Рішення

від 26.03.2025 по справі 140/13346/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13346/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Костюкевич С.Ф., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» (далі ТзОВ «Євротехлогістик») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 17.05.2024 №UA205140/2024/000118/3 про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.05.2024 №UA205140/2024/001252 (далі картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару позивач подав до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) МД № 24UA205140031739U3 від 10.05.2024, в якій митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту). Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів 17.05.2024 №UA205140/2024/000118/3 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/001252. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв`язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом). При цьому, відсутність у поданих документах усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та наявність в цих документах розбіжностей є надуманою відповідачем обставиною, яка не могла бути підставою для витребування додаткових документів.

Відтак, позивач вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення. Вказує, що документи, подані до митного оформлення містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, однак декларант не надав усіх документів для підтвердження митної вартості, у зв`язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості товарів слугувала МД від 18.10.2023 №UА204130/2023/008348, де вартість подібного товару становить 16 610 фунтів стерлінгів/од.

Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

22.04.2024 між ТзОВ «Євротехлогістик» (покупець) та Trident Fork Trucks Ltd (постачальник) було укладено зовнішньоекономічний контракт №377, за умовами пункту 1 якого постачальник постачає покупцю товар на умовах цього контракту та згідно з додатком до нього. Відповідно до підпункту 2.1 контракту товар, що поставляється, має визначатися у додатку та/або інвойсі. Пунктом 4.1. цього Контракту передбачено, що загальна сума контракту складається на суму інвойсів. Згідно пункту 5.1. валюта платежу по даному контракту англійський фунт стерлінгів. Пунктом 5.2. передбачено, що оплата за товар проводиться за допомогою передоплати згідно із проформі інвойсу.

До вказаного контракту сторонами укладено доповнення №1 від 22.04.2024, згідно якого товаром виступає «Самохідний автонавантажувач з дизельним двигуном, з висотою підіймання понад 1м для рівної місцевості, уживаний: Навантажувач JCB - 1шт; Модель TLT30G TCR, Серійний номер JCBTLT30CH2498937, Рік випуску: 2017, вантажопідйомність:3000 кг, висота підйому: 4100 мм, двигун: Diesel, торговельна марка: JCB, виробник: JCB, GB.» вартістю 7 850,00 фунтів стерлінгів.

На виконання умов вказаного контракту компанією Trident Fork Trucks Ltd складено рахунок-фактуру (інвойс) №8780 від 22.04.2024 на продаж товару «Самохідний автонавантажувач з дизельним двигуном, з висотою підіймання понад 1м для рівної місцевості, уживаний: Навантажувач JCB - 1шт; Модель TLT30G TCR, Серійний номер JCBTLT30CH2498937, Рік випуску: 2017...» загальною вартістю 7 850,00 фунтів стерлінгів.

10.05.2024 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару «Самохідний автонавантажувач з дизельним двигуном, з висотою підіймання понад 1м для рівної місцевості, уживаний…» декларант позивача подав МД №24UA205140031739U3. Фактурна вартість товару становить 7 850,00 фунтів стерлінгів.

Для підтвердження митної вартості транспортних засобів по МД №24UA205140031739U3 позивачем додано: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 8780 від 22.04.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 02.05.2024; сертифікат з перевезення (проходження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) S085229 від 02.05.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №99 від 25.04.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №14/24 від 09.05.2024; документи, що підтверджують вартість перевезення товару №02 від 06.05.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №377 від 22.04.2024; договір про надання послуг митного брокера №33 від 14.06.2017; договір (контракт) про перевезення №TIR-24/6-22 від 24.06.2022; інші некласифіковані документи Технічні характеристики від 09.05.2024; інші некласифіковані документи Фото від 09.05.2024; заяви від 13.05.2024; копію митної декларації країни відправлення №24GB4V0M2VJ08DKAA7 від 02.05.2024; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA205140031739U3 від 10.05.2024.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності: відповідно гр. 2 МД відправником зазначено RS MACHINERY LTD, що суперечить відправнику, вказаному в копії митної декларації країни відправлення від 02.05.2024 № 24GB4V0M2VJ08DKAA7 - TRIDENT FORK TRUCKS LTD; відповідно п.5.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.04.2024 № 377 оплата за товар проводиться згідно проформи-інвойсу, однак проформу-інвойс не подано до митного оформлення; з огляду на умови поставки EXW Liversedge та умови пункту 3.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22.04.2024 № 377 перехід ризиків і права власності за товар настають, коли вантажоодержувач приймає товар на складі/майданчику вантажовідправника. Обов`язками покупця є сплата транспортних витрат, а також оплата вантажно-розвантажувальних робіт. Згідно Документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 06.05.2024 №02 транспортні витрати становлять 1 564,55 євро. Зазначено, що вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення, однак дане твердження суперечить інформації, зазначеній в Рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.05.2024 №14/24, адже в даному документі сума 1564,55 - це транспортна послуга маршруту Liversedge-м. Київ. Приміткою зазначено, що завантаження відбулося у м. Liversedge (Великобританія), розвантаження - м. Київ, при цьому, вартість таких витрат не вказано у графі 21 декларації митної вартості, що свідчить про невключення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості. Також, відповідно вищезазначеного рахунка-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг сума до сплати становить 1 564,55 євро, однак банківських платіжних документів, що підтверджують вартість перевезення товару не подано до митного оформлення; відповідно п. 2.1 договору (контракту) про перевезення від 24.06.2022 № 24/6-22 організація перевезення відбувається згідно Транспортних Заявок, які є невід`ємною частиною договору, однак до митного оформлення Заявку не надано.

Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; транспортні (перевізні) документи, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

На електронне повідомлення митниці декларант позивача надав лист б/н від 13.05.2024, в якому повідомив про відсутність інших додаткових документів.

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, тому відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/001252 та рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.2024 №UA205140/2024/000118/3, в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 - від 18.10.2023 №UА204130/2023/008348, де вартість подібного товару становить 16 610 фунтів стерлінгів/од.

В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за 24UA205140032256U2 від 14.05.2024 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за резервним методом декларант подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 8780 від 22.04.2024; автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 02.05.2024; сертифікат з перевезення (проходження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) S085229 від 02.05.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №99 від 25.04.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №14/24 від 09.05.2024; документи, що підтверджують вартість перевезення товару №02 від 06.05.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №377 від 22.04.2024; договір про надання послуг митного брокера №33 від 14.06.2017; договір (контракт) про перевезення №TIR-24/6-22 від 24.06.2022; інші некласифіковані документи Технічні характеристики від 09.05.2024; інші некласифіковані документи Фото від 09.05.2024; заяви від 13.05.2024; копію митної декларації країни відправлення №24GB4V0M2VJ08DKAA7 від 02.05.2024; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA205140031739U3 від 10.05.2024.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом №377 від 22.04.2024, укладеним між ТзОВ «Євротехлогістик» (покупець) та Trident Fork Trucks Ltd (постачальник), визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту. Зокрема, відповідно до підпункту 2.1 контракту товар, що поставляється, має визначатися у додатку та/або інвойсі.

В рахунку-фактурі (інвойсі) №8780 від 22.04.2024, у якому є посилання на контракт №377 від 22.04.2024, визначено ідентифікаційні ознаки товару, його ціну «Самохідний автонавантажувач з дизельним двигуном, з висотою підіймання понад 1м для рівної місцевості, уживаний: Навантажувач JCB - 1шт; Модель TLT30G TCR, Серійний номер JCBTLT30CH2498937, Рік випуску: 2017…» вартістю 7 850,00 фунтів стерлінгів.

Такі ж ідентифікаційні ознаки товару, його вартість вказані у додатковій угоді №1 від 22.04.2024 до контракту №377 від 22.04.2024.

Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) №8780 від 22.04.2024 (7 850,00 фунтів стерлінгів) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД 24UA205140031739U3 від 10.05.2024 (графа 22).

До митної декларації надано платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №99 від 25.04.2024, відповідно до якого позивач перерахував на рахунок продавця 7 850,00 фунтів стерлінгів.

Контрактом №377 від 22.04.2024 також визначено, що поставка здійснюється на умовах EXW відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року (підпункт 3.2).

В рахунку-фактурі (інвойсі) №8780 від 22.04.2024 та додатку до контракту від №1 від 22.04.2024 також визначені умови поставки EXW-Liversedge.

Умови поставки EXW означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Покупець повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Пунктами 5, 6, 7 частини десятої статті 58 МК України обумовлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.

Митна вартість розрахована декларантом з урахуванням транспортних витрат у сумі 1 564,55 євро.

Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.

ТзОВ «Євротехлогістик» надало відповідачу для підтвердження понесених витрат на транспортування договір (контракт) про перевезення №TIR-24/6-22 від 24.06.2022, довідку про транспортні витрати №02 від 06.05.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №14/24 від 09.05.2024.

Судом із матеріалів справи встановлено, що між ТзОВ «Євротехлогістик» (клієнт) та Low Trucks Sp.z.o.o.o (експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному перевезенні від №TIR-24/6-22 від 24.06.2022, за умовами якого експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні. Виконуючи умови цього договору, експедитор виступає перед третіми особами, діє в інтересах і за рахунок клієнта та укладає договори, пов`язані з перевезенням вантажів клієнта (підпункти 2.2, 2.3). Експедитор згідно із заявками організовує перевезення вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом і проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу; умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках (підпункти 2.1, 2.2).

Довідкою про транспортні витрати №02 від 06.05.2024 підтверджено, що Low Trucks Sp.z.o.o.o, який є міжнародним експедитором, надав ТзОВ «Євротехлогістик» автомобіль для перевезення консолідованого вантажу за маршрутом: Liversedge WF15 6EB Великобританія (GB), ПП Краковець Україна (UA) Київ, Україна (UA); загальна вартість транспортних витрат до кордону України (Краковець) з урахуванням експедиційних послуг становить 1 221,00 євро, а на території України (Краковець-Київ) з урахуванням експедиційних послуг 343,55 євро; вантажно-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення; страхування вантажу не проводилося.

Довідка про транспортні витрати №02 від 06.05.2024 узгоджується з рахунком на оплату №14/24 від 09.05.2024.

На думку суду, відсутність транспортної заявки за наявності договору (контракт) про перевезення №TIR-24/6-22 від 24.06.2022, довідки про транспортні витрати №02 від 06.05.2024, рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №14/24 від 09.05.2024 не позбавляло митний орган можливості перевірити вартість послуг з транспортування товару до митного кордону України, яка включена декларантом до митної вартості у сумі 1 564,55 євро (згідно з довідкою про транспортні витрати №02 від 06.05.2024 сюди включено і вартість експедиційних послуг та вантажно-розвантажувальних робіт). При цьому форма цієї довідки, складеної експедитором згідно з договором №TIR-24/6-22 від 24.06.2022 - Low Trucks Sp.z.o.o.o, за відсутності виокремлення в ній інформації про вартість експедиційних послуг та вантажно-розвантажувальних робіт не впливає на загальну вартість таких послуг.

Окрім цих вказаних інших витрат позивачем понесено не було (інше не випливає із досліджених документів).

Верховний Суд у постанові від 07 липня 2023 року у справі №803/718/17 вказав, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Також суд також відхиляє доводи відповідача щодо зазначення гр. 2 МД відправником RS MACHINERY LTD, що суперечить відправнику, вказаному в копії митної декларації країни відправлення від 02.05.2024 № 24GB4V0M2VJ08DKAA7 - TRIDENT FORK TRUCKS LTD, оскільки надані позивачем документи не містять розбіжностей у найменуванні експортера, зокрема, з контракту №377 від 22.04.2024, рахунку-фактури від №8780 від 22.04.2024, автотранспортної накладної б/н від 02.05.2024, сертифікату з перевезення (проходження) товару форми EUR.1 № S085229 від 02.05.2024, платіжної інструкції в іноземній валюті №99 від 25.04.2024 та копії митної декларації країни відправлення від 02.05.2024 №24GB4V0M2VJ08DKAA7 вбачається, що продавцем є TRIDENT FORK TRUCKS LTD

Щодо тверджень відповідача про ненадання рахунку-проформи, суд зазначає, що рахунок-проформа в даному випадку не є документом, що підтверджує митну вартість, оскільки імпортований товар є об`єктом купівлі-продажу; проформа-інвойс у міжнародній комерційній практиці є документом, який виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари, містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом та не містить вимоги про сплату визначеної в ньому суми, дані проформи-інвойсу можуть змінитися в процесі остаточного узгодження, зокрема щодо кількості, ціни товару тощо. У свою чергу, саме інвойс (рахунок-фактура) це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити.

На виконання умов договору продавець виставив саме рахунок-фактуру №8780 від 22.04.2024, а позивач (покупець) оплатив його, що вбачається із наданих до митного оформлення рахунка-фактури №8780 від 22.04.2024 та платіжного документа №99 від 25.04.2024, як документів, що підтверджують вартість товару та фактичну її оплату. При цьому, обидва документи містять посилання на Контракт від 22.04.2024 № 377.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не зазначив в рішенні, яким чином на визначення митної вартості впливає подання саме проформи-інвойс, з огляду на те, що надані документи не містять розбіжностей у числовому значенні складової митної вартості.

Суд наголошує, що вимога про надання документів, перерахованих у частині третій статті 53 МК України (договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини), є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

На думку суду, підтверджуючими документами про вартість товару в цьому випадку є зовнішньоекономічний контракт з доповненням до нього, рахунок-фактура (інвойс), платіжна інструкція про оплату товару. Поряд з тим, витребовуючи висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, відповідач не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити та яким чином він надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Так само ненадання виписки з бухгалтерської документації за умов, відповідно до яких товар ввозився на митну територію України, не може позбавляти позивача можливості декларувати товар на підставі документів, що підтверджують ціну товару та які були сформовані (виписані) продавцем.

При вирішенні спору суд також враховує, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Натомість у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД від 18.10.2023 №UА204130/2023/008348), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в АСАУР, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). АСАУР не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях про неповноту і недостовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 17.05.2024 №UA205140/2024/000118/3 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості (постанови Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №520/3246/20, від 19 серпня 2020 року у справі №140/754/19).

Оскільки картка відмови в митному оформленні (випуску) товару від 17.05.2024 №UA205140/2024/001252 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.2024 №UA205140/2024/000118/3, яке судом визнано протиправним і скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 03.11.2023 №1-03-11/23, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Адвокатська сім`я Лисенко» та ТзОВ «Євротехлогістик», рахунка від 18.11.2024 №10/08, платіжної інструкції від 19.11.2024 №3581.

Договором про надання правової допомоги від 03.11.2023 №1-03-11/23 визначено, що Адвокатське об`єднання надає правничу допомогу клієнту в сфері митного права та усіх питань, предметно пов`язаного з ним. Відповідно до пункту 3.1 цього договору вартість надання правничої допомоги в суді першої інстанції полягатиме у підготовці та поданні позовної заяви про скасування рішення про коригування митної вартості, поданні відповіді на відзив; вартість вказаної правничої допомоги визначається в рахунках-фактурах.

Відповідно до рахунка від 18.11.2024 №10/08 вартість послуги оскарження у Волинському окружному адміністративному суді рішення про коригування від 17.05.2024 №UA205140/2024/000118/3 становить 15 000,00 грн, про сплату яких надано платіжну інструкцію від 19.11.2024 №3581.

Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості та прийнята як наслідок картка відмови в митному оформленні (випуску) товару. Справа належить до категорії справ незначної складності, її розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду у цій категорії справ. Суд враховує, що спір стосується оскарження одного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та похідної від нього картки відмови у митному оформленні (випуску) товару; крім послуг зі складання позовної заяви, позивачем було подано відповідь на відзив, яка повторює доводи позовної заяви. Тому обсяг наданих послуг є вочевидь завищеним.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).

Виходячи із принципів співмірності витрат та «ціни позову», обґрунтованості та пропорційності їх розміру, заперечення відповідача, справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 4 844,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 15.11.2024 №3569.

Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 7 844,80 грн (4 844,80 грн - витрати, пов`язані зі сплатою судового збору; 3 000,00 грн - витрати на правничу допомогу).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 17.05.2024 №UA205140/2024/000118/3 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.05.2024 №UA205140/2024/001252.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 7 844,80 (сім тисяч вісімсот сорок чотири грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротехлогістик» (02166, м. Київ, просп. Лісовий, 20/34; код ЄДРПОУ 40849093).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13; код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя С.Ф. Костюкевич