Рішення

від 18.03.2025 по справі 390/2469/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/2469/23

Провадження № 2/390/1015/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2025 р.Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Бойко І.А.,

при секретарі Кондратовій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДП «СхідГЗК», в якому просить стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди, заподіяною втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, у розмірі 335000 грн без урахування податку з доходів з фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 18.10.2006 по 31.01.2022 він працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ДП «СхідГЗК» на підземних роботах. За час роботи на підприємстві у позивача впродовж 15 років через шкідливі умови праці та значне перевантаження виникло хронічне професійне захворювання. 31.01.2022 його звільнили на підставі п.2 ст.40 КЗпП України. У зв`язку із отриманим професійним захворюванням стан здоров`я позивача є незадовільним, його постійно турбують біль в хребті, попереку, суглобах, судоми в литкових м`язах, біль в ліктьових, плечових та колінних суглобах, утруднена хода, загальна слабкість, задишка, зниження слуху, шум у вухах. Періодичні курси лікування, які він змушений проходити, призводять до незначного полегшення на короткотривалий час. Крім того, позивач позбавлений можливості вести звичний спосіб життя, оскільки він не має можливості реалізовувати свої звички та бажання, що негативно позначаються на його сім`ї. Втрата можливості влаштуватись на роботу в працездатному віці та періодичне лікування, викликає у позивача психологічний дискомфорт, стрес та депресію. Зазначені негативні явища є триваючими, продовжують його супроводжувати та не зменшуються з часом. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням його здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання, тому він звернувся до суду із даним позовом.

У відзиві на позов представник відповідача факт виконання робіт на підприємстві на вищевказаних посадах не заперечує. В той же час зазначив, що вина відповідача у виникненні у позивача професійного захворювання позивачем не доведена. На підприємстві створені всі належні умови для мінімізації шкідливих факторів, які виникають через специфіку виробництва, зокрема шляхом запровадження модернізованої технології виробництва. Негативний вплив на здоров`я працівників підприємством не може бути повністю усунений з об`єктивних причин. Відповідач в повному обсязі виконував обов`язки щодо дотримання вимог безпеки та захисту здоров`я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування, колективного договору, що в сукупності свідчить про належне виконання вимог законодавства щодо створення безпечних умов праці. Представник відповідача вважає, що існує ймовірність спричинення моральних страждань позивача не від професійних захворювань, а від супутніх причин. У зв`язку з чим представник відповідача вважає, що умови для відшкодування моральної шкоди відсутні через відсутність протиправних діянь та вини відповідача. Сума, пред`явлена позивачем, не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості. Характер правопорушення, на яке посилається позивач, не передбачає розрахунку моральної шкоди у кратному співвідношенні до мінімальної заробітної плати. Спричинення моральної шкоди позивачем не доведено належними доказами, а наявність самої шкоди не є безумовною підставою для її відшкодування. Також представник відповідача зауважив, що позивач отримує щомісячні страхові виплати та при встановленні інвалідності отримав одноразову грошову допомогу у значному розмірі, які компенсували моральні страждання та втрати позивача у зв`язку із частковою втратою працездатності. На підставі вищенаведеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В письмових поясненнях представник відповідача зазначив, що сторони скористались правом врегулювати питання відшкодування моральної шкоди в договірному порядку та 11.07.2023 між ДП «Схід ГЗК» Інгульська шахта та ОСОБА_1 укладено угоду № 18/722 про відшкодування моральної шкоди у сумі 6000 грн за отримання професійного захворювання та втрату працездатності. Після реалізації свого законного права на відшкодування моральної шкоди один раз, позивач не має права повторно вимагати такої компенсації. Звернення позивача до суду є передчасним, оскільки договір не завершений та на даний час виконується в частині оплати моральної шкоди. Сума, визначена позивачем в позовній заяві, не обумовлена договором та не відповідає істотним умовам договору про відшкодування моральної шкоди, а в самому договорі позивач відмовився від будь-яких інших сум на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання з відповідача, крім суми, обумовленої договором. На підставі вищезазначеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явився, від його представника адвоката Бузинарської Д.М. до суду надійшла заява, в якій вона позов підтримала.

Представник відповідача про дату, місце і час розгляду справи повідомлявся згідно довідки про доставку електронного листа. Клопотань про відкладення судового засідання від представника відповідача до суду не надійшло.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Суд установив, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , останній дійсно працював на ДП «СхідГЗК», а саме: 18.10.2006 він був прийнятий на посаду підземного роздавальника вибухових матеріалів з повним робочим днем. 17.12.2012 ОСОБА_1 переведений на посаду підземного гірника з повним робочим днем. 06.06.2013 переведений учнем електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування з повним робочим днем у підземних умовах. 16.09.2013 переведений підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування з повним робочим днем. 31.01.2022 ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи, на підставі п.2 ст.40 КЗпП України (а.с.8-10).

З інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) від 04.04.2022 № 15-20-03/1827-22 вбачається, що відповідно до «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» умови праці ОСОБА_1 на робочих місцях Інгульська шахта ДП «СхідГЗК» за професіями підземного гірника дільниці підривних робіт, підземного роздавальника вибухових матеріалів та підземного гірника дільниці гірничопрохідних, бурових та очисних робіт, відноситься до 3 класу 2 ступеня шкідливості та небезпечності та за професією підземного електрослюсаря (учня) чергового та з ремонту устаткування відноситься до 3 класу 4 ступеня шкідливості (а.с.11-18).

З повідомлення про хронічне захворювання (отруєння) ДУ «Український науково-дослідний інституту промислової медицини» встановив у ОСОБА_1 хронічне захворювання (а.с.19).

Згідно із виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 62 від 19.10.2018 ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 08 по 19 жовтня 2018 (а.с.33).

Згідно із епікрізом № 594 із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 з 12 по 22 травня 2020 перебував на лікуванні в КНП «Поліклінічне об`єднання Міської ради м.Кропивницького» (а.с.29).

В епікрізі № 442 з медичної карти амбулаторного хворого вбачається, що ОСОБА_1 проходив лікування з 01 по 14 квітня 2021 року КНП «Поліклінічне об`єднання Міської ради м.Кропивницького» (а.с.39-40).

З виписки із медичної карти поліклінічного хворого вбачається, що ОСОБА_1 з 01 по 15 грудня 2021 перебував на лікуванні в поліклінічному відділенні КНП КРР Кропивницької ЦРЛ (а.с.32).

Відповідно до виписки № 11225 з медичної карти стаціонарного хворого пульмонологічного відділення ОСОБА_1 з 16 по 23 грудня 2021 перебував на лікуванні в пульмологічному відділенні КНП «КОЛ КОР» (а.с.31).

З виписки із медичної карти амбулаторного хворого № 1554 ОСОБА_1 з 14 по 18 лютого 2022 перебував на лікуванні в неврологічному відділенні КНП «КОЛ КОР» (а.с.30).

З виписки із медичної карти амбулаторного хворого № 62 від 25.01.2022 вбачається проходження ОСОБА_1 періодичного лікування. Надано направлення до ДУ «Український НДІ промислової медицини» (м.Кривий Ріг» для встановлення зв`язку захворювання зі шкідливими факторами на виробництві. За висновком ЛКК № 1 від 13.01.2022 протипоказання працювати в шкідливими умовах праці: в умовах підвищеного шуму, знижених температур, у вимушеній робочій позі, у зоні іонізуючого випромінювання в підземних умовах (а.с.35-37, 38).

З медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» № 648 від 12.05.2022 у ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з вираженим статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом нижніх кінцівок, нейродистрофією у вигляді деформуючого остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних (ПФ другого ступеня) суглобів (а.с.22-23).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23.05.2022 комісією Управління Держпраці у Кіровоградській області встановлені наступні причини виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК»: рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній робочій позі складає до 27,3 %, при нормі 25%, робоча поза вимушена 12,8 %, при нормі до 10 %, кількість вимушених (більше 300) нахилів корпусу за зміну становить до 192, при нормі 51-100, відноситься до ІІІ класу 1 ступеню важкості трудового процесу. За показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну ІІІ клас 2 ступеню напруженості трудового процесу. З метою ліквідації і запобігання виникнення професійних захворювань (отруєнь) запропоновано виконувати ряд заходів, а саме: посилити контроль використання працівниками засобів захисту (а.с.20-21).

З довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 138080 від 19.06.2023 вбачається, що ступінь втрати працездатності ОСОБА_1 становить 60 % та є безтерміновою (25).

Відповідно до довідки акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 388066 ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності безтерміново. Причина інвалідності - професійне захворювання (а.с.24).

З договору № 18/722 від 11.07.2023, укладеного між ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 , сторони, враховуючи заяву останнього про виплату одноразової грошової компенсації в якості відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із профзахворюванням, отриманим за час роботи на ДП «СхідГЗК», з урахуванням медичного висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «Українська науково-дослідний інститут промислової медицини» № 648 від 12.05.2023, узгодили, що ДП «СхідГЗК» сплачує одноразову грошову виплату ОСОБА_1 в сумі 6000 грн з врахуванням сплати необхідних податків та обов`язків платежів із вказаної суми, в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманого ним професійного захворювання. ОСОБА_1 відмовляється від будь-яких намірів стягнення на його користь інших сум в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійних захворювань з ДП «СхідГЗК», а останнє зобов`язується в строк до 31.07.2024 сплатити на користь ОСОБА_1 6000 грн на реквізити, які наведені в угоді (а.с.72).

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч.5 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово,якщо інше не встановленодоговоромабо законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц сформульовано висновок про те, що тлумачення положень ст. ст. 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду, в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Отже, заподіювач моральної шкоди і потерпілий мають право на укладення договору про врегулювання своїх відносин з відшкодування завданої шкоди на власний розсуд, що передбачено ч. 5 ст. 23 ЦК України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зі змісту ст. 525 та ст. 615 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зокрема через порушення зобов`язання однією зі сторін.

З огляду на те, що договір є універсальним регулятором приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків, у договорі про відшкодування шкоди сторони можуть на власний розсуд визначити підстави відшкодування шкоди (факти заподіяння шкоди), спосіб, розмір та строк компенсації тощо.

Такий договір є обов`язковим для сторін і підлягає виконанню.

Якщо такий договір виконується, то підстав для звернення до суду немає.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на договір з позивачем, яким визначено розмір компенсації за завдану йому моральну шкоду та строку її сплати.

Станом на день звернення до суду визначений договором строк сплати компенсації не сплив.

Договір про відшкодування моральної шкоди сторони по справі уклали після того, як факт професійного захворювання позивача та відсоток втрати ним професійної працездатності були встановлені згідно з законом, а також встановлено інвалідність.

Отже, на час укладення цього договору сторони володіли усіма даними про обставини, які впливають на відповідальність відповідача за спричинену позивачу шкоду, а тому за спільною домовленістю визначили розмір та порядок відшкодування, уклавши договір.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює цивільні права вільно, на власний розсуд.

Якщо потерпілий досягнув домовленості з особою, відповідальною за завдану йому шкоду, про відшкодування це право обох учасників таких правовідносин.

Суд не має повноваження довільно втручатися у договір, крім випадків передбачених законом (наприклад, визнання оспорюваного договору недійсним, ігнорування нікчемного договору, розірвання договору на вимогу однієї зі сторін).

Згідно із ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 759/24061/19).

В ЦК України закріплений конструкт, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Звертаючись до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_1 вимог визнання недійсним або розірваннядоговору про відшкодування моральної шкоди від 11.07.2023 № 18/722 не заявив.

Висновку про нікчемність цього правочину рішення суду першої інстанції не містить.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач аргументів щодо нікчемності договору не наводив. Доказів укладення договору від 11.07.2023 № 18/722 під впливом помилки, обману або під впливом тяжкої обставини позивач суду не надав.

Змістдоговору про відшкодування моральної шкоди від 11.07.2023 № 18/722 підтверджує право позивача на отримання відшкодування завданої йому моральної шкоди, а не обмежує його у такому праві.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, приблизною.

Визначена у договорі сума компенсації за завдану позивачу моральну шкоду не може розцінюватися, як позбавлення або обмеження його права на відшкодування, адже саме такий її розмір волевиявлення позивача.

Крім того, на думку суд, поведінка позивача, який уклав з відповідачем у справі договір про відшкодування завданої йому моральної шкоди, де узгодив форму, розмір та строки виплати відшкодування, а згодом, не дочекавшись спливу визначеного строку виконання відповідачем (боржником) свого обов`язку, пред`явив позов про стягнення відшкодування у більшому розмірі, не оспорюючи сам договір, суперечить його попередній поведінці та є недобросовісною.

Отже, з огляду на обставини цієї справи є підстави для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.

Відповідно до правової позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2020 по справі №641/8857/17 у разі реалізації свого законного права на відшкодування моральної шкоди один раз позивач не має права повторно вимагати такої компенсації за те ж діяння (якщо багаторазове відшкодування не передбачене договором або законом).

Позивачем не спростовані доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, стосовно того, що спірне питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, сторони врегулювали в досудовому порядку шляхом укладення відповідного договору в письмовій формі.

Таким чином у задоволенні позову слід відмовити.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами ст.ст. 23, 1167-1168 ЦК України.

Керуючись ст.ст.4, 12-14, 77-82, 89, 95, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», в особі Інгульської шахти Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, - відмовити.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи.Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач: Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», вул.Горького, 2, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, 52210, код ЄДРПОУ 14309787, в особі Інгульська шахта Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», с.Неопалимівка, Кропивницького району Кіровоградської області, поштовий індекс 27637, код ЄДРПОУ 14314239.

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області І.А. Бойко