Постанова

від 27.03.2025 по справі 405/3105/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2025 року м. Кропивницький

справа № 405/3105/24

провадження № 22-ц/4809/469/25

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Державна казначейська служба України,

розглянув впорядку спрощеногопозовного провадженняу відкритомусудовому засіданнів м.Кропивницькому цивільнусправу заапеляційними скаргами ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 грудня 2024 року у складі судді Іванової Н. Ю. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі ГУ ПФУ в Кіровоградській області), Державної казначейської служби України (далі ДКСУ) та просив:

-визнати протиправними дії та бездіяльність ГУ ПФУ в Кіровоградській області та стягнути на свою користь 130000 грн компенсації за спричинену моральну шкоду;

-стягнути на свою користь за рахунок державного бюджету шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку компенсації, завданої державним органом моральну шкоду в розмірі 130000 грн;

-стягнути з ГУ ПФУ в Кіровоградській області на свою користь моральну шкоду в розмірі 130000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є пенсіонером за вислугою років Державного департаменту з питань виконання кримінальних покарань та відповідно перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

Рішеннями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року у адміністративній справі № 340/3187/22, від 31 січня 2023 року у адміністративній справі № 340/5977/22 та від 22 січня 2024 року у адміністративній справі № 340/10155/23 були задоволені усі по суті позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

ГУ ПФУ України в Кіровоградській області по теперішній час не в повному обсязі виконало вищевказані рішення суддів та судом встановлено судовий контроль за виконанням вказаних рішень.

Позивач як особа похилого віку (пенсіонер) та учасник ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС протягом тривалого часу відволікаєься від свого спокійного способу життя і вимушений систематично подавати позови до суду задля подальшого захисту своїх прав та законних інтересів, при цьому, постійно відчуває емоційні хвилювання, потрясіння та додаткові навантаження у вигляді стресу на свій власний організм.

ОСОБА_1 вважав, що факт заподіяння моральної шкоди підтверджується діями і бездіяльністю державного органу в особі ГУ ПФУ в Кіровоградській області, який систематично ігнорує як рішення суду, які набрали законної сили, так і чинне законодавство України, тим самим нехтуює й нівелюює відповідні норми прямої дії, що чітко визначені у Конституції України.

За таких обставин, позивач вважав, що в даному випадку, сума, достатня для відшкодування завданої йому моральної шкоди (немайнового характеру) становить 130 000 грн, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 грудня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що доведеним є факт заподіяння ГУ ПФУ в Кіровоградській області позивачу моральної шкоди, яка полягає у порушенні звичного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для його організації, а протиправність бездіяльності відповідача встановлено рішеннями суду, які набрали законної сили.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив, зокрема, з характеру страждань, які зазнав позивач, їх тривалості, а також врахував вимушені зміни в життєвих стосунках, тому керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності вважав, що компенсація в сумі 5 000 грн буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 січня 2025 року в частині частково задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції без належного мотивування визначив розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача в розмірі 5000 грн.

Позивач ввжає, що факт заподіяння йому моральної шкоди підтверджується діями і бездіяльністю державного органу в особі ГУ ПФУ у Кіровоградській області, який систематично ігнорує як рішення суду, які набрали законної сили, так і чинне законодавство України, нехтуючи і нівелюючи відповідні норми прямої дії, що чітко визначені в Конституції України.

ГУ ПФУ у Кіровоградській області після перерахунку пенсії відповідача не випалитив останньому 351483 грн 53 коп, які суд зобов`язав нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , а тому стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 130000 грн є цілком обґрунтованим через надмірно тривале невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, що є безпосереднім відшкодуванням за спричинену шкоду немайнового характеру.

В апеляційній скарзі ДКСУ просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 грудня 2024 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову у вказаній частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

ДКСУ, на яке судом першої інстанції покладено відповідальність у даній справі, згідно із своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин.

Виходячи зі змісту обставин у даній справі, спір у справі виник через незаконну, на думку суду першої інстанції, бездіяльність ГУ ПФУ у Кіровоградській області, водночас відповідальність за бездіяльність поклав на ДКСУ.

У даній справі боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету з відшкодування шкоди є держава Україна як учасник цивільних відносин, проте, судом першої інстанції проігноровано пояснення ДКС України, щодо повноважень органів казначейства у справі, яка зумовлена лише особливостями бюджетного законодавства, а останні не уособлюють державу, як «власника» відповідних коштів, і виступають у даних судових справах не як юридичні особи, які самостійно несуть відповідальність за власними зобов`язаннями, а як органи, уповноважені державою провести відповідні перерахування за рахунок бюджетних коштів.

Відзиви на апеляційну скаргу

Від ГУ ПФУ в Кіровоградській області надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_1 та ДКСУ без задоволення.

Від ДКСУ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою ОСОБА_2 та довідками про доставку електронних документів ГУ ПФУ в Кіровоградській області та ДКСУ.

У відзиві на апеляційну скаргу ДКСУ просило розглядати справу за відсутності представника.

Відповідно до положень частини першоїстатті 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи вразі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки, учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положеннямст. 372 ЦПК України.

За змістом ч. 5ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання, призначене на 11 годину 30 хвилин 20 березня 2025 року, не з`явились, датою ухвалення рішення є дата складення повного тексту.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційних скарг

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першоїінстанції встановлено,що ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ПФУ в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року (справа № 340/3187/22) адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Кіровоградській області в проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 13.07.2021 № 9/3-217.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області в Кіровоградській області провести з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 13.07.2021 № 9/3-217 «Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії» за аналогічною посадою, та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

Рішення суду набрало законної сили 25 серпня 2022 року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року (справа № 340/5977/22) адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань № 9/3-705 від 08 вересня 2022 року.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань № 9/3-705 від 08 вересня 2022 року, з урахуванням виплачених сум.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

Рішення суду набрало законної сили 03 березня 2023 року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року (справа № 340/10155/23) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області відновити з 01.06.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1 073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

Рішення суду набрало законної сили 22 лютого 2024 року.

На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року ГУ ПФУ в Кіровоградській області проведено перерахунок пенсії за період з 01 квітня 2019 року по 31 січня 2023 року та нараховано суму доплати у розмірі 351 483,53 грн.

На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 по справі № 340/5977/22 ГУ ПФУ в Кіровоградській області проведено перерахунок пенсії за період з 01 грудня 2020 по 28 лютого 2023 та нараховано суму доплати у розмірі 15 468,63 грн.

На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 по справі № 340/10155/23, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий, кредитор) має право вимагати компенсації завданої моральної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана компенсувати завдану моральну шкоду.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частинами першою та другою статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 201ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановленеКонституцієюта законами України.

Стаття 1167ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Крім того, у пункті 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Матеріалами справи підтвердджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ПФУ в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (том 1 а. с. 32).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року (справа № 340/3187/22) адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Кіровоградській області в проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 13.07.2021 № 9/3-217.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області в Кіровоградській області провести з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 13.07.2021 № 9/3-217 «Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії» за аналогічною посадою, та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Кіровоградській області (том 1 а. с. 14-23).

Рішення суду набрало законної сили 25 серпня 2022 року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року (справа №340/5977/22) адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань № 9/3-705 від 08 вересня 2022 року.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань № 9/3-705 від 08 вересня 2022 року, з урахуванням виплачених сум.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Кіровоградській області (том 1 а. с. 24-31).

Рішення суду набрало законної сили 03 березня 2023 року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року (справа № 340/10155/23) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області відновити з 01.06.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1 073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

Рішення суду набрало законної сили 22 лютого 2024 року.

На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року ГУ ПФУ в Кіровоградській області проведено перерахунок пенсії за період з 01 квітня 2019 року по 31 січня 2023 року та нараховано суму доплати у розмірі 351 483,53 грн (том 1 а. с. 38).

На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 по справі № 340/5977/22 ГУ ПФУ в Кіровоградській області проведено перерахунок пенсії за період з 01 грудня 2020 по 28 лютого 2023 та нараховано суму доплати у розмірі 15 468,63 грн (том 1 а. с. 38).

На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 по справі № 340/10155/23, ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії (том 1 а. с. 38).

Даних про те, що позивачу були нараховані кошти за наслідками перерахунку матеріали справи не містять.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, внаслідок дій і бездіяльності державного органу в особі ГУ ПФУ в Кіровоградській області, який систематично ігнорує як рішення суду, які набрали законної сили, так і чинне законодавство України, тим самим нехтуює й нівелюює відповідні норми прямої дії, що чітко визначені у Конституції України, позивач як особа похилого віку (пенсіонер) та учасник ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС протягом тривалого часу відволікаєься від свого спокійного способу життя і вимушений систематично подавати позови до суду задля подальшого захисту своїх прав та законних інтересів, при цьому, постійно відчуває емоційні хвилювання, потрясіння та додаткові навантаження у вигляді стресу на свій власний організм.

Відповідно до частини четвертої статті 13, частини першої статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частини першої статті 129-1Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства; суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання.

В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Згідно зі статтею 56Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1ст. 1173 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно дост. 1174 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Тим самим, правовою підставою цивільно-правової відповідальності для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, зазначено, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.3,19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

В силуст. 1173 ЦК Українишкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача.

Наведений правовий висновок вже був висловлений Верховним Судом у постановаї від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а та від 24 березня 2020 року у справі №818/607/17.

Зважаючи на ці обставини, суд дійшов висновку про те, що негативні емоції позивача внаслідок тривалого невиконання судових рішень у справах № 340/3187/22, № 340/5977/22, № 340/10155/23 перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із бездіяльнісю ГУ ПФУ у Кіровоградській області, а відтак завдало йому моральної шкоди, оскільки позивач був змушений докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права з метою виконання рішення суду.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що доведеним є факт заподіяння ГУ ПФУ в Кіровоградській області позивачу моральної шкоди, яка полягає у порушенні звичного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для його організації, а протиправність бездіяльності відповідача встановлено рішеннями суду, які набрали законної сили.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, параграф 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

ЄСПЛ у справі «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу) від 29 березня 2001 року використав принцип за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу)», «Caloc v. France» (Калок проти Франції) та «Niedbala v. Poland» (Недбала проти Польщі) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

З оглядуна викладене, враховуючи встановлені обставини справи, характер порушення прав позивача, істотність вимушених змін у житті, зусиль, вжитих для відновлення порушених прав, та з дотриманням принципу розумності, виваженості та справедливості, огляду на істотність змін у звичайному житті позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, та відповідно, визначив розмір компенсації моральної шкоди в сумі 5000 грн, який є не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб позивача, і не приводить до його безпідставного збагачення.

За таких обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції без належного мотивування визначив розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача в розмірі 5 000 грн, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростосвують правильність висновків суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , а її зміст містить тільки доводи які є аналогічними доводам, що викладені в позові, та яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Разом з тим, кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина другастатті 2 ЦК України).

Відповідно достатті 170 ЦК Українидержава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня2015 року № 215(далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Отже, відповідачем у справі є держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16(провадження № 12-110гс18) та Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 401/2949/19 (провадження 61-15699св20).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року по справі № 200/8310/18 (провадження № 61-14033св20) зазначено, що: «відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є Міністерство внутрішніх справ України (дії посадової особи якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів. На вказані обставини суди першої та апеляційної інстанцій уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку».

Зважаючи на викладене, резолютивна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині виключення органу, через який грошові кошти мають перераховуватися - Державної казначейської служби України, та виду рахунку з якого має бути здійснено списання - єдиний казначейський рахунок.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, друга, четвертастатті 376 ЦПК України).

Враховуючи викладене, суд вважає, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про відшкодування моральної шкоди підлягає зміні в частині виключення органу, через який грошові кошти мають перераховуватися, Державної казначейської служби України, та виду рахунку, з якого має бути здійснено списання, єдиного казначейського рахунку.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 грудня 2024 року змінити, виклавши резолютивну частину судового рішення у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 5000 (п`ять тисяч) грн моральної шкоди».

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник