Ухвала

від 25.03.2025 по справі 554/4068/25

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 25.03.2025Справа № 554/4068/25 Провадження № 1-кс/554/4583/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2025 року м. Полтава

Слідчий суддяОктябрського районногосуду містаПолтави ОСОБА_1 ,при секретарі ОСОБА_2 ,за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тупичів Городянського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, військовослужбовця, одруженого, маючого на утриманні непоновлітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, по матеріалам досудового розслідування № 62024170010001600, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.12.2024 року,-

ВС ТА НО ВИ В:

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 . В клопотанні орган досудового розслідування необхідність прийняття такого рішення аргументував наступним.

Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024170010001600 від 20.12.2024 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 призвано на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 13.09.2024 року.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.09.2024 року № 260, солдат ОСОБА_4 , з 14.09.2024 вважається таким, що справи та посаду солдата резерву 3 взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.10.2024 № 280, солдат ОСОБА_4 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 30.09.2024 № 173-РС на посаду солдата резерву 58 запасної роти військової частини НОМЕР_3 , вважається таким, що з 02.10.2024 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби до військової частини НОМЕР_3 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.10.2024 № 281 та посвідчення про відрядження військової частини НОМЕР_3 від 03.10.2024 № 8224, солдат ОСОБА_4 , солдат резерву 58 запасної роти військової частини НОМЕР_3 , з 03.10.2024 вважається таким, що прибув у відрядження для проходження курсу базової загальновійськової підготовки і приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.10.2024 № 292, солдат ОСОБА_4 , солдат резерву 58 запасної роти військової частини НОМЕР_3 , з 14.10.2024 вважається таким, що самовільно залишив військову частину.

Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на момент вчинення злочину, солдат ОСОБА_4 , вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_4 , захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_4 , під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан.

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2119-IX від 15.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

21.04.2022 Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 19.04.2022 №259/2022 до 25.05.2022.

22.05.2022 Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 № 341/22 на 90 діб.

15.08.2022 Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні на 90 діб до 21.11.2022.

18.11.2022 Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.11.2022 № 757/2022, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні на 90 діб.

07.02.2023 Верховна Рада прийняла Закон України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

02.05.2023 Верховна Рада прийняла Закон України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 01 травня 2023 року № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

27.07.2023 Верховна Рада прийняла Закон України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

08.11.2023 Верховна Рада прийняла Закон України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 06 листопада 2023 року № 734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

06.02.2024 Верховна Рада прийняла Закон України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 05 лютого 2024 року № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

08.05.2024 Верховна Рада прийняла Закон України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 6 травня 2024 року № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

23.07.2024 Верховна Рада прийняла Закон України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб.

29.10.2024 Верховна Рада прийняла Закон України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

15.01.2025 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді солдата резерву 58 запасної роти військової частини НОМЕР_3 , проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , будучи відрядженим для проходження курсу базової загальновійськової підготовки до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, не маючи об`єктивних та поважних підстав для залишення розташування військової частини, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, 14.10.2024, приблизно о 19 год. 00хв., самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , вибув у невідомому напрямку та перебував поза її межами, при цьому час проводив на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_3 , або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.

25.03.2025 року солдата ОСОБА_4 , представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , доставлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

Таким чином, 14.10.2024 року, приблизно о 19 год. 00 хв., солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді солдата резерву 58 запасної роти військової частини НОМЕР_3 , проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , будучи відрядженим для проходження курсу базової загальновійськової підготовки до військової частини НОМЕР_1 , умисно, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 25.03.2025 року.

25.03.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомлено про підозру у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

З метою запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий просить обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив задовольнити.

Підозрюваний в судовому засіданні не заперечував з приводу задоволення клопотання.

Захисник в судовому засіданні не заперечував з приводу задоволення клопотання.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 402-405,407,408,429Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютавосьмоюстатті 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Встановлено, що 25.03.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомлено про підозру у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

В матеріалах провадження містяться достатні дані, які переконують суд у тому, що підозрюваний міг вчинити інкримінований йому злочин, висунута підозра є обґрунтованою.

При цьому, слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не є предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Так, в судовому засіданні стороною кримінального провадження надані докази, які на думку слідчого судді свідчать про:

-наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.407КК України, санкцією якої передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, що підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: актом службового розслідування та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.11.2024 № 312 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини»; протоколами допиту свідків; матеріалами отриманими на запит слідчого, у порядку ст.93 КПК України, з військової частини НОМЕР_1 ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності;

- наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам.

Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу підозрюваного в їх сукупності, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків в місці його проживання, репутацію, майновий стан.

Суд бере до уваги неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді іншого більш м`якого запобіжного заходу у даному випадку, оскільки відповідно до ч. 8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405,407,408,429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначенийпунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).

Необхідність застосування такого запобіжного заходу до підозрюваного, що обмежує його особисту недоторканість, не буде суперечити нормі ст.5 ч.1 п. «b» Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», за якою особи можуть бути арештовані для виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом та рішенню Європейського суду з прав людини справа «Чанєв проти України» від 09.10.2014 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Разом з тим, на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченогостаттями 255-255-3Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442Кримінального кодексу України.

Однак, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує недоведеність на даний момент стороною обвинувачення наявності обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, а відтак вважаю за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора, суду; не відлучатись за межі Чернігівської області без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-179, 182-183, 193-194,196-197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний західу виглядітримання підвартою умежах строкутримання підвартою,передбаченого ч.1ст.197КПК України,строком на 60днів, який обчислювати з 14 год. 55 хв. 25 березня 2025 року.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 23.05.2025 року, 14 год.55 хв.

Розмір застави визначити у межах 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСАУ в Полтавській області, ЗКПО 26304855, р/рUA 398201720355289002000015950 В ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу - застава, № ухвали суду та назва суду, прізвище, ім`я, по - батькові платника застави, сума застави, дата внесення застави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора, суду; не відлучатись за межі Чернігівської області без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з часу проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1