Рішення

від 27.03.2025 по справі 500/359/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/359/25

27 березня 2025 рокум.Тернопіль

Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Грицюк Р.П., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження: просп. Берестейський, 10, м. Київ, 01135 код ЄДРПОУ:38621185), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС" (місцезнаходження вул. Довженка Олександра, 3, м. Київ, 03057 код ЄДРПОУ 37533381) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства освіти і науки України (далі відповідач), третя особа на стороні відповідача Державне підприємство «Інфоресурс» (далі третя особа) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, у якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України Про освіту;

зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, ОСОБА_1 на денній формі навчання освітнього рівня бакалавр за спеціальністю 274 «Автомобільний транспорт» у Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя.

Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Нюнею Олександром Ігоровичем, який діє на підставі ордеру від 23.01.2025 серії ВО №1093206.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у довідці про здобувача освіти ОСОБА_1 за даними з Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі ЄДЕБО) відображена недостовірна інформація про порушення послідовності здобуття освіти. У позовній заяві вказано, що позивачу видано свідоцтво про базову середню загальну освіту від 18.06.2014 серія НОМЕР_2 Загальноосвітньою школою I-II ступенів с. Беримівців Зборівського району Тернопільської області; атестат про повну загальну середню освіту від 30.06.2016 серія НОМЕР_3 Зборівським коледжем Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя; диплом молодшого спеціаліста від 30.06.2018 серія НОМЕР_4 Зборівським коледжем Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя та свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації державного зразка від 14.02.2019 серія НОМЕР_5 Львівським центром професійно-технічної освіти державної служби зайнятості.

Згідно інформації, що міститься в ЄДЕБО, здобувач освіти (позивач) 10.08.2018 зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Тернопільського національного технічного університету (далі ТНТУ) імені Івана Пулюя та відрахований 08.10.2018.

З метою отримання довідки про здобувача освіти позивач звернувся до ЄДЕБО, з якої вбачається, що поточне здобуття ним освіти порушує послідовність, визначену ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».

Позивач 21.11.2024 звернувся до Міністерства освіти і науки України та ДП «Інфоресурс» з заявою щодо внесення змін до даних ЄДЕБО та виправлення помилки у зазначенні порушення ним послідовності здобуття освіти, з відповіді яких отримав відмови, які вважає протиправними, оскільки освіту за рівнем бакалавр не здобував.

Вважає рішення Міністерства освіти і науки України щодо відображення в довідці Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 05.12.2024 №3/9797-24 інформації про порушення послідовності здобуття освіти протиправним, оскільки він здобуває освіту в порядку, визначеному частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.

Судом отриманий відзив на позовну заяву Міністерства освіти та науки України, у якому зазначено, що документ про вищу освіту свідчить не лише про здобуття вищої освіти певного рівня, але й про присудження особі відповідної освітньої кваліфікації та набуття права на здобуття освіти на наступному рівні вищої освіти. Таким чином, у разі повторного вступу для здобуття освіти за тим самим освітнім ступенем, здобуття вищої освіти відбуватиметься в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти у відповідному поле буде зазначено «Ні, порушує». Зауважує, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО, а також надання довідки, яка формується за даними ЄДЕБО і має підтверджувати статус здобувача вищої освіти, належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності. Звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, здійснено розроблення технічного опису та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Відтак, вимога позивача не може бути задоволена.

Інші заяви до суду не надходили.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 27.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; суд витребував від Міністерства освіти і науки України докази по справі.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 з 01.09.2024 року здобуває освіту в ТНТУ ім. Івана Пулюя за ступенем бакалавр на денній формі здобуття освіти за спеціальністю 274 «Автомобільний транспорт».

З метою отримання довідки про здобувача освіти, позивач звернувся з запитом до ЄДЕБО, на що отримав довідку від 15.11.2024 №524491, з якої вбачається, що поточне здобуття ним освіти порушує послідовність, визначену ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту». У графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою стаття 10 Закону України «Про освіту» зазначено «Ні, порушує».

Позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України та ДП «Інфоресурс» з заявою щодо внесення змін до даних ЄДЕБО та виправлення помилки у зазначенні порушення ним послідовності здобуття освіти, з відповіді яких отримав відмови, які вважає протиправними, оскільки освіту за рівнем бакалавр не здобував.

З довідки вбачається, що позивач володіє базовою загальною середньою освітою (свідоцтво НОМЕР_2 видане Загальноосвітньою школою I-II ступенів с. Беримівців Зборівського району Тернопільської області), повною загальною середньою освітою (атестат НОМЕР_3 виданий Зборівським коледжем Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя), професійно-технічною освітою (диплом молодшого спеціаліста НОМЕР_4 виданий Зборівським коледжем Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя та свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації державного зразка НОМЕР_5 видане Львівським центром професійно-технічної освіти державної служби зайнятості.

Листом директорату фахової передвищої, вищої освіти Міністерства освіти і науки України від 05.12.2024 № 3/9797-24 позивачу надана відповідь щодо порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти згідно з довідкою про здобувача освіти, сформованою у ЄДЕБО.

Зауважено, що 10.08.2018 позивач був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до ТНТУ ім. Івана Пулюя та відрахований 08.10.2018. Від 15.08.2024 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до ТНТУ ім. Іван Пулюя.

Таким чином, позивач здобуває освіту в непослідовному порядку, а у довідці, сформованій відповідно вимогам законодавства на підставі даних, що містяться у ЄДЕБО, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує», що відповідає дійсності.

Позивач стверджує, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII. При цьому одним з документів, необхідних для надання до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання відстрочки на вказаній підставі є довідка, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Спір у цій справі виник, зокрема, з підстав неправильного, на думку позивача, відображення інформації щодо порушення послідовності здобуття освіти.

Не погоджуючись зі змістом довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 15.11.2024 №524491 у частині порушення порядку отримання послідовності освіти, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» (далі Закон № 2145-VIII) регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Відповідно до частин першої-третьої статті 3 Закону № 2145-VIII кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Відповідно до частин першої-третьої статті 40 Закону №2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності.

Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України від 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі Закон № 1556-VII) вища освіта - це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти. Згідно з абзацами першим-п`ятим частини першої статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Статтею 7 Закону №1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Інформація про видані дипломи вноситься закладами освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Отже, наведеними нормами передбачено умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII. При цьому, обов`язковим є завершеність певного етапу освіти та отримання відповідного документа про освіту.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти ОСОБА_1 14.02.2019 закінчив Львівський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, про що отримав свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації державного зразку ( НОМЕР_5 ). Тобто, наступним рівнем освіти для позивача згідно із частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII є фахова вища освіта.

Так, 15.08.2019 позивач був зарахований з 01.09.2024 на денну форму навчання до ТНТУ ім. Івана Пулюя за рівнем бакалавр, денною формою здобуття освіти за спеціальністю «Автомобільний транспорт», де навчається дотепер.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII рівень освіти завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Так, 1 вересня 2018 року по 8 жовтня 2018 року позивач навчався за освітнім рівнем бакалавра у ТНТУ ім. Івана Пулюя та був відрахований.

При цьому позивач не проходив атестацію на здобуття освітнього рівня бакалавра екзаменаційною комісією навчального закладу, а також не отримував диплома бакалавра, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію та додатку до диплома, у якому наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему освіти України, що означає що позивачем не було завершено шостий НРК як наступний етап (рівень) освіти.

При цьому суд критично ставиться до посилання Міністерства освіти і науки України щодо того, що оскільки позивач у 2018 році був зарахований до ТНТУ ім. Івана Пулюя за освітнім ступенем бакалавр, але відрахований 08.10.2018, тому відсутні правові підстави для скасування відповідної історії навчання.

Крім того, суд звертає увагу, що ані у пункті 1 частини третьої статті 23 Закону 3543-XII, ані у пункті 62 Порядку №560 немає застережень щодо можливості надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особам, які повторно поступили на навчання для здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Стосовно посилання відповідачів на лист Міністерства освіти і науки України №1/9758-24 від 03.06.2024 суд зазначає наступне.

03.06.2024 Міністерство освіти і науки України надіслав керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та Державному підприємству «Інфоресурс» лист № 1/9758-24 (перегляд доступний за посиланням: https://mon.gov.ua/npa/pro-osoblyvosti-formuvannia-v-iedebo-dovidky-pro-zdobuvacha-osvity), яким визначив алгоритм для заповнення інформації про здобувача освіти за денною або дуальною формою стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Основна мета цього листа полягає в уточненні процесу формування довідок на підставі інформації, що надається закладами освіти.

Суд акцентує увагу, що з наведених вище положень Закону №2145-VIII та Закону №1556-VII слідує, що єдиним документом, який підтверджує здобутий особою рівень вищої освіти, є сам документ про вищу освіту. Водночас листи міністерств є службовою кореспонденцією, вони не є нормативно-правовими актами, носять лише роз`яснювальний характер, що неодноразово підкреслював Верховний Суд у своїх рішеннях. Тобто, вказаний вище лист носить інформаційний характер та не тягне для позивача правових наслідків.

Суд зазначає, що лист Міністерства освіти і науки України не є нормативно-правовим актом, має лише роз`яснювальний, інформаційний характер і не встановлює правових норм. Норма Закону є нормою прямої дії та має вищу юридичну силу, а ніж лист Міністерства освіти і науки України № 1/9758-24 від 03.06.2024.

У контексті наведених обставин справи суд висновує, що позивач, маючи освітній рівень кваліфікований робітник, що відповідає 4 рівню НРК, почав здобувати фахову передвищу освіту, що відповідає 5 рівню НРК.

Відтак, інформація, зазначена у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 15.12.2024 №524491 про поточне здобуття позивачем освіти у ТНТУ ім. Івана Пулюя за ступенем бакалавр на денній формі здобуття освіти за спеціальністю «Автомобільний транспорт» з порушенням послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», не відповідає дійсності, а тому є протиправною.

Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 74 Закону № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система Єдина державна електронна база з питань освіти (Електронна база).

Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Суб`єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за №1132/32584 (далі Положення), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.

Пунктом 5 розділу І Положення передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.

Основні функції уповноважених суб`єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення. Так, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує, зокрема: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб`єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником.

Отже, саме Міністерство освіти і науки України володіє повноваженнями щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

За таких обставин, враховуючи роль Міністерства освіти і науки України як розпорядника ЄДЕБО у спірних правовідносинах, суд вважає протиправними дії Міністерства освіти і науки України у частині внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти позивача порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Відповідно до частини першої частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведених норм та встановлених обставин справи, суд вважає, що задля повного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», щодо ОСОБА_1 у ТНТУ ім. Івана Пулюя за ступенем бакалавр на денній формі здобуття освіти за спеціальністю «Автомобільний транспорт».

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Частиною першою, другою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі Закон № 3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 у справі № 140/6803/22 сформулював правовий висновок, відповідно до якого щодо вирішення питання правильного розрахунку судового збору, який підлягає сплаті за звернення з позовною заявою, критерії «основна» та «похідна» вимоги не можуть бути застосовані у вищезазначеному контексті. При визначенні необхідного до сплати розміру судового збору, значення мають насамперед правові підстави звернення до суду з позовом, суть заявлених позивачем вимог, їх зміст з урахуванням обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також кількість суб`єктів, до яких кожна із зазначених позовних вимог (у разі, якщо їх декілька) звернута.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028 грн.

Позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, за які ним сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн (платіжна інструкція від 23.01.2025).

Таким чином, враховуючи задоволення позову та вимоги статті 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України Про освіту.

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомості про відсутність порушення послідовності здобуття ОСОБА_1 освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, на денній формі навчання освітнього рівня бакалавр за спеціальністю 274 «Автомобільний транспорт» у Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду

Повне судове рішення складено 27 березня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Міністерство освіти і науки України (місцезнаходження: просп. Берестейський, 10, м. Київ, 01135 код ЄДРПОУ 38621185);

третя особа:

- Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС" (місцезнаходження: вул. Довженка Олександра, 3, м. Київ, 03057 код ЄДРПОУ 37533381) .

Головуючий суддя Грицюк Р.П.