Ухвала

від 21.03.2025 по справі 308/3818/25

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/3818/25

1-кс/308/1548/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , представника заявника ОСОБА_3 , розглянувши скаргу представника заявника адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах заявниці ОСОБА_4 , на постанову дізнавача сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 від 31.12.2024, яка полягає у закритті кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024078030001127 від 19.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України-

в с т а н о в и в:

У провадженні слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває вищевказана скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову дізнавача сектору дізнання Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_5 від 31.12.2024 про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024078030001127 від 19.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України.

Скарга мотивована тим, що чоловік заявниці ОСОБА_6 систематично протягом тривалого часу вчиняє відносно неї домашнє насильство, погрожує їй, б`є, обзиває.

Так, 17.11.2024 зранку вона перебувала вдома з дітьми та своїм чоловіком ОСОБА_6 , говорила з подругою, чоловік вихопив в з рук телефон та почав погрожувати подрузі, щоб вона ніколи мені не дзвонила, щоб він ніколи про неї не чув та обіцяв їй, що вона матиме проблеми. Після цього попросив ключі від будинку в с.Тур`я Пасіка, на що вона йому сказала, що віддасть ключі, якщо він віддасть телефон. В ході сварки він погрожував та обзивав її. Після того, як вона йому віддала ключі і він почав бити її по обличчю та по ногах, штовхав на ліжко. Коли вона виштовхала його з кімнати, викликала поліцію та відносно нього був складений терміновий заборонний припис серія АА №211407, яким ОСОБА_6 було заборонено в будь-який спосіб контактувати з потерпілою.

18.11.2024 ОСОБА_4 звернулась Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області із заявою, в якій просила прийняти міри до її чоловіка ОСОБА_6 , який 17.11.2024 вчинив зі нею сварку, в ході якої ображав нецензурною лайкою, бив по обличчю та голові в присутності малолітніх дітей. Дана заява була зареєстрована в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» і журналі єдиного обліку Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області 18.11.2024 за №23594.

Постановою дізнавача від 19.11.2024 було призначено судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам ДСУ «Закарпатське обласне бюро судово-медичної експертизи» (Ужгородського районного відділення судово-медичної експертизи).

Відповідно до висновку судово-медичного експерта Ужгородського районного відділення СМЕ ОСОБА_7 від 17.12.2024 у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді незначного набряку м`яких тканин обличчя скроневої ділянки зліва, синців на шкірних покривах обох верхніх кінцівок та правої молочної залози, ЗЧМТ, струс головного мозку, множинні поверхневі травми голови, множинні забої м`яких тканин голови, перелом кісток носа двобічно з невеликим зміщенням, стан після ЗЧМТ, струс головного мозку з астено-невротичним синдромом і стійким цефалічним синдромом. Ступінь нанесених тілесних ушкоджень було визначено як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Крім того, з висновку вбачається, що перелом кісток носа двобічно з невеликим зміщенням могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути руки, руки затиснуті в кулак сторонньої людини. Тілесні ушкодження у вигляді синців на шкірних покривах обох верхніх кінцівок, правої молочної залози могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів по механізму здавлення, яким могли бути пальці кисті рук сторонньої людини.

Встановлено, що ОСОБА_4 було спричинено не менше чотирьох ударів, при цьому вона могла знаходитись як у вертикальному або близькому до нього положенні, так і в горизонтальному або близькому до нього положенні, найбільш імовірно повернута передньою поверхнею тіла до джерела спричинення тілесних ушкоджень. Враховуючи локалізацію та характер тілесних ушкоджень, виявлених на її тілі при судово-медичній експертизі малоймовірно виникнення їх в результаті падіння з висоти власного росту, удару об якийсь предмет, або ж спричинення власноручно.

Тобто, із вказаної експертизи чітко видно, що зазначені ушкодження були нанесені сторонньою людиною.

Проте, в ході проведення досудового розслідування дізнавачем не було проведено жодних слідчих (розшукових) дій під для належного встановлення всіх обставин провадження, не виконано вимог щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження цих обставин і надання їм відповідної оцінки.

Таким чином, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено поверхнево та формально, без з`ясування дійсних обставин справи.

Сам дізнавач в оскаржуваній постанові вказав, що відповідно до диспозиції ст. 125 КК України умисне легке тілесне ушкодження може встановити судово-медична експертиза, яка проводиться із особою, яка отримала тілесні ушкодження, для встановлення ступеня тяжкості та кваліфікації тілесних ушкоджень.

Така експертиза була проведена на підставі винесеної дізнавачем постанови від 19.11.2024 та за результатами якої було встановлено, що ОСОБА_4 як потерпілій було нанесено легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Вказане підтверджується висновком судово-медичного експерта Ужгородського районного відділення СМЕ ОСОБА_7 від 17.12.2024, який того ж дня був направлений дізнавачу, що підтверджується супровідним листом зав. Ужгородського районного відділення судово- медичної експертизи ОСОБА_8 з вих.№1945.

В той же час, дізнавачем з незрозумілих причин не взято це до уваги та закрито кримінальне провадження.

В оскаржуваній постанові дізнавач вказує на те, що в ході досудового розслідування ним було надано доручення працівникам ВКП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області з метою встановлення свідків та очевидців вище зазначеної події, також поставлено встановити камери відеоспостереження, які б могли охоплювати місце події та встановити місце знаходження ОСОБА_6 з метою встановлення всіх обставин та отримано відповідь на доручення, відповідно до якої по даному факту проводились заходи щодо встановлення свідків або очевидців, яким можуть бути відомі обставини даної події та в ході чого останніх встановити не надалось можливим, було проведено усну розмову з місцевими мешканцями, які живуть неподалік від місця події в ході чого останні повідомили, що нічого не знають з приводу даної ситуації. Також здійснювався обхід місця події та прилеглих територій з метою встановлення камер зовнішнього відеонагляду, на яких могла бути зафіксована дана подія, однак в ході здійснення обходу встановити останні не надалось можливим та ОСОБА_6 місце перебування встановити не надалось можливим.

Проте, коли потерпіла ОСОБА_4 ознайомлювалась з матеріалами справи, в таких були відсутні як доручення про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку cm. 40- 1 КПК України, так і рапорт відповідального працівника ВКП Ужгородського РУП в Закарпатській області щодо результатів виконання доручення.

Водночас, не зрозуміло для чого такі доручення були ініційовані дізнавачем, оскільки подія злочину відбувалася в помешканні.

Разом з тим, не допитано в якості свідка подругу потерпілої з якою вона розмовляла по телефону та якій погрожував ОСОБА_6 , а також не було ініційовано залучення Служби захисту дітей та не відібрано від них пояснень щодо даної події, свідками, якої вони були.

З вказаного випливає, що слідчий у своїй постанові посилається на неіснуючі документи, які він вбачає як докази на підтвердження обставин, які є підставами для закриття кримінального провадження, що є грубим порушенням вимог ст.110 КПК України. З огляду на що, вказане постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Дізнавач в ході проведення досудового розслідування викликав не викликав ОСОБА_9 на допит як потерпілу, не вручив пам`ятку про права та обов`язки.

Відповідно до положень ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Враховуючи, що свідчення ОСОБА_9 як потерпілої особи можуть бути доказом вини підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, дізнавач не вжив жодних дій для того, щоб зібрати хоч якісь докази на підтвердження вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 КК України, що свідчить про істотну неповноту та необ`єктивність проведеного досудового розслідування, необґрунтованість та передчасність ухваленого рішення щодо закриття кримінального провадження.

Після отриманнявисновку судово-медичногоексперта від17.12.2024,яким встановленонаявність употерпілої легкихтілесних ушкоджень,що спричиниликороткочасний розладздоров`я дізнавачемне буловинесено постановупро змінукваліфікації кримінальногоправопорушення зчастини першоїстатті 125КК Українина частинудругу статті125КК Українита невнесено відповіднівідомості доЄРДР, що свідчить про поверхневість проведеного розслідування та передчасність закриття кримінального провадження.

Звертає увагу слідчого судді, що прийняттю постанови про закриття кримінального провадження має передувати вжиття дізнавачем всіх можливих заходів в порядку, передбаченому Кримінального процесуального кодексу України, для з 'ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Дізнавачем закритокримінальне провадженняна підставіп.2ч.Іст.284КПК Україниу зв`язку з відсутністю в діях невстановленої особи ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст.125 КК України.

Положення ч. 2 ст. 9 КПК України встановлюють, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Вважає за необхідне зазначити, що закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження та оцінки дізнавачем всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

Постанова дізнавача про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюют ь її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).

Дана правова підстава для закриття кримінального правопорушення застосовується у випадках, коли встановлено, що подія, з приводу якої проводиться розслідування, мала місце, була результатом діянь певної особи, проте це діяння не є кримінальним правопорушенням внаслідок: а) відсутності хоча б одного з елементів складу правопорушення (об`єкта, суб`єкта, об' єктивної та суб' єктивної сторін); б) непричетності особи до кримінального правопорушення.

Тобто, закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч. 1 ст.284 КПК України можливе лише щодо конкретноїособи за умови, що в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, але наявна подія кримінального правопорушення. В такому випадку, слідчий повинен продовжувати досудове розслідування кримінального провадження до моменту встановлення осіб, причетних до його вчинення.

Однак, всупереч вимогам, передбаченим спи 110 КПК України дізнавач закриваючи кримінальне провадження на підставі п.2 чЛ ст.284 КПК України, не вказав який елемент складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, відсутній в діях конкретної особи.

Більше того, взагалі незрозуміло чим керувався дізнавач, закриваючи кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях невстановленої особи складу кримінального правопорушення.

Частинами 1 і 2 ст.9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Між тим, рішення дізнавача про закриття даного кримінального провадження за наведених вище обставин є беззаперечно передчасним та не відповідає наведеним вимогам.

Проведене досудове розслідування у цьому провадженні свідчить про його неповноту і однобічність та невмотивованість оскаржуваної постанови, що зумовлює скасування цієї постанови й необхідність продовження досудового розслідування.

В судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримала, просила задовольнити.

Дізнавач, рішення якого оскаржується, у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду був завчасно і належним чином повідомлений. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 306 КПК України, його неявка не є перешкодою для розгляду скарги.

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши матеріали поданої скарги та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Як встановлено слідчим суддею, сектором дізнанняУжгородського районногоуправління Головногоуправління Національноїполіції вЗакарпатській області проводилося досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024078030001127 від 19.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

З матеріалів кримінального провадження №12024078030001127 від 19.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України слідчим суддею встановлено наступне.

19.11.2024 на підставі заяви ОСОБА_4 було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024078030001127 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та розпочато досудове розслідування.

19.11.2024 постановами призначено групи дізнавачів та групи прокурорів у кримінальному проваджені, складено повідомлення про початок досудового розслідування.

До матеріалів кримінального провадження долучено копію протоколу від 17.11.2024 про адміністративне правопорушення складеного відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП та копію термінового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_4 від 17.11.2024

19.11.2024 дізнавачем сектору дізнання Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_5 було винесено постанову про призначення судово-медичної експертизи, на вирішення якої поставлено запитання: який характер, кількість та локалізація тілесних ушкоджень ОСОБА_4 ; який спосіб та механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 ; чи могли тілесні ушкодження встановлені у ОСОБА_4 бути отримані нею, при конкретних обставинах, про які вона розповідає; яке найбільш імовірне взаєморозположення осіб було в момент отримання ОСОБА_4 , тілесних ушкоджень; чи могли бути спричинені тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_4 її ж власною рукою, або ж в результаті падіння з висоти власного росту, удару об якийсь предмет; який ступінь тяжкості отриманих ОСОБА_4 тілесних ушкоджень; чи були небезпечними для життя і здоров`я ОСОБА_4 на момент нанесення, тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку експерта Ужгородського районного відділення судово-медичної експертизи №429 від 17.12.2024 встановлено, що на момент судово-медичного обстеження на тілі гр. ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: незначного набряку м`яких тканин обличчя скроневої ділянки зліва, синців на шкірних покривах обох верхніх кінцівок та правої молочної залози, ЗЧМТ, струс головного мозку, множинні поверхневі травми голови, множинні забої м`яких тканин голови, перелом кісток носа двобічно з невеликим зміщенням, стан після ЗЧМТ, струс головного мозку з астено- невротичним синдромом і стійким цефалічним синдромом.

Тілесні ушкодження виявлені при судово-медичній експертизі у вигляді незначного набряку м`яких тканин обличчя скроневої ділянки зліва, також згідно консультації обласного спеціаліста, КТ обстеження №03434 від 19.11.2024 у вигляді «ЗЧМТ. Струс головного мозку. Множинні поверхневі травми голови. Множинні забої м`яких тканин голови. Перелом кісток носа двобічного з невеликим зміщенням» могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути руки, руки затиснуті в кулак сторонньої людини. Тілесні ушкодження у вигляді синців на шкірних покривах обох верхніх кінцівок, правої молочної залози могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів по механізму здавлення, яким могли бути пальці кисті рук сторонньої людини.

ОСОБА_4 було спричинено не менше чотирьох ударів, при цьому вона могла знаходитись як у вертикальному або близькому до нього положенні, так і в горизонтальному або близькому до нього положенні, найбільш імовірно повернута передньою поверхнею тіла до джерела спричинення тілесних ушкоджень. Враховуючи локалізацію та характер тілесних ушкоджень, виявлених на її тілі при судово-медичній експертизі малоймовірно виникнення їх в результаті падіння з висоти власного росту, удару об якийсь предмет, або ж спричинення власноручно.

По давності виникнення вище вказані ушкодження, враховуючи анатомо-морфологічні особливості, можуть вкладатися в час події, яка мала місце 17.11.2024 і не суперечить обставинам с прави. исті

Тілесні ушкодження у вигляді: незначного набряку м`яких тканин обличчя скроневої ділянки зліва, синців на шкірних покривах обох верхніх кінцівок та правої молочної залози мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів і за цією ознакою згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку, перелому кісток носа двобічно з невеликим зміщенням, яке підтверджено динамічним спостереженням нейрохірурга, невролога та даними КТ №03434 від 19.11.2024 потягли за собою розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше як 21 день, і по цій ознаці, згідно п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження надано доручення в порядку ст.. 40 КПК України, на виконання яких надано рапорт, в якому зазначено, що в ході виконання доручення встановити оперативно-розшукові заходами громадянина ОСОБА_6 не надалось можливим. Також встановити свідків або очевидців не надалось можливим. Відеонагляд на місці події відсутній.

Зі змісту оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження від 31.12.2024 випливає, що в ході досудового розслідування було надано доручення працівникам ВКП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області з метою встановлення свідків та очевидців вище зазначеної події, також постановлено встановити камери відео спостереження, які б могли охоплювати місце події та встановити місцезнаходження ОСОБА_6 з метою встановлення всіх обставин.

Отримано відповідь на доручення де по даному факту проводились заходи щодо встановлення свідків або очевидців яким можуть бути відомі обставини даної події та в ході чого останніх встановити не надалось можливим, було проведено усну розмову з місцевими мешканцями, які живуть неподалік від місця події в ході чого останні повідомили, що нічого не знають з приводу даної ситуації. Також здійснювався обхід місця події та прилеглих територій з метою встановлення камер зовнішнього відео нагляду, на яких могла бути зафіксована дана подія, однак в ході здійснення обходу встановити останні не надалось можливим та громадянина ОСОБА_6 місце перебування встановити не надалось можливим.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.

Процесуальна можливість оскарження рішень слідчого та прокурора про закриття кримінального провадження регламентована пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 303 КПК України, при цьому суб`єктами оскарження відповідного рішення слідчого є заявник, потерпілий, його представник, законний представник, а прокурора заявник, потерпілий, його представник, законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник.

Положення ч. 2 ст. 9 КПК України встановлюють, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст. ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).

На слідчого суддю, відповідно до норм КПК України, покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов`язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить постанова висновки слідчого щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.

Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування… має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини… або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).

Як встановлено слідчим суддею, вказані висновки дізнавача у оскаржуваній постанові не відповідають фактичним обставинам справи, не містять мотивування, кваліфікація кримінального правопорушення не узгоджується з висновками експерта Ужгородського районного відділення судово-медичної експертизи №429 від 17.12.2024, яким встановлено наявність у ОСОБА_10 наявність легких тілесних ушкоджень та легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дізнавачем не проводилися слідчі-розшукові дії щодо встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, не збиралися докази, а постанова про закриття кримінального правопорушення ґрунтується виключно на рапорті від 03.12.2024.

Крім того, наведене обґрунтування в постанові про закриття кримінального провадження щодо проведення розмов з місцевими мешканцями, не підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).

На підставі вищенаведеного, можна прийти до висновку про необґрунтованість висновків, які містяться у постанові, щодо обставин, які повинні бути встановлені дізнавачем, та завчасність висновку про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Дана правова підстава для закриття кримінального правопорушення застосовується у випадках, коли встановлено, що подія, з приводу якої проводиться розслідування, мала місце, була результатом діянь певної особи, проте це діяння не є кримінальним правопорушенням внаслідок: а) відсутності хоча б одного з елементів складу правопорушення (об`єкта, суб`єкта, об' єктивної та суб' єктивної сторін); б) непричетності особи до кримінального правопорушення.

Тобто, закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч. 1 ст.284 КПК України можливе лише щодо конкретноїособи за умови, що в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, але наявна подія кримінального правопорушення. В такому випадку, слідчий повинен продовжувати досудове розслідування кримінального провадження до моменту встановлення осіб, причетних до його вчинення.

Однак, всупереч вимогам, передбаченим спи 110 КПК України дізнавач закриваючи кримінальне провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, не вказав який елемент складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, відсутній в діях конкретної особи.

Більше того, взагалі незрозуміло чим керувався дізнавач, закриваючи кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях невстановленої особи складу кримінального правопорушення.

Частинами 1 і 2 ст.9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Між тим, рішення дізнавача про закриття даного кримінального провадження за наведених вище обставин є беззаперечно передчасним та не відповідає наведеним вимогам.

Проведене досудове розслідування у цьому провадженні свідчить про його неповноту і однобічність та невмотивованість оскаржуваної постанови, що зумовлює скасування цієї постанови й необхідність продовження досудового розслідування.

З огляду на вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що при закритті кримінального провадження слідчим не були дотримані положення вимог кримінального процесуального закону щодо всебічності та повноти дослідження всіх обставин. Все це в сукупності дає підстави вважати рішення про закриття кримінального провадження передчасним. А відтак, постанова дізнавача сектору дізнання Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_5 від 31.12.2024 про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024078030001127 від 19.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України підлягає скасуванню.

Після скасування рішення дізнавача про закриття кримінального провадження досудове розслідування підлягає відновленню.

На підставі та керуючись ст. ст. 40, 303, 306-307, 309-310, 376 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Скаргу представника заявника адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах заявниці ОСОБА_4 , на постанову дізнавача сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 від 31.12.2024, яка полягає у закритті кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024078030001127 від 19.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України задовольнити.

Постанову дізнавача сектору дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 від 31.12.2024, яка полягає у закритті кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024078030001127 від 19.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 25 березня 2025 року о 16 год. 50 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1