Постанова

від 19.03.2025 по справі 160/12938/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/12938/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Божедарівської селищної ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року

у справі №160/12938/24

за позовом ОСОБА_1

до Божедарівської селищної ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Божедарівської селищної ради в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення сесії Божедарівської селищної раді Кам`янського району Дніпропетровської області № 34-45/УІІІ від 27.02.2024 року яким позивачці відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності (сільськогосподарського призначення) площею не більш 2,0000 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1222083000:01:001:0709, яка розташована за адресою: Божедарівська селищна рада Кам`янського району, Дніпропетровської області - для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Божедарівську селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення яка знаходиться на території Божедарівської селищної ради Дніпропетровської області із земель комунальної власності.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі №160/12938/24 в адміністративний позов ОСОБА_1 до Божедарівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Судом зазначено, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним. Положення норм Земельного кодексу України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язують прийняти рішення, а також визначають підстави, з яких таке рішення може бути прийняте. Однак, в даному випадку вимоги Земельного кодексу України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні відповідачем не дотримано.

Також судом зазначено, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" №2145-ІХ не передбачена заборона щодо звернення з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, про затвердження проекту землеустрою і заборона органу місцевого самоврядування розглянути такі клопотання. Обраний позивачкою спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивачка звернулася до суду.

Враховуючи те, що позивачка неодноразово зверталась до суду, та для забезпечення ефективного захисту її прав , суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача надати позивачці дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,200 га, що знаходиться на території Божедарівської селищної ради.

Не погодившись з рішенням суду, Божедарівська селищна рада подала апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі №160/12938/24, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" встановлено заборону на безоплатну передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року по справі №160/13983/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області стосовно не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 06.02.2023 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, та зобов`язано клопотання розглянути.

18 вересня 2023 року позивачка звернулась до Божедарівської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1222083000:01:001:0709, яка розташована за адресою: Божедарівська селищна рада, Кам`янський район, Дніпропетровська область.

До вищезазначеного клопотання позивачкою додано копії наступних документів: паспорт заявника; ідентифікаційний код заявника; графічні матеріали, на яких визначено бажане місце розташування земельної ділянки; витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року по справі №160/13983/23; довіреність уповноваженої особи; паспорт та ІНН уповноваженої особи.

04 грудня 2023 року позивачка звернулась до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року по справі №160/13983/23.

07 лютого 2024 року Постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області - задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі №160/13983/23 та викладено її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі №160/13983/23 залишено без змін.

27 лютого 2024 року, розглянувши постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року по справі №160/13983/23 сорок п`ята сесія восьмого скликання Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області прийняла рішення № 34-45/VІІІ Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Пунктом 1 рішення № 34-45/VІІІ відмовлено гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності.

Згідно Додатку 1 рішення № 34-45/VІІІ вказано, що класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 р. № 821. Згідно КВЦПЗ така категорія земель як землі сільськогосподарського призначення складається із земель з такими цільовими призначеннями, як: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства тощо. В свою чергу, перелік варіантів цільового призначення земельних ділянок, які передаються в порядку безоплатної приватизації визначено статтею 121 Земельного кодексу України. Серед даного переліку відсутня земельна ділянка з таким цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Беручи до уваги зазначене, така ділянка не може бути отримана в порядку безоплатної приватизації. В зв`язку з цим і не підлягає до застосування порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, який встановлений ст. 118 ЗК України. Отже, враховуючи вищенаведене, земельні ділянки на яких розміщені господарські будівлі та споруди (корівник, телятник, свинарник, тощо) можна передати фізичній особі лише на умовах оренди. На підставі вищезазначеного, звернутися з клопотанням до Центру адміністративних послуг Божедарівської селищної ради для надання дозволу на розробку проекту із землеустрою земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача, вважаючи його незаконним та протиправним, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступних висновків:

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

За змістом ч.1, 2 ст. 78 Земельного Кодексу України (далі ЗК України) право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За правилами ч.1ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини 1статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Оскільки оскаржуваним рішенням Божедарівської селищної раді Кам`янського району Дніпропетровської області № 34-45/УІІІ від 27.02.2024 року відмовлено у наданні дозволу не з підстав визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність такого рішення.

Доводів на спростування такого висновку в апеляційній скарзі не наведено.

Щодо доводів апеляційної скарги про встановлення заборони на безоплатну передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації на період дії воєнного стану, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, зокрема доповнено підпунктом 5 пункту 27 такого змісту:

«безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється;».

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» №2698-ІХ, який набрав чинності 19.11.2022, підпункт 5 пункту 27 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено другим реченням такого змісту:

«Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом».

Як вбачається з матеріалів справи в клопотанні від 18.09.2023 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивачкою зазначалось, що на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури за адресою с. Зоря, вул. Лесі Українки, 1г (літера Д-1 виробнича будівля, №1 - силососховище) які належать заявниці на правах приватної власності. Копія витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно була додана до клопотання. Також копія такого витягу міститься в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що заборона на надання дозволу на розроблення документації із землеустрою встановлена на період дії воєнного стану, на спірні правовідносини не поширюється. Більш того, оскаржуване рішення сесії, не містить такої підстави у відмові як заборона надання дозволу з огляду на воєнний стан.

Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції та порушення судом норм матеріального та процесуального права в апеляційній скарзі, відповідачем не наведено.

Судова колегія зазначає, що у відповідності до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Божедарівської селищної ради - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі №160/12938/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк

суддяЯ.В. Семененко