Рішення

від 19.03.2025 по справі 130/1987/24

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/118/2025

130/1987/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

з участю секретаря судових засідань Мухи Р.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в собі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про стягнення моральної шкоди за продовжену бездіяльність відповідачів по кримінальному провадженню №4201602113000020,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в якому просив визнати навмисне хамське відношення відповідачів до вимог ст.2 КПК України про швидке та неупереджене слідство; визнати, що на його звернення до відповідачів вжити заходів дисциплінарного впливу до своїх підлеглих, вони не реагують; стягнути з кожного з відповідачів через Державне казначейську службу України 100000 грн моральної шкоди.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18.07.2024 рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області по справі №130/832/24 на його користь стягнуто шкоду за бездіяльність ГУНП у Вінницькій області в розмірі 7000 грн за бездіяльність відповідача по кримінальному провадженню № 4201602113000020 від 12.08.2016 за період з 2016 до 20.03.2024. На його звернення до відповідачів у березні, травні, червні, липні виконати вимоги ст. 2 КПК України про обов`язок швидкого, неупередженого слідства, він отримав відписки. Докази цьому: ухвали суду від 01.04.2024, 24.06.2024, 16.07.2024, 30.05.2023, постанова від 18.07.2024. Спосіб захисту: ст.ст. 55, 56 Конституції України. Обґрунтував суму моральної шкоди невиконанням відповідачами ст. 2 КПК України

Додав: копії ухвал Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01.02.2024, 24.06.2024, 18.07.2024, 16.07.2024, 30.05.2023, копію постанови Вінницького апеляційного суду від 18.01.2024.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідачі - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, Вінницька обласна прокуратура, Державна казначейська служба України подали відзиви, у яких позов не визнали, вважають його безпідставним.

ІСТОРІЯ СПРАВИ.

02.07.2024 позивач звернувся до суду з цим позовом.

Після відводу судді Порощука П.П. справа для розгляду 08.07.2024 передана судді Заярному А.М.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ, ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ.

15.07.2024 ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків.

24.07.2024 позивач подав до суду оновлену позовну заяву, в якій змінив підстави позову та уточнив (збільшив) позовні вимоги щодо кожного з відповідачів.

25.07.2024 суддею відкрито провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання на 10.10.2024. Підготовче засідання неодноразово відкладалось.

06.08.2024 представник Головного управління Національної поліції у Вінницькій області подав клопотання, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України залити позов без розгляду, у задоволенні якого ухвалою суду від 22.01.2025 відмовлено.

06.08.2024 від відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області надійшов відзив на позов.

12.08.2024 від відповідача Вінницької обласної прокуратури надійшов відзив на позов.

13.08.2024 від відповідача Державної казначейської служби України надійшов відзив на позов. У відзиві відповідач клопотав зашити позов без розгляду або повернути його позивачу. У задоволенні обох клопотань ухвалою суду від 22.01.2025 відмовлено.

22.01.2025 ухвалою суду підготовче судове засідання закрито. Справа призначена до розгляду по суті на 19.03.2025.

У судовому засідання 19.03.2025 позивач позов підтримав, заявив клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Розгляд справи 19.03.2025 було проведено судом на підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України у відсутність позивача.

Представники відповідачів - Державної казначейської служби України подав заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Представники відповідачів Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в судове засідання не з`явилися без повідомлення причин.

Судовий розгляд проведено у відсутність представників відповідачів, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 211, ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

В судовому засіданні досліджено докази, надані позивачем, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги:

- копію ухвали Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01.02.2024 по справі №130/256/24, якою скаргу щодо невнесення відомостей до ЄРДС за заявою ОСОБА_1 від 25.01.2024 задоволено частково. Зобов`язано прокурора Жмеринської окружної прокуратури винести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 25.01.2024 (а.с.2-3):

- копію ухвали Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24.06.2024 по справі №130/891/19, якою постанову дізнавача сектору дізнання Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Кухаря Д.В. від 24.05.2024 про закриття кримінального провадження №42016021130000020 від 12.08.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165 КК України скасовано (а.с.4-5);

- копію ухвали Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 16.07.2024 по справі №130/1989/24, якою скаргу ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано керівника Жмеринської окружної прокуратури винести відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 27.06.2024 до ЄРДР за ст. 367 КК України (а.с.23-24);

- копію ухвали Вінницького апеляційного суду від 30.05.2023 по справі №130/838/23, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу слідчого-судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10.04.2023 скасовано. Зобов`язано прокурора Жмеринської окружної прокуратури внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 27.03.2023 (а.с.26).

- копію постанови Вінницького апеляційного суду від 18.01.2024 по цивільній справі №130/1537/23 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Вінницької обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди за бездіяльність обласної прокуратури, якою рішення Жмеринського міськрайонного суду від 26.10.2023 скасовано та постановлено стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 7000 грн.

Приймаючи своє рішення, апеляційний суд виходив з наступного: - сторонами не заперечується, що 12.08.2016 року за заявою ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 42016021130000020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.165 КК України;

- ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30.05.2023 року у справі № 130/838/23 встановлено, що у кримінальному провадженні № 42016021130000020 неодноразово були скасовані постанови слідчого про закриття кримінального провадження слідчим суддею (а.с.11-19), ця обставина не заперечується прокуратурою, а наданий на позов відзив містить покликання на такі ухвали слідчого-судді:

- ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19.12.2016 року скасовано постанову слідчого Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області від 21.11.2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016021130000020 від 12.08.2016 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/63623503 );

- ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27.06.2017 року скасовано постанову слідчого Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 від 21.11.2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016021130000020 від 12.08.2016 року (ухвала заборонена для оприлюднення згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" (п. 4 ст. 7);

- ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02.11.2018 року скасовано постанову слідчого СВ Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області від 29.10.2018 року про закриття кримінального провадження № 42016021130000020 від 12.08.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.165 КК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/77632881);

- ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06.05.2019 року скасовано постанову слідчого СВ Жмеринського ВП ГУПН у Вінницькій області від 29.04.2019 року про закриття кримінального провадження № 42016021130000020 від 12.08.2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.165 КК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/81633982 );

- ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21.11.2022 року скасовано постанову дізнавача СД Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області від 07(04).11.2022 року про закриття кримінального провадження №42016021130000020 від 12.08.2016 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.165 КК України. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107527143 );

- ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13.06.2023 року скасовано постанову дізнавача СД Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_5 від 19.05.2023 про закриття кримінального провадження №42016021130000020 від 12.08.2016 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111596444 ).

Між сторонами виник спір з приводу стягнення моральної шкоди, спричиненої тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Відтак апеляційний суд прийшов до висновку, що доведеним є факт тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні за його заявою, яке на момент звернення до суду з цією позовною заявою триває вже понад сім років, неодноразове прийняття рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який для заявника демонструє ігнорування його доводів та які були скасовані лише судом за активної позиції прокурорів, які стверджували про правомірність закриття кримінального провадження, тому апеляційний суд виснує, що позивачу безумовно заподіяна моральна шкода такими діями відповідача.

Апеляційний суд в цьому контексті враховує той факт, що у справі відсутні достатні докази на підтвердження такої глибини душевних страждань та немайнових втрат ОСОБА_1 , які заслуговують на відшкодування у розмірі 100 000 грн, а тому вважає за необхідне, відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих позивачеві, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності та розумності визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 7 000 грн (а.с.27-30).

Також судом встановлено, що рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18.07.2024 у справі № 130/832/24 задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про стягнення моральної шкоди за продовження бездіяльності відповідача по кримінальному провадженні №42016021130000020 від 12.08.2016, яким стягнуто з Державного бюджету Україна шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 7000 грн (а.с.22);

Вінницький апеляційний суд в постанові від 12.09.2024, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , та залишаючи рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18.07.2024 без змін вказав на таке.

Як вбачається з матеріалів справи неодноразове прийняття слідчими (дізнавачами) постанов про закриття кримінального провадження за матеріалами досудового розслідування від 12 серпня 2016 року № 42016021130000020 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 165 КК України (ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків), які в подальшому були скасовані ухвалами слідчого судді свідчить про значну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема, понад 8 років, а оскільки зазначене кримінальне провадження безпосередньо стосується позивача ОСОБА_1 та йдеться про сплату коштів саме на його утримання, є підстави вважати, що йому спричинена моральна шкода.

За встановлених судами обставин, вбачається факт надмірної тривалості кримінального провадження.

Зазначене поза розумним сумнівом негативно впливають на моральний стан позивача ОСОБА_1 , завдаючи йому моральної шкоди, тому є правильним висновок місцевого суду про доведеність позовних вимог, з огляду на презумпцію завдання шкоди надмірно тривалим досудовим розслідуванням, яку відповідачі не спростували.

На підставі викладеного, оскільки неодноразовими скасуваннями судами постанов про закриття кримінального провадження у зв`язку з невчиненням слідчих дій, тривалим досудовим розслідуванням підтверджується факт здійснення відповідачами незаконної бездіяльності щодо позивача при здійсненні своїх повноважень, що відповідно до положень статті 1174 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди незалежно від вини.

Переглядаючи оскаржуване рішення в частині визначення розміру завданої моральної шкоди апеляційний суд зазначає наступне. Враховуючи, що у справі відсутні достатні докази на підтвердження такої глибини душевних страждань та немайнових втрат ОСОБА_1 , які заслуговують на відшкодування у розмірі 100000 грн, суд попередньої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих позивачеві, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності та розумності розмір відшкодування моральної шкоди який підлягає задоволенню становить 7 000 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд попередньої інстанції помилково оцінив характер та розмір душевних страждань, завданих позивачеві є неспроможними та спростовуються вищевикладеними висновками суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121582246).

МОТИВИ СУДУ. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України, особа має право звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Така шкода відшкодовується з підстав, передбачених частини першої цієї статті, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав, для застосування частини першої ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 32, 60, 61, 66, 69, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зроблений висновок, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

В справі, що розглядається відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду» для відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Конституційним Судом України у рішенні від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, який набрав законної сили 11 вересня 1997 року, зазначена Конвенція та відповідні протоколи до неї були ратифіковані, тобто з часу набрання законної сили норми Конвенції повинні застосовуватися також при вирішенні спорів судами України.

Статтею 13 Європейської Конвенції з прав людини 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснили свої офіційні повноваження.

Згідно з положеннями ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. І закінчується прийняттям у кримінальному провадженні на підставі ст. 283 КПК України, одного із таких рішень: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач просить стягнути з відповідачів: Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Держави України в особі Державної казначейської служби України моральну шкоду з підстав аналогічних, що встановлені постановою Вінницького апеляційного суду від 18.01.2024 у справі №130/1537/23 та рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18.07.2024 у справі № 130/832/24 між тими ж сторонами. Лиши уточнив, що за інший період (з березня по липень 2024 року). Оскільки попереднє рішення стосувалося періоду з 2016 до 20.03.2024 року.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК) і збирання доказів у цивільних справах за загальним правилом не є обов`язком суду (ч. 2 ст. 12 ЦПК), суд наділений можливістю у виключних випадках збирати докази за власною ініціативою (ч. 7 ст. 81 ЦПК).

Загальне правило щодо розподілу функцій сторін та суду у доказовій діяльності випливає із системного тлумачення положень ЦПК. Так, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Суд оцінивши наявні у справі докази, приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову для стягнення моральної шкоди з відповідачів Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Держави України за допущені дії та бездіяльність під час досудового розслідування кримінального провадження №42016021130000020, оскільки таку шкоду з відповідачів на користь позивача черех Державну казначейську службу України вже стягнуто постановою Вінницького апеляційного суду від 18.01.2024 у справі №130/1537/23, рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18.07.2024 у справі № 130/832/24, а інших підстав для стягнення моральної шкоди за новий період, судом не встановлено.

Суд також вважає, що до відповідачів - Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, , у зв`язку з їх діями та бездіяльністю під час досудового розслідування кримінального провадження №42016021130000020, встановлену Вінницького апеляційного суду в постанові від 18.01.2024 у справі №130/1537/23, Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області в рішенні від 18.07.2024 у справі № 130/832/24, було застосовано справедливу та достатню сатисфакцію у вигляді стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 в загальному розмірі 14000 грн, якої достатньо що б компенсувати йому його витрати немайнового характеру внаслідок душевних страждань під час розслідування вказаного кримінального провадження. Інших підстав для відшкодування моральної шкоди судом не встановлено.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що Главою 26 Кримінального процесуального України передбачено оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування, тобто способи захисту своїх прав та інтересів у разі незгоди сторони кримінального провадження із діями слідчого. Також недотримання розумних строків заявник має право оскаржити прокурору вищого рівня відповідно до ст. 308 КПК України.

Під час досудового розслідування слідчий, дізнавач та прокурор виконує процесуальні функції, які не можна охарактеризувати як управлінські, і для оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності визначений спеціальний порядок.

Тому суд має зберігати баланс (рівновагу), між інтересами конкретної сторони кримінального провадження (яка скаржиться) і іншими його учасниками, дотримуючись принципу законності.

Також суд звертає увагу на те, що відшкодування моральної шкоди не має перетворюватись у спосіб заробітку (наживи), а має носити виключно компенсаційний характер при наявності підстав, передбачених ст. 23 ЦК України, яких судом у цій справі не встановлено.

А тому притягнення до цивільної відповідальності за кожне прийняте процесуальне рішення слідчим, дізнавачем чи прокурором, з якими не погоджується сторона кримінального провадження, може свідчити про тиск на органи досудового слідства задля прийняття вигідного для сторони кримінального провадження рішення в будь-який спосіб.

Згідно ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд вважає, що в даному конкретному випадку бездіяльність Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області під час досудового розслідування кримінального провадження №42016021130000020 - це порушення вимог КПК, за які було притягнуто відповідачів до юридичної відповідальності на підставі постанови Вінницького апеляційного суду від 18.01.2024 у справі №130/1537/23, рішення Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області від 18.07.2024 у справі № 130/832/24, що виключає, у розумінні ст. 61 Конституції України повторну відповідальність у цій справі.

Суд приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову також враховує практику Європейсьо суду із захисту прав людини, яка висвітлена у рішенні від 21.07.2016 у справі «Гербей та інші проти України» (Заяви №№ 23265/05, 19017/06, 29820/10 та 48107/10), де в пункті 32 зазначено - Суд вважає, що заявники вочевидь мали зазнати моральної шкоди внаслідок недотримання Україною свого зобов`язання за статтею 34 Конвенції. З огляду на конкретні обставини справи та постановляючи рішення на засадах справедливості Суд вважає, що встановлення порушення само по собі становить достатню справедливу сатисфакцію моральної шкоди, якої зазнали зазначені заявники.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судові витрати слід компенсувати за рахунок держави, оскільки ОСОБА_1 звільнений при подачі позову від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3-13, 76-83, 89, 259, 263-265, 268, 280-281 ЦПК України, Суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

Державна казначейська служба України (місцезнаходження: 10601 м. Київ, вул. Бастіона, буд. 6, ЄДРПОУ 37567646),

Вінницька обласна прокуратура (місцезнаходження: 21050 м. Вінниця, вул. Монастирська, буд. 33, ЄДРПОУ 02909909),

Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100 м. Вінниця, вул. Театральна, 10, ЄДРПОУ 40108672).

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ

Дата складання повного судового рішення 27.03.2025