Рішення

від 17.03.2025 по справі 916/3801/24

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3801/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/3801/24

За позовом: Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд. 1; код ЄДРПОУ 04527307)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Парус Юг (67772, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, смт Затока, вул. Лазурова, буд. 61; код ЄДРПОУ 35157136)

Про стягнення 138473,84 грн., розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

За участю:

Від позивача: Дзюбенко С.М., ордер

Від відповідача: Бут І.О., ордер

Встановив: Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Парус Юг про стягнення грошових коштів у розмірі 138473,84 грн., які включають суму боргу у розмірі 116242,53 грн., 3% річних у розмірі 6100,37 грн. та інфляційні втрати у розмірі 16130,94 грн., розірвання Договору оренди земельної ділянки, укладеного 22 серпня 2011 року між Територіальною громадою смт Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої в подальшому стала Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парус Юг» та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Парус Юг повернути Кароліно-Бугазькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області земельну ділянку площею 0, 3684 га, у тому числі під капітальну одноповерхову забудову 0,1292, під проїздами, проходами та площадками 0,2392 га, з кадаровим номером 5110300000:02:019:0088, розташовану за адресою: Одеська область, м. Білгород Дністровський смт Затока, вул. Лазурна, 61.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.08.2024р. прийнято позовну заяву Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до розгляду та відкрити провадження у справі №916/3801/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "30" вересня 2024 р. о 10:20. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 30.09.2024р. о 10:20.

30.09.2024р. суд оголосив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 28.10.2024р. о 09:45.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.09.2024р. повідомлено відповідача по справі №916/3801/24: Товариство з обмеженою відповідальністю Парус Юг про підготовче засідання, яке відбудеться "28" жовтня 2024 р. о 09:45.

28.10.2024р. до суду відповідачем надано відзив.

28.10.2024р. судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.11.2024р. о 10:20.

14.11.2024р. до суду відповідачем надано клопотання про залучення документу, а саме відповідач просив суд долучити до матеріалів справи копію листа ГУ ДПС в Одеській області 41725/6/15- 32-13-07-06 від 05.11.2024 р.

18.11.2024 підготовче засідання не відбулося, у зв`язку з проведенням працівниками правоохоронних органів оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового пристрою в адміністративній будівлі суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2024р. підготовче засідання у справі №916/3801/24 призначено на "25" листопада 2024 р. о 09:30. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 25.11.2024р. о 09:30.

25.11.2024 підготовче засідання не відбулося, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2024р. підготовче засідання у справі №916/3801/24 призначено на "16" грудня 2024 р. о 09:45. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 16.12.2024р. о 09:45.

16.12.2024р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.

16.12.2024р., судом відкладено підготовче засідання на 20.01.2025р. о 11:45.

20.01.2025р. до суду від Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області надійшло клопотання про витребування доказів по даній справі.

20.01.2025р. підготовче засідання не відбулося, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2025р. підготовче засідання у справі №916/3801/24 призначено на "27" січня 2025 р. о 09:45. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 27.01.2025р. о 09:45.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2025р. клопотання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 20.01.2025р. про витребування доказів по справі №916/3801/24 задоволено частково. Витребувано у Головного управління ДПС в Одеській області наступні докази: податкові декларації та уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), подані ТОВ Парус-Юг (код ЄДРПОУ 35157136) за 2022-2024 роки, інформацію щодо наявності у ТОВ Парус-Юг (код ЄДРПОУ 35157136) податкових зобов`язань (сплата за землю, земельний податок та/або орендна плата) та податкової заборгованості з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022-2024 роки, письмові пояснення щодо відмінностей інформації по наявній заборгованості у ТОВ Парус-Юг зі сплати земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки, відповідно до листа від 05.11.2024р. вих. № 41725/6/15-32-13-07-06 та відповідно до листа від 17.05.2024р. вих. №11328/5/15-32-04-08-05, з документальним підтвердженням підстав для зазначення таких відомостей у зазначених листах.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Парус Юг податкові декларації та уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), подані ТОВ Парус-Юг (код ЄДРПОУ 35157136) за 2022-2024 роки. В іншій частині клопотання позивача залишено без задоволення.

27.01.2025р. судом оголошено перерву по справі до "12" лютого 2025 р. о 13:45.

30.01.2025р. відповідачем до суду надано клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд залучити копію Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік; Копію Квитанції №2 про прийняття пакету за 2022 рік; копію Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік; копію Квитанції №2 про прийняття пакету за 2023 рік; копію Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2024 рік; копію Квитанції №2 про прийняття пакету за 2024 рік; копію Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2024 рік (уточнююча); копію Квитанції №2 про прийняття пакету за 2024 рік (уточнююча)

12.02.2025р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24.02.2025р. об 11:50, із викликом учасників справи у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2025р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання, яке відбудеться "24" лютого 2025 р. об 11:50.

17.02.2025р. до суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшла витребувана судом інформація.

24.02.2025р. до суду позивачем надано додаткові пояснення.

24.02.2025р. без оформлення окремого документа, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.03.2025р. о 12:00.

10.03.2025р. відповідачем надано додаткові пояснення.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 17.03.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 26.03.2025р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що 22 серпня 2011 року між Територіальною громадою смт Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої в подальшому стала Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парус Юг» укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно п. 1 Договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування, на підставі рішення XXXXLV-ої сесії V скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради від 13 жовтня 2010 року за № 1613, рішення ХІІ-ої сесії VІ скликання Затоківської селищної ради Білгород Дністровської міської ради від 22 липня 2011 року № 426 в оренду терміном на п`ять років земельну ділянку для експлуатації та обслуговування фактично побудованої бази відпочинку «Парус» за адресою: смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, Сонячний район, вул. Лазурна, 61 (шістдесят один), категорія зазначеної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:019:0088.

Відповідно п. 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3684 га, в тому числі під капітальну одноповерхову забудову - 0,1292, під проїздами, проходами та площадками- 0,2392 га.

Згідно п. 3 Договору, на земельній ділянці розташовані будівлі та споруди бази відпочинку «Парус».

Відповідно до п. 4 Договору, вищезазначена земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування фактично побудованої бази відпочинку «Парус».

Згідно до п. 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 522317,52 гривень.

Відповідно п. 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем щорічно у грошовій формі та у розмірах 2 671 (дві тисячі шістсот сімдесят одна) гривня 68 копійок на підставі розрахунку орендної плати розробленого згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16 серпня 2011 року, з урахуванням коефіцієнта функціонального використання змеленої ділянки, затвердженого рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради № 89 від 21 січня 2011 року, та коефіцієнта індексації за 2010 рік, на р/р 33217812700012, МФО 828011, код 23215016 Банк УДК в Одеській області, одержувач Відділ державного казначейства в Білгород-Дністровському районі.

Відповідно до п. 10 Договору, обчислення орендної плати на земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством України, за затвердженими індексації Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно п.п. 11,12,13 Договору, орендна плата вноситься щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім днем звітного періоду місяця, розмір орендної плати переглядається щорічно зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством України, у разі невнесення орендної плати У строки, визначені цим договором, справляються штраф та пеня у встановленому законодавством України порядку.

Згідно до п. 23 Договору, орендатор має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань передбачених цим договором. Збитками вважаються: фактичні витрати, яких орендарі зазнали у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем а також витрат, які орендатор здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати у разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Відповідно п. 30 Договору визначені обов`язки орендаря: сплачувати вартість орендної плати земельної ділянки в розмірах та в термін що обумовлені цим договором.

Відповідно п. 35 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: рішенням суду на вимогу однієї із сторін, внаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених цим договором.

Відповідно п. 39 Договору, за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Як було зазначено суду позивачем, надалі, сторонами неодноразово узгоджувалась сума орендної плати за місяць.

За посиланням позивача, відповідач не виконував належним чином свої зобов`язання за договором, починаючи із 2022 року, у зв`язку з чим станом на теперішній час у нього утворилась заборгованість у сумі 116242,53 грн.

Як було зазначено позивачем, зазначені обставини та тривале (починаючи з жовтня 2022 року по липень 2024 року) невиконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати боргу за договором оренди земельної ділянки стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою з метою стягнення з відповідача грошових коштів, розірвання Договору, повернення земельної ділянки та відновлення порушених прав позивача.

На переконання позивача, додані до позовної заяви докази підтверджують факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору щодо сплати орендної плати та наявності заборгованості у розмірі 116242,53 грн.

Також позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 6100,37 грн. та інфляційних втрат 16130,94 грн. на суму основного боргу.

Щодо вимог про розірвання договору та повернення майна, позивачем було зазначено суду, що відповідно пункту 36 Договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Як зазначає позивач вказуючи суду, при цьому, про різні періоди, відповідач тривалий час не виконує прийняті на себе зобов`язань за Договором в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів, що свідчить про невиконання відповідачем умов Договору, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з 2021 року по червень 2024 року у розмірі 252047,16 грн.

За поясненнями позивача, внаслідок таких дій, Орендодавець був позбавлений прибутку у вигляді орендної плати, на який міг розраховувати, укладаючи договір з відповідачем, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Відповідно до пункту 19 Договору, після припинення дії Договору, Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Аналогічні положення передбачені статтею 34 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що існують всі законні та обґрунтовані підстави для розірвання договору та повернення позивачу земельної ділянки.

Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що сторонами не заперечується факт укладення Договору оренди та отримання майна у строкове платне користування.

В той же час, як вказує відповідач, користування майном обмежене строком дії договору 5 років, який відраховується з 22 серпня 2011 року, таким чином, договірне користування земельною ділянкою припиняється з 23 серпня 2016 року.

Договором оренди у п. 8 передбачено переважне право орендаря після закінчення строку дії Договору на його поновлення, для чого орендар повинен не пізніше, ніж за тридцять днів до закінчення строку, письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вказував відповідач, відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час припинення орендних правовідносин), договір оренди землі, припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено та зазначав суду, що аналогічне положення закріплено в п. 34 Договору.

Як зазначає відповідач, позивачем не доведено прийняття ним рішення про продовження дії договору на новий строк, укладення додаткової угоди до основного договору про поновлення договору оренди землі не відбулось, отже дія Договору оренди для сторін припинилась, а відтак неможливим є його розірвання.

Щодо вимоги про розірвання Договору оренди, враховуючи припинення договору оренди, внаслідок не реалізації відповідачем свого переважного права, як орендаря, після закінчення строку дії Договору на його поновлення, дія Договору оренди для сторін припинилася, а відтак неможливим є його розірвання.

Як вказував відповідач, враховуючи фактичне користування земельною ділянкою, внаслідок розташування на ній нерухомого майна, належного відповідачу, ним виконувався обов`язок зі сплати плати за землю, що передбачений Податковим кодексом України.

Довідкою №01- 35/240 від 22.07.2024 р., наданою суду позивачем, підтверджується факт сплати ним суми нарахованого податку по вересень 2022 року включно.

В подальшому, податок на землю відповідачем дійсно не сплачувався, оскільки внаслідок ракетної атаки, орієнтовно здійсненою 17.08.2022 р., було пошкоджено нерухоме майно, що належить ТОВ «ПАРУС-ЮГ», розташоване на орендованій земельній ділянці.

22.03.2023 року було затверджено Акт №16 комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, відповідно до якого, будівлі та споруди бази відпочинку «Парус» за адресою Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Затока, вул. Лазурна 61 - є частково пошкодженими. Загальна площа зруйнованого (пошкодженого) нежитлового приміщення складає 2894,3 кв.м (копія Акту а.с. 89, т.1).

Комісія була створена на підставі рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 05.08.2022 р. №83 «Про створення комісії з обстеження пошкодженого та знищеного майна на території Кароліно-Бугазької сільської ради», до складу якої ввійшли начальник відділу земельних відносин, охорони навколишнього середовища, містобудування та архітектури Кароліно-Бугазької сільської ради, начальник відділу «ЦНАП» Кароліно-Бугазької сільської ради, т.в.о. заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу Кароліно-Бугазької сільської ради, головний спеціаліст, юрисконсульт відділу організаційно-кадрової роботи та діловодства Кароліно-Бугазької сільської ради та інші посадові особи.

Відтак, як зауважує відповідач, позивачу було відомо про те, що Згідно із Витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 12.08.2024 р., будівлі та споруди бази відпочинку «Парус» за адресою Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Затока, вул. Лазурна 61 зафіксовано наявні незначні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, але без порушення вимог щодо механічного опору та стійкості за граничним станом першої та другої групи, пошкодження до 20%

03.09.2024 року ТОВ «ПАРУС-ЮГ» звернулося до Головного управління ДПС в Одеській області із заявою про неможливість виконання платником податків своїх обов`язків, та 24.09.2024 р., за наслідком розгляду вказаної заяви, ДПС України в Одеській області прийняла рішення №73/15-35-04 щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.

24.10.2024 року Відповідач звернувся до Головного управління ДПС України в Одеській області із заявою про надання інформації про наявність або відсутність заборгованості в розрізі податків станом на 24.10.2024 р., з метою підтвердження відсутності заборгованості із плати за землю.

Таким чином, за посиланням відповідача, у позивача відсутні правові підстави для стягнення із ТОВ «ПАРУС-ЮГ» заборгованості із орендної плати за договором оренди.

Надаючи відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду, що матеріали справи не містять доказів, що відповідач виконав обов`язок, передбачений п.30 Договору оренди, та повернув позивачу земельну ділянку, водночас, як вважає позивач, матеріалами справи підтверджується, що на земельній ділянці розміщено нерухоме майно відповідача, шо свідчить про її фактичне використання відповідачем, в тому числі після закінчення строку оренди.

Як зазначає позивач, на думку відповідача, між сторонами спору не узгоджено розмір плати за земельну ділянку, оскільки Договір оренди припинився, однак, такі твердження відповідача не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не повернув земельну ділянку та продовжує її фактичне використання, та сам відповідач вказує, що ним внесено оренду плату за користування земельною ділянкою по вересень 2022 року, що свідчить як про узгодженість розміру плати за землю так і про визнання відповідачем власного обов`язку вносити плату за фактичне використання Земельної ділянки.

Також позивачем було зазначено суду щодо помилковості доводів відповідача про відсутність правових підстав для стягнення орендної плати, оскільки, на думку позивача, норма пункту 69.14-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України не стосується спірних правовідносин.

Позивач вважає, що наслідком прийняття ГУ ДПС в Одеській області рішення про неможливість виконання відповідачем податкових зобов`язань є незастосування до відповідача відповідальності, передбаченої ПК України та іншими законами, контроль за виконанням якими покладено на податкові та митні органи.

На думку позивача, правовідносин між позивачем та відповідачем не стосуються питань застосування до відповідача відповідальності, передбаченої Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за виконанням якими покладено на податкові та митні органи, а відтак, вказане вище рішення ГУ ДПС в Одеській не має жодного значення для вирішення справи №916/3801/16 та не стосується предмета доказування.

Надаючи додаткові пояснення, позивачем було зазначено суду, що доводи відповідача про відсутність грошових зобов`язань, з посиланням на податкове законодавство - є помилковими, оскільки предметом позову у даній справі є саме стягнення заборгованості за Договором оренди.

Позивач вважає, що заперечення відповідача щодо відсутності у нього обов`язку сплачувати орендну плату за землю до припинення воєнного стану, з посиланням на Рішення Управління - є необґрунтованими, оскільки зміни до Договору оренди в частині зобов`язань Відповідача щодо повного та своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку не вносились і строки внесення орендної плати не змінювались.

За додатковими поясненнями, наданими відповідачем, було зазначено суду, що виключно дійсний (діючий) договір оренди є підставою для нарахування і сплати орендної плати, та з настанням обставини, з якою пов`язується момент припинення у орендаря обов`язку з нарахування і сплати орендної плати, адже землекористувач втрачає статус орендаря, а земельна ділянка - об`єкта оподаткування платою за землю у формі орендної плати.

На переконання відповідача, позивачем не доведено прийняття ним рішення про продовження дії договору на новий строк, укладення додаткової угоди до основного договору про поновлення договору оренди землі, оскільки договір оренди земельної ділянки припинився, а відтак і відсутні підстави для внесення змін у такий договір.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, за час розгляду справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №372/2238/17.

Надаючи оцінку доводам позивача, покладеним в основу позовних вимог, та оцінюючи позовні вимоги, які направлено на стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 138473,84 грн., які включають суму боргу у розмірі 116242,53 грн., 3% річних у розмірі 6100,37 грн. та інфляційні втрати у розмірі 16130,94 грн., розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення, суд зазначає таке.

Як з`ясовано судом, 22 серпня 2011 року між Територіальною громадою смт Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої в подальшому стала Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, та Товариством з обмеженою відповідальністю Парус Юг укладено терміном на п`ять років Договір оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування фактично по будованої бази відпочинку «Парус» за адресою: смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, Сонячний район, вул. Лазурна, 61, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:019:0088.

Суд враховує, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону про оренду землі, яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно за змістом статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону про оренду землі).

Частина шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення."

За частинами першою-п`ятою статті 33 Закону про оренду землі в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Судом встановлено, що матеріали справи не мітять жодних доказів, які б засвідчувались волевиявлення сторін на продовження строку дії Договору оренди від 22.08.2011р., між сторонами не було укладено додаткових угод щодо узгодження продовження строку дію договору оренди землі, що дає можливість суду встановити обставину наявності факту припинення строку дії Договору оренди від 22.08.2011р., у зв`язку із закінченням строку його дії, та погодитись з доводами відповідача в цій частині.

За час розгляду справи судом встановлено, що 08.12.2016р. відповідач звертався до позивача із заявою №13, із пропозицією укласти новий договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, 01.09.2021 року відповідач звертався із клопотанням №3 із пропозицією укласти новий договір оренди земельної ділянки строком на 25 років, поряд з цим, матеріали справи не містять доказів відповідного реагування на зазначені звернення відповідача, відповіді позивача на зазначені заяви отримано відповідачем не було, та іншого позивачем суду не доведено. (а.с. 87, 88, т.1).

25.09.2024 року позивачем було повідомлено відповідача відповідно до листа №01-35/297 про наявність станом на 01 вересня 2024 р. заборгованості перед місцевим бюджетом сільської ради за орендну плату з юридичних осіб (код доходів 18010600) в розмірі 116943,41 грн., та зазначено, що Законом України від 15 березня 2022 року №2120- IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», змінено встановлений Податковим кодексом України порядок справляння плати за землю. Зміни, що прийняті у зв`язку з військовою агресією росії проти України, передбачають, що тимчасово, на період з 01 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями рф, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди (п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ). (а.с. 102-104, т.1).

З урахуванням зазначеного та з`ясованого за час розгляду справи, судом встановлено факт припинення Договору оренди земельної ділянки від 22 серпня 2011 року, який було укладено між Територіальною громадою смт Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої в подальшому стала Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, та Товариством з обмеженою відповідальністю Парус Юг, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1 і 4 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм, розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17.

Судом враховано, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, проте, поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов`язання» - не є тотожними.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.202 Господарського кодексу України, такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), у зв`язку з чим, вимога позивача про розірвання Договору оренди земельної ділянки, укладеного 22 серпня 2011 року між Територіальною громадою смт Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої в подальшому стала Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, та Товариством з обмеженою відповідальністю Парус Юг - не підлягає задоволенню судом.

Відповідно до пп. в) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані: своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України, плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пунктів 288.1, 288.2 статті 288 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а підставою для її нарахування - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 269.1 ст 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 ст 270 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об`єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до підпунктів 14.1.72 і 14.1.73 ст.14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Отже, використання землі є платним, плата за землю справляється у формі орендної плати або земельного податку. Платниками орендної плати є виключно орендарі земельної ділянки, а платниками земельного податку - власники земельних ділянок та/або землекористувачі.

Згідно зі статтею 6 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі статтею 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

У Постанові від 03 лютого 2021 року у справі №804/4362/18 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що оскільки договір оренди землі припинився у зв`язку з настанням певного факту, визначеного законом - закінченням строку, на який його було укладено, нарахування до сплати орендної плати є безпідставним.

Отже, виключно дійсний (діючий) договір оренди є підставою для нарахування і сплати орендної плати.

У зв`язку з викладеним, припинення строку дії Договору оренди земельної ділянки від 22 серпня 2011 року, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, є обставиною, з якою пов`язується момент припинення у позивача обов`язку з нарахування орендної плати, адже позивач втрачає статус орендаря, а земельна ділянка - об`єкта оподаткування платою за землю у формі орендної плати, у зв`язку з чим позовні вимог позивача про стягнення з відповідача суми боргу у вигляді орендної плати в розмірі 116242,53 грн. - задоволенню не підлягають.

Також судом відмовляється у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6100,37 грн. та інфляційних втрат у розмірі 16130,94 грн., як похідних вимог від заявленого до стягнення боргу з орендної плати, у стягненні якого вже відмовлено судом.

Слід додатково зазначити, що як з`ясовано судом, 03.09.2024 року відповідач звертався до Головного управління ДПС в Одеській області із заявою про неможливість виконання платником податків обов`язків. (а.с. 97, т.1).

24.09.2024 р., за наслідком розгляду вказаної заяви відповідача, ДПС України в Одеській області прийняла рішення №73/15-35-04 щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку. (а.с. 100, 101, т.1).

Відповідно до довідки Головного управління ДПС в Одеській області Державної податкової служби України від 06.02.2025р. вих. №2412/5/15-32-51-18, яку надано до суду на виконання вимог ухвали про витребування доказів, судом з`ясовано, зокрема, що Рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.09.2024 №73/15-32-04 - є чинним на період з 17.08.2022 до припинення або скасування воєнного стану на території України, або до відновлення можливості виконання податкових обов`язків у ТОВ «Парус-Юг».

Станом на 03.02.2025 у ТОВ «Парус-Ют» відсутня заборгованість по орендній платі за землю з юридичних осіб (КБК 18010600), у зв`язку із здійсненням коригування податкових зобов`язань відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу. Також станом на 03.02.2025 відсутній податковий борг по земельному податку з юридичних осіб (КБК 18010500, Кароліно-Бугазька ТГ).

Як вже з`ясовано судом, у даній справі встановлено відсутність обов`язку відповідача зі сплати боргу з орендної плати та нарахованих на таку суму позивачем 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди, на який його було укладено, також судом встановлено відсутність правових підстав для розірвання договору оренди, оскільки судом надано правовий висновок та зазначено, що розірвати можливо лише діючий договір, отже, з урахуванням зазначеного та враховуючи, що судом встановлено обставини щодо відсутності у відповідача заборгованості з орендної плати так і відсутності зобов`язань зі сплати податкового боргу по земельному податку, існування чинного Рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.09.2024 №73/15-32-04 щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку, а також те, що у відповідача наявна нерухомість, розташована на спірній земельній ділянці, і закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права відповідача, як власника такої нерухомості, на користування нею, судом відмовляється позивачу у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути Кароліно-Бугазькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області земельну ділянку площею 0, 3684 га, розташовану за адресою: Одеська область, м. Білгород Дністровський смт Затока, вул. Лазурна, 61.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Результатом процесу мотивування судового рішення є формування обґрунтованих висновків у справі та прийняття одного з встановлених процесуальним законом рішень (повне або часткове задоволення позову, відмова у задоволенні позову).

В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, оцінивши всі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивачу у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 9084,00 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Парус Юг про стягнення 138473,84 грн., розірвання договору та повернення земельної ділянки відмовити.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 9084,00 грн. покладаються на позивача.

Повне рішення складено 26 березня 2025 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко