Постанова

від 26.03.2025 по справі 520/26870/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 р. Справа № 520/26870/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 18.12.24 по справі № 520/26870/24

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі Рішення №37762/20-40-24-03-06 від 04.07.2024 та акт документальної (камеральної) перевірки Головного управління ДПС у Харківській області від 14.06.2024 №27337/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 по справі №520/26870/24 відмовлено у відкритті провадження за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування Акту документальної (камеральної) перевірки Головного управління ДПС у Харківській області від 14.06.2024 №27337/20-40-24-03-06.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04.07.2024 №37762/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про безпідставність та необґрунтованість рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 37762/20-40-24-03-06 від 04.07.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку та виключення з реєстру платників єдиного податку, як такого, що винесене за відсутності будь-яких правових підстав.

Звернув увагу, що протягом всього періоду знаходження позивача на обліку, як платника єдиного податку ІІІ групи, а саме з 01.07.2023 по 30.09.2023 ФОП ОСОБА_1 не отримував будь-якого доходу, відтак, не повинен сплачувати жодних податків.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі № 520/26870/24 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04.07.2024 №37762/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі № 520/26870/24, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, що в свою чергу, призвело до ухвалення незаконного рішення по справі, яке підлягає скасуванню.

Наполягав, що дії контролюючого органу щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку на підставі акту камеральної перевірки є правомірними та такими, що узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.05.2020 по справі № 820/534/17, від 21.05.2020 по справі № 820/5346/17, від 05.10.2021 по справі № 815/1764/16, від 22.06.2022 по справі № 810/2065/18.

Переконував, що наявність у позивача протягом двох послідовних кварталів безперервного податкового боргу, є беззаперечною підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку, що цілком проігноровано судом першої інстанції, у зв`язку з чим незаконно скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04.07.2024 №37762/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти викладених в ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

З огляду на положення підпункту 9.1 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, відповідно до яких, тимчасово з 01.04.2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 01.08.2023, фізичні особи підприємці платники єдиного податку першої та другої групи мають право не сплачувати єдиний податок, наполягав на відсутності в діях позивача ознак протиправності.

Звернув увагу на висновки Верховного Суду в аналогічних спорах у справах від 26.02.2019 № 805/1396/17, від 05.02.2019 № 805/206/17-а, від 10.11.2021 № 200/697/20-а, в яких останній виснувався, що "реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування".

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець з 23.10.2015, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В період з 01.11.2015 по 30.06.2023 ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування та перебував на другій групі (ставка 20%).

В період з 01.07.2023 по 30.09.2023 ФОП ОСОБА_1 - платник єдиного податку третьої групи (ставка 5% до доходу).

З 01.10.2023 по 30.06.2024 ФОП ОСОБА_1 - платник єдиного податку другої групи (ставка 20%).

Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі пп. 75.1.1, п. 75.1 ст. 75 ст. 76, п. 86.2, ст. 86, п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування за період з 01.01.2024 по 01.06.2024.

На момент проведення камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 перебував платником єдиного податку ІІ групи з 01.10.2023.

За результатом проведеної камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області складено Акт № 27337/20-40-24-03-06 від 14.06.2024, за висновками якого камеральною перевіркою встановлено порушення умов перебування ФО-П ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування в частині недотримання приписів пп. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та пп. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України - нездійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у розмірі, що перевищує суму, визначену абз. 3 п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України. З посиланням на абз. 3 п. 299.10 п. 299.11 та ст. 299 Податкового кодексу України зроблено висновок про те, що реєстрація платника єдиного податку ФО-П ОСОБА_1 підлягає анулюванню шляхом виключення з Реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу з 01 липня 2024 року.

04.07.2024 Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято рішення № 37762/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення вказано акт камеральної перевірки № 27337/20-40-24-03-06 від 14.06.2024, дані інформаційного ресурсу ДПС України "Податковий блок" інтегрованої картки платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ФОП ОСОБА_1 звернувся до ДПС України із скаргою від 18.07.2024.

Рішенням ДПС України від 19.09.2024 № 28356/6/99-00-06-03-03-06 рішення ГУ ДПС у Харківській області від 04.07.2024 № 37762/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням ГУ ДПС у Харківській області від 04.07.2024 № 37762/20-40-24-03-06 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із протиправності рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 37762/20-40-24-03-06 від 04.07.2024 про анулювання реєстрації та виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку, як такого, що прийнято без дотримання процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку, зокрема за наслідками камеральної перевірки, а не документальної планової або позапланової перевірки платника податків перевірки, як це передбачено нормами ПК України, що свідчить про незаконність спірного рішення та наявність підстав для його скасування.

Судом враховано висновки Верховного Суду у постановах від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі № 805/206/17-а, від 10.11.2021 у справі № 200/697/20-а, відповідно до яких реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України).

Згідно з підпунктами 291.2, 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Стаття 298 ПК України встановлює порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування.

У підпункті 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Положеннями пункту 299.1, пункту 299.2 статті 299 ПК України передбачено, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до підпункту 3 підпункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України можливе лише під час проведення перевірок.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що спірне рішення про анулювання реєстрації та виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку прийнято контролюючим органом внаслідок встановлення під час проведення камеральної перевірки платника єдиного податку порушення ФОП ОСОБА_1 умов перебування на спрощеній системі оподаткування за період з 01.01.2024 по 01.06.2024, яке полягало у не здійсненні платником податку переходу на сплату інших податків і зборів за наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у розмірі, що не перевищує суму, визначену абз. 3 п. 59.1 ст. 59 ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО (абзац перший підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно з абзацом другим підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України предметом камеральної перевірки також можуть бути:

1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";

5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;

6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;

8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;

9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;

10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що дотримання платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не є предметом камеральної перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Колегія суддів наголошує на тому, предметом спору у цій справі є правомірність прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації та виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі № 805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі № 813/4266/17).

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2025 року по справі № 160/21398/24, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування.

Разом з цим, як вже зазначалося вище, прийняттю спірного рішення не передувало проведення документальної перевірки позивача, а перевірка, за результатами якої прийняте спірне рішення, є камеральною.

За змістом правового висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Колегія суддів враховує, що винесенню рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку не передувало проведення документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 та встановлення за наслідками останньої порушень, які б свідчили про неможливість перебування платника податку на спрощеній системі оподаткування, що свідчить про його протиправність.

Посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.05.2020 по справі № 820/534/17, від 21.05.2020 по справі № 820/5346/17, від 05.10.2021 по справі № 815/1764/16, від 22.06.2022 по справі № 810/2065/18 колегія суддів відхиляє, оскільки в силу постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року № 755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, якими, у даному випадку, є постанови Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19 та від 11.01.2024 у справі № 810/3210/17, від 18.03.2025 по справі № 160/21398/24.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач стверджує про наявність факту несплати на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб.

Слід зауважити, що відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 ПК України передбачено, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 54.5. статті 54 ПК України визначено, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

За правилами пункту 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Положеннями пункту 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За змістом пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Відповідно до вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань за результатами адміністративного та судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов`язання вважаються узгодженими.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З аналізу наведених норм слідує, що податковий борг виникає після набуття сумою заборгованості статусу узгодженої.

В свою чергу, підтвердження наявності узгодженої суми грошового зобов`язання є наявність відповідного чинного рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Разом з цим, контролюючий орган, обмежився лише констатацією факту про наявність у позивача податкового боргу, та всупереч положень статті 77 КАС України, не довів належними доказами факту його існування. Так, жодних відомостей про направлення у відповідності до пункту 59.1 статті 59 ПК України податкової вимоги позивачу до матеріалів справи контролюючим органом надано не було.

Тобто відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами правомірність власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження позивачем.

До того ж, на переконання колегії суддів, встановлене порушення процедури проведення перевірки є достатньою та самостійною підставою для скасування прийнятого за результатами її проведення рішення № 37762/20-40-24-03-06 від 04.07.2024 про анулювання реєстрації та виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач при прийнятті спірного рішення не дотримався вимог пункту 299.11 статті 299 ПК України, яка встановлює, що анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту відповідної документальної перевірки, тобто діяв не у спосіб, визначений законом, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 по справі № 520/26870/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій