Рішення

від 27.03.2025 по справі 724/793/25

ХОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 724/793/25 Провадження № 2-а/724/16/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2025 року Хотинський районний суду Чернівецької області у складі:

головуючого судді Скрипника С.М.,

за участю секретаря судового засідання Філіпчука Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотині в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнанняпротиправною таскасування постановипро адміністративнеправопорушення, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Боднарюк Віталій Іванович, звернувсядо суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов обґрунтовує тим, що 05.02.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , полковником ОСОБА_2 , винесено постанову №253 по справі про адміністративне правопорушення та визнано його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП на накладено на нього штраф у сумі 17 000 гривень. Із вказаної постанови вбачається, що він будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 у визначений законом 60- денний строк з дня набрання чинності указу Президента України про оголошення мобілізації, не уточнив свої персональні дані, а саме дані про місце проживання та номер телефону, адресу електронної пошти (за наявності), чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період. Вважає таку постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, є протиправною та підлягає скасуванню.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, відповідачем не заперечується факт перебування ОСОБА_1 як військовозобов`язаного на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 , а відповідно відповідач володіє щодо нього певними обліковими даними.

Вказує, що дійсно 29.01.2025 року під час розмови із працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 йому було повідомлено, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за те, що він не з`являвся до ТЦК та не оновив адресу свого проживання та реєстрації, однак він їм повідомив, що жодних персональних даних він не змінював, тому й відповідно не було необхідності повідомляти про їх зміну. Зокрема, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівникам ТЦК була відома адреса його реєстрації та проживання, а саме АДРЕСА_1 , де він зареєстрований та проживає з 06.07.1993 року, і адресу проживання не змінював.

Крім того зазначає, що він являється особою з інвалідністю ІІІ групи та перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію, а отже відомості про нього є у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, який відносить до переліку органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді відомості про встановлення, зміну групи інвалідності.

У оскаржуваній постанові відсутні будь-які посилання на неможливість відповідача самостійно одержати відомості по справі шляхом електронної взаємодії, а у протоколі про адміністративне правопорушення й взагалі не зазначено які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем, а також не зазначено на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про порушення ним ч.3 чт.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП .

Просив суд визнати незаконною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 від 05.02.2025 №253 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно нього, ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 березня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

20.03.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшли завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення №253 відносно ОСОБА_1 ,

Крім того, у строк встановлений судом відповідачем не надано відзив на позов, що згідно положень ч.4 ст.159 КАС України кваліфікується судом як визнання позову.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, на адресу суду від його представника адвоката Боднарюка В.І., надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності та відсутності позивача, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином були повідомлені про день час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомили.

Отже, учасники справи в судове засідання, призначене на 27 березня 2025 року, не з`явилися, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що постановою №253 від 05.02.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , було притягнуто до про адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Як вбачається із вказаної постанови, ОСОБА_1 будучи військовозобов`язаним та перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 у визначений законом 60-денний строк з дня набрання чинності указу Президента України про оголошення мобілізації, не уточнив свої персональні дані, а саме дані про місце проживання та номер телефону, адресу електронної пошти (за наявності), чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період. Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 , порушив вимоги абз. 2 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.1,2 ст.17 Закону України «Про оборону України», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, тобто скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.5-6).

Копією витягу з реєстру територіальної громади №2025/002331312 від 18.02.2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 підтверджено, що з 06.07.1993 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.11).

З копії довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ №346989 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності, загальне захворювання до 01.07.2025 року (а.с.12-13).

Згідно протоколу №253 від 29.01.2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,останній 29.01.2025 року переданий працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_5 , та в ході уточнення військово-облікових даних було встановлено, що вказаний громадянин не оновлював військово-облікові дані протягом 60-ти днів відповідно до Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024 року та не має військово-облікових документів. В бездіяльності ОСОБА_1 вбачається порушення правил військового обліку. Порушення вчинене під час дії особливого періоду, який безперервно триває з 17.03.2024 року вважають, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.15-17).

В матеріалах справи наявні копії військового квитка ОСОБА_1 (а.с.18-25).

Дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1, 3, 4 ст. 3 КАС України Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Положеннями ч. ч. 1-4 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно зі ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері організаційно-правових засад мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні та відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, військовий обов`язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, які регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII із змінами та доповненнями, відповідними положеннями Кодексу про адміністративні правопорушення.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по нині.

Відповідно до ч. 2 ст.26 Закону громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до положень абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543-ХІІ) громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

За положеннями абзацу 2 частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закону № 2232-ХІІ) громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

З аналізу вищезазначених норм вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі -КУпАП).

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частинами 1, 3 ст. 210-1 КУпАП України передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з наведених правових норм, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою у встановлений строк.

При цьому, відповідно до частини 7 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто за змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.

Як вказано вище, приведеним вище приписом Закону №3543-ХІІ встановлено обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Жодних підтверджуючих доказів на підтвердження виклику позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки матеріали справи не містять, та спростовуються самим позивачем, який наполягає на тому, що жодної повістки про виклик до РТЦК не отримував. Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем не спростовано.

19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Тобто з 19.05.2024 було встановлено 60-денний строк для уточнення громадянами України своїх даних щодо виконання військового обов`язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил.

Граничний термін для звіряння персональних даних з обліковими даними в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки сплинув 18 липня 2024 року, тобто після 18.07.2024 року та протягом трьох місяців у відповідача був час для накладення адміністративного стягнення за порушення правил військового обліку. Тобто днем вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, є день, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити цього дня.

Таким чином, датою вчинення правопорушення та датою виявлення правопорушення є 18.07.2024 року, коли сплинув строк для уточнення громадянами України своїх даних щодо виконання військового обов`язку.

Разом з тим, суд наголошує, що обов`язок щодо збирання доказів, згідно із ч.2 ст.251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За положеннями пункту 7 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.

Аналізуючи наведене, на час винесення оскаржуваної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені частиною першою статті 38 КУпАП, відтак оскаржувана позивачем постанова підлягає скасуванню, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.

Згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно з ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4)змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на наведені доводи та обґрунтування, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, а саме скасування постанови №253 від 05.02.2025 року, складеної та підписаної начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_2 , щодо накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 255, 2565, 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 4, 12, 46, 72, 77, 229, 241-256, 257, 286 КАС України, суд,

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №253 від 05 лютого 2025 року, прийняту начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 , за якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Хотинський районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня його постановлення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27.03.2025 року.

Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК