Рішення

від 20.03.2025 по справі 916/61/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/61/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Ігнатишеної А.О.,

за участю представників:

від прокуратури: Бойчук М.М.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/61/25

за позовом: Керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області (вул. Шаховцева, № 4, м. Березівка, Одеська обл., 67300) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Януша Корчака, № 9/12, м. Київ, 03190)

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «Чайка» (вул. Зелена, № 6, с. Сухомлинове, Березівський р-н, Одеська обл., 67230)

про стягнення 246 005,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору та короткий зміст аргументів учасників справи.

Керівник Березівської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Чайка» 246005,11 грн заборгованості, з яких 160000,00 грн основної заборгованості, 68476,78 грн інфляційних втрат, 11144,83 грн пені та 6384,11 грн 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 14.12.2017 договором № 115 ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству зобов`язань в частині своєчасного та остаточного повернення наданих з державного бюджету коштів як фінансової підтримки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що ним установлено, що 14.12.2017 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Селянським (фермерським) господарством «Чайка» укладено договір № 115 ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, відповідно до умов якого Укрдержфонд підтримки фермерських господарств зобов`язався надати фінансову підтримку на поворотній основі СФГ «Чайка» в сумі 200 000 грн, а фермерське господарство зобов`язалося використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у строк та на умовах, що визначені цим договором.

Так, за ствердженням прокурора Український державний фонд підтримки фермерських господарств перерахував СФГ «Чайка» 200 грн, чим виконав свої зобов`язання по договору в повному обсязі, а СФГ «Чайка» на виконання вищевказаного договору повернуто фінансову допомогу у 2018 році у розмірі 40 000 грн.

Проте, як наголошує прокурор, згідно інформації наданої Одеським відділенням Укрдержфонду підтримки фермерських господарств від 24.05.2024 № 53-15/97 загальна сума простроченої заборгованості СФГ «Чайка» перед Фондом складає 160 тис. грн.

Враховуючи викладене, на переконання прокурора, СФГ «Чайка» умови вищевказаного договору щодо повернення фінансової допомоги у передбачені строки не виконано, у зв`язку з чим утворилася заборгованість перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Відзив на позов відповідач суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2025 позовну заяву (вх. № 66/25) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

Разом з позовною заявою 09.01.2025 керівником Березівської окружної прокуратури Одеської області було подано до господарського суду заяву про забезпечення позову в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої прокурор просив суд накласти арешт на нерухоме майно та грошові кошти, які належать СФГ «Чайка» в межах суми 246005,11 грн, що відповідає розміру стягнення заборгованості за поданим позовом.

13.01.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено заяву керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області (вх. № 2-31/25 від 09.01.2025) частково та накладено арешт на грошові кошти, що належать Селянському (фермерському) господарству «Чайка», які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках Селянського (фермерського) господарства «Чайка», інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах суми позову 246005,11 грн.

14.01.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№66/25 від 09.01.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу № 916/61/25 розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на "11" лютого 2025 року о 10:40 год.

11.02.2025 у судовому засіданні по справі № 916/61/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "04" березня 2025 року о 12:40 год., про що Український державний фонд підтримки фермерських господарств та Селянське (фермерське) господарство «Чайка» було повідомлено відповідною ухвалою суду від 12.02.2025, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

18.02.2025 прокурор надав до суду додаткові пояснення (вх. № 5466/25) щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Вказані пояснення були прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.02.2025 у справі № 916/61/25 на 04.03.2025 о 12:40 год., не відбулося у зв`язку з у зв`язку з анонімним повідомленням про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі Господарського суду Одеської області, через що всі працівники та відвідувачі суду були евакуйовані на час проведення ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів.

04.03.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/61/25 призначено на "20" березня 2025 року об 11:00 год.

20.03.2025 під час розгляду справи по суті прокурор виступив із вступною промовою, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити повністю. Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Позивач - Український державний фонд підтримки фермерських господарств, про час та дату судового розгляду справи по суті повідомлявся судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази направлення копій ухвал до його електронного кабінету, проте в судові засідання з розгляду справи по суті представник позивача жодного разу не з`явився, про поважність підстав неявки суд не повідомив, своєї правової позиції щодо обставин, викладених в позовній заяві, не надав.

Відповідач СФГ «Чайка» про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення ухвал суду на адресу його місцезнаходження, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Так, про розгляд справи відповідач повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на юридичну адресу Селянського (фермерського) господарства «Чайка» - вул. Зелена, № 6, с. Сухомлинове, Березівський р-н, Одеська обл., 67230.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач завчасно був обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвали суду останній отримав, що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення. За таких обставин враховуючі приписи п.3 ч.6 ст.242 ГПК України суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує . На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У той же час чергове безпідставне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв`язку з нез`явленням представників позивача та відповідача у судові засідання, неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В процесі розгляду справи всі подані прокурором клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 20.03.2025 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та, відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, було проголошено скорочене рішення суду.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

14.12.2017 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (далі - Укрдержфонд, позивач), в особі генерального директора Покришки О.В., та Селянським (фермерським) господарством «Чайка» (далі СФГ «Чайка», відповідач), в особі голови цього фермерського господарства Черсак В.В., було укладено договір № 115ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству.

Відповідно до п. 1 вказаного договору, Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі Селянському (фермерському) господарству «Чайка» в сумі 200000 грн, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені договором.

Відповідно до п/п 3.1.2. п. 3.1. договору Укрдержфонд має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка повернення (п. 3.4.2. цього договору). У разі прострочення фермерським господарством графіка повернення коштів більш, ніж на 30 днів, Укрдержфонд має право в односторонньому порядку розірвати договір з достроковим поверненням повної суми наданої фінансової підтримки та застосуванням штрафних санкцій, відповідно до п. 5.1., 5.2. договору.

В свою чергу, згідно п. 3.2.1 договору, Укрдержфонд зобов`язаний надати обумовлену договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Згідно з п. 3.4.2 договору, СФГ «Чайка» зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановлений графіком: до 31 жовтня 2018 року в сумі 40000 грн; до 31 жовтня 2019 року в сумі 40000 грн; до 31 жовтня 2020 року в сумі 40000 грн; до 31 жовтня 2021 року в сумі 40000 грн; до 31 жовтня 2022 року в сумі 40000 грн.

Зі змісту п. 2 договору вбачається, що фінансова підтримка на поворотній основі надається для придбання техніки, а за п. 4.1 договору фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення до 31 жовтня 2022 року.

Крім того, п. 5.1 договору передбачає, що відповідно до законодавства України у випадку прострочення строку виконання зобов`язання з повернення коштів фінансової підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Відповідно до п. 5.2 договору, за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін (п. 7.1. договору).

Як свідчать матеріали справи, Укрдержфондом на виконання п. 3.2.1 договору перераховано у безготівковому порядку на поточний рахунок СФГ «Чайка» 200000 грн, на підтвердження чого прокурором до матеріалів справи надана платіжна трансакція № 74020832 від 26.12.2017, отримана з єдиного веб-порталу використання публічних коштів.

Відповідач договірні зобов`язання в частині повернення коштів, наданих як поворотна фінансова підтримка, виконав частково на суму 40000,00 грн, що підтверджується випискою Державної казначейської служби України за 14.08.2018.

Матеріали справи містять претензію № 53-15/31 від 23.01.2024, адресовану Одеським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств СФГ «Чайка» з вимогами сплатити прострочену заборгованість за договором № 115ФГ-2017 від 14.12.2017 в сумі 160000,00 грн.

Листом № 53-15/97 від 24.05.2024 Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств повідомило Березівську окружну прокуратуру, що загальна прострочена заборгованість відповідача складає 160000,00 грн, у зв`язку з чим останньому направлялася претензія, проте станом на 24.05.2024 сума претензійних вимог не була перерахована на розрахунковий рахунок Укрдержфонду. Також, Одеське відділення Укрдержфонду зазначило, що не має фінансової можливості сплатити судовий збір та звернутись з позовною заявою про стягнення заборгованості з фермерського господарства, яке порушило умови договору в частині отриманих коштів.

25.06.2024 Березівська окружна прокуратура звернулась до Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з листом № 54-2190ВИХ-24, яким повідомило про виявлені порушення закону з метою надання відповідному суб`єкту владних повноважень розумного строку для вжиття заходів, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом про стягнення вищевказаної заборгованості з СФГ «Чайка». Окрім того, даним листом прокурор просив у найкоротший строк надати інформацію та копії відповідних документів.

У відповідь на вищезазначений лист прокуратури Одеське відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств листом № 53-15/182 від 06.09.2024 надало копії запитуваних прокурором документів та повторно зазначило, що Укрдержфонд не має фінансової можливості сплатити встановлений законом судовий збір та звернутись з позовною заявою про стягнення заборгованості з ФГ «Чайка», яке порушило умови договору. Окрім того, Відділення просило надати допомогу в захисті державних інтересів в суді шляхом подання відповідного позову.

Матеріали справи містять лист Головного управління ДПС в Одеській області № 17195/5/15-32-04-09-05 від 09.08.2024, наданий у відповідь на лист Одеської обласної прокуратури, з якого вбачається, що СФГ «Чайка» перебуває на основному обліку в Іванівській ДПІ ГУ ДПС в Одеській області, здійснює свою діяльність у галузі сільського господарства на території Іванівської ОТГ, є платним єдиного податку четвертої групи та за період 2021-2023 року отримувало відповідні доходи.

17.09.2024 Березівська окружна прокуратура звернулась до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з листом № 54-2958ВИХ-24, яким також повідомило позивача про виявлені порушення закону з метою надання відповідному суб`єкту владних повноважень розумного строку для вжиття заходів, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом про стягнення вищевказаної заборгованості з СФГ «Чайка».

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки суду за результатами вирішення спору.

Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади (1), орган місцевого самоврядування (2) чи інший суб`єкт владних повноважень (3), до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (4).

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади.

Прокурором скерований позов до суду в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з метою захисту економічних інтересів, з огляду на неповернення позичальником фінансової допомоги, наданої на поворотній основі за рахунок бюджетних коштів, за цільовою програмою з підтримки фермерських господарств.

Відповідно до п. 31 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, кредитування бюджету операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов`язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 30 Бюджетного Кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині кредитування є повернення кредитів, наданих з державного бюджету фермерським господарствам.

Частиною 1 статті 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що в разі надання кредитів з бюджету в позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету в повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Підстави представництва інтересів держави в особі позивача, прокурор обґрунтовує неналежним виконанням останніми повноважень щодо захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що граничний строк з повернення відповідачем до бюджету поворотної фінансової допомоги настав 31.10.2022.

Виходячи з приписів п. 1.1., 10.2. Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.07.2021 № 57 (у редакції наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України 19.12.2023 № 2194) Український державний фонд підтримки фермерських господарств належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України та є державною бюджетною установою; здійснює контроль за фінансовою (бюджетною) дисципліною установи.

За пунктами 3.1., 3.2. Статуту Український державний фонд підтримки фермерських господарств створений з метою фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств в установленому законодавством порядку, а також виконання державних програм підтримки фермерських господарств та інших програм, спрямованих на розвиток агропромислового комплексу України.

Предметом діяльності Фонду є, зокрема, надання фінпідтримки фермерським господарствам, у тому числі на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі.

Пунктами 6.3., 7.2. Статуту визначено, що джерелами формуванням майна є, зокрема, бюджетні кошти. Фонд утримується та здійснює фінансування заходів, передбачених цим Статутом, за рахунок коштів загального та спеціального фонду Державного бюджету України відповідно до Паспортів бюджетних програм, а також інших, незаборонених законодавством джерел.

Так, Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка є органом, уповноваженим державою виконувати функції з реалізації державної політики щодо державної підтримки становлення і розвитку фермерських господарств (ст. 10 Закону України «Про фермерські господарства»), основним завданням останнього є надання поворотної фінансової допомоги фермерським господарствам. Після повернення фермерським господарством фінансової допомоги, кошти надходять до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 3 ст. 30 Бюджетного кодексу України).

Невиконання СФГ «Чайка» зобов`язань за договором перешкоджає формуванню Державного бюджету України та спричиняє збитки державі, оскільки Український державний фонд підтримки фермерських господарств є бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки, становлення та розвитку фермерських господарств.

Також, неповернення бюджетних коштів СФГ «Чайка» перешкоджає формуванню Державного бюджету України, оскільки п.п. 3 п. 3 Бюджетного кодексу України визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині кредитування є повернення кредитів, наданих з Державного бюджету України фермерським господарствам.

Несвоєчасне та не в повному обсязі повернення наданих Укрдержфондом кредитів порушує економічні інтереси держави, негативно впливає на реалізацію завдань Укрдержфонду та виконання регіональних програм забезпечення розвитку фермерських господарств. Крім того, необхідність захисту інтересів держави полягає у відновленні економічних інтересів держави в частині повернення коштів до бюджету, необхідних на кредитування розвитку фермерських господарств.

Фактично звернення прокурора до суду з позовною заявою спрямоване на захист інтересів держави щодо забезпечення державної політики в сфері задоволення суспільних потреб розвитку фермерських господарств, оскільки несвоєчасне виконання або невиконання умов кредитних угод, укладених Укрдержфондом, призводить до зменшення фінансових надходжень, що веде до заподіяння шкоди інтересам держави, а також обумовлює зниження якості послуг, що надаються Укрдержфондом, що в свою чергу порушує права та законні інтереси інших осіб, які б мали можливість отримати відповідні кредити при умові своєчасного погашення боргу недобросовісними одержувачами коштів фінансової підтримки для зазначених цілей.

Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - це орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким чином, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, таким суб`єктом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому надано повноваження органу виконавчої влади.

У постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зроблено висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Тобто для здійснення представництва інтересів держави не має значення, з яких причин (об`єктивних чи суб`єктивних) орган державної влади не здійснив захист державних інтересів. Важливо лише те, що такий захист не здійснено.

Аналогічну правову позицію щодо наявності у прокурора підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 по справі № 905/120/19.

У постанові Великої палати Верховного суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення належного позивача до суду, свідчить про те, що орган виконавчої влади неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Також, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

За приписами ст. 10 Закону України «Про фермерське господарство», Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Пунктом 3.1.2. договору встановлено, що Укрдержфонд має право вимагати від СФГ «Чайка» повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка повернення.

Таким чином, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах, є Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Умовою забезпечення надходження відповідних коштів є належне виконання обов`язків із захисту державних інтересів певними суб`єктами владних повноважень.

Водночас, Укрдержфондом належних заходів щодо стягнення заборгованості з СФГ «Чайка» не вжито та після залишення відповідачем претензійного листа без задоволення позовну заяву про стягнення з фермерського господарства заборгованості за договором до суду не подано, а лише направлено інформацію щодо наявності такого боргу та невиконання зобов`язання за договором до Березівської окружної прокуратури, у зв`язку з чим у останньої виникла необхідність представництва в суді порушених інтересів держави.

Так, відповідно до вищеозначених листів Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, останнє просило Березівську окружну прокуратуру звернутися з позовом до СФГ «Чайка» щодо стягнення наявної заборгованості за договором.

Таким чином, Укрдержфонд, як компетентний орган, був достеменно обізнаний з фактом порушення, та в нього було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте він самостійно не захистив інтереси держави в суді.

За таких обставин, Укрдержфонд та Одеське відділення Укрдержфонду, будучи обізнаним про наявність у відповідача заборгованості за договором, маючи повноваження щодо самостійного звернення до суду із вказаною позовною заявою, не вжито заходів щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави та стягнення з СФГ «Чайка» заборгованості за договором від 14.12.2017 № 115ФГ-2017 про надання фермерському господарству фінансової підтримки на поворотній основі.

Вищевказане свідчить про нездійснення захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором. Наявність у прокурора підстав захисту інтересів держави в межах даної справи, сторонами під сумнів не ставиться.

Суд врахував, що недотримання СФГ «Чайка» договірних зобов`язань в частині своєчасного повернення коштів, наданих як поворотна фінансова підтримка, завдає шкоди економічним інтересам держави та унеможливлює реалізацію державної політики з надання кредитів іншим суб`єктам господарювання. Несвоєчасне повернення відповідачем фінансової допомоги ставить під загрозу своєчасність надходження та акумулювання коштів державного бюджету в період воєнного стану, чим спричиняється шкода державним економічним інтересам. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Судом встановлено, що прокурор дотримався вимог, встановлених у ст.23 Закону «Про прокуратуру», а позивач належним чином не здійснив захист інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора є обґрунтовані підстави для представництва в суді інтересів держави, у тому числі, в особі позивача за цим позовом.

Щодо суті спору і позовних вимог прокурора, суд зазначає таке.

Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільноправові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладений сторонами договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 14.12.2017 № 115ФГ-2017 за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За таких умов, за своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором позики, а тому до спірних правовідносин застосовуються вищевикладені норми права.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України та статті 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється часткового або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України. Зокрема, ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відсутність реального і своєчасного виконання зобов`язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт передачі позивачем відповідачу суми фінансової підтримки в розмірі 200000,00 грн підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Строк повернення грошових коштів, відповідно до п. 3.4.2 Договору № 115ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству та ч. 1 ст. 530 ЦК України, є таким, що настав.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати існуючої заборгованості, суд приходить до висновку про задоволення позову цій частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 160000,00 грн боргу.

Прокурор просить стягнути з відповідача 68476,78 грн інфляційних нарахувань за загальний період з 01.11.2019 по 01.10.2024, нарахованих на підставі п. 5.1. договору, та 3 % річних в сумі 6384,11 грн за загальний період з 01.11.2019 по 23.02.2022.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків, погодженого сторонами, в межах розрахунку прокурора, суд дійшов до висновку, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у зв`ялених прокурором сумах.

Окрім того, прокурором, на підставі п. 5.2. договору, заявлено до стягнення з відповідача 11144,83 грн пені.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які сплачуються в разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються в розмірі передбаченому сторонами в договорі.

За частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Перевіривши розрахунок пені з урахуванням умов договору, порядку розрахунків, погодженого сторонами, в межах розрахунку прокурора, суд дійшов до висновку, що розрахунок пені є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку із чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 11144,83 грн підлягають задоволенню повністю.

Суд наголошує на тому, що відповідач був обізнаний про розгляд справи судом, однак позовних вимог не оспорив, заборгованість шляхом подання відповідних доказів не спростував, контррозрахунку до суду не подав.

Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати по справі відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на Селянське (фермерське) господарство «Чайка».

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Чайка» (вул. Зелена, № 6, с. Сухомлинове, Березівський р-н, Одеська обл., 67230, код ЄДРПОУ 19203390) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Януша Корчака, № 9/12, м. Київ, 03190, код ЄДРПОУ 20029342) суму основного боргу в розмірі 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн 00 коп, інфляційні втрати в розмірі 68 476 (шістдесят вісім тисяч чотириста сімдесят шість) грн 78 коп, пеню в розмірі 11 144 (одинадцять тисяч сто сорок чотири) грн 83 коп та 3% річних в розмірі 6 384 (шість тисяч триста вісімдесят чотири) грн 11 коп.

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Чайка» (вул. Зелена, № 6, с. Сухомлинове, Березівський р-н, Одеська обл., 67230, код ЄДРПОУ 19203390) на користь Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, № 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552) витрати на сплату судового збору в розмірі 3 690 (три тисячі шістсот дев`яносто) грн 08 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 25 березня 2025 р.

Суддя О.В. Цісельський