Постанова

від 27.03.2025 по справі 583/1151/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року м.Суми

Справа №583/1151/24

Номер провадження 22-ц/816/182/25

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання Назарової О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Райз Північ»

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 квітня 2024 року у складі судді Сидоренка Р.В., ухваленого в м. Охтирка Сумської області,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ», третя особа - Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко» про розірвання договору оренди землі та стягнення індексації,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: розірвати договір оренди № 185/16 який укладено 21 червня 2016 року між нею та ТОВ «Райз Північ», щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 5920384000:01:001:0473, загальною площею 3,5787 га., номер запису про інше речове право 15129101, а також стягнути з відповідача на її користь заборгованість за невиплачену індексацію за договором оренди № 185/16 від 21 червня 2016 року в розмірі 21802 грн 66 коп. та понесенісудові витрати.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 5920384000:01:001:0473. 21 червня 2016 року між нею та ПрАТ «Райз-Максимко» укладено договір оренди належної їй земельної ділянки, строком на 10 років. Додатковою угодою від 18 липня 2017 року змінено розмір орендної плати з 7% на 10 % від нормативної грошової оцінки землі. 25 липня 2018 року між ПАТ «Райз-Максимко», ТОВ «Райз Північ» та нею укладено трьохсторонню додаткову угоду №1 до договору № 185/16 від 21 червня 2016 року, в якій новий орендар (ТОВ «Райз Північ») приймає на себе всі права та обов`язки від ПАТ «Райз-Максимко». Також сторони внесли зміни в договір № 185/16 від 21 червня 2016 року,а самеп.2доповнено підпунктом2.1:«Кадастровий номерземельної ділянки 5920384000:01:001:0473, загальною площею3,5787га»,п.5викладено внаступній редакції: «Нормативна грошоваоцінка земельноїділянки становить112224,47грн.»,п.9викладено внаступній редакції:«З 2017року оренднаплата складає11222,45грн.,що становить 10% нормативної грошовоїоцінки земельноїділянки».Позивачка неодноразово звертала увагу орендаря на те, що той неналежним чином виконує умови по договору, а саме в частині п. 10 «Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням індексації». Проте, орендар ухилявся від виконання свого обов`язку по договору, жодного разу не провів розрахунок по орендній платі із урахуванням індексації. Орендар ухиляється від свого обов`язку, який прямо передбачений в договорі та є істотною його умовою. Вважає, що неналежне виконання умов договору, а саме - часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати, також є порушенням умов договорів оренди земельної ділянки.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі № 185/16, який укладено 21 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 5920384000:01:001:0473, загальною площею 3,5787 га., номер запису про інше речове право 15129101.

Стягнуто з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі № 185/16, який укладено 21 червня 2016 року в розмірі 21802 грн 66 коп., обрахованої без вирахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані із сплатою судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Райз Північ»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував той факт, що позивачу щорічно виплачувалася орендна плата у відповідності до розміру земельної ділянки, що відповідало домовленості сторін. Надані позивачем розрахунки виконані некоректно. Вказує на відсутність претензій зі сторони позивача щодо сплати орендної плати не в повному обсязі.

Зазначає, що порядок індексації орендної плати законом не передбачений, у договорах оренди землі, укладених з позивачем така інформація відсутня. Складність, на думку заявника апеляційної скарги, полягала в тому, що індекс інфляції публікується за попередні періоди, тому на час виплати орендної плати точний індекс інфляції за поточний рік ще не був відомий.

Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно та неправомірно провів розрахунок індексації орендної плати, не застосувавши строків позовної давності, про що було вказано у відзиві на позовну заяву.

Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідач є податковим агентом, на якого покладено обов`язок щодо розрахунку та сплати податку на доходи з фізичних осіб та військового збору.

Крім того, вважає, що часткова невиплата орендної плати в силу ст. 141 ЗК України, ст. 32 Закону України «Про орендну плату» не є підставою для розірвання спірного договору, оскільки не носить систематичного характеру та не є суттєвою по відношенню до виконавчої частини умов договору.

Позивачем, у встановлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 21 червня 2016 року між ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,5787 га.,кадастровий номер 5920384000:01:001:0473,що розташованана територіїЧернеччинської сільської громади (раніше-Кардашівської сільськоїради Охтирськогорайону Сумської області), на ПрАТ «Райз-Максимко» було укладенодоговір орендиземлі №185/16строком на10років,право власностіпозивача надану земельнуділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії СМ №100563, та ПрАТ «Райз-Максимко» (а.с. 9-10).

23 червня 2016 року до Державного реєстру речових прав внесено запис про інше речове право право оренди ПрАТ «Райз Максимко», що виникло на підставі договору № 185/16 (а.с. 19).

Відповідно до п. 5 договору № 185/16 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 112224 грн 47 коп.

Пунктами 9, 10, 11 договору № 185/16 визначено, що орендна плата вноситься у грошовій формі та розмірі 7% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7855 грн 71 коп., із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавця згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та виплачуються за вимогою орендодавця у формі: грошовій, натуральній, відробітковій. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у такі строки: один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

Додатковою угодою про внесення змін і доповнень до договору оренди землі №185/16 від 21 червня 2016 року, укладеною між ПрАТ «Райз-Максимко» і ОСОБА_1 18 липня 2017 року, сторони вирішили у пункті 9 договору оренди землі щодо розміру орендної плати цифри та слова «у розмірі 7%» змінено на цифри та слова «у розмірі 10%» (а.с. 12).

25 липня 2018 року між ОСОБА_1 , ПрАТ «Райз-Максимко» (орендар) та ТОВ «Райз Північ» (новий орендар) укладено додаткову угоду №1 про зміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі №185/16, відповідно до умов якого, орендар передав, а новий орендар прийняв на себе права та обов`язки сторони (орендар), передбачені в договорі оренди (а.с. 13). Викладено пункт 9 договору в наступній редакції : «з 2017 року орендна плата складає 11222 грн 45 коп., що становить 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 ТОВ «Райз Північ» орендної плати (без урахування податків та зборів) у 2018 році становить 11222 грн 45 коп., у 2019 році 12344 грн 69 коп., у 2020 році 12344 грн 67 коп., у 2021 році 12344 грн 67 коп., у 2022 році 12344 грн 67 коп., у 2023 році 12344 грн 67 коп. (а.с. 14-15, 16).

Ухвалюючи оскаржуванерішення,суд першоїінстанції виходивз того,що з боку відповідача у період з 2018 2023 роках здійснювалася систематична сплата ОСОБА_1 орендної плати без урахуванням індексації, тобто існує невиконання умов договору.

Проте, повністю з таким висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на таке.

Згідно зіст. 2 Закону України «Про оренду землі»відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України(далі -ЗК України),Цивільним кодексом України(далі -ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно дост. 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зіст. 13 цього Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Платаза найм(оренду)майнаможевноситися завиборомсторіну грошовійабонатуральнійформі.Формаплатиза найм(оренду)майнавстановлюєтьсядоговором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

За змістом ст.ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Аналіз частини 3статті 762 ЦК Українидозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те, щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» (індексується лише орендна плата).

За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць.

При цьому, базовим місяцем уважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №925/457/23.

Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі №185/16 від 21 червня 2016 та додаткової угоди до цього договору, слідує, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Проведений судом першої інстанції розрахунок орендної плати з урахуванням індексів інфляції за 2018-2023 роки відповідає розрахунку, наведеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №925/457/23.

Отже,всупереч доводамапеляційної скарги,суд першоїінстанції дійшовдо обґрунтованоговисновку,що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язання за укладеним договором оренди землі, оскільки виплата орендної плати за 2018-2023 роки позивачу проведена не у повному обсязі. Так, розмір недоплаченої орендної плати за 2018 рік становить 1232 грн 41 коп., за 2019 рік 1046 грн 58 коп., за 2020 рік 1356 грн 29 коп., за 2021 рік 2863 грн 48 коп., за 2022 рік 7355 грн 50 коп., за 2023 рік 7948 грн 54 коп. Загальний розмір недоплаченої орендної плати становить 21802 грн 66 коп., що і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Відсутність у договорі оренди землі узгодженого сторонами порядку обрахування орендної плати з урахуванням індексу інфляції не звільняє відповідача, як зобов`язану сторону договору, від виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Щодо доводів відповідача про проведення розрахунку заборгованості з орендної плати з пропуском строків позовної давності, то їх колегія суддів вважає безпідставними.

Зокрема, позивач, звертаючись до суду з позовом у березні 2024 року просила стягнути заборгованості з орендної палати, яка виникла за період з 2018-2023 роки.

Відповідно до п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, з урахуванням вказаних норм, з позовом про стягнення заборгованості за договором оренди позивач звернулася в межах строків позовної давності.

Переглядаючи рішення суду в частині вирішення позовних вимог про розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбаченихстаттями 24і25цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

Пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 виснувала, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першоїстатті 141 ЗК України, а загальне правило частини другоїстатті 651 ЦК України- у разі істотності порушення договору іншою стороною.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другоїстатті 651 ЦК Українисуд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованимі відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).

Колегією суддів було встановлено, що дійсно відповідачем у 2018 - 2023 роках не були в повному обсязі виконані зобов`язання за договором оренди землі в частині виплати орендної плати з урахуванням індексації. Загальний розмір невиплаченої позивачу орендної плати становить 21802 грн 66 коп., з 95748 грн 46 коп., що відлягало сплаті за цей період, у відсотковому відношенні становить 23%.

Зазначений розмір недоплаченої відповідачем орендної плати, на переконання колегії суддів, є незначним. У зв`язку з неповною сплатою орендної плати у 2018-2022 роках, позивач не була значною мірою позбавлена орендної плати, на яку вона розраховувала при укладенні договору.

Позиція сторін свідчить про те, що вони не дійшли згоди щодо порядку обрахунку розміру орендної плати з урахуванням індексації, що не було вирішено ними у позасудовому порядку.

Таким чином, зважаючи на те, що часткова несплата відповідачем орендної плати у 2018-2023 роках не призвело до істотного порушення умов укладеного між сторонами договору, колегія суддів не вбачає підстав для розірвання договору оренди землі від 21 червня 2016 року та вважає, що стягнення з відповідача заборгованості із орендної плати буде ефективним та пропорційним способом захисту порушеного права позивача.

Виходячи з викладеного, на підставі п. 3) та п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщосуд апеляційноїчи касаційноїінстанції,не передаючисправи нановий розгляд,змінює рішенняабо ухвалюєнове,цей судвідповідно змінюєрозподіл судовихвитрат.

Підлягає зміні також рішення суду і в частині розподілу між сторонами понесених позивачем судових витрат.

Пропорційно до частки задоволених позовних, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1211 грн 20 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Також, пропорційно до частки задоволених вимог апеляційної скарги відповідача, з позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1816 грн 80 коп. сплачений товариством за апеляційний перегляд рішення суду.

Відповідно до приписів п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню, що відповідає позиції Верховного Суду , викладеній в ухвалі від 5 червня 2024 року № 583/2206/23.

Керуючись ст.ст. 206, 255, 373, 374, 376, 381 - 384,389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 квітня 2024 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про розірвання договору оренди землі та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про розірвання договору оренди землі.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 квітня 2024 року змінити в частині розподілу між сторонами судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 1211 гривень 20 копійок судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» 1816 гривень 80 копійок судового збору за апеляційний перегляд рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов