Ухвала

від 26.03.2025 по справі 320/13489/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про самовідвід судді

26 березня 2025 року 320/13489/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши заяву про самовідвід в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства "Укрспецзв`язок" та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Казенного підприємства "Укрспецзв`язок" та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

До суду 24.03.2025 від ОСОБА_1 надійшли 3 (три) аналогічні за змістом заяви про відвід судді Щавінського В.Р., які поданні через: електрону пошту, систему "Електронний суд" та особисто, через Відділ документального забезпечення і контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування вказаних заяв зазначено, що суддею Щавінським В.Р. здійснювався розгляд справи №760/16790/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Вказана справа була розглянута та у ній було прийняте рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

На думку ОСОБА_1 , викладені обставини викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді, а відтак просить задовольнити його заяву про відвід.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. у справі №320/13489/25, матеріали адміністративної справи №320/13489/25 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу від 25.03.2025 вирішення питання про відвід судді Щавінського В.Р. передано судді Київського окружного адміністративного суду Білоус А.Ю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. в адміністративній справі №320/13489/25 відмовлено (суддя Білоус А.Ю.).

26.03.2025 суддя Щавінський В.Р. подав заяву про самовідвід, яка обґрунтована тим, що зокрема, із заяви ОСОБА_1 про відвід судді Щавінського В.Р., вбачається, що вона містить некоректні вислови щодо судді, які принижують його честь та гідність як судді.

Зокрема, представник позивача зазначає, що суддя не може об`єктивно та неупереджено здійснювати правосуддя у питаннях, які порушені в його позовній заяві від 11.03.2025 оскільки, суддею Щавінським В.Р. здійснювався розгляд справи №760/16790/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Вказана справа була розглянута та у ній було прийняте рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

На думку ОСОБА_1 , викладені обставини викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді, а відтак просить задовольнити його заяву про відвід.

При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Згідно з ч. 1 ст. 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Як вбачається зі змісту заяви представника позивача про відвід судді, вона містить відверті образи на адресу головуючого судді, окремі частини та фрагменти заяви викладені в умисно принизливій, образливій формі, містять безпідставні звинувачення, які мають на меті заподіяння головуючому судді образи, приниження його честі, гідності та професійної репутації.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відтак, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді, та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).

Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Le , Van Leuveni De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі «П`єрсак проти Бельгії» (Piersac vs Belgium) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорі викликати в учасників процесу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі ж самі висновки містяться в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).

Зокрема у рішенні у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", яким Європейський суд з прав людини вказав те, що у кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.

Вимога "безсторонності", згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Білуха проти України", "Салов проти України", "Мироненко проти України", "Фельдман проти України") характеризується двома критеріями: по-перше, суд (суддя) повинні бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи; по-друге, бути об`єктивно безстороннім тобто, суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.

Пунктом 2 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року зазначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігачів могли б виникнути сумніви в його неупередженості.

Виходячи з цих принципів, суддя зобов`язаний заявити самовідвід для забезпечення принципу безсторонності судді, а не сприяти складенню протоколу про адміністративне правопорушення щодо заявника за неповагу до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так як позивачем у справі №320/13489/25 ОСОБА_1 умисно створені підстави та обставини за яких, у випадку продовження розгляду справи головуючим суддею Щавінським В.Р., може виникнути обґрунтований сумнів у безсторонності та неупередженості судді при розгляді вказаної справи, зокрема, що суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р. за створених позивачем обставин, зможе ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення у даній справі, хоча і не існує доказів в упередженості та зацікавленості судді, а тому, задля виключення сумнівів, суд дійшов висновку про задоволення самовідводу головуючого судді у даній справі.

Керуючись статтями 36, 39-41, 241-243, 248, 256, 294 КАС України, суд

у х в а л и в:

Заяву судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. про самовідвід у справі №320/13489/25 - задовольнити.

Матеріали адміністративної справи №320/13489/25 за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства "Укрспецзв`язок" та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Щавінський В.Р.