Рішення

від 24.03.2025 по справі 554/2266/25

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 24.03.2025Справа № 554/2266/25 Провадження № 2-о/554/151/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2025 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Черняєвої Т.М.

за участю секретаря Звігольської О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації Полтавської області Дмитренко Тетяна Іванівна, про встановлення факту володіння майном на праві приватної власності,

ВСТАНОВИВ :

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту володіння майном на праві приватної власності, заінтересовані особи: Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації Полтавської області Дмитренко Т.І., про встановлення факту володіння майном на праві приватної власності.

Заяву обгрунтував тим, що він є внутрішньо переміщеною особою. Вимушений був тікати від війни з смт. Очеретине Покровського району Донецької області. Зараз тимчасово проживає в м. Полтаві.

Заявник зареєстрований в смт.Очеретине Покровського району Донецької області, а за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа.

Домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 належить заявнику на праві приватної власності. У зв`язку із військовою агресією рф проти України, у 2022 році вищевказаний будинок, зазнав руйнувань та пошкоджень внаслідок обстрілів рф.

ОСОБА_1 має намір реалізувати своє право на компенсацію за втрачене (пошкоджене) майно, а саме вищевказане домоволодіння, та подав відповідну заяву, однак не може отримати компенсацію від дердави, у зв`язку з тим, що право власності на вказану нерухомість, набуто до 2013 року, її реєстрацію проведено лише у бюро технічної інвентаризації, відомості до Державного реєстру прав власності не внесені.

Як вбачається з рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 . Департаменту з питань реєстрації Полтавської області № 75631877 від і 8.10.2024 щодо реєстрації права власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 , відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою № 62592800 від 22.08.2024 року через неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному Законом відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року.

Просив встановити факт володіння ним майном на праві приватної власності.

Ухвалою судді від 27.02.2025 року відкрито провадження у справі.

18.03.2025 року на адресу суду надійшли пояснення заінтересованої особи - державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації Полтавської області Дмитренко Т.І., відповідно до яких остання вважає Департамент з питань реєстрації Полтавської області неналежною заінтересованою особою, оскільки установа не може надавати пояснення, обгрунтування чи заперечення на підтвердження обгрунтованості чи необгрунтованості заяви про встановлення факту, що розглядаєхться судом, внаслідок того, що не володіє інформацією про обставини справи, що мають вирішальне значення для правильного та законного вирішення справи по суті, а судове рішення не може вплинути на права та обов`язки Департаменту. Встановлення факту володіння майном на праві приватної власності не підлягає державній реєстрації.

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги заяви підтримав та просив задовольнити.

Представники заінтересованих осіб: Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області та державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації Полтавської області Дмитренко Т.І., у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового розгляду.

Суд, дослідивши письмові докази, які долучені до матеріалів справи, приходить до наступних висновків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа, як слідує зі змісту ст.4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах встановлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ч. 7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження в тому числі справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині 1 ст.315 ЦПК України наведено перелік фактів, що мають юридичне значення, які суд може розглянути. У вказаному переліку не зазначено, що суд розглядає справи про встановлення факту володіння будинком.

Разом з тим, в ч.2 ст.315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р., згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №761/16799/15-ц, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. установлено, що суди повинні мати на увазі, що факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.

Заяви про встановлення факту володіння будинком на праві власності не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, якщо будівництво не було закінчено і будинок не був прийнятий в експлуатацію або його було збудовано самовільно чи зареєстровано за іншою особою.

У листі Верховного Суду України від 1 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» також роз`яснено, що встановлення судом факту володіння будівлею на праві власності можливе, якщо у заявника загублено або втрачено правовстановлюючий документ на будівлю та зазначений факт не може бути підтверджений у позасудовому порядку. На підтвердження цього факту заявник подає докази щодо неможливості одержання ним відповідного документа або його поновлення.

Слід розрізняти судовий порядок встановлення факту володіння будівлею на праві приватної власності від судового порядку визнання права власності на будівлю. У першому випадку справи розглядаються в порядку окремого провадження, у другому - у позовному провадженні за нормами ЦК.

З матеріалівсправи вбачається,що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок із господарськими будівлями, за адресою: АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці, закріпленій за Очеретинською селищною радою, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19.01.1996 року, засвідченим державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук`янець Л.В. за реєстр.№347/95, зареєстровано у реєстрі за №1-52. Право власності ОСОБА_1 на вказаний житловий будинок зареєстровано Донецьким бюро технічної інвентаризації за №222 від 14.03.1996 р.

Згідно технічного паспорту на будинок АДРЕСА_2 загальна площа будинку становить 27,4 кв.м, житлова 18,8 кв.м.

Далі встановлено, що право власності ОСОБА_1 на вищевказаний будинок не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Дмитренко Т.І. від 18.10.2024 року №75631877, ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстраційних дій за його заявою у зв`язку з неусуненням недоліків (державним реєстратором не отримано відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2013 року на об`єкт нерухомого майна).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

При вирішенні питання про виникнення у особи права власності на нерухоме майно потрібно розмежовувати час і підстави його виникнення, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності, що визначаються зокрема на час вчинення правочину, а також згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до ЦК УРСР, Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Встановлення судом часу укладення правочину, на підставі якого виникає право власності у особи, визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 на підтвердження належності йому на праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , надано до суду свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук`янець Л.В., яке зареєстровано Донецьким бюро технічної інвентаризації. Державним реєстратором установлено відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації щодо державної реєстрації права власності на вказаний житловий будинок.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1, ч.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

01 липня 2004 року було прийнято Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», який визначав правові, економічні, організаційні засади створення єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Згідно із пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 1 липня 2004 року №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент його прийняття) до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об`єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з висновками ВП ВС, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку що заявником підтверджено належними та допустимими доказами факт володіння будинком АДРЕСА_2 , тому заява про встановлення факту підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 293, 294, 315, 316 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації Полтавської області Дмитренко Тетяна Іванівна, про встановлення факту володіння майном на праві приватної власності - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 09 січня 1996 року, посвідченого нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук`янець Л.В., зареєстровано в реєстрі за №1-52, належить домоволодіння по АДРЕСА_2 , яке складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 27,4, житловою площею 18,8 кв.м, що складається з коридору (1) площею 3,1 кв.м, кухні (2) площею 8,3 кв.м, жилої (3) площею 10,6 кв.м, а також тамбура (а) площею 4,8 кв.м, літньої кухні (Б) площею 15,9 кв.м, сараю (В) площею 3,6 кв.м, погребу (ид) площею 12,7 кв.м, сараю (Д) площею 12,2 кв.м, уборної (Е) площею 1,6 кв.м, забору (а1) площею 18,8 кв.м, замощення (І) площею 28,6 кв.м.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , адреса проживання ВПО: АДРЕСА_4 ;

заінтересовані особи: Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, код ЄДРПОУ 44000591, адреса: 86065, Донецька область, м.Авдіївка, вул.Молодіжна, 5:

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації Полтавської області Дмитренко Тетяна Іванівна, код ЄДРПОУ 43156341, адреса: 36000, м.Полтава, вул.Соборності, 36.

Суддя Т.М.Черняєва