Постанова

від 27.03.2025 по справі 520/10197/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 р.Справа № 520/10197/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.

представника позивача Андрущенко Д.С.

представника відповідача Бакуліна О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 (суддя: Сліденко А.В., м. Харків) по справі № 520/10197/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГООБЛІК"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування правового акту індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ЕНЕРГООБЛІК" (далі по тексту позивач, ПрАТ "ЕНЕРГООБЛІК") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУДПС у Харківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби в Харківській області від 12.04.2024 №00192260708.

В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначило, що оскаржене податкове повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень є неправомірним, оскільки ґрунтується на помилкових висновках результатів заходу податкового контролю, притягає особу до юридичної відповідальності за відсутності події вчинення податкового правопорушення, не враховує обставин наслідків встановленого Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 (далі за текстом - Карантин).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 по справі № 520/10197/24 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 12.04.2024 р. №00192260708.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 по справі № 520/10197/24 скасувати, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «ЕНЕРГООБЛІК» відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що ПрАТ «ЕНЕРГООБЛІК», на виконання умов експортного контракту на поставку продукції виробничо-технічного призначення від 01.10.2020 № 151/Р, укладеного з ООО «ПК Энергоучет», Російська Федерація, відвантажено товар на загальну суму 1 755 000,00 рос. руб. (еквівалент 633 361,95 грн.), згідно з митною декларацією від 06.10.2020 № 051854 - граничний строк надходження валютної виручки 05.10.2021.

Вказує, що строк надходження валютної виручки настав до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України.

Крім того, вказує, що у даному випадку позивач не може посилатися на форс-мажорні обставини (COVID-19), оскільки контракт на поставку продукції укладений 01.10.2020 у період карантину, тобто в період дії форс-мажорних обставин.

Окрім вищевикладеного, зазначає, що позивачем до суду першої інстанції не надавалось доказів на підтвердження звернення до відповідних органів з метою засвідчення настання форс-мажорних обставин, що стали підставою для неможливості виконання умов контракту.

Вказує, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, в якості обставини для звільнення від фінансової відповідальності, не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Окрім цього, сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Також зауважує, що податковий кодекс України не регулює відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства. Такі відносини врегульовано виключно Законом України «Про валюту і валютні операції», а, відтак, положення абз.11 п.52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» ПК України застосовуються лише до порушень, вчинених у сфері справляння податків і зборів, та жодним чином не можуть поширюватися на порушення у сфері валютного законодавства. Натомість зміни, аналогічні наведеним у положенні абз.11 п.52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, до Закону України «Про валюту та валютні операції» не вносилися, що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для звільнення позивача від застосування штрафних санкцій та пені з 01.01.2021.

Таким чином, ГУ ДПС у Харківській області вважає, що контролюючим органом було правомірно і законно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 01.10.2020 Приватним акціонерним товариством "ЕНЕРГООБЛІК" (у якості постачальника) із резидентом Російської Федерації ООО «ПК Енергоучет» (у якості покупця) було укладено зовнішньоекономічний контракт №151/Р (далі по тексту Контакт).

Під час виконання зобов`язань за Контрактом позивач за митною декларацією від 06.10.2020 №051854 здійснив поставку товару вартістю 1.755.000,00 російських рублів (еквівалент 633.361,95грн.) на користь покупця.

У межах справи №922/4419/21 позивач заявляв до нерезидента вимогу про стягнення заборгованості, але ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.02.2022 позов було залишено без розгляду.

07.03.2024 відповідачем відносно позивача було прийнято наказ від 07.03.2024 №1050-п з приводу призначення документальної позапланової виїзної перевірки з питання дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за низкою зовнішньоекономічних контрактів, у тому числі і за контрактом №151/Р від 01.10.2020 за період 01.10.2020-29.02.2024.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 25.03.2024 №11522/20-40-07-09-05/24662711 (далі по тексту Акт №11522), в якому зазначено про порушення позивачем ч.2 ст.13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту та валютні операції» за рахунок порушення строків розрахунків у період 06.10.2021 - 29.02.2024 на суму 1.755.000,00 російських рублів.

12.04.2024 на підставі Акту №11522 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №42935000705 про застосування до позивача пені у розмірі 639522,00 грн..

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12.04.2024 №42935000705.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України)

Також ПК України визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Виходячи зі змісту підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення документальних планових виїзних перевірок визначає стаття 77 ПК України, а строки їх проведення, в тому числі підстави для зупинення, визначено статтею 82 ПК України.

Положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

За змістом пунктів 77.6-77.9 статті 77 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Так, у даній справі ГУ ДПС у Харківській області на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 07.03.2024 № 1050-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПРАТ «ЕНЕРГООБЛІК», код ЄДРПОУ 24662711, з питання дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 01.10.2020 № 151/Р за період з 01.10.2020 по 29.02.2024, від 07.04.2021 № 245-040321 за період з 07.04.2021 по 29.02.2024, від 05.07.2021 № 157/Р за період 05.07.2021 по 29.02.2024.

Правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв`язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг визначено Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII (далі по тексту - Закон № 959-XII).

Приписами Закону № 959-ХІІ визначено, що до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб`єкти цієї діяльності, належать, зокрема, надання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб`єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб`єктами господарської діяльності суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності України.

Відповідно до статті 14 Закону № 959-ХІІ, всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 6 та частини першої статті 14 Закону № 959-ХІІ, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а, згідно зі статтею 629 цього Кодексу, укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону № 2473-VIII.

Статтею 13 Закону № 2473-VIII врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Зокрема частиною першої статті 13 Закону № 2473-VIII встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону № 2473-VIII, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Заходи захисту, запроваджені Національним банком України (далі - Національний банк), порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті визначено у Положенні про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженому Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 (далі по тексту - Положення № 5).

Відповідно до пунктів 21-23 Положення № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення:

1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;

2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України, відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" (далі - Закон про валюту), винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки.

Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, на виконання умов експортного контракту на поставку продукції виробничо-технічного призначення від 01.10.2020 № 151/Р, укладеного з ООО «ПК Энергоучет», Російська Федерація, ПрАТ «ЕНЕРГООБЛІК» відвантажено товар на загальну суму 1 755 000,00 рос. руб. (еквівалент 633 361,95 грн.), згідно з митною декларацією від 06.10.2020 № 051854 граничний строк надходження валютної виручки 05.10.2021.

Колегією суддів встановлено, що валютна виручка у розмірі 1 755 000,00 рос. руб. у законодавчо встановлений термін не надійшла, що в свою чергу, свідчить про порушення ПрАТ «ЕНЕРГООБЛІК» частини 2 статті 13 Закону № 2473-VIII в частині граничних строків розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів.

Частиною п`ятою статті 13 Закону № 2473-VIII встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у виді пені.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 2473-VIII, валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина четверта статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції»).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства (частина шоста статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції»).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті (часина восьма статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції»).

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.

При цьому, положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового кодексу України. Закон України «Про валюту і валютні операції» та Податковий кодекс України регулюють різні сфери державної політики.

Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції») - відсутні.

Відповідно до положень абзацу другого частини восьмої статті 16 Закону № 2473-VIII, рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення.

Відповідно до частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII, у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом. Органом валютного нагляду відповідно до цього Закону є, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (частина четверта статті 11 Закону № 2473-VIII).

Відповідно до положень пунктів 3,4 частини першої статті 14 Закону №2473-VIII, за порушення вимог валютного законодавства (крім порушення строків за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлюється згідно із статтею 13 цього Закону) можуть бути застосовані:

- до юридичних осіб (крім уповноважених установ) - заходи впливу у вигляді штрафних санкцій;

- до фізичних осіб, посадових осіб уповноважених установ, посадових осіб юридичних осіб - заходи впливу у вигляді штрафів, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право адекватно вчиненому порушенню застосувати до юридичних осіб (крім уповноважених установ) захід впливу у вигляді штрафних санкцій у розмірі до 100 відсотків суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства (частина четверта статті 14 Закону №2473-VIII).

Аналіз наведених положень свідчить, що Закон № 2473-VIII розмежовує заходи впливу, до яких віднесено штрафні санкції і штрафи, які передбачені статтею 14 вказаного Закону, та пеню за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, нарахування якої врегульовано статтею 13 Закону № 2473-VIII.

Отже, положення абзацу другого частини восьмої статті 16 Закону № 2473-VIII, яким визначено, що рішення про застосування до суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення, не є застосовним по відношенню до пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, оскільки така (пеня) не є заходом впливу, перелік яких наведено у статті 14 Закону № 2473-VIII.

Частинами першою третьою статті 3 Закону № 2473-VIII передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Отже, колегія суддів вважає, що спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом № 2473-VIII , і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23.07.2024 по справі № 240/25642/22, та була неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах від 27.02.2025 по справі № 520/2941/24, від 13.02.2025 по справі № 520/7911/23, від 13.03.2025 по справі № 560/19941/23, які в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковими для врахування.

Суд апеляційної інстанції враховує, що хоча і відповідно до абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така норма застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

Крім того, зміни до положень Закону № 2473-VIII здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).

Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону № 2473-VIII, за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі № 240/25642/22.

Судом апеляційної інстанції із долученого до матеріалів справи розрахунку пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях ПрАТ "ЕНЕРГООБЛІК" встановлено, що контролюючим органом застосовано відносно позивача штрафні санкції у виді пені за період з 06.10.2021 по 29.02.2024 (877 днів) у загальному розмірі 1682582,38 грн., з яких 639522,00 грн. - пеня відповідно до п. 5 ст. 13 Закону № 2473-VIII.

Так, у період порушення граничних строків розрахунків з 06.10.2021 по 23.02.2022 (кількість днів 141, ставка пені за кожен день прострочки 0,3%) пеня відповідно до п. 5 ст. 13 Закону № 2473-VIII складає 90299,17 грн.; у період порушення граничних строків розрахунків з 24.02.2022 по 29.02.2024 (кількість днів 736, ставка пені за кожен день прострочки 0,3%) пеня відповідно до п. 5 ст. 13 Закону № 2473-VIII складає 549222,83 грн..

Таким чином, колегія суддів вважає, що у зв`язку з порушенням позивачем граничних строків розрахунків з 06.10.2021 по 23.02.2022 контролюючий орган мав правові підстави для нарахування позивачеві у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Водночас, слід зауважити, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

Частиною 6 статті 13 Закону № 2473-VIII встановлено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Отже, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені за весь період дії форс-мажорних обставин.

Колегія суддів звертає увагу, що законодавцем чітко передбачено випадок незастосування фінансової відповідальності у вигляді нарахування пені (зупинення строку нарахування пені) лише у разі виникнення форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання контрагентом договору.

Відповідно до частини 3статті 14 Закону України від 02.12.1997 № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні», із змінами та доповненнями (далі - Закон № 671/97), Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Частиною 1статті 14-1 Закону № 671/97 передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

В силу частини першої статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини другої статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У розумінні частини 2 статті 14-1 ст.14-1 Закону України "Про Торгово промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Рішенням президії ТПП України 15 липня 2014 року № 40(3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.

За правилами підпункту 4.2 пункту 4 Регламенту ТПП, регіональні ТПП здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної ТПП.

У постанові від 23.07.2024 по справі № 240/25642/22 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду виснував, що саме по собі введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для неперерахування контрагентом - нерезидентом на рахунки позивача коштів за поставлений товар в межах зовнішньоекономічних контрактів.

Також, Верховним Судом у постанові від 12.12.2024 (справа № 380/839/24) від 14.01.2025 (справа № 440/17191/23) з посиланням на постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22 зазначено, що усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.

Також зауважено, що Верховний Суд неодноразово вказував (постанови від 05 грудня 2023 року у справі №917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постановах від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

З наведених вище підходів слідує, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання.

Про обґрунтованість такого висновку свідчить і аналіз частини шостої статті 13 Закону № 2473-VIII, яка передбачає можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин. Іншими словами, неможливість виконання договору, а відповідно, і звільнення від нарахування пені, має місце у разі впливу форс-мажорних обставин на таку можливість.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15))

Колегією суддів встановлено, що позивачем до матеріалів справи долучено висновок Харківської торгово-промислової палати щодо обставин, які істотно впливають на належне виконання зобов`язань, № 8361.01-6 від 28.02.2025, виданий Приватному акціонерному товариству «ЕНЕРГООБЛІК», відповідно до якого для ПрАТ «ЕНЕРГООБЛІК», починаючи із 24.02.20022, відбулись об`єктивні обставини, які свідчать про відсутність вини підприємства, знаходяться поза його контролем та істотно впливають на виконання норм валютного законодавства України в частині дотримання граничного строку розрахунків за операцією з експорту продукції - 365 календарних днів з дня оформлення митної декларації, за зовнішньоекономічним контрактом на поставку продукції виробничо-технічного призначення від 01 жовтня 2020 року № 151/Р, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Енергоучет» (резидент російської федерації).

Таким чином, Харківська торгово-промислова палата засвідчила наявність у ПрАТ "ЕНЕРГООБЛІК", починаючи із 24.02.2022, обставин непереборної сили, які істотно впливають на можливість виконання зобов`язань за зовнішньоекономічним контрактом на поставку продукції виробничо-технічного призначення від 01 жовтня 2020 року № 151/Р, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Енергоучет".

Крім того, Постановою Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» передбачено, що уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції з використанням російських рублів та білоруських рублів, учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або республіці Білорусь.

Наведе свідчить про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між введенням на території України військового стану внаслідок збройної агресії рф, припиненням здійснення операцій в російських рублях, та, як наслідок, неможливість підприємством отримання заборгованості від резидента російської федерації з 24.02.2022.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2022 № 426 «Про застосування заборони ввезення товарів з російської федерації» заборонено ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з рф. Тобто, повернення покупцем поставленої ПрАТ «ЕНЕРГООБЛІК» продукції також не є можливим через заборону ввезення на митну території України товарів з рф та закриття пунктів пропуску через державний кордон з рф та пунктів контролю згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 № 188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю».

Колегія суддів враховує, що у спірних правовідносинах сукупність зафіксованих обставин у висновку Харківської торгово-промислової палати щодо обставин, які істотно впливають на належне виконання зобов`язань № 8361.01-6 від 28.02.2025, постанові Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» та постанові Кабінету Міністрів України від 09.04.2022 № 426 «Про застосування заборони ввезення товарів з російської федерації» свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між введенням на території воєнного стану та неможливістю виконати договір від 01 жовтня 2020 року № 151/Р.

Колегія суддів наголошує, що враховуючи вищевказані заборони та обмеження, ПрАТ «ЕНЕРГООБЛІК» немає жодної можливості отримати кошти від ТОВ «ПК Енергоучет» або повернути поставлену продукцію, оскільки останній є резидентом рф, а правовий механізм для стягнення таких коштів наразі відсутній.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність документально підтверджених форс-мажорних обставин щодо можливості дотримання позивачем граничного строку розрахунків зовнішньоекономічним контрактом від 01.10.2020 № 151/Р, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Енергоучет» (резидент російської федерації), колегія суддів дійшла висновку, що висновки контролюючого органу про наявність порушення строків розрахунків ЗЕД за контрактом від 01.10.2020 № 151/Р у період з 24.02.2022 по 29.02.2024 не відповідають дійсності, а стягнення пені за цей період у розмірі 549222,83 грн. є незаконним та таким, що суперечить частині 6 статті 13 Закону № 2473-VIII.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що ГУ ДПС у Харківській області при винесенні податкового повідомлення рішення від 12.04.2024 №00192260708 в частині застосування штрафних санкцій у виді пені за період з 24.02.2022 по 29.02.2024 у розмірі 549222,83 грн. діяло не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, передбачений Законом, та погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для його скасування.

В іншій ж частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.04.2024 №00192260708 є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.

При цьому, колегія суддів зауважує, що часткове скасування податкового повідомлення-рішення у зв`язку зі зміною кількості днів, за які має бути застосовано пеню, при встановленому факті вчинення позивачем правопорушення, не може розглядатись як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2024 по справі № 240/25642/22.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи те, що суд першої інстанції внаслідок невірного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 по справі № 520/10197/24 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 139 КАС України).

Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України).

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції до платіжної інструкції № 14380 від 18.04.2024 позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 7674,26 грн..

Враховуючи висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог (скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2024 №00192260708 в частині застосування штрафних санкцій у виді пені за період з 24.02.2022 по 29.02.2024 у розмірі 549222,83 грн., що складає 85,88% від ціни позову 639522,00 грн.), відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, понесені в суді першої інстанції пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 6590,65 грн., що становить 85,88% від загальної суми сплаченого позивачем судового збору у розмірі 7674,26 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Харківській області.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 по справі № 520/10197/24 скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГООБЛІК" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.04.2024 №00192260708 в частині застосування штрафних санкцій у виді пені за період з 24.02.2022 по 29.02.2024 у розмірі 549222,83 грн.

У задоволенні іншої частини адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГООБЛІК" відмовити.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГООБЛІК" (61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, код ЄДРПОУ 24662711) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, місто Харків, вулиця Григорія Сковороди, 46, код ЄДРПОУ 43983495) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6590 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто) грн. 65 коп..

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. ЖигилійСудді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова