Рішення від 20.03.2025 по справі 910/3542/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2025Справа № 910/3542/24

За позовом Служби зовнішньої розвідки України (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют-Клімат" (м. Київ)

про стягнення 13 570 816,00 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Колядинська А.Ю.

Від відповідача: Микитишин О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Служба зовнішньої розвідки України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют-Клімат" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 13 570 816,00 грн, з яких: 9 213 214,53 грн пені та 4 357 601,46 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором №16/1/12-2 від 28.12.2019 відповідачем порушено строки виконання робіт, передбачені договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.04.2024.

19.04.2024 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют-Клімат" на позовну заяву, в якому відповідач просив суд поновити строк на подачу відзиву на позовну заяву.

Заперечуючи проти позову, у письмовому відзиві відповідач зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, порушення ТОВ "Абсолют-Клімат" строків виконання робіт за Договором №16/1/12-2 від 28.12.2019. Посилаючись, що Додатковою угодою №7 договірна ціна була переглянута та становить 60799875,93 грн.

23.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Від відповідача 25.04.2024 надійшло клопотання про витребування у Служби зовнішньої розвідки України інформацію та всі наявні документи щодо предмету закупівлі UA-2019-10-30-000764-a, у тому числі, документи (інформацію), які були опубліковані на офіційному сайті Державні закупівлі та тендери ДП Прозорро в розділі "Укладений договір" 24.01.2024 року о 16:23; Витребувати у Служби зовнішньої розвідки України інформацію всі наявні документи, що пов`язані з здійсненням технічного нагляду на Об`єкті з боку Замовника за фактом виконання робіт; процедуру приймання робіт; особу, яка була уповноважена та відповідальна за приймання виконаних робіт та перевірку на якість (недоліки) виконаних робіт на Об`єкті; документи, які підтверджують її перебування на Об`єкті (відрядження до Об`єкту); період, який займав цей процес приймання/перевірки виконаних робіт; процедуру підготовки та передачі актів приймання-передачі робіт на підписання; відповідальну особу за підписання актів з боку Позивача; перелік документів, що підтверджує обмін (електронний/письмовий) актами між сторонами.

30.04.2024 позивач подав до суду заперечення на клопотання про витребування доказів.

30.04.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 30.04.2024 розглянуто клопотання відповідача про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву.

30.04.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про поновлення відповідачу пропущеного процесуального строку на подання відзиву від 19.04.24., відзив долучено до матеріалів справи.

30.04.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу на підставі ст. 183 ГПК України про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 28.05.2024.

У судовому засіданні 28.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Абсолют-Клімат" подало клопотання про витребування у Служби зовнішньої розвідки України доказів.

У судовому засіданні 28.05.2024 розглянуто клопотання відповідача про витребування доказів, подані 25.04.2024 та 28.05.2024, які залишені судом без розгляду.

28.05.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу на підставі ст. 177 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, та на підставі ст. 183 ГПК України оголошено перерву у підготовчому засіданні на 25.06.2024.

24.06.2024 відповідач подав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання.

25.06.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу на підставі ст. 183 ГПК України про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 09.07.2024.

09.07.2024 відповідач подав до суду клопотання про зменшення неустойки (пені та штрафу) на 95 % та поновлення строку на його подання.

В судовому засіданні 09.07.2024 відповідач подав до суду клопотання про призначення судової експертизи.

Суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача від 09.07.2024 про призначення судової експертизи.

Суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу на підставі ст. 183 ГПК України про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 15.08.2024.

08.08.2024 позивач подав заперечення на клопотання про зменшення неустойки (пені та штрафу).

В судовому засіданні 15.08.2024 відповідач подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просив суд поновити пропущений процесуальний строк на подання означеного клопотання.

Суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про поновлення відповідачу пропущеного процесуального строку на подання клопотання про витребування доказів.

15.08.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу на підставі ст. 183 ГПК України про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 05.09.2024.

27.08.2024 позивач подав заперечення на клопотання про витребування доказів.

Підготовче засідання, призначене на 05.09.2024 не відбулося, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 призначено підготовче засідання на 03.10.2024.

03.10.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача від 15.08.2024 про витребування доказів.

03.10.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу на підставі ст. 183 ГПК України про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 12.11.2024.

11.11.2024 відповідач подав клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні до моменту отримання ТОВ "Абсолют-Клімат" експертного висновку від Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України та додаткові пояснення.

12.11.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу на підставі ст. 183 ГПК України про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 10.12.2024.

10.12.2024 відповідач подав до суду письмові пояснення по справі та клопотання про приєднання експертного висновку до справи. В поданих поясненнях позивач просив суд визнати поважними причини пропуску строку і поновити строк на подання висновку.

10.12.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про поновлення пропущеного процесуального строку на подання пояснень.

10.12.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу на підставі ст. 183 ГПК України про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 24.12.2024.

20.12.2024 позивач подав додаткові пояснення у справі.

24.12.2024 відповідач подав до суду додаткові письмові пояснення на письмові пояснення позивача від 20.12.2024.

24.12.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження, та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.02.2025.

11.02.2025 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу на підставі ст. 216 ГПК України про оголошення перерви в судовому засіданні до 13.03.2025.

10.03.2025 відповідач подав до суду клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття.

13.03.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача від 10.03.2025, з огляду на його необґрунтованість.

13.03.2025 суд постановив протокольну ухвалу на підставі ст. 216 ГПК України про оголошення перерви в судовому засіданні до 20.03.2025.

У судовому засіданні 20.03.2025 представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

20.03.2025 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.

20.03.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у строк, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Службою зовнішньої розвідки України (далі - Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсолют-Клімат" (далі-Підрядник, Відповідач) 28.12.2019 укладено Договір від № 16/1/12-2, відповідно до якого Підрядник зобов`язався за завданням Замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений цим Договором строк закінчені роботи з реконструкції технічної будівлі "Вольфрам" під будівлю спеціального призначення, розташованої у с. Липівка Миколаївського району Львівської області (далі - Об`єкт), а "Замовник" зобов`язався надати "Підряднику" фронт робіт, прийняти закінчені роботи на Об`єкті та оплатити їх.

Згідно п.2.1 роботи за цим договором виконуються в строк до 20.12.2020.

Відповідно до п.3.1 договору договірна ціна цього Договору визначається на основі кошторису, що є невід`ємною частиною цього Договору, є динамічною і складає 108306150,10 грн., у тому числі ПДВ 20 %, що становить 18 051 025,02 грн.

Відповідно до п.3.3 договору виконання та фінансування робіт у розмірі, що не перевищуватиме 86 885 346,10 грн. передбачити окремою додатковою угодою до даного Договору у наступному бюджетному періоді (за наявності коштів у "Замовника" за відповідними видатками) після затвердження кошторису "Замовником".

Сторонами у справі укладено наступні додаткові угоди до договору №16/1/12-2 від 28.12.2019: №1 від 28.12.2019, №2 від 27.03.2020, №3 від 19.10.2020, №4 від 11.12.2020, №5 від 08.04.2021, №6 від 14.06.2021.

У зв`язку з виникненням обставин щодо перегляду договірної ціни, додатковою угодою №1 від 28.12.2019 до договору №16/1/12-2 від 28.12.2019 сторони дійшли згоди внести зміни в п.3.1 договору та викласти його в наступній редакції:

"Договірна ціна цього договору визначається на основі кошторису, що є невід`ємною частиною цього договору, є динамічною і складає 104 627 491,68 грн., у тому числі ПДВ 20% - 17 437 915,28 грн.".

Додатковою угодою №5 від 08.04.2021 до договору №16/1/12-2 від 28.12.2019 пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції:

"Договірна ціна цього договору визначається на основі кошторису, що є невід`ємною частиною цього договору, є динамічною і складає 104 627 491,68 грн., у тому числі ПДВ 20% - 17 437 915,28 грн." та викладено п.3.3 у наступній редакції:

"Вартість робіт, які виконує Підрядник за цим договором у 2020 році становить 39 829 715,10 грн., у 2021 році 22 896 320,00 грн. з урахуванням зворотних сум. Виконання та фінансування робіт у розмірі, що не перевищуватиме 41 901 456,58 грн. передбачити окремою додатковою угодою до даного договору у наступному бюджетному періоді (за наявності коштів у Замовника за відповідними видатками) та/або у разі наявності вивільнених асигнувань за відповідними видатками у поточному бюджетному періоді."

Окрім того, шляхом укладення додаткової угоди №6 від 14.06.2021 до договору №16/1/12-2 від 28.12.2019 сторони дійшли згоди внести зміни до договору про наступне:

Пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції:

"3.1. Договірна ціна цього договору визначається на основі кошторису, що є невід`ємною частиною цього договору, є динамічною і складає 62 251 449,50 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 10 375 241,57 грн."

Пункт 3.3 викладено у наступній редакції:

"Вартість робіт, які виконує Підрядник за цим договором у 2020 році становить 39 829 715,10 грн., у 2021 році 22 421 734,40 грн. з урахуванням зворотних сум."

За умовами укладеного Договору №16/1/12-2 від 28.12.2019 роботи виконуються в 2020 році у строк до 20 грудня 2020 року, роботи в 2021 році - у строк до 01 серпня 2021 року (пункт 2.1 Договору у редакції додаткової угоди № 3 від 19.10.2020).

Договір згідно п.18.1 (в редакції додаткової угоди №3 від 19.10.2020) набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє щодо бюджетних зобов`язань 2019 року - до 31.12.2019 року, 2020 року - до 31.12.2020 року, 2021 року - до 31.12.2021 року, щодо виконання інших зобов`язань - до їх повного виконання.

Закінчення строку дії Договору не звільняє "Сторони" від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п.18.2).

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що приймання-передача закінчених робіт (Об`єкта) проводиться шляхом підписання Сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт (ф. №№ КБ-2в).

Право власності на закінчені роботи переходить до Замовника з моменту підписання Сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт (ф. №№ КБ-2в) (пункт 11.2 Договору).

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

На виконання умов Договору №16/1/12-2 від 28.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Абсолют-Клімат" виконало, а позивач прийняв роботи з реконструкції технічної будівлі "Вольфрам" під будівлю спеціального призначення, розташованої у с. Липівка Миколаївського району Львівської області, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт №3 від 12.10.2021, №4 від 23.11.2021, №5 від 28.12.2021, №6 від 28.12.2021, №7 від 28.12.2021, №8 від 28.12.2021, № 10 від 28.12.2021, №11 від 28.12.2021.

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначив, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору №16/1/12-2 від 28.12.2019 прострочив виконання обумовлених договором робіт, у зв`язку з чим позивачем (замовником) нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 9 213 214,53 грн пені та 4 357 601,46 грн штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Службою зовнішньої розвідки України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсолют-Клімат" за своєю правовою природою відноситься до договорів підряду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За умовами укладеного Договору роботи Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсолют-Клімат" виконуються в 2020 році у строк до 20 грудня 2020 року, роботи в 2021 році - у строк до 01 серпня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Зі змісту долучених до матеріалів справи Актів приймання виконаних будівельних робіт вбачається, що Підрядником виконано роботи з порушенням строків, погоджених сторонами у договорі №16/1/12-2 від 28.12.2019.

У письмовому відзиві відповідач зазначив, що додатковою угодою №7 ціну за договором №16/1/12-2 від 28.12.2019 було зменшено до 60 799 875,93 грн, однак такі твердження відповідача судом відхиляються як необґрунтовані.

Встановити про зменшення ціни за договором №16/1/12-2 від 28.12.2019 з роздруківок з сайту Прозорро не вбачається за можливе.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У пункті 2.3 договору №16/1/12-2 від 28.12.2019 сторонами погоджено, що строки виконання робіт можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у Договір у разі:

виникнення обставин непереборної сили;

- невиконання або неналежного виконання "Замовником" своїх зобов`язань, обумовлені об`єктивними підтвердженими обставинами (несвоєчасне надання фронту робіт, проектної документації, порушення умов фінансування тощо);

- внесення "Замовником" змін до проектної документації (вихідних даних), плану фінансування;

- дії третіх осіб, які унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від "Підрядника" обставинами;

- виникнення інших обставин, що не залежать від "Підрядника" та можуть вплинути на строки виконання робіт (у тому числі несвоєчасне - терміном більше трьох робочих днів з дати письмового повідомлення "Підрядника", забезпечення "Замовником" допуску працівників "Підрядника" на Об`єкт).

За умовою п.2.4 договору перегляд та зміна строків виконання робіт, введення Об`єкта в експлуатацію і передачі його Замовнику може здійснюватися за умови підписання Сторонами відповідної додаткової угоди до Договору (з обґрунтуванням обставин, що його спричинили).

Замовник може, у разі необхідності, прийняти рішення про уповільнення, зупинення або прискорення темпів виконання робіт з реконструкції Об`єкта, про що повідомляє "Підрядника" протягом трьох робочих днів. Таке рішення "Замовника" є підставою для укладання Сторонами додаткової угоди, в тому числі внесення змін до Графіку виконання та фінансування будівельних робіт, Договірної ціни тощо (п.2.5).

Дослідивши зміст поданих до матеріалів доказів вбачається, що Відповідач неодноразово, зокрема, листом №26/07-1 від 26.07.2021 та листом №12/08-1 від 12.08.2021 звертався до позивача про можливість продовження до 15 грудня 2021 року строків виконання робіт за договором та внесення відповідних змін до договору.

Позивач надав відповідь №16/1/3653 від 20.09.2021, в якій повідомив відповідача про відсутність підстав щодо продовження строку виконання робіт.

З огляду на вищевикладене, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують досягнення домовленості між сторонами щодо продовження строку виконання робіт за Договором №16/1/12-2 від 28.12.2019 та щодо зменшення ціни вказаного договору до 60 799 875,93 грн. Зокрема, відповідних додаткових угод між сторонами укладено (підписано) не було, а проект додаткової угоди №7, який долучено відповідачем до матеріалів справи, позивачем не погоджено. Крім того, позивач у заявах по суті заперечував факт погодження ним зменшення ціни договору.

Доводи відповідача, що на строки виконання робіт вплинуло відсутність забезпечення необхідного обсягу електроенергії для проведення комплексу пусконалагоджувальних робіт, про що позивач був повідомлений, судом відхилено, оскільки відповідно до п.п. 2.3 та 2.4 договору зміна строків виконання робіт може здійснюватися за умови підписання сторонами відповідної додаткової угоди до договору (з обґрунтуванням обставин, що його спричинили), а такі докази в матеріалах справи відсутні та суду не надано.

Долучений відповідачем висновок експертів №669/1-2/24 Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності, складений 29.11.2024 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи відхиляється судом, оскільки предметом спору є стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт, а не встановлення обсягів та видів робіт за Договором №16/1/12-2 від 28.12.2019.

Положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Відповідно до положень ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Крім того, в ході дослідження експертом не розглядалося фактичне виконання будівельних робіт, порівняння виконувалось за документальними даним.

Отже, наданий відповідачем висновок не спростовує заявлені позовні вимоги.

Оскільки у встановлені договором №16/1/12-2 від 28.12.2019 строки відповідачем не виконано роботи, нарахування позивачем штрафних санкцій, передбачених умовами п. 16.3 договору №16/1/12-2 від 28.12.2019 є обґрунтованими.

За п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань.

Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов`язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов`язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків.

Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Пунктом 16.3 договору визначено, що підрядник несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов`язань за договором і у таких сумах: у разі порушення строку виконання робіт за цим Договором з "Підрядника" стягується пеня у розмірі 0,1 % ціни Договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) % вказаної вартості.

Так, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Як встановлено судом кінцева дата строку виконання відповідачем робіт погоджена сторонами - 01.08.2021.

Згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Отже, обґрунтованим для нарахування пені за порушення строку виконання робіт за договором є період з 03.08.2021 до 27.12.2021 включно.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, встановив, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком позивача щодо визначення початку перебігу прострочення. Обґрунтованим розміром за прострочення виконання відповідачем робіт за договором є пеня у сумі 9 150 963,08 грн за період прострочення з 03.08.2021 до 27.12.2021 включно.

Оскільки порушення строку виконання робіт мало місце понад 30 (тридцять) днів, позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 4 357 601,46 грн (62 251 449, 50 грн. х 7 % = 4 357 601,46 грн) є обґрунтованою.

У той же час, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи своє клопотання тим, що стягнення штрафних санкцій у заявленому Позивачем розмірі матиме надмірний негативний вплив на економічне становище Відповідача, який залучений у низку надважливих проєктів державного значення в умовах воєнного стану, а також на інтереси третіх осіб (що є об`єктами критичної інфраструктури міста Києва), перед якими ТОВ "Абсолют-Клімат" має відповідні договірні зобов`язання.

За приписами частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім того, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

За положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини 1 цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За приписами частини 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина 3 статті 216 ГК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин, як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина 3 статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина 3 статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому, слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Аналогічна правова позиці міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

Отже, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині 3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такі висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.06.2024 у справі №910/12247/23.

Оцінюючи наявні матеріали справи, а також беручи до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов`язання відповідачем, незначних строків прострочення виконання зобов`язання, зважаючи на введення воєнного стану, а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, враховуючи поведінку самого відповідача, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України на 90 % від заявленої в позовній заяві суми.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют-Клімат" на користь Служби зовнішньої розвідки України підлягає стягненню пеня у розмірі 921 321,45 грн та 435 760,15 грн штрафу.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют-Клімат" (02091, м. Київ, вул. Вербицького Архітектора, 1-Г; ідентифікаційний код 35837877) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 24/1; ідентифікаційний код 33240845) 921 321 (дев`ятсот двадцять одну тисячу триста двадцять одну) грн 45 коп. пені, 435 760 (чотириста тридцять п`ять тисяч сімсот шістдесят) грн 15 коп. штрафу та 203562 (двісті три тисячі п`ятсот шістдесят дві) грн 24 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 27.03.2025.

Суддя Т.М. Ващенко