Рішення від 17.03.2025 по справі 949/2348/24

Справа №949/2348/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

позивачки: ОСОБА_1 ,

представника позивачки: ОСОБА_2 ,

третьої особи: Стрибулевича В.Ф. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування - виконавчого комітету Висоцької сільської Сарненського району Рівненської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Клюйко А.О., звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування - виконавчого комітету Висоцької сільської Сарненського району Рівненської області та просить позбавити відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 10 листопада 2004 року між позивачкою та відповідачем був укладений шлюб, який рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 13 жовтня 2014 року розірвано.

Від даного шлюбу у сторін народилося троє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач жодним чином не піклується про дітей, не цікавиться їх успіхами, станом здоров`я та навчанням, матеріально утримувати їх не допомагає. Він не забезпечує дітей необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання. Він не приймає участі у їх вихованні, не спілкується, не телефонує та не відвідував їх, хоча будь-яких перешкод для цього не існує. Всі питання щодо виховання дітей, вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Також після розірвання шлюбу, з відповідача рішенням суду присуджено стягнення аліментів, але їх він взагалі не сплачував, внаслідок чого утворилася заборгованість по аліментах у сумі 303609,50 грн. Зазначене вище свідчить про те, що відповідач свідомо самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітніх дітей, а тому, на думку позивачки, позбавлення батьківських прав відповідача є необхідним для забезпечення прав дітей, так як відповідач своєю поведінкою жодним чином не впливає на їх виховання.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, із викладених у позовній заяві підстав, та додатково пояснила, що після розірвання шлюбу у 2014 році, відповідач взагалі перестав спілкуватися і цікавитися дітьми. Він не допомагає дітям матеріально, у зв`язку з чим, вона була змушена звернутися до суду із позовом про стягнення із відповідача аліментів. Де відповідач проживає на даний час, позивачці невідомо.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Клюйко А.О. позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити. Додатково повідомив, що матеріали позову, достатньою мірою свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про його виклик (а.с.58) в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Представник третьої особи Стрибулевич В.Ф. не заперечував проти задоволення позову, додатково пояснивши, що питання про про позбавлення відповідача батьківських прав, було предметом розгляду 15 січня 2025 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Висоцької сільської ради, за результатам якого прийнято рішення про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд, заслухавши пояснення позивачки, представника позивачки, представника третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 10 листопада 2004 року між позивачкою та відповідачем був укладений шлюб, який рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 13 жовтня 2014 року - розірвано. Неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишено проживати разом з матір`ю до досягнення ними повноліття (а.с.16).

З копії свідоцтв про народження: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 22 грудня 2006 року); ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 03 грудня 2007 року); ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 23 листопада 2009 року), встановлено, що їх батьками є позивачка - ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_4 (а.с.13,14,15).

Як встановлено із постанови про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_8 від 04 грудня 2014 року, за виконавчим листом №560/1049/14-ц, виданим 13 листопада 2014 року Дубровицьким районним судом із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі по 500,00 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 20 червня 2014 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.17).

Згідно довідки Дубровицького відділу Державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №15096 від 27 листопада 2024 року, станом на 27 листопада 2024 року, заборгованість ОСОБА_4 по сплаті аліментів становить 303609,50 грн. (а.с.18).

26 червня 2017 року позивачка зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 , після чого змінила прізвище на « ОСОБА_10 », про свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 26 червня 2017 року (а.с.29).

Згідно довідки про склад сім`ї №172 від 02 грудня 2024 року, виданої Відділом «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області, до складу сім`ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 входять: колишній чоловік - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочка - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.25).

Як вбачається із характеристики №02-22/501 від 02 грудня 2024 року, виданої Відділом «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1 , але фактично проживає разом із чоловіком ОСОБА_9 , по АДРЕСА_2 , з яким виховує одну спільну та трьох дітей дружини від першого шлюбу (а.с.22).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Також у своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

Відповідно до статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3)жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства", виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 8 вказаного Закону, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно пункту 15 цієї постанови позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Згідно ч.1,2 ст. 27 вказаної Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до характеристик виданих навчальними закладами: ОСОБА_5 навчається в ВСП «Сарненський педагогічний фаховий коледж РДГУ», за час навчання в коледжі отримав добрі знання з основних навчальних дисциплін (а.с.26); ОСОБА_6 та ОСОБА_7 навчаються в Селецькому ліцеї імені Олега Ващишина Дубровицької міської ради. Мати приділяє належну увагу їх вихованню, цікавиться їх успішністю та поведінкою, контактуючи з класними керівниками (а.с.27,28)

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи №877 від 02 грудня 2024 року, ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , разом із чоловіком ОСОБА_9 та дітьми: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 та ОСОБА_11 . ОСОБА_12 з чоловіком разом здійснюють вихований дітей та проживають сім`єю. Колишній чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 участі у вихованні дітей не приймає, матеріально не допомагає та не відвідує дітей (а.с.30).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

У постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 202/7712/18 (провадження № 61-3357св21) вказано, що «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Із висновку Органу опіки та піклування - виконавчого комітету Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області, затвердженого рішення виконкому №8 від 21 січня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 10 листопада 2004 року уклали шлюб, від якого в них народились діти: - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 13 жовтня 2014 року шлюб між ними було розірвано. 26 червня 2017 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_9 , в якому в них народилась спільна дитина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після укладення шлюбу ОСОБА_1 зі своїми дітьми переїхала до чоловіка і вони почали проживати по АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 проживає по АДРЕСА_1 , але ніяким чином не піклується про своїх дітей. Він не проявляє зацікавленості в їх подальшій долі, не цікавиться станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток неповнолітніх дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, не спілкується з ними, не дає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу. Батько не проявляє інтерес до успіхів дітей у навчанні, не з`являється на батьківські збори, не спілкується з класними керівниками, не бере участі у позакласних заходах, свідомо нехтує у матеріальній допомозі дітям. ОСОБА_4 ніде не працює, зловживає алкогольними напоями, має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 303609,50 гривень. На даний час неповнолітні діти проживають з мамою, яка спільно з ОСОБА_9 їх утримує та виховує. В їх будинку достатньо місця для проживання та відпочинку всіх дітей. В кімнатах зроблений евроремонт, поставлені меблі. Підведено водопостачання із власної свердловини, є холодна та гаряча вода. Будинок повністю забезпечений побутовими приладами. Підключений Інтернет. Біля будинку, на подвір`ї розміщені господарські будівлі. Мамою створені хороші умови для проживання дітей, а вони оточені увагою, любов`ю, турботою, їм з мамою комфортно і в психологічному плані. ОСОБА_9 допомагає утримувати та виховувати дітей. На засідання комісії з питань захисту прав дитини 15 січня 2025 року для розгляду питання, щодо доцільності (недоцільності) позбавлення батька батьківських прав, запрошувались мама ОСОБА_1 та батько ОСОБА_4 . ОСОБА_1 розповіла, що сумлінно виконує свої батьківські обов`язки відносно дітей, матеріально забезпечує дітей, слідкує за їх здоров`ям, намагається виховувати їх на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. У свою чергу ОСОБА_4 на засідання не з`явився. Враховуючи викладене та виходячи виключно з інтересів дитини, орган опіки та піклування виконавчого комітету Висоцької сільської ради вважає доцільним позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.44).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 та ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріально забезпечувати та утримувати її.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав по відношенню до своїх дітей за ухилення від виконання батьківських обов`язків.

При ухваленні рішення суд, відповідно до вимог п. 2 Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., також враховує, що дитині повинні бути надані можливості і сприятливі умови, які б дозволили їй розвиватися розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи і гідності при найвищому забезпеченні інтересів дитини.

Згідно статтей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991р., № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Приписами вказаної Конвенції, Закону України «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції «Про здійснення прав дітей», ратифікованої Україною 03.08.2006 р., Конвенції «Про юрисдикцію, право, яке признається, виконується та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14.09.2006 р., гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст.150 СК України.

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Судом встановлено, що відповідач після розлучення з позивачкою у 2014 року, зовсім не спілкується з дітьми протягом десяти років. Тому суд приходить до висновку, що ним свідомо обрано такі життєві умови, за яких він не бере участь у вихованні дітей, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Будь-яких доказів, які б свідчили про бажання відповідача встановити чи налагодити спілкування із дітьми, сприяти їх матеріальному забезпеченню та приймати участь в їх житті, ним не подано. Натомість суд звертає увагу, що відповідач, будучи належним чином повідомленим, жодного разу не з`явився в судове засідання без поважних причин, що, на думку суду, не може свідчити про його бажання виправитись. Жодних дій, які б реально свідчили про його бажання підтримувати зв`язок із дітьми, займатися їх вихованням та утриманням, відповідачем не вчиняється. Натомість його неявка в судові засідання та байдуже ставлення до долі дітей, свідчить про відсутність інтересу до дітей та про відсутність реального бажання змінити свою поведінку. Разом із тим, як встановлено в судовому засіданні, діти повністю знаходяться на забезпеченні позивачки, яка їх виховує та дбає про їх духовний розвиток.

На підставі наданих суду доказів, судом встановлено, що відповідач ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованості в їх подальшій долі, не цікавиться їх успіхами та станом здоров`я, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя. Він не забезпечує їх необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання. Він не спілкується з дітьми, не створює умов для отримання ними освіти, не виявляє турботи та інтересу до їх життя, не розуміє їх потреб, не надає підтримки, внаслідок чого створились умови, які шкодять інтересам дітей. Він не виконує покладених на нього законом обов`язків щодо педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дітей. Вищезазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює, як ухилення відповідача від виховання своїх дітей, свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками та відсутності серйозного ставлення до дітей, байдужості до їх долі.

Аналізуючи зазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що є достатні підстави вважати, що в діях відповідача є свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками, повна байдужість до подальшої долі та життя своїх дітей, що можна кваліфікувати як свідомо обрану ним винну поведінку у формі бездіяльності, внаслідок якої він повністю самоусунувся від виконання таких обов`язків, покладених на нього законом та нормами суспільної моралі, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками та байдуже відноситься до долі дітей.

При вирішенні позовної вимоги в частині позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід зазначити, що на день звернення до суду ОСОБА_5 виповнилося повних 17 років.

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (частина перша статті 6 СК України).

Дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше (стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 суд зазначив, що права та обов`язки батьків і повнолітньої дитини визначені розділом ІІІ СК України.

Виходячи зі змісту статті 164 СК України, наявність підстав для позбавленням батьківських прав не пов`язується із досягненням дитиною повноліття. У частині другій цієї статті зроблено застереження лише щодо позбавлення батьківських прав матері, батька лише у разі досягнення ними повноліття.

Досягаючи повноліття, особа втрачає правовий статус дитини в розумінні закону, проте сімейні відносини між батьком/матір`ю та сином/дочкою після досягнення дитиною повноліття не припиняються, між ними зберігається правовий зв`язок як батьків і дитини. Це, відповідно, означає й існування між ними взаємних особистих немайнових та майнових прав та обов`язків, які є чинними впродовж усього життя, а окремі з них - навіть після смерті одного з них.

У статті 166 СК України визначені правові наслідки позбавлення батьківських прав. Так, у частині першій наведеної статті передбачено, що особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Тож навіть після досягнення дитиною повноліття батьки, які не позбавлені батьківських прав стосовно такої дитини, зберігають певні права та обов`язки стосовно неї, які ґрунтуються на факті їх кровного споріднення. Із повноліттям дитини виникають права батьків на утримання і піклування з боку повнолітніх сина/дочки та відповідні обов`язки, що кореспондують їм. Батьки, не позбавлені батьківських прав, є спадкоємцями своєї дитини за законом.

Відповідно, позбавлення матері чи батька батьківських прав стосовно їхньої дитини, за умови доведеності факту невиконання ними своїх батьківських обов`язків, унеможливлює існування, зокрема, права на утримання та спадкування в майбутньому, та відповідатиме принципам розумності й справедливості.

Таке нормативне регулювання сімейних відносин між батьками та повнолітніми сином/дочкою є втіленням моральних засад суспільства, за яких батько та мати, що належно виконували свої обов`язки стосовно власної дитини протягом тривалого часу (від народження і до досягнення дитиною повноліття, а в певних випадках - навіть після досягнення повноліття), мають право на утримання від повнолітніх сина/дочки, а також на спадкування за законом. Відповідно, позбавлення матері чи батька батьківських прав стосовно їхньої дитини за умови доведеності факту невиконання ними своїх батьківських обов`язків унеможливлює існування, зокрема, права на утримання та спадкування в майбутньому.

Якщо право на позов існувало на момент звернення до суду, то спір має бути розглянутий по суті. Факт досягнення дитиною повноліття під час розгляду спору по суті та ухвалення відповідного судового рішення не може впливати на правовий результат вирішення справи судом, оскільки суд має оцінювати у сукупності факти виконання/невиконання батьками своїх обов`язків щодо дитини за період до її повноліття, які й стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом. При цьому, суд не може відмовити у позові лише з тих підстав, що на час ухвалення рішення по суті спору дитина досягла повноліття.

Таким чином, оскільки після пред`явлення позову ОСОБА_5 досяг повноліття, але так як правові наслідки позбавлення батьківських прав поширюються і на правовідносини, які виникають після досягнення дитиною повноліття, тому з метою унеможливлення існування у відповідача, який не виконує своїх батьківських обов`язків права на утримання та спадкування в майбутньому, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі позовні вимоги є обґрунтованими і правомірними.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо дітей є наслідком його винної та умисної поведінки та є підставою для позбавлення його батьківських прав, а тому, виходячи з наведених норм закону, встановлених судом обставин справи і визначених відповідно до них правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити та позбавити відповідача батьківських прав відносно: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки таке буде відповідати інтересам дітей.

Крім того, позбавлення відповідача батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє відповідача права на спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

На підставі ст.ст.19, 141, 150, 155, 164-166, 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. 5 Закону України "Про судовий збір" ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування - виконавчого комітету Висоцької сільської Сарненського району Рівненської області про позбавлення батьківських прав - задоволити.

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 27 березня 2025 року о 10-00 год.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт громадянина України ID-картка № НОМЕР_6 від 07 липня 2017 року, орган, що видав 5617.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , паспорт громадянина України ID-картка №.

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Висоцької сільської ради Сарненського району Рівненської області, вул. Б. Хмельницького, 20, с. Висоцьк Сарненський район Рівненська область, код ЄДРПОУ 04385043.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.