Ухвала

від 20.03.2025 по справі 944/1091/25

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/1091/25

Провадження №6/944/25/25

УХВАЛА

20.03.2025 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - Колтуна Ю.М.

з участю секретаря судового засідання Романик Ю.В.

розглянувши у судовому засіданні, у залі суду, у м.Яворові подання головного державного виконавця Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області ЗМУ МЮ Пікули Олега Богдановича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи,

встановив:

державний виконавець Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області ЗМУ МЮ Пікула О.Б. звернувся до суду із поданням, в якому просить тимчасово обмежити боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього постановою № 461/10856/21 виданою Галицького районного суду м. Львова від 10.03.2022 про конфіскацію транспортного засобу марки «AUDI А4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VTN-код НОМЕР_2 на користь держави.

Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у державного виконавця знаходиться виконавче провадження 75089871 з виконання вказаної постанови. Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України Про виконавче провадження", виконавцем 24.05.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. До Яворівського ВДВС у ЯРЛО ЗМУ МЮ з поштового відділення повернувся конверт з відміткою про те, що боржник відмовився від отримання конверта.

ОСОБА_1 на виклики державного виконавця не з`явився, про причини неявки не повідомив виконавця, жодних відомостей про місцезнаходження транспортного засобу, який підлягає конфіскації на користь держави, боржник не надав.

Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від його виконання.

Державний виконавець належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду подання, в судове засідання не з`явився.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, суд вважає, що розгляд подання слід провести без участі цих осіб, в порядку ч. 4 ст. 441 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подання та долучені до нього документи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що на виконанні у Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області ЗМУ МЮ перебуває виконавче провадження 75089871 з виконання постанови № 461/10856/21 Галицького районного суду м. Львова від 10.03.2022 про конфіскацію транспортного засобу марки «AUDI А4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 на користь держави.

За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який згідно матеріалів виконавчого провадження є громадянином України.

Постаново державного виконавця від 24.05.2024 відкрито виконавче провадження № 7508987. Боржника було зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої та роз`яснено право, порядок та строки оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження.

В подальшому, а саме 24.05.2024, 16.01.2025 боржнику було направлено виклики з вимогою з`явитись до державного виконавця виконавчого.

Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нею відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадян України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Для позитивного вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника згідно до вказаних норм законів необхідними елементом є пропорційність втручання у конвенційне право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов`язкових державних рішень та гарантій на вільне пересування особи.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав уважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Згідно з вимогами ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За змістом даної норми підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є факт його ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, яке полягає у вчиненні боржником дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, в тому числі, і безпідставна неявка на виклики державного виконавця.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом.

Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів не відповідає вимогам законодавства.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені законом саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявністю факту їх невиконання.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець у поданні, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Отже, наявність самого лише невиконаного зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Факт ухилення боржника має підтверджуватись сукупністю належних доказів, які державний виконавець повинен надати до суду.

Відповідно достатті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (статті 77-80 ЦПК України).

Частинами першою, другою, п`ятоюстатті 81 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем до подання не долучено належних, допустимих та достатніх доказів того, що боржник вчиняє саме умисні свідомі дії, спрямовані на невиконання відповідного зобов`язання, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду; не вказано, які перешкоди вчинені з боку боржника для проведення виконавчих дій державному виконавцеві зокрема щодо розшуку автомобіля. Не надано жодних документів, які б свідчили, що боржник саме свідомо та умисно ухиляється від виконання рішення суду, при цьому маючи змогу виконати зобов`язання, але не робить цього з неповажних причин.

Неявка боржника на виклик державного виконавця також не може вважатися ухиленням, оскільки з наявної у матеріалах справи копії поштового конверта, можна зробити висновок, що боржнику лише один раз поштою направлявся виклик про необхідність явки.

За результатами виклику державним виконавцем жодного акту не складено, натомість 04.03.2025 подано до суду вказане подання.

Згідно з узагальнень, наданих Верховним судом України (Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року), наголошується на тому, що ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання.

Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, головний державний виконавець не надав доказів того, що ним вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Слід також зазначити, що у поданні не зазначено підстав та доказів того, що боржник має намір виїхати за межі України, чи за час виконання рішення виїжджав за межі України і, що це призвело до не виконання зобов`язання.

Звернення державного (приватного) виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути як крайній захід, який застосовується до боржника, коли державним (приватним) виконавцем вже виконані всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування.

Судом враховано, що обмеження у праві виїзду за межі України може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості, проте наявні у справі матеріали не містять жодних даних про те, що встановлення такого обмеження якимось чином цьому посприяє.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що підстав для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не вбачається, що не перешкоджає державному виконавцю у разі надання необхідних доказів та зміни обставин звернутися з відповідним поданням до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.260,353,441 ЦПК України, суд,

ухвалив :

у задоволенні подання головного державного виконавця Яворівського відділу державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області ЗМУ МЮ Пікули Олега Богдановича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Ю.М. Колтун