Ухвала від 26.03.2025 по справі 200/128/24

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

26 березня 2025 року

м. Київ

справа №200/128/24

адміністративне провадження № К/990/10448/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури Ткачук Вікторії Олексіївни

на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року (колегія у складів суддів Компанієць І.Д., Гайдара А.В., Каначеєва Е.Г.)

у справі № 200/128/24

за позовом Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави

до Білозерського професійного гірничого ліцею, Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Покровська окружна прокуратура Донецької області (далі - позивач) звернулася до суду в інтересах держави із позовом до Білозерського професійного гірничого ліцею, Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України (далі - відповідачі), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невжиття заходів з належного утримання захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 17626, розташованого за адресою: вул. Фестивальна, буд. 8-А, м. Білозерськ, м. Добропілля, Донецька область, 85013;

- зобов`язати відповідачів привести у стан готовності захисну споруду цивільного захисту протирадіаційного укриття № 17626, розташованого за адресою: вул. Фестивальна, буд. 8-А, м. Білозерськ, м. Добропілля, Донецька область, 85013, з метою використання її за цільовим призначенням, відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579;

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невжиття заходів з проведення технічної інвентаризації та державної реєстрації права державної власності на захисну споруду цивільного захисту № 17626, розташовану за адресою: вул. Фестивальна, буд. 8-А, м. Білозерськ, м. Добропілля, Донецька область, 85013;

- зобов`язати відповідачів вжити заходи щодо проведення технічної інвентаризації та державної реєстрації права державної власності на захисну споруду цивільного захисту № 17626, розташовану за адресою: вул. Фестивальна, буд. 8-А, м. Білозерськ, м. Добропілля, Донецька область, 85013.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.10.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Надалі Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 10.02.2025, задовольнивши частково апеляційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури Ткачук Вікторії Олексіївни (далі також - скаржник), скасував зазначене рішення суду першої інстанції від 28.10.2024 та постановив позов Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави до Білозерського професійного гірничого ліцею, Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, Міністерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

11.03.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Донецької обласної прокуратури Ткачук Вікторії Олексіївни, в якій остання з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Крім того, вказує, що ця справа становить значний суспільний інтерес.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Згідно з п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є також інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У спрощеному позовному провадженні не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (ч. 4 ст. 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

У цій справі оскаржується бездіяльність суб`єктів владних повноважень, що полягає у невжитті заходів з належного утримання захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття й з проведення технічної інвентаризації та державної реєстрації права державної власності на таку захисну споруду.

Донецький окружний адміністративний суд в ухвалі від 12.02.2024 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Зокрема, вжите ж законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

У той же час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Проте скаржник не наводить переконливих аргументів щодо наявності значного суспільного інтересу безпосередньо до цієї справи; не зазначає обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ даної категорії спорів. Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника із наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із правовим визначенням заявлених скаржником підстав касаційного оскарження та у силу приписів ст. 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Що ж до тверджень скаржника про неврахування Першим апеляційним адміністративним судом при застосуванні положень п. 48 ч. 2 ст. 171 Кодексу цивільного захисту України, пп. 48 п. 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 46, ч. 5 ст. 53 КАС України висновків Верховного Суду щодо їх правозастосування, наведених у постановах від 23.01.2025 у справі № 520/16197/23, від 06.02.2025 у справі № 520/20657/23, то такі спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення.

Покликання ж на необхідність застосування у спірних правовідносинах постанов касаційного адміністративного суду від 03.08.2023 у справі № 260/4120/22, від 05.09.2023 у справі № 260/4044/22, від 21.12.2023 у справі № 400/4238/22, від 21.02.2024 у справі № 580/4578/22, від 14.11.2024 у справі № 160/14510/22, від 24.01.2025 у справі № 520/30126/23 зроблені скаржником без врахування сукупності обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права у перелічених справах й справі № 200/128/24.

Таким чином, постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2025, прийнята у даній справі, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За викладених обставин Міністерству оборони України слід відмовити у відкритті касаційного провадження.

Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Донецької обласної прокуратури Ткачук Вікторії Олексіївни на Першого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі № 200/128/24.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб