а всього - 2 336 841 грн. 72 коп.

06.01.2016 Солом`янським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист у справі №760/1349/14-ц для примусового виконання вказаного вище судового рішення та стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитора 2 333 187,72 грн, витрати на оплату судового збору в сумі 3 654,00 грн.

16.02.2016 старшим державним виконавцем ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві Кісельовою В.В. на підставі виконавчого листа було прийнято Постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 про примусове виконання вищевказаного рішення суду.

Згідно резолютивної частини постанови про відкриття ВП НОМЕР_4 боржнику, ОСОБА_1 , запропоновано у строк до 23.02.2016 самостійно виконати судове тішення (пункт 2) - сплатити на користь ПАТ «КБ «НАДРА» основну суму боргу - 2 333 187, 72 грн.

Відповідно до пункту 3 резолютивної частини постанови про відкриття ВП НОМЕР_4, було визначено, що у разі невиконання рішення у наданий для самостійного виконання строк, рішення буде виконано в примусовому порядку зі стягненням зокрема, виконавчого збору.

06.02.2017 старшим державним виконавцем ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві Кісельовою В.В. у межах ВП№50172595 було прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

03.09.2021 головним державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Браташовою Вікторією Іштванівною у ВП НОМЕР_4 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 2 333 187,72 грн.

03.11.2021 Солом`янським районним судом м. Києва прийнято ухвалу, відповідно до якої було замінено стягувана ПАТ «КБ «НАДРА» на його правонаступника ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 у цивільній справі №760/1349/14-ц за позовом ПАТ «КБ «НАДРА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №66/П/35/2007-840 від 26.02.2007 у розмірі 2 333 187,72 грн. та 3654,00 грн судового збору.

14.10.2022 державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савченко Тетяною Федорівною у ВП НОМЕР_4 було винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, а саме: ПАТ «КБ «НАДРА» на ОСОБА_2 .

09.04.2024 головним державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенко Світланою Миколаївною у ВП НОМЕР_4 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку із його заявою про повернення виконавчого листа.

Згідно напису виконавця на виконавчому листі залишок боргу на дату повернення виконавчого листа становить 2 209 161,96 грн.

Таким чином у ВП НОМЕР_4 з боржника на користь кредитора було стягнуто 124025,76 грн. (2 333 187,72 грн. ( загальна сума, що стягувалася з боржника) - 2 209 161,96 грн ( залишок не стягнутої за ВП суми) = 124 025,76 грн.).

09.04.2024 державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенко Світланою Миколаївною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 233 684,17 грн.

Згідно з постановою про відкриття ВП НОМЕР_3, головним державним виконавцем Цапенко С.М. прийнято до виконання виконавчий документ, а саме постанову НОМЕР_4 від 03.09.2021, видану Солом`янським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 233 684,17 грн.

Вважаючи вказані вище постанови про відкриття ВП НОМЕР_3 та про стягнення виконавчого збору НОМЕР_4 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України від 21 квітня 1991 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV; був чинний на дату відкриття виконавчих проваджень (28 серпня 2012 року) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За текстом частин першої, третьої статті 27 Закону № 606-XIV, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

02.06.2016 року прийнято Закон України № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження», що набрав чинності 05.10.2016 року (надалі - Закон України № 1404-VІІІ).

Відповідно до пунктів 6, 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Статтею 27 Закону № 1404-VIII визначено засади справляння виконавчого збору, зокрема:

- виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша);

- за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя);

- державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта);

- виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (частина п`ята);

- виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (частина дев`ята).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції, викладеній згідно із Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини третьої статті 40 указаного Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пунктів 9 та 17 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа.

Аналізуючи наведені вище положення, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Останнє державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 13.02.2019 у справі № 295/13991/16-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 79846128), від 20.02.2019 у справі № 712/5014/17 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 79997704), від 28 січня 2021 року у справі №640/24233/19 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 79997704).

Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. Саме тому на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є постанова державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Браташової Вікторії Іштванівни у виконавчому провадженні НОМЕР_4 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 233 187,72 грн та постанова державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Цапенко Світлани Миколаївни про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору у розмірі 233 684,17 грн від 09.04.2024 ВП НОМЕР_3.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що виконавче провадження у даній справі було розпочато на підставі Закону №606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Втім, оскаржуване рішення про стягнення виконавчого збору державним виконавцем прийнято на підставі Закону №1404-VІІІ, прикінцевими та перехідними положеннями якого було встановлено, що після набрання чинності Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до цього Закону.

Ураховуючи «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VІІІ, положення попереднього Закону №606-ХІV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону № 606-ХІV. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.

Отже, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору ВП 50172595 (як окрема процесуальна дія) винесена виконавцем 03.09.2021, тобто вже у період дії Закону №1404-VІІІ, то державний виконавець, приймаючи дану постанову, повинен вчиняти такі дії саме відповідно до Закону №1404-VІІІ.

Між тим, здійснюючи правовий аналіз норм наведеного вище Закону №1404-VІІІ, що регулює питання виконавчого збору, суд зазначає, що цим Законом по суті визначений можливий порядок вирішення цього питання державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов.

Так, у першому випадку, аналізуючи положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

У іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме постанова про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.

Тобто, Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження. При чому постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №580/1328/19, від 1 квітня 2020 року у справі №802/848/18-а, від 30 червня 2020 року у справі №823/1824/17, від 27 квітня 2023 року у справі №640/26475/21.

З установлених судами обставин та матеріалів цієї справи вбачається, що перед винесенням постанови про стягнення виконавчого збору питання про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) вирішене не було.

Тобто спірна постанова винесена раніше, а отже, за відсутності передумов, передбачених частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII.

При цьому, вирішуючи питання про розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника за такою постановою, то суд зазначає, що враховуючи, що виконавче провадження було відкрито за правилами, передбаченими Законом № 606-XIV, то при визначенні розміру виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника, треба керуватися положеннями статті 28 Закону № 606-XIV (чинного на той час). Ці положення, зміст яких написано вище, передбачають, з-поміж іншого, стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 300/3260/20.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору діяв не у спосіб, встановлений законодавством, без дотримання встановленої законом процедури вчинення дій, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору від 09.04.2024 у НОМЕР_6, суд зазначає, що дана вимога є похідної від вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 03.09.2021, на підставі якої було відкрито виконавче провадження НОМЕР_5, а тому вона теж підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, покладає саме на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача та не довів правомірності своїх дій та рішень.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Виходячи з викладеного, оцінюючи фактичні дані, матеріали справи, а також встановлені судом факти порушення відповідачем порядку проведення виконавчих дій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422,20 грн згідно з платіжною інструкцією, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Браташової Вікторії Іштванівни від 03.09.2021 у виконавчому провадженні НОМЕР_4 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 233 187,72 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Цапенко Світлани Миколаївни про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору у розмірі 233 684,17 грн від 09.04.2024 ВП НОМЕР_3.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ - 35008087, пр-т Повітрофлотський, 76-А, м.Київ, 03186) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Лисенко В.І.