Постанова від 26.03.2025 по справі 320/50514/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/50514/24 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ БКК» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ БКК» до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ БКК» звернулося з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича, в якому просило суд, визнати протиправними дії приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича щодо стягнення з ТОВ «Київський БКК» суми основної винагороди у розмірі 165387,20 грн і витрат на виконавче провадження у розмірі 747,36 грн та повернути на рахунок ТОВ «Київський БКК» 166134,56 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року позовну заяву повернуто на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України у зв`язку з тим, що надані позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху докази і пояснення не підтверджують існування об`єктивних і непереборних причин поважності пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про необхідність повернення позовної заяви, так як позивачем у межах спірних правовідносин пропущено строк звернення до суду з поважних причин та вчасно усунуто недоліки позовної заяви.

За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ БКК» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року про повернення позовної заяви та на підставі ч. 2 ст. 312 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, дійшов висновку про відсутність поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду у межах передбаченого законом десятиденного строку. Наведені позивачем доводи щодо пропуску строку суд визнав необґрунтованими та такими, що не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 2 статті 287 КАС України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з усталеною судовою практикою поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду, є об`єктивними, не залежать від дій особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі. Для оцінки поважності суд має враховувати обставини, які стали причиною пропуску процесуального строку, а також поведінку сторони, зокрема її добросовісність.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Суд повинен всі ці обставини з`ясувати в їх сукупності. Суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.01.2023 по справі № 340/1020/22, від 07.03.2023 у справі № 280/1055/21, від 07.04.2020 у справі № 540/2608/18, від 28.04.2020 по справі № 460/2864/18, в ухвалі від 13.01.2021 по справі № 200/2550/20-а, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 по справі № 9901/405/19.

Колегія суддів звертає увагу, що повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача до суду з недодержанням правил підвідомчості/підсудності, не перериває перебіг позовної давності.

Колегія суддів, не заперечуючи вказаного доводу, звертає увагу, що такі обставини можуть бути враховані як поважні причини пропуску процесуального строку, в залежності від волевиявлення особи, що звертається до суду, та своєчасного, без жодних зволікань, вчинення процесуальних дій, підтверджених належними доказами.

Наразі, колегія суддів звертає увагу, що позивач в порядку, визначеному ГПК України, звертався до Господарського суду міста Києва з відповідною з скаргою про визнання дій протиправними дій приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича щодо стягнення з ТОВ «Київський БКК» суми основної винагороди у розмірі 165387,20 грн. і витрат на виконавче провадження у розмірі 747,36 грн та повернути на рахунок ТОВ «Київський БКК» 166134,56 грн. та ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 липня 2024 року відмовлено у прийнятті до розгляду скарги, оскільки встановлено, що розгляд даної скарги віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18 липня 2024 року позивачем отримано 22 липня 2024 року о 20:06 засобами підсистеми «Електронний суд».

01 серпня 2024 року позивач з тими самими позовними вимогами звернувся в порядку адміністративного судочинства до Київського окружного адміністративного суду .

Тобто, позивач діяв без невиправданих зволікань та зловживань, хоч і допустив порушення процесуального строку.

Наразі, колегія суддів враховує поведінку позивача та звертає увагу на те, що вперше позивач у встановлені строки звернувся з даним позовом до Господарського суду, що свідчить про його незгоду з діями відповідача щодо стягнення з ТОВ «Київський БКК» суми основної винагороди у розмірі 165387,20 грн і витрат на виконавче провадження у розмірі 747,36 грн. та намір захистити свої права. Про такі ж наміри свідчить подання 01.08.2024 позовної заяви (повторно) до Київського окружного адміністративного суду, тобто у найкоротший строк після отримання ухвали Господарського суду міста Києва від 18 липня 2024 року про відмову у прийнятті до розгляду скарги (22.07.2024).

Ураховуючи повторне подання позивачем позовної заяви у стислі строки після постановлення ухвали про відмову у прийнятті до розгляду вперше поданої позовної заяви, добросовісну процесуальну поведінку позивача, а також враховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду у цій конкретній справі не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпеченням належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на доступ до правосуддя.

Зазначені обставини та докази у їх сукупності свідчать, що в цьому випадку в діях позивача не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 380/8841/20 зазначено, що відповідно до статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року («Bellet v. France», заява № 23805/94, § 36)).

На підставі вищенаведеного, колегія суддів у даній адміністративній справі вважає передчасним висновок судді суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви.

Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про передчасність постановлення судом першої інстанції ухвали 20 січня 2025 року про повернення позовної заяви та, як наслідок, наявність підстав для її скасування на підставі пункту 1 частини 1 статті 320 КАС України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 169, 241, 242, 243, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ БКК» задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 26.03.2025р.)