Ухвала

від 03.11.2010 по справі 22/122а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2010 р.                               м. Київ                                        К-17319/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді           Пилипчук Н.Г.

суддів                              Бившевої Л.І.

                                        Ланченко Л.В.

                                        Нечитайла О.М.

                                        Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Єнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Донецької області від 11.05.2007

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2007

у справі № 26/122а

за позовом Державного підприємства «Орджонікідзевугілля»

до Єнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції  

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

          ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області від 11.05.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2007, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.02.2007 № 0006892340/0 та стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Орджонікідзеввугілля»судовий збір в сумі 3,40 грн.

Єнакіївська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Податкове повідомлення-рішення від 27.02.2007 № 0006892340/0 про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток прийнято на підставі акту перевірки від 21.02.2007 № 433/23/32276912, яким зафіксовано порушення позивачем вимог:

п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у невключенні позивачем до складу валового доходу вартість вугілля, відвантаженого працівникам підприємства та пенсіонерам, що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток у 2 кварталі 2005 року на суму 89883,50 грн. та у 4 кварталі 2005 року на суму 25639,75грн.;

п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у включенні позивачем до складу валових витрат витрати понесені у зв’язку з поліпшенням основних фондів, тоді як сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів станом на 01.01.2005 дорівнювала нулю.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні даного спору та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягало застосуванню до даних спірних відносин.

Зокрема, суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача підстав для збільшення валового доходу на вартість вугілля, відвантаженого працівникам підприємства та пенсіонерам на побутові потреби на виконання вимог ст. 43 Гірничого закону України від 06.10.1999 № 1127-ХІV, оскільки, виходячи зі змісту даної норми Закону, суди правильно зазначили, що безоплатне надання працівникам та пенсіонерам підприємства вугілля на побутові потреби є лише соціальною гарантією цих осіб.

Такі операції не є продажем товарів у розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не здійснюються на підставі цивільно-правових договорів, що передбачають передачу товарів у власність за плату або компенсацію, а також не є операціями з безоплатного надання товарів у розумінні п. 1.23 ст. 1 вказаного Закону, оскільки не здійснюються на підставі певних цивільно-правових договорів, якими б обумовлювалися умови передачі товарів у власність без грошової або іншої компенсації їх вартості. Передане працівникам та пенсіонерам вугілля на побутові потреби не може також розглядатися як безоплатно надані товари без укладання цивільно-правових угод, оскільки, як зазначалося вище, така передача відбулася на виконання вимог Гірничого закону України як державна соціальна гарантія зазначених осіб.

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про правомірність віднесення позивачем на підставі п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у межах визначеного даною нормою розміру.

В результаті ретельного дослідження спірного питання: наявності чи відсутності основних фондів, суди попередніх інстанцій достовірно встановили, що припинення юридичної особи –ДП «Орджонікідзевугілля»не відбулось, підприємство з ЄДР не виключалось, з податкового обліку не знімалось.

Фактично відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики від 26.05.2005 № 237 була здійснена передача основних фондів від ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»до ДП «Орджонікідзевугілля», яке є правонаступником усіх прав та обов’язків першого, що пов’язані з діяльністю виділених з його складу відокремлених підрозділів та виробничих одиниць відповідно до розподільчих балансів.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Єнакіївської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 11.05.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2007 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            Л.І. Бившева

                                                                      Л.В. Ланченко  

                                                                      О.М. Нечитайло

                                                                      О.І. Степашко