Вирок

від 26.03.2025 по справі 489/7162/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/7162/24

кримінальне провадження

№1-кп/489/569/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 р. м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024152040000878 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , 2010 р.н., ФОП, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з постановою Верховної ради України від 17.06.1992 №2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна» визначено, що зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян.

Крім того, підпунктами 1-4, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №576 від 12.10.1992 та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998, визначено, що придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї, боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів здійснюється лише на підставі спеціальних дозволів.

Однак, в порушення зазначених вимог законодавства, ОСОБА_4 , в ніч з 25.06.2024 на 26.06.2024 (точних дати та часу встановити не надалось можливим), перебуваючи біля автозаправного комплексу, який розташований в районні м. Умань Черкаської області (назву АЗК та його адресу фактичного місця знаходження встановити не надалось можливим), знайшов наявні на землі біля бордюру корпус наступальної осколкової ручної гранати РГН промислового вироблення з маркувальним позначенням «254-92-88» та ударно-дистанційний запал УДЗ промислового вироблення з маркувальним позначенням «УДЗ 334-34-88», що застосовується для спорядження ручних осколкових гранат РГН, які при конструктивному поєднанні утворюють вибуховий пристрій промислового виготовлення військового призначення - наступальну осколкову ручну гранату РГН, незаконно привласнивши поклав їх до транспортного засобу легкового автомобіля марки «BMWX5» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , що належить останньому на праві приватної власності та перебуває в його користуванні, та почав їх незаконно транспортувати та зберігати при собі, без передбаченого законом дозволу.

27.06.2024, в період часу з 16:16 год. по 17:15 год., під час санкціонованого обшуку транспортного засобу легкового автомобіля марки «BMWX5» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_7 та перебуває в його користуванні, який знаходився на паркувальному майданчику біля відділення поліції №2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, за адресою: м. Миколаїв, вул. 12 Повздовжня, 42-А, виявлено та вилучено корпус наступальної осколкової ручної гранати РГН промислового вироблення з маркувальним позначенням «254-92-88» та ударно-дистанційний запал УДЗ промислового вироблення з маркувальним позначенням «УДЗ 334-34-88», що застосовується для спорядження ручних осколкових гранат РГН, які при конструктивному поєднанні утворюють вибуховий пристрій промислового виготовлення військового призначення - наступальну осколкову ручну гранату РГН, які останній незаконно придбав, транспортував та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Дії обвинуваченого кваліфіковано за ч.1 ст. 263 КК України, тобто носіння, придбання, зберігання вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.

Обвинувачений ОСОБА_4 та прокурор під час підготовчого судового засідання уклали угоду про визнання винуватості, в якій досягли згоди, у зв`язку з зобов`язанням обвинуваченого беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі в судовому провадженні, про призначення обвинуваченому покарання за ч.1 ст. 263 КК України у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні беззастережно визнав свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, щиро розкаявся, просив затвердити угоду.

Суд виконавши вимоги ст. 474 КПК України, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, вирішуючи питання щодо можливості затвердження угоди, приходить до висновку, що є підстави для затвердження угоди.

Так, умови угоди не суперечать вимогам цього Кодексу та Закону, оскільки ст.469 КПК України допускає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, у разі надання потерпілим (всіма потерпілими) письмової згоди прокурору на укладення ними угоди, яким і є злочин, передбачений ч.1 ст. 263 КК України, за яким кримінальне правопорушення правильно кваліфіковано, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди було добровільним, є фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим та ним вчинені дії, які є підставою для укладення угоди.

Крім того, сторони угоди згодні на призначення узгодженого ними виду і міри покарання. Узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором, на підставі якої ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання.

Керуючись ст.ст. 100, 374, 375, 475, 532 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Угоду провизнання винуватостівід 26.03.2025,укладену міжобвинуваченимОСОБА_4 та прокурором затвердити.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Речові докази:

- флеш носій 64 GB TG, диск з відеозаписом нагрудної камери № 470570 від 26.06.2024 зберігати в матеріалах кримінального провалдення;

- 69 патронів «СОВА П 9 мм» (квитанція № 286), осколки та деталі, утворені в результаті знищення корпусу гранати РГН та запалу до неї, разом з пробкою папером та первинним упакуванням (квитанція № 296) - знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави на рахунок UA908999980313090115000014482, УК у Миколаїв/Інгульськ.р-н/24060300, ЄДРПОУ - 37992781, Код 24060300, Банк: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, процесуальні витрати в розмірі 9056,30 грн. за проведення судової експертизи.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав передбачених ч.4 ст.394 КПК України або до суду, яким затверджена угода з підстав невиконання угоди протягом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Суддя