Постанова

від 25.03.2025 по справі 600/3916/24-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/3916/24-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

25 березня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у якому позивач просив суд винести рішення, яким:

- визнати протиправним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням законодавства рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 09.08.2024, видане помічником начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - начальник кінологічного відділення капітаном ОСОБА_2 , яким ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України;

- скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 09.08.2024, видане помічником начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - начальник кінологічного відділення капітаном ОСОБА_2 , яким ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 09.08.2024 р. намагався перетнути кордон в пункті пропуску Порубне та надав відповідачу повний пакет документів для виїзду за кордон під час воєнного стану, однак відповідачем протиправно та безпідставно відмовлено йому в перетинанні державного кордону. З вказаних обставин, позивач вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

11 березня 2025 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від відповідача. У поданому відзиві представник відповідача вказує, що позивачу було відмовлено у перетинанні державного кордону, оскільки позивач не надав документів, що підтверджують його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, що надають йому право на виїзд за межі України в умовах воєнного стану.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до паспорта НОМЕР_2 позивач є громадянином України (а.с.11).

Матеріали справи містять тимчасове посвідчення (взамін військового квитка) № НОМЕР_3 ОСОБА_1 (а.с.12).

До матеріалів справи додано посвідчення позивача НОМЕР_4 - особи, яка має на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей (а.с.13)

Матеріали справи містять свідоцтва про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.13-14).

09.08.2024 р. відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу у перетинанні державного кордону. Підставою для відмови вказано Закон України Про правовий режим воєнного стану, Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, а також Закону України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року, ч.3 ст.7 Закону України «Про прикордонний контроль», постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 р. «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», а саме пункту 2-6 (багатодітний, відсутня інформація про звільнення від мобілізації у військово-облікових документах). (а.с.16).

На виконання ухвали суду від 19.12.2024 р. позивачем надано електронний військово-обліковий документ, в якому міститься інформація про відстрочку від військової служби до 07.02.2025 р. відповідно до п.3 ч.1 ст.23. Дата ВЛК 07.05.2024 року. Документ сформовано 19.12.2024 р., дані обмовлено 26.11.2024 року.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача та відзиву відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який діє й до цього дня.

відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-ХІІ (далі Закон № 3543-ХІІ) (у редакції на час виникнення спірних відносин) мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ врегульовано підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

За змістом ст.3 Закону України від 21 січня 1994 року №3857-XII «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Порядок перетинання громадянами України державного кордону визначені Правилами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 №57 (далі Правила №57).

Відповідно до пункту 2 Правил №57 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну:

1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

2) дипломатичний паспорт;

3) службовий паспорт;

4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий);

5) посвідчення особи моряка;

6) посвідчення члена екіпажу.

У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Згідно з пунктом 2-6 Правил № 57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також пункті 2-14 цих Правил.

Статтею 6 Закону України від 05 листопада 2009 року №1710-VI «Про прикордонний контроль» (далі - Закон №1710-VI) закріплено, що перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.

Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.

Відповідно до ч.3 ст.14 Закону №1710-VІ особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.

Аналізуючи вищенаведене законодавство суд зазначає, що у зв`язку з початком широкомасштабної військової агресії російської федерації проти України Президентом України на виконання пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України видано Указ №64/2022, яким запроваджено особливий правовий режим воєнного стану. У свою чергу, особливістю цього правового режиму є те, що під час його дії можуть запроваджуватися певні обмеження конституційних прав і свобод громадян, як от вільне залишення території України.

Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 14 січня 2001 року №15-рп/2001, допустимість обмеження свободи пересування, вільного вибору місця проживання в межах держави та права вільно залишати територію країни визнається і міжнародним правом. Зокрема, стаття 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року закріплює правило, за яким здійснення права на свободу пересування і свободу вибору місця проживання, вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, не може зазнавати жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

За висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 31.08.2023 у справі №380/572/23, приписи статті 20 Закону № 389-VIII, якою визначено правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану, дозволяють дійти висновків, що в умовах дії особливого правового режиму воєнного стану цим Законом визначено правовий статус громадян, обмеження їх прав та гарантій їх здійснення. Такі обмеження прав у свою чергу характеризуються законністю мети, легітимністю підстав таких обмежень, обсягом прав, які підпадають під такі обмеження, межі, визначені тимчасовим періодом дії особливого режиму воєнного стану.

Вказане цілком узгоджується з приписами статті 64 Конституції України, норми якої знайшли своє продовження у правовому регулюванні Закону №389-VIII.

На підставі матеріалів справи встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач є батьком багатодітної родини, що підтверджується посвідченням НОМЕР_4 - особи, яка має на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей та свідоцтвами про народження 3 дітей, а саме: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2024 р. позивач намагався перетнути кордон в пункті пропуску Порубне, під час дії правового режиму воєнного стану на території України, однак отримав відмову, з посиланням на п.2-6 Правил №57, а саме - відсутності інформації про звільнення від мобілізації у військово-облікових документах.

Відповідно до п. 1 пп. 10-1 абзацу 5 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487), громадяни України, які були зняті з військового обліку у зв`язку з вибуттям за межі України на строк більше трьох місяців, зобов`язані протягом 30 днів з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №563 Про внесення змін до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів стати на військовий облік одним з таких способів: прибуття особисто до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; шляхом подання заяви про взяття на військовий облік у довільній формі разом із відомостями, визначеними додатком 4 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та копії першої сторінки паспорта громадянина України для виїзду за кордон до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, яким такого громадянина України знято з військового обліку, через закордонну дипломатичну установу України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 30.12.2016 № 582/2016, військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовий квиток) є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов`язаного) та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Військовий квиток є єдиним для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, а також для військовозобов`язаних. Поряд з іншим, зокрема, на двадцять другій - двадцять п`ятій сторінках військового квитка вносяться записи про військовий облік.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення визначено, що у разі виїзду за кордон на строк більш як три місяці військовослужбовець (військовозобов`язаний) зобов`язаний здати військовий квиток до штабу військової частини (військового комісаріату за місцем військового обліку) і одержати про це довідку за зразком, затвердженим Міністерством оборони України.

Тобто у випадку, якщо особою під час перетину державного кордону надано встановлений чинним законодавством України військово-обліковий документ, із зазначенням наявності інформації щодо неї у обліках військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, або інші обставини передбачені Правилами, питання щодо пропуску особи через державний кордон України розглядається уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України під час перетину нею державного кордону України, оскільки згідно з вимогами Закону України "Про прикордонний контроль" повноваженнями щодо надання особам, у тому числі й громадянам України призивного віку, дозволу на перетинання державного кордону України, наділені уповноважені посадові особи, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" посадові особи Державної прикордонної служби України наділені повноваженнями щодо перевірки у осіб, які прямують через державний кордон України, документів на право виїзду з України, з`ясування підстав для перетинання державного кордону України та у випадках, передбачених законодавством, мають право приймати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

У відповідності до ч.6 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Таким чином, військовозобов`язаний при перетині державного кордону на виїзд з України в пункті пропуску повинен надати, крім паспортних документів, документи, які б підтверджували те, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, ідентифікація осіб як таких, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, які обґрунтовують наявність підстав описаних статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється виключно на підставі відповідних записів, здійснених у військово-облікових документах, зокрема для військовозобов`язаних - у військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного.

Матеріали справи містять тимчасове посвідчення (взамін військового квитка) № НОМЕР_3 ОСОБА_1 , в якому відсутня відмітка про звільнення від мобілізації та присутня лише відмітка про проходження ВЛК 07.05.2024 року.

Крім того, позивач на виконання вимог ухвали суду від 19.12.2024 р. надав суду копію електронного військово-облікового документу позивача, в якому міститься інформацію про відстрочку від військової служби до 07.02.2025 р. відповідно до п.3 ч.1 ст.23. Вказано дату уточнення даних 26.11.2024 року.

Однак, суд критично ставиться до вказаного доказу, оскільки на момент спроби перетину державного кордону позивач не надав відповідачу вказаного електронного військово-облікового документу, а було надано лише тимчасове посвідчення (взамін військового квитка) № НОМЕР_3 без наявності відмітки про звільнення від мобілізації під час воєнного стану.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та дослідивши наявні у справі матеріали, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не мав правових підстав для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану без підтверджуючих документів про звільнення його від мобілізації. Наявність свідоцтв про народження дітей та посвідчення особи, яка має на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей, без надання військово-облікового документу з відміткою про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, є недостатнім для можливості перетинати державний кордон під час воєнного стану.

Апеляційний суд також звертає увагу, що спірне рішення вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому за наявності на те законних підстав, які дійсно надають право позивачу на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину кордону України.

Отже, оскаржуване рішення про відмову в перетині державного кордону України прийняте уповноваженою службовою особою прикордонної служби в межах та на підставі наданих повноважень, відповідає визначеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям, а тому є правомірним.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року відповідає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.