Рішення від 27.03.2025 по справі 903/223/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 березня 2025 року Справа № 903/223/25

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І. О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М. П.

за участю представників:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинака-Україна», с. Струмівка, Луцький район, Волинська область

до Фізичної особи-підприємця Головенка Петра Олександровича , с. Липини, Луцький район, Волинська область,

про стягнення 43962,27 грн.,

в с т а н о в и в:

27.02.2025 до Господарському суді Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинака-Україна» до Фізичної особи-підприємця Головенка Петра Олександровича про стягнення 43962,27 грн., з них: 33250,00 грн. заборгованості на підставі договору про реструктуризацію заборгованості № 1/А2 від 19.09.2024, 1141,07 грн. пені, 8977,50 грн. штрафу, 465,50 грн. інфляційних втрат, 128,20 грн. процентів річних.

Також позивач просить на підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду продовжувати проводити фізичній особі-підприємцю Головенку Петру Олександровичу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, інфляційних втрат та процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання до повної її сплати за відповідними формулами.

Ухвалою суду від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено на 26 березня 2025 року.

В судове засідання 26.03.2025 представники сторін не з`явились. Відповідач відзиву на позов не подав.

26.03.2025 від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без його участі.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Докази реєстрації у відповідача кабінету в електронному суді відсутні.

Частинами 2, 4, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 №270 в чинній редакції (надалі - Правила) рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.03.2025, яка була надіслана на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 повернулась на адресу суду із відміткою поштового відділення: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач відзиву на позов не подав, справу на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України розглянуто за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з неявкою представників сторін у судове засідання 26.03.2025 датою ухвалення рішення у справі №903/223/25 слід вважати 27.03.2025, коли було складено повний текст рішення.

15.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шинака-Україна» як замовником і Фізичною особою-підприємцем Головенком Петром Олександровичем як боржником було укладено договір підряду №19-Б (надалі - договір підряду).

Умови та вимоги останнього ФОП Головенко П.О. порушив, а тому у боржника перед замовником виникла заборгованість.

19.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шинака-Україна» та Фізичною особою- підприємцем Головенко Петром Олександровичем було укладено договір про реструктуризацію заборгованості №1/А2 (надалі - договір реструктуризації заборгованості) за господарськими відносинами по договору підряду №19-Б від 15.04.2024, за якими ФОП Головенко П.О. є боржником за грошовими зобов`язаннями.

Згідно з п.1 договору реструктуризації сторони узгодили змінити умови оплати за договором підряду №19-Б від 15.04.2024. Сторони встановили, що сума заборгованості, що підлягає реструктуризації, становить 213250 грн., що додатково підтверджується листом боржника від 18.09.2024.

Згідно з п.2 договору реструктуризації сторонами встановлено графік погашення заборгованості замовнику за договором про реструктиризацію, а саме: боржник зобов`язаний здійснити оплату повної суми заборгованості розміром 213 250 грн. у наступні періоди:

-19 вересня 2024 року в сумі 20 000,00 грн.;

-26 вересня 2024 року в сумі 20 000,00 грн.;

-03 жовтня 2024 року в сумі 20 000,00 грн.;

-10 жовтня 2024 року в сумі 20 000,00 грн.;

-17 жовтня 2024 року в сумі 20 000,00 грн.;

-24 жовтня 2024 року в сумі 20 000,00 грн.;

-31 жовтня 2024 року в сумі 20 000,00 грн.;

-07 листопада 2024 року в сумі 20 000,00 грн.;

-14 листопада 2024 року в сумі 20 000,00 грн.;

-21 листопада 2024 року в сумі 20 000,00 грн.;

-28 листопада 2024 року в сумі 13 250,00 грн.

Пунктом 3 договору реструктуризації узгоджено, що боржник зобов`язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену в пункті 2 договору реструктуризації заборгованості, шляхом перерахування коштів замовнику або внесення готівково у касу підприємства замовника відповідно до графіка погашення заборгованості.

Згідно з п.9 договору реструктуризації боржник зобов`язаний перерахувати замовнику основний борг за п. 1 договору реструктуризації заборгованості до 28 листопада 2024 року включно.

У позовній заяві позивач зазначає, що відповідач виконував графік погашення заборгованості наступним чином:

-платіж зі строком сплати 19 вересня 2024 року в сумі 20 000,00 грн. сплачено 19.09.2024 - ордер №103;

-платіж зі строком сплати 26 вересня 2024 року в сумі 20 000,00 грн. сплачено 27.09.2024 - ордер №103;

-платіж зі строком сплати 03 жовтня 2024 року в сумі 20 000,00 грн. сплачено 03.10.2024 - ордер №116;

-платіж зі строком сплати 10 жовтня 2024 року в сумі 20 000,00 грн. сплачено 10.10.2024 - ордер №122;

-платіж зі строком сплати 17 жовтня 2024 року в сумі 20 000,00 грн. сплачено 17.10.2024 - ордер №127;

-платіж зі строком сплати 24 жовтня 2024 року в сумі 20 000,00 грн. сплачено 24.10.2024 - ордер №132;

-платіж зі строком сплати 31 жовтня 2024 року в сумі 20 000,00 грн. сплачено 01.11.2024 - ордер №133;

-платіж зі строком сплати 07 листопада 2024 року в сумі 20 000,00 грн. сплачено 07.11.2024 - ордер №141;

-платіж зі строком сплати 14 листопада 2024 року в сумі 20 000,00 грн. сплачено 14.11.2024 - ордер №144;

-платіж зі строком сплати 21 листопада 2024 року в сумі 20 000,00 грн. не оплачено;

-платіж зі строком оплати 28 листопада 2024 року в сумі 13 250,00 грн. не оплачено.

Таким чином, відповідач не виконав зобов`язання за договором реструктуризації №1/А2 від 19.09.2024 та не оплатив позивачу суми коштів у розмірі 33 250 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із п. 2.2. договору розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України шляхом здійснення оплати протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару. Моментом поставки товару є дата підписання сторонами видаткової накладної на поставку товару.

Оскільки відповідач всупереч умов п.2 договору реструктуризації не оплатив платежі, які мав оплатити до 21.11.2024, до 28.11.2024, позовна вимога про стягнення з нього 33250 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення 1141,07 грн. пені.

У відповідності із ст.ст. 610,611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 10 договору реструктуризації узгоджено, що у разі повного або часткового нездійснення платежів згідно з графіком погашення заборгованості (п.2 договору реструктуризації заборгованості) у розмірі, що дорівнює сумі двох платежів, боржник зобов`язується сплатити замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки

Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення, штраф у розмірі 27%, а також проценти річних та інфляційні нарахування.

У зв`язку з неоплатою відповідачем платежів до 21.11.2024, до 28.11.2024 підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 1141,07 грн. пені за період з 29.11.2024 по 14.01.2025 (розрахунки - а.с.8-9).

Щодо вимоги позивача про стягнення 8977,50 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 230, ч.4 ст.231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 дійшла правового висновку про те, що право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з порушенням відповідачем строку виконання зобов`язання з оплати, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 8977,50 грн. штрафу (розрахунок - а.с.9).

Щодо вимоги позивача про стягнення 128,20 грн. процентів річних та 465,50 грн. збитків, завданих інфляцією.

Відповідно до ст. 610, ч.1 ст.612, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання по оплаті платежів у строк до 21.11.2024, до 28.11.2024 підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 128,20 грн. процентів річних за період з 29.11.2024 по 14.01.2025, 465,50 грн. збитків, завданих інфляцією, за період грудень 2024 року (розрахунки - а.с.10).

Щодо клопотання позивача про застосування приписів ч.10 ст.238 ГПК України та зазначення у рішенні про нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, трьох відсотків річних, інфляційних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів ч.10 ст.238 ГПК України.

Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз наведеної вище норми свідчить про те, що вона передбачає право, а не обов`язок суду, зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду або для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.

Однак, позивач у позовній заяві просить зазначити у рішенні про нарахування і пені, і відсотків одночасно, що не відповідає приписам ч.1 ст.238 ГПК України.

Окрім цього, позивач просить також продовжувати нараховувати й інфляційні втрати, що не передбачено ч.10 ст.238 ГПК України.

За таких обставин, коли позиція позивача не є чіткою (просить зазначити у рішенні і про нарахування пені, і про нарахування відсотків), а вибір одного чи іншого виду нарахування не належить до повноважень суду при прийнятті рішення, а вимога щодо продовження нарахування інфляційних не відповідає приписам законодавства, слід відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинака-Україна» зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, на підставі частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, продовжувати нарахування до стягнення з відповідача пеню, проценти річних та інфляційні до моменту виконання рішення суду.

Позивач не позбавлений права звернутися до суду у загальному порядку з окремим позовом про стягнення пені, процентів річних та інфляційних за період, який не охоплений під час розгляду цієї справи.

У зв`язку із задоволенням позову судові витрати по справі, пов`язані з оплатою позивачем судового збору, у розмірі 3028 грн. на підставі ст.129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Головенка Петра Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинака-Україна» (Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Рівненська, 4, код ЄДРПОУ 30659358)

- 33250 грн. заборгованості,

- 1141 грн. 07 коп. пені,

- 8977 грн.50 коп. штрафу,

- 128 грн. 20 коп. процентів річних,

- 465 грн. 50 коп. збитків, завданих інфляцією,

- 3028 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинака-Україна» зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, на підставі частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, продовжувати нарахування до стягнення з відповідача пеню, проценти річних та інфляційні до моменту виконання рішення суду відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 27.03.2025

Суддя І. О. Якушева