Рішення

від 12.03.2025 по справі 185/365/25

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/365/25

Провадження № 2/185/2630/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2025 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Зінченко А.С., розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/365/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на його користь 245 000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання при виконання трудових обов`язків.

В обґрунтування позову зазначає наступне.

ОСОБА_1 з 14 вересня 1985 року по 28

липня 1986 року; з 27 червня 1990 року по 29 липня 1990 року; з 01 липня 1991 року

по 27 серпня 1991 року; з 29 червня 1992 року по 11 вересня 1992 року; 09 червня

1997 року по 02 лютого 1998 року; з 06 лютого 1998 року по 18 квітня 1999 року; з 04

жовтня 1999 року по 28 листопада 2001 року; 12 грудня 2001 року по 19 вересня

2009 року; з 28 вересня 2009 року по 08 червня 2016 року працював на різних

посадах у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства

«ДТЕК Павлоградвугілля». 08 червня 2016 року позивача

звільнено з роботи. За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне

захворювання.

П.7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання

форми П-4 від 02 вересня 2016р., затвердженого начальником

Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: - радикулопатія білатеральна попереково-крижова L5, S1, переважно справа, шийна С5, С6, С7, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, з вазомоторно-трофічними

порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопатового

періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових

(ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів.

- хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої

стадії, емфізема легень першої стадії), група А. Легенева недостатність першого

ступеня. - нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких

обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм

робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту, не постійне

використання ЗІЗ.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є:

Хімічні фактори: вміст пилу з вмістом SiO2 кристалічного до 15,0% в повітрі робочої

зони в 39,1 раз перевищує ГДК (фактичне значення 78,2 мг/м3 при нормативному- 2

мг/м3) по СанПин 4617-88 «Предельно допустимые концентрации (ПДК) на веществ в

воздухе рабочей зоны». Фізичні фактори: Еквівалентний рівень шуму перевищує

нормативний на 12 дБА (фактичне значення 92 дБА, при нормативному- 80 дБА) по

ДСН 3.3.6.037-99. Вібрація: еквівалентний скорегований рівень віброшвидкості

перевищуєна 5 дБ (фактичне значення 117 дБ при нормативному 112 дБ);

освітленість (коефіцієнт природнього освітлення) природнє освітлення відсутнє, при

нормі 0,6; температура повітря вище нормативних параметрів на 0,9° С (фактичне

значення 24,9 С°, при нормативному -21,0-24,0 ° С мг/м3), відносна вологість повітря

93,2%, при нормі -75% по ДСН 3.3.6.042-99, ДСП 3.3.1.095-2002. Важкість праці:

зовнішнє фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні (за участю

м`язів рук, тулуба, ніг) 45043 кг/м, при нормі до 44000 кг/м; маса вантажу, що

постійно підіймається та переміщується вручну 43,85 кг, при нормі до 30 кг;

величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні

зусиль двома руками 74300 кг/с, при нормі до 70000 кг/м; перебування у незручній

та/або фіксованій позі 8,3% часу зміни, перебування у вимушеній позі (на колінах,

навпочіпки тощо)- 52,8% часу зміни, при нормі вільна зручна поза. Напруженість

праці: тривалість зосередження уваги (в % від часу зміни) -100% часу зміни, при

нормі 51-75% часу зміни; навантаження на слуховий аналізатор (при виробничій

необхідності сприйняття мови чи диференційованих сигналів) розбірливість слів та

сигналів від 70% до 50%, при нормі від 90% до 70%), ступінь відповідальності за

результат своєї діяльності, значущість помилки- є відповідальним за функціональну

якість кінцевої роботи, завдання, при нормі- є відповідальним за виконання

допоміжних робіт; ступінь ризику для власного життя вірогідний (нормавиключений); ступінь відповідальності за безпеку інших осіб є відповідальним за

безпеку (норма- виключена), нерегулярна змінність з роботою в нічний час (нормаоднозмінна робота без нічної зміни).

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 20 вересня 2016 року серії 12

ААА № 042601 позивачу первинно визначено ступінь втрати

працездатності на рівні 55%, з яким: 40% -радикулопатія, дефартрози, 10% - хронічне

обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 10 вересня 2019 року серії 12

ААА № 078161 позивачу повторно безстроково визначено ступінь

втрати працездатності на рівні 55%, з яким: 40% -радикулопатія, дефартрози, 10% -

хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 10 вересня 2019 року серії 12

ААБ № 628575 позивачу повторно безстроково встановлено третю

групу інвалідності по професійному захворюванню та протипоказана важка фізична

праця, пил, шум, підземно.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування,

що підтверджується випискою-епікризом від 10.08.2016р., випискою від 03.08.2021р.

Відповідно до виписки-епікризу від 10.08.2016р. позивач має скарги на постійні

ниючі болі в поперековому та шийному відділах хребта, виражене обмеження рухів в

них, біль посилюється при фізичному навантаженні, тривалій ході, іррадіація болю в

попереку в ноги, біль іррадією в обидві ноги, більше в праву, по задній поверхні до

стопи, «шльопає» при ході стопа права періодично, від шиї іррадіація болю в ділянку

потилиці, міжлопаткову ділянку, в ділянку плечового поясу, тягнучий біль іррадіює в

руки, оніміння в руках, в ногах, утруднену ходу, постійний викручуючий біль і

обмеження рухів в великих суглобах кінцівок (колінних і ліктьових, в плечових), в

суглобах кистей, судоми м`язів рук, гомілок, зябкість рук, набряки кистей, побіління

пальців на холоді, щоденний кашель з мокротинням, біль в грудній клітині при

фізичному навантаженні, важкість у грудній клітині, загальну слабкість, задишку при

фізичному навантаженні, зниження слуху, шум у вухах, періодичний давлючий

головний біль, запаморочення при зміні положення тіла.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та

порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості

реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє

можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання

хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та

біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того,

внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується

значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної

допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної

рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху,

поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно

позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний

час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними,

усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні

явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже,

факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами

доказування.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути

відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок

неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та

підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного

професійного захворювання.

Враховуючи ступень втрати працездатності, тривалість та глибину фізичних та душевних страждань, не можливість відновити стан здоров`я, істотність змін у життєвих стосунках, необхідність додаткових зусиль для організації повсякденного життя, постійне лікування позивач вважає, що стягнення з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 245000 грн є справедливим та розумним.

Ухвалою суду від 21.01.2025 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.02.2025 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає наступне.

ОСОБА_1 , працював на ВСП «Шахтоуправління Першотравенське» ПрАТ

«ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» займаючи різні професії та посади. До початку роботи,

згідно вимог ст.29 КЗпП України, ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами праці,

з наявністю на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, а також про можливі наслідки їх впливу на здоров`я. 08.06.2016 р. наказом директора ВСП «ШУ Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 08.06.2016 р. №655-к ОСОБА_1 був звільнений за станом здоров`я за п.2 ст.40 КЗпП України.

Зазначає, що на фізичні страждання позивача можуть

впливати і іншу хвороби, що не є професійними, що виключає всі обставини

на які посилається позивач у своїй позовній заяві. Зазначене узгоджується

з позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 24.12.2021 року

по справі № 132/3057/18 про відшкодування моральної шкоди завданої

каліцтвом на виробництві, якою визначено, що у справах щодо відшкодування

моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я,

суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно

підійти до встановлення наявних захворювань крім професійних з обов`язковим

доведенням позивачем, що його стан здоров`я, є виключно наслідком отриманої

травми/захворювання. Так, у позивача встановлено у відповідності до медичного

висновку в анамнезі життя визначено, що останній має Гіпертонічна хвороба 2

ст., ст.2 СН 0 ст., дані хвороби не пов`язані з професійною діяльністю, але

медичного підтвердження, що позивач не хворіє на зазначені хвороби та не несе фізичного болю позивачем не надано.

Тобто, Позивачем не розмежовано фактично від чого саме позивач

страждає, оскільки є хвороби загальними та такими що спричиняють

фізичний та душевний біль та потребують також додаткових сил для

життєвого комфорту, затрат кошт на медичне лікування та інше.

Позивач, укладаючи з Відповідачем трудовий договір, був повідомлений під

підпис, в порядку передбаченому ст.29 КЗпП України, про важкі, шкідливі та

небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан її

здоров`я та пов`язані з цими умовами праці пільги та компенсації. Ніщо не

перешкоджало Позивачу відмовитися від укладення цього договору. Він свідомо

йшов працювати в шкідливих, важких та небезпечних умовах праці. Також, щорічно

проходив періодичний медичний огляд, і був усвідомлений про стан свого здоров`я,

та визнавався придатним під час періодичного медичного огляду (професійне

захворювання виникає не раптово, а протягом певного періоду - профмаршруту), і під

час медоглядів при погіршенні стану, Позивач також мав можливість припинити

трудовий договір, однак продовжував працювати в шкідливих та небезпечних умовах,

тобто свідомо йшов на ризик для свого здоров`я за для отримання пов`язаних з цим

пільг та компенсацій: підвищеного заробітку, скороченого робочого дня, додаткових

відпусток, пільгового стажу на пенсію та таке інше. Сама важкість, небезпечність та

шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві Відповідача не є

достатньою та самостійною підставою для відповідальності підприємства у вигляді

моральної шкоди по професійному захворюванні чи іншому ушкодженні здоров`я

працівника при виконанні ним трудових обов`язків. Іншої технології видобутку

вугілля на території України не запроваджено.

Відповідно до п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного

професійного захворювання від 02.09.2016 року, однією з обставин

виникнення професійного захворювання комісія визначила не постійне

використання ЗІЗ. Тому, відповідач вважає, що позивач свідомо погіршував свій

стан здоров`я та завдавав собі шкоди.

Враховуючи той факт, що на вимогу ст.153 КЗпП України, ст.13 Закону України

«Про охорону праці», якими передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих

умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, ПрАТ «ДТЕК

ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» забезпечило позивача спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту та створило безпечні і нешкідливі умови праці у рамках існуючої технології видобутку вугілля. Іншої технології видобутку вугілля на території України не запроваджено.

Крім того, Державними органи влади України, в особі Головного управління Держпраці у Дніпропетровської області, існуючи технологічні процеси з видобутку вугілля узгодженні, жодних приписів щодо порушень Відповідачем вимог нормативно-правових актів з охорони праці не надходило, посадові особи підприємства до адміністративної

відповідальності не притягувалися, роботу підприємства не зупиняли.

Враховуючи вищенаведений характер ушкодження здоров`я (втрата

професійної (працездатності у розмірі 55 %), яка не позбавляє його

можливості і далі працювати за іншими спеціальностями, а лише обмежує

його право у виборі роботи (праці) з шкідливими умовами праці, тобто з

шкідливими виробничими факторами) та враховуючи вищенаведені інші

документи і наявні відомості про потерпілого вважаємо, що позовні вимоги

позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Вважає склад правопорушення у діях відповідача відсутній.

Зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази про настання будь-яких аварій та підприємстві та/або доказів порушення норм законодавства з охорони праці, відсутні будь-які акти перевірок відповідних контролюючих органів про допущення порушень з боку відповідача.

Вважає, що наданих позивачем доказів можна зробити висновок, що його обмеження полягають лише в протипоказанні до шкідливих та важких умов праці. В іншому позивач має можливість бути повноцінним членом суспільства та забезпечується соціальними пільгами на достатньому рівні.

Вважає, що позивачем не надано обґрунтування/розрахунку щодо розміру моральної шкоди, не надано доказів заподіяння позивачу моральної шкоди.

06.02.2025 представником позивача надано відповідь на відзив, відповідно до якої сторона позивача на задоволенні позовних вимог наполягає.

11.02.2025 ухвалами суду відмовлено в задоволенні клопотань представника відповідача.

Судом встановленота матеріаламисправи підтверджено,що відповіднодо копіїтрудової книжки НОМЕР_1 ,виданої 16.09.1985на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач з 14 вересня 1985 року по 28

липня 1986 року; з 27 червня 1990 року по 29 липня 1990 року; з 01 липня 1991 року

по 27 серпня 1991 року; з 29 червня 1992 року по 11 вересня 1992 року; 09 червня

1997 року по 02 лютого 1998 року; з 06 лютого 1998 року по 18 квітня 1999 року; з 04

жовтня 1999 року по 28 листопада 2001 року; 12 грудня 2001 року по 19 вересня

2009 року; з 28 вересня 2009 року по 08 червня 2016 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах в Приватному акціонерному товаристві «ДТЕК Павлоградвугілля».

08.06.2016 позивача звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне

захворювання.

Згідно з акту П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного

захворювання від 02.09.2016 встановлено наявність у позивача професійних захворювань: радикулопатія білатеральна попереково-крижова L5, S1, переважно справа, шийна С5, С6, С7, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопатового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів, хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А, легенева недостатність першого ступеня, нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

Вищезазначений акт встановлює, що професійне захворювання(отруєння) виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту. Хронічне професійне захворювання позивача виявлено під час медичного огляду в 2016 році, повідомлення про наявність хронічного професійного захворювання позивача 25.08.2016, встановлення остаточного діагнозу 09.08.2016, раніше професійне захворювання виявлено не було, винні особи не встановлені у зв`язку зі зміною керівництва. Стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів 14 років 8 місяців 27 днів.

Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 20 вересня 2016 року серії 12ААА № 042601 позивачу первинно визначено ступінь втрати

працездатності на рівні 55%, з яких: 40% - радикулопатія, дефартрози, 10% - хронічне

обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість, встановлена третя група інвалідності.

Відповідно до довідки Медико-соціальної експертної комісії від 10 вересня 2019 року серії 12 ААА № 078161 позивачу повторно безстроково визначено ступінь

втрати працездатності на рівні 55%, з яких : 40% - радикулопатія, дефартрози, 10% -

хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість, встановлена третя група інвалідності.

Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 10 вересня 2019 року серії 12 ААБ № 628575 позивачу повторно безстроково встановлено третю

групу інвалідності по професійному захворюванню.

Триваючі проблеми зі здоров`ям, отримані внаслідок хронічного професійного захворювання позивача, періодичні лікування, підтверджуються, також, наданими виписками зі історій хвороб позивача.

Відповідно дост. 43 Конституції Українидержава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до вимогст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

В даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Судом встановлено, що після роботи на підприємстві відповідача та зі звільнення до встановлення позивачу 55 % втрати працездатності та інвалідності за професійним захворюванням позивач на інших підприємствах не працював.

Позивачем надано належні та допустимі докази (довідки МСЕК, акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання), щодо встановлення інвалідності та 55 % втрати працездатності саме внаслідок професійного захворювання.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першоюст. 237-1 КЗпП Українипередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як зазначено в пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, №1-9/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до статей23,1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, він вимушений систематично отримувати медичну допомогу, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд не може погодитись із запереченнями представника відповідача, який вважає не доведеним позивачем факт заподіяння моральної шкоди, так як не встановлені зміни у психічному стані, відповідні записи лікаря-психіатра, психотерапевта, психолога, відсутній висновок судово-психіатричної експертизи, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності та справедливості, приймає до уваги стан здоров`я позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а саме 55 % втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 110 000,00 грн в порядку відшкодування моральної шкоди.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Оскільки шкода, завдана життю та здоров`ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди,завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Таким чином граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми,що зарішенням судуспрямовуються навідшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Тобто не ототожнюється відшкодування моральної шкоди,завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року № 598/438/21, від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, від 07 листопада 2022 року у справі № 161/16011/20.

Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.

На підставі вищевикладеного суд зазначає, що в даній справі ухвалюється рішення про стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, тому стягнута на підставі рішення суду сума не підлягає оподаткуванню.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1200,00 грн.

Керуючись ст. 5,12,13, 81, 89, 258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», код ЄДРПОУ: 00178353, місце знаходження: вул. Соборна, буд. 76, м. Павлоград Дніпропетровська область, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , 110 000 (сто десять тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1100,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко