Рішення

від 27.03.2025 по справі 904/774/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2025м. ДніпроСправа № 904/774/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС", м. Біла Церква Київської області

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 204 948,00 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" 204 948,00 грн. заборгованості за договором поставки №876 від 04.12.2023 року. Судові витрати просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поставки №876 від 04.12.2023 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, отриманий за видатковою накладною №2266 від 31.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.

18.03.2025 від Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" надійшов відзив на позов, у якому відповідач не заперечує наявність заборгованості у сумі 204 948,00 грн., враховуючи обставини які призвели до виникнення заборгованості, такі як втрата через війну ринків збуту продукції відповідача, його тяжкий фінансовий стан просить суд надати розстрочку виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами.

21.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що є українським виробником робочого взуття та одягу, внаслідок неналежного виконання (тривалого невиконання) контрагентами, у тому числі відповідачем, а також підприємствами державного сектору економіки) грошових зобов`язань за договорами, укладеними за результатами публічних закупівель, постійно зазнає збитків. З метою недопущення зупинення роботи підприємства (адже відсутність обігових коштів позбавляє можливості закуповувати сировину, сплачувати заробітну плату працівникам підприємства (які як громадяни України мають право на працю та на оплату праці), сплачувати до бюджету податки та збори, оплачувати комунальні послуги, сплачувати за орендовані приміщення, виконувати власні зобов`язання перед контрагентами, у тому числі перед державою на виконання оборонних замовлень, тощо) ТОВ "ВАЛТЕКС" змушене залучати кредитні кошти, які підлягають поверненню банкам та за користування якими сплачуються відсотки.

Також позивач звертає увагу, що жодним нормативним документом не надано право особам не належним чином виконувати власні зобов`язання. Крім того, згідно з статтею 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами відмовити.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи, що відповідач використав наданим законом права на подання відзиву на позов та доказів, позивачем подано відповідь на відзив, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

04.12.2023 між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС" (постачальник) був укладений договір поставки № 876 від 04.12.2023, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених договором.

Найменування, кількість, комплектність товару узгоджується Сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору базові умови поставки товару визначаються відповідно до Інкотермс (у редакції 2010) і закріплюються в специфікаціях. Товар за цим договором поставляється у строки, зазначені в специфікаціях до цього договору (пункт 3.2 договору).

Даний договір набуває чинності з дати його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2024 (пункт 10.1 договору).

04.12.2023 між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС" (постачальник) узгоджено та підписано Специфікацію №13, якою узгоджено поставку товару на загальну суму 121 800,00 грн., строк поставки: 4 квартал 2023 року - 1 квартал 2024 року, протягом 30 календарних днів з моменту направлення письмової заявкипПокупцем.

01.07.2024 між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС" (постачальник) узгоджено та підписано Специфікацію №3, якою узгоджено поставку товару на загальну суму 142 200,00 грн., строк поставки: 3 квартал 2024 року, протягом 30 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем.

24.07.2024 між Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС" (постачальник) узгоджено та підписано Специфікацію №4, якою узгоджено поставку товару на загальну суму 75 348,00 грн., строк поставки: 3 квартал 2024 року, протягом 30 календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем.

На виконання умов договору, специфікацій та письмових заявок покупця Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС" здійснено поставку Публічному акціонерному товариству "Криворізький залізорудний комбінат" товар на загальну суму 326 748,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 176 від 06.02.2024 на суму 121 800,00 грн.; № 2266 від 31.10.2024 на суму 204 948,00 грн.

Згідно з пунктом 4.3 договору розрахунки за поставку товару здійснюються в національній валюті України.

Оплата здійснюється в порядку й строки, передбачені специфікаціями до цього договору (пункт 4.4 договору).

Пунктом 5 Специфікації № 1 від 04.12.2023, №3 від 01.07.2024, №4 від 24.07.2024 сторони передбачений порядок оплати за товар: протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних. На товар, що ввезений на митну територію України, Постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларацій. Одночасно з товаром Постачальник надає Покупцеві необхідну технічну документацію на товар: висновок СЕС, декларація відповідності, сертифікат експертизи типу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС" зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" здійснило часткову оплату, перерахувавши 26.06.2024 на банківський рахунок Постачальника 121 800,00грн. (оплата за партію товару, поставлену за видатковою накладною № 176 від06.02.2024), заборгованість за договором складає 204 948,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС" посилається на несвоєчасну та не в повному обсязі сплату Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" отриманого товару у сумі 204 948,00 грн. за договором поставки №876 від 04.12.2023 та Специфікаціями №3 від 01.07.2024 та №4 від 24.07.2024, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 204 948,0050 грн. основного боргу.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки №876 від 04.12.203, Специфікацій №3 від 01.07.2024 та №4 від 24.07.2024, факт поставки товару, строк оплати, строк дії договору, наявність /відсутність прострочення оплати товару.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 204 948,00 грн. за договором поставки №876 від 04.12.2023 та Специфікаціями №3 від 01.07.2024 та №4 від 24.07.2024.

З урахуванням умов договору строк оплати за поставлений товар у розмірі 204 948,00 грн. за договором поставки №876 від 04.12.2023 та Специфікаціями №3 від 01.07.2024 та №4 від 24.07.2024, є таким що настав.

Відповідач доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 204 498,00 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.

За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 204 498,00 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" просить суд надати розстрочку виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами.

Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом ), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положеннями частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини Відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини 4, 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Також необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Заявляючи про надання розстрочки виконання рішення суду відповідач посилається на те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації у відповідача були порушені традиційні логістичні ланцюги зі збуту залізної руди відповідача на внутрішньому та зовнішньому ринках. Більш того, внаслідок агресії Російської Федерації був фактично знищений ПРАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", який був основним та найбільшим споживачем залізорудної сировини виробництва відповідача (заборгованість становить 97 549 944,06 грн основного боргу, а також 25 102 261,32 грн. неустойка).

Споживачі на зовнішньому ринку також не виконують свої зобов`язання. Так, компанія ЛАМЕТ s.r.o. перед АТ "Кривбасзалізрудком" має заборгованість у розмірі 1 209 711,77 дол. США за поставлений товар, що підтверджується рішенням МКАС від 12.09.2023. На даний час заборгованість не погашена.

Підприємство тривалий час працює в режимі скороченого робочого часу. У травні 2024 року був призупинений видобуток руди на 4 шахтах через відсутність попиту на залізорудну сировину та наявність великої кількості запасів руди на складах підприємства.

На негативний фінансовий стан відповідача та брак обігових коштів значною мірою впливає також той факт, що з лютого 2024 АТ "Кривбасзалізрудком" у зв`язку з набрання чинності з 29.01.2024 змін до Податкового кодексу України, в частині заборони на відшкодування від`ємного значення ПДВ платникам податків щодо яких введено персональні санкції, у відшкодуванні від`ємного значення з ПДВ АТ "Кривбасзалізрудком" органи ДПС безпідставно відмовляють, оскільки відносно компанії СТАРМІЛ ЛІМІТЕД введено санкції Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", хоча відносно самого платника податків жодних санкцій не вводилось.

На підтвердження заявленого клопотання про розстрочення виконання рішення суду відповідачем надано: копію ухвали від 01.03.2023 по справі 908/2465/22 (банкрутство ММК); копію додаткового рішення МКАС від 09.10.2023, копію витягу з протоколу про виплату допомоги родинам загиблих воїнів.

Суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. При цьому, докази про фінансове становище відповідача (фінансовий звіт, баланс, тощо) до клопотання не додані.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про надання розстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів. Тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Як АТ "Криворізький залізорудний комбінат", так і ТОВ "ВАЛТЕКС" несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 204 948,00 грн. заборгованості та про відмову у задоволені заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду строком на 6 місяців.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Ціна позову становить 204 943,00 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 459,385 грн (204 498,00 грн. х 1,5% х 0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 255,63 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №4260 від 18.02.2025.

Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 796,25 грн (3 255,63 грн 2 459,38 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано. господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача у сумі 2 459,38 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС" до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення 204 948,00 грн задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, будинок 1А, код ЄДРПОУ 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вул. Героїв Небесної Сотні, будинок 2, код ЄДРПОУ 32393877) 204 498,00 грн заборгованості, 2 459,38 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.03.2025

Суддя Ю.А. Бажанова