Рішення

від 13.03.2025 по справі 908/3210/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/223/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2025 Справа № 908/3210/24

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-СТРОЙ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОМПЛЕКТГРУП»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СТРОЙ»

про стягнення суми 7000000,00 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Литвиновій О.Ю.

За участю представників:

від позивача: Непомнящий Я.В.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-СТРОЙ» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОМПЛЕКТГРУП» безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 7000000,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.12.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3210/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 16.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3210/24, присвоєний номер провадження 9/223/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СТРОЙ», призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 12.02.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №908/3210/24 на тридцять днів, закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 13.03.2025.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 13.03.2025 не з`явились, про причини неявки суду не повідомили. Про розгляд справи відповідач та третя особа повідомлені належним чином.

Так, в частині 5 ст. 176 ГПК України встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Згідно з ч. 11 статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З положень ч. 4 ст. 89 ЦК України слідує, що до єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до відомостей (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОМПЛЕКТГРУП», код ЄДРПОУ 42012123 є: 69008, м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, буд. 2.

У зв`язку з відсутністю зареєстрованого електронного кабінету у відповідача, усі ухвали суду у даній справі № 908/3210/24 направлялись судом на адресу його місцезнаходження відповідно до відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, ухвали були повернуті підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату, з відмітками: «адресат відсутній за вказаною адресою», «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що відповідач у даній справі є юридичною особою, на яку відповідно до положень статті 4, частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270. Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 916/939/15-г.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).

Третій особі усі ухвали суду направлялись до електронного кабінету Товариства з обмеженою «ТРАНС-СТРОЙ». Згідно з повідомленням про доставку електронного листа ухвала суду від 12.02.2025, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.03.2025, доставлена до електронного кабінету третьої особи 13.02.2025. Крім того, у підготовчому засіданні 12.02.2025 представник третьої особи приймав участь та був повідомлений про дату, час та місце судового засідання з розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов не надав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду також не надходило.

З положень ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа своїм правом на подання письмових пояснень також не скористалась, письмові пояснення не надала.

На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутністю відповідача та третьої особи, які належним чином повідомлені про дати, час і місце судових засідань.

Позовні вимоги, які підтримані в повному обсязі представником позивача у судовому засіданні 13.03.2025, мотивовані, зокрема, наступним. Між позивачем, як покупцем та ТОВ «ТРАНС СТРОЙ», як постачальником, було укладено договір поставки № 28122021-1 від 28.12.2021, умовами якого передбачено здійснення 100% передоплати за товар, що складає 7000000,00 грн. Внаслідок допущеної бухгалтерської помилки за платіжним дорученням №2098 від 29.12.2021, з призначенням платежу сплата за твар згідно Договору № 28122021-1 від 28.12.2021, грошові кошту у розмірі 7000000,00 грн були безпідставно перераховані з розрахункового рахунку позивача на рахунок іншої юридичної особи ТОВ «ПРОМКОМПЛЕКТГРУП» (відповідача). На час здійснення перерахування грошових коштів будь-яких правочинів, угод, договорів для здійснення такого перерахування між позивачем та відповідачем укладено не було, що, як вказує позивач, свідчить про відсутність правових підстав для отримання цих коштів відповідачем. Позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення безпідставно отриманих грошових коштів. Проте відповіді на претензію позивач не отримав. Відповідач законні вимоги позивача проігнорував та безпідставно отримані кошти не повернув, у зв`язку із чим позивач був вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 3, 6, 11, 509, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 13.03.2025 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СТРОЙ» (Постачальник, третя особа у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО-СТРОЙ» (Покупець, позивач у справі) був укладений договір поставки №28122021-1 від 28.12.2021 (далі Договір/Договір поставки), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався здійснити поставку і передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму в порядку, передбаченому цим договором (п.1.1. Договору).

В п. 6.1, п. 6.2. Договору поставки визначено, що оплата Покупцем товару здійснюється на умовах виключно попередньої оплати, якщо інше не погоджено сторонами у Специфікації. До початку поставки товару Покупець здійснює передоплату у розмірі 100% від вартості товару Постачальнику, що складає 7000000,00 (сім мільйонів гривень).

Зі змісту Специфікації № 1 до Договору поставки, слідує, що сторони дійшли згоди про поставку відповідного товару (щебеню), починаючи з 16 травня 2022 року по 30 грудня 2022 року.

Інших умов оплати товару, ніж ті, що були визначені в п. 6.1, п. 6.2 Договору, у Специфікації не встановлено.

ТОВ «ТРАНС-СТРОЙ» звернулось до ТОВ «АВТО-СТРОЙ» з листом вих. № 0205-1/22 від 02.05.2022, за змістом якого просило позивача сплатити 7000000,00 грн відповідно до умов Договору поставки № 28122021-1 від 28.12.2021 для подальшого виконання обов`язку з поставки товару.

Як зазначено у позовній заяві, позивач провів бухгалтерську перевірку, під час якої встановлено що була допущена бухгалтерська помилка, внаслідок якої грошові кошти у розмірі 7000000,00 грн за Договором поставки №28122021-1 від 28.12.2021 були безпідставно перераховані іншій юридичній особі ТОВ «ПРОМКОМПЛЕКТГРУП» (відповідач).

В матеріалах справи міститься копія платіжного доручення № 2098 від 29.12.2021, згідно з яким ТОВ «АВТО-СТРОЙ» було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОМПЛЕКТГРУП», код ЄДРПОУ 42012123 (відповідач у даній справі) суму 7000000,00 грн. У призначенні платежу вказано: «сплата за товар зг. Дог. № 28122021-1 від 28.12.2021, у сумі 7000000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 1166666,67».

Позивач направляв ТОВ «ПРОМКОМПЛЕКТГРУП» претензії вих. №23-2/11/22 від 23.11.2022, № 29-2/12/22 від 29.12.2022 (арк.с. 25-30) про повернення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 7000000,00 грн, які були помилково перераховані за платіжним дорученням №2098 від 29.12.2021, у добровільному порядку.

Проте, як зазначив позивач, його вимоги були залишені відповідачем без відповіді та виконання, грошові кошти не повернуті, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/3210/24.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначив помилкове перерахування відповідачу 29.12.2021 грошових коштів в загальному розмірі 700000,00грн.

З положень статті 509 Цивільного кодексу України слідує, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1212 глави 83 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач як на підставу заявлених вимог, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вирішуючи спір у даній справі, суд враховує, що перелік ситуацій, що міститься в частині 3 ст. 1212 ЦК України, при виникненні яких допускається застосування норм статті 1212 ЦК України, не є вичерпним, отже, ці положення можуть поширюватися і на інші відносини, якщо має місце безпідставне збагачення. Норми даної статті підлягають застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов`язання з повернення цього майна.

Зі змісту наведеного вбачається, що застосовувати ці норми можливо для захисту прав та інтересів у разі наявності факту набуття або збереження майна відповідачем за рахунок позивача та відсутність достатньої правової підстави. Тобто, в тому числі, якщо мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення обов`язків.

Зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.

Як зазначив позивач, грошові кошти в сумі 7000000,00 грн були перераховані відповідачу внаслідок помилки.

Матеріалами справи підтверджується, що вказані грошові кошти були перераховані позивачем відповідачу за відсутності між сторонами (між позивачем та відповідачем) господарських правовідносин та договірних зобов`язань, вказаних у платіжному дорученні № 2098 від 29.12.2021, що свідчить про відсутність правових підстав для перерахування (оплати) позивачем грошових коштів на користь відповідача та, відповідно, відсутність правових підстав для набуття відповідачем за рахунок позивача 7000000,00 грн.

Відповідач відзив не позов не подав, позовні вимоги не спростував, доказів наявності правових підстав для оплати позивачем на його користь зазначеної суми суду не надав.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОМПЛЕКТГРУП», код ЄДРПОУ 42012123 (69068, м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-СТРОЙ», код ЄДРПОУ 39092057 (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 15-г, кв. 110) безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 7 000 000 (сім мільйонів) грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМКОМПЛЕКТГРУП», код ЄДРПОУ 42012123 (69068, м. Запоріжжя, вул. Феодосійська, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-СТРОЙ», код ЄДРПОУ 39092057 (69104, м. Запоріжжя, вул.Чумаченка, буд. 15-г, кв. 110) суму 105 000 (сто п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2025.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва